Ухвала суду № 43159594, 19.01.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2015 року м. Київ К/9991/5516/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.,за участю секретаря:Руденко А.М.,за участю представників позивача:Скачка А.А.,відповідача:Чайнюк О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 р.

та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011 р.

у справі №2-а-1970/1376/11

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атіква»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції

про скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Атіква» (далі-позивач) звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції (далі-відповідач) про скасування податкового повідомлення-рішення.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011 р., позовні вимоги задоволено, скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.01.2011 р. №0000061601/0, а також стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 3,40 грн. судового збору.

Вважаючи, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати та прийняти нове судове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Позивач надіслав на адресу суду касаційної інстанції письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Крім того, відповідачем заявлено клопотання про заміну сторони правонаступником у зв'язку зі зміною найменування на Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області.

Відповідно до ст. 55 КАС України у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії адміністративного процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов'язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для особи, яку він замінив.

Враховуючи викладене та надані докази перейменування відповідача, судова колегія вважає, що заявлене клопотання підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Працівниками податкового органу проведено камеральну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість за період з 01.11.2010 р. по 30.11.2010 р. по податковій декларації від 20.12.2010 р. №9005781162, яким встановлено порушення позивачем вимог п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», п.25, п.27 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 23.05.1997 р. №233/2037, у результаты чого занижено суму податку на додану вартість за листопад 2010 року на 883 052,00 грн.

За результатами проведеної перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.01.2011 р. №0000061601/0, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 1 133 815,00 грн., з яких 883 052,00 грн. за основним платежем та 220763,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що 27.03.2009 р. ЗАТ «Калина-ЛТД» на підставі договору від 20.03.2009 р. №20/0309 здійснила позивачу передоплату за товари у сумі 48 000 000,00 грн., у зв'язку з чим останнім було виписано податкову накладну від 27.03.2009 р. №167 на вказану суму, у тому числі ПДВ 8 000 000,00 грн., яку включену до реєстру податкових накладних, а вказана сума відображена у податковій декларації з податку на додану вартість за березень 2009 року.

Такі дії позивача у повній мірі узгоджуються з вимогами Закону України «Про податок на додану вартість».

У подальшому, ЗАТ «Калина-ЛТД» відмовилося від виконання договору та висловило свою вимогу щодо повернення суми сплачених за непоставлений товар коштів, про що сторони уклали відповідну додаткову угоду, на підставі якої позивач 11.11.2010 р. повернув ЗАТ «Калина-ЛТД» отримано переплату.

На підставі вказаної події позивачем було проведено розрахунок №23/167 коригування податкової накладної від 27.03.2009 р. №167, який в подальшому включений до реєстру податкових накладних до розділу ІІ «видані податкові накладні» та сума податку включена до податкових зобов'язань декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року (скориговано податкове зобов'язання).

Заперечуючи правомірність дій позивача щодо здійснення коригування сум податку на додану вартість, податковий орган виходив з того, що у випадку повернення товарів Закон передбачає лише одночасне коригування податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача. При цьому, на час коригування сум податкових зобов'язань з податку на додану вартість позивачу було відомо, що відповідне коригування податкового кредиту ЗАТ «Калина-ЛТД» здійснити не може, оскільки його свідоцтво платника податку на додану вартість анульовано.

Суди попередніх інстанцій обґрунтовано не погодилися з такими доводами податкового органу та зазначили, що повернення покупцю раніше перерахованого ним авансового платежу у разі відмови від отримання товару розглядається як розірвання угоди у розумінні ст.665 Цивільного кодексу України, а не як перегляд цін відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість».

Так, відповідно до п.4.5 ст.4 Закону України «Про податок на додану вартість», якщо після поставки товарів (послуг) здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за поставкою перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів особі, яка їх надала, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

За приписами пп.4.5.1 п.4.5 вказаної статті, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то:

а) постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за наслідками податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок відкоригованого значення податку;

б) отримувач відповідно зменшує суму податкового кредиту за наслідками такого податкового періоду у разі, якщо він є зареєстрованим як платник податку на дату проведення коригування, а також збільшив податковий кредит у зв'язку з отриманням таких товарів (послуг).

З огляду на те, що у даному випадку, при поверненні покупцю раніше перерахованого ним авансового платежу у разі відмови від отримання товару, не відбулося ні змін сум компенсації вартості товарів після їх поставки, ні перегляду цін, застосування податковим органом положень п. 4.5 ст. 4 Закону України «Про податок на додану вартість» як підстави для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є помилковим.

Крім того, доводи податкового органу про обізнаність позивача щодо анулювання реєстрації свідоцтва платника податку на додану вартість ТОВ «Калина-ЛТД», як підстави для визначення позивачу податкових зобов'язань та неможливість останнього здійснити відповідні коригування, не заслуговують на уваги з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що за ініціативою податкового органу було анульовано свідоцтво платника податку на додану вартість ЗАТ «Калина-ЛТД» 09.04.2010 р., при цьому, спірні правовідносини виникли у березні 2010 року, тобто на момент коли ЗАТ «Калина-ЛТД» ще мало статус платника податку на додану вартість.

З матеріалів справи також вбачається, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.03.2011 р., залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 16.08.2011 р., визнано нечинним з дати прийняття Акт від 09.04.2010 р. №5 про анулювання реєстрації платника податку на додану вартість ЗАТ «Калина-ЛТД» за вихідним №4186/15-106/33724094, зобов'язано податковий орган поновити свідоцтво податку на додану вартість №100272756 НБ 102230, видане 11.03.2010 р. з моменту анулювання та поновити реєстрацію ЗАТ «Калина-ЛТД» платником податку на додану вартість з дати реєстрації шляхом внесення у автоматизовану систему даних реєстру платників податку на додану вартість ДПА України відомостей (запису) щодо скасування запису про анулювання реєстрації як платника податку на додану вартість.

З урахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій щодо правомірності відображення позивачем податкових зобов'язань у декларації з податку на додану вартість за березень 2010 року та здійснення відповідного коригування податкових зобов'язань у межах суми повернутої передоплати у декларації з податку на додану вартість за листопад 2010 року.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 55, 210-231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Здійснити процесуальне правонаступництво та замінити Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію на Тернопільську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Тернопільській області.

2. Касаційну скаргу Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Тернопільській області залишити без задоволення.

3. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.07.2011 р. та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 19.12.2011 р. у справі №2-а-1970/1376/11 залишити без змін.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М. Судді:Ланченко Л.В. Пилипчук Н.Г.