Ухвала суду № 43159362, 04.03.2015, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 березня 2015 р.м.ОдесаСправа № 815/4968/14

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Харченко Ю. В. Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Федусик А.Г.,

суддів - Димерлія О.О. та Зуєвої Л.Є.,

при секретарі - Пальоній І.М.,

за участю: представника позивача - Гризан Олесі Петрівни та представника відповідача - Білоус Вадима Олександровича,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" та Південної митниці Міндоходів на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" до Південної митниці Міндоходів та Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, визнання протиправною бездіяльності щодо повернення надмірно сплаченого до бюджету мита та стягнення збитків,-

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" (далі ТОВ) звернулось до суду з адміністративним позовом до Південної митниці Міндоходів та Головного управління державної казначейської служби України в Одеській області (далі ГУДКС) та урахуванням уточнень позовних вимог просило визнати протиправним та скасувати рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №500060804/2014/000018/2 від 18 серпня 2014 року, визнати протиправною бездіяльність Південної митниці Міндоходів щодо повернення надмірно сплаченого ТОВ до бюджету мита у сумі 67072,66 грн. та стягнути з Державного бюджету України на користь ТОВ завдані збитки на суму надмірно сплаченого до бюджету мита у сумі 67072,66 грн..

В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що порушень з боку ТОВ положень чинного митного законодавства немає, оскільки позивачем у електронній митній декларації №500060804/2014/001169 від 13 серпня 2014 року було заявлено митну вартість товару за ціною контракту від 25 травня 2013 року №290580, укладеного між ТОВ та YANGIL CO.,LTD, Корея (Постачальник), яка підтверджена наданими ТОВ відповідними документами, у зв'язку з чим, на думку позивача, у контролюючого органу не було передбачених ст.57 Митного кодексу України підстав для застосування другорядного методу - за ціною ідентичного товару, та відповідно коригування митної вартості товару.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року позовні вимоги задоволено частково. Суд визнав протиправним та скасував рішення Південної митниці Міндоходів про коригування митної вартості товарів №500060804/2014/000018/2 від 18 серпня 2014 року. В задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.

Не погоджуючись з постановою суду, Південна митниця Міндоходів подала апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю.

Також, не погоджуючись з постановою суду, ТОВ подало апеляційну скаргу, в якій зазначається, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, а тому підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог повністю.

Заслухавши суддю - доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25 травня 2013 року між ТОВ та YANGIL CO.,LTD, Корея (Постачальник), укладено контракт №290580, згідно з п.1 якого Постачальник зобов'язується передати (поставити) позивачу продукцію хімічної промисловості (поліефірне штапельне волокно), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити вказаний товар.

Відповідно до інвойсу від 25 червня 2014 року №YI-140625 позивач придбав у YANGIL CO.,LTD, Корея, партію товару, а саме: поліефірне штапельне волокно, загальною вагою 115000,00 кг., за ціною 0,98 доларів США/кг., загальною вартістю 112700,00 доларів США, яка своєчасно була сплачена ТОВ на користь контрагента - YANGIL CO.,LTD, Корея, про що свідчить наявна у матеріалах справи належним чином засвідчена банківська виписка від 04 серпня 2014 року на загальну суму 112700,00 доларів США.

За результатами розгляду вантажно-митної декларації №500060804/2014/001169 від 13 серпня 2014 року з доданими до неї документами у контролюючого органу виникли сумніви щодо правильності визначення митної вартості задекларованого ТОВ товару, у зв'язку з чим 13 серпня 2014 року Південною митницею Міндоходів на адресу позивача було надіслано електронне повідомлення про виявлення невідповідності.

У вказаному повідомленні зазначено, що в прайс-листі від 04 червня 2014 року б/н не вказана довжина різання; у сертифікаті про походження від 27 червня 2014 року №050-14-0490388 адреса експортера не співпадає з адресою, яка зазначена в копії МД іноземної держави від 25 червня 2014 року №120-10-14-01138518; інформація про товар, яка зазначена у інвойсі від 25 червня 2014 року № YІ-140625, довідці від 06 серпня 2014 року №000650 не співпадає з інформацією, яка зазначена в прайс-листі від 04 червня 2014 року б/н, калькуляціях, сертифікатах якості, та інших товаросупровідних документах; довідка, стосовно вартості перевезення товару від 05 серпня 2014 року №837 не містить інформації щодо страхування товару (складова митної вартості); у розрахунках ціни (калькуляціях) не вказана валюта, в якій вона розраховувалась.

За результатами розгляду питання щодо митного оформлення зазначеного у електронній митній декларації від 13 серпня 2014 року №500060804/2014/001169 товару, Південною митницею Міндоходів прийнято рішення про коригування митної вартості товарів №500060804/2014/000018/2 від 18 серпня 2014 року із застосуванням методу визначення митної вартості - за ціною договору щодо ідентичних товарів.

Винесення вказаного рішення і стало підставою для звернення ТОВ з позовом до суду.

Вирішуючи справу та частково задовольняючи вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Південною митницею не доведено та суду не надано належних доказів на підтвердження правомірності застосування до ТОВ другорядного методу - за ціною ідентичного товару для визначення митної вартості задекларованого у електронній митній декларації №500060804/2014/001169 від 13 серпня 2014 року товару, без послідовного вибору методів, як того вимагають положення ч.3 ст.57 Митного Кодексу України (далі МК України), та без належного обґрунтування неможливості їх застосування, в тому числі неможливості застосування основного методу за ціною договору. Також, судом було зазначено, що позовні вимоги ТОВ про визнання протиправною бездіяльності щодо повернення надмірно сплаченого до бюджету мита у сумі 67072,66 грн., стягнення з Державного бюджету України завданих збитків на суму надмірно сплаченого до бюджету мита у сумі 67072,66 грн., є неправомірними, безпідставними, та такими, що не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає їх правильними з огляду на наступне.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.318 МК України митному контролю підлягають усі товари, транспортні засоби комерційного призначення, які переміщуються через митний кордон України.

Пунктом 1 ст.49 МК України встановлено, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно до ч.1 та 2 ст.51 МК України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ст.57 МК України (глава 9) визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Приймаючи оскаржуване рішення про коригування митної вартості та не застосовуючи основний метод визначення митної вартості відповідач виходив з того, що подані позивачем документи містять розбіжності. Крім того, певні документи, подані декларантом, не містять необхідної інформації, зокрема, довідка щодо вартості перевезення товару не містить інформації щодо страхування товару.

Частиною 2 ст.53 МК України визначено документи, які підтверджують митну вартість товарів, якими є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що позивачем були надані до митного органу для митного оформлення імпортованого товару всі необхідні документи, передбачені вищевказаними положеннями МК України, зокрема, електронну митну декларацію №500060804/2014/001169, зовнішньоекономічний контракт від 25 травня 2013 року №290580, інвойс від 25 червня 2014 року №YI-140625, копію МД (митної декларації) іноземної країни від 25 червня 2014 року №120-10-14-01138518, прайс-лист від 04 червня 2014 року б/н, сертифікат про походження від 27 червня 2014 року №050-14-0490388, довідку, що підтверджує вартість перевезення товару від 05 серпня 2014 року №837, на підставі яких відповідач мав змогу визначити об'єктивні і достовірні дані, необхідні для встановлення митної вартості товару за ціною контракту.

Тому, враховуючи все вищезазначене, колегія суддів приходить до висновку, що посилання відповідача на відсутність певних документів, як на підставу, що не дає змоги підтвердити митну вартість товару за основним методом (за ціною договору), є необґрунтованими та такими, що суперечать основним принципам здійснення державної митної справи (ст.8 МК України), зокрема, законності та додержання прав та охоронюваних законом інтересів осіб.

При цьому суд не приймає до уваги посилання Південної митниці на наявність суттєвих розбіжностей у поданих декларантом при розмитненні товару документах, оскільки ні в суді першої інстанції, ні в ході розгляду справи апеляційним судом цим відповідачем не було надано жодного доказу наявності таких розбіжностей, які є дійсно суттєвими та які унеможливлюють визначення та підтвердження задекларованої ТОВ митної вартості товару.

Крім того, посилання відповідача на відсутність документів стосовно страхування вантажу, як на обґрунтування своїх рішень та дій, колегія суддів не приймає до уваги, оскільки п.8 ч.2 ст.52 МК України встановлено, що декларант повинен надати страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування лише якщо таке страхування здійснювалося.

Стосовно позовних вимог ТОВ про визнання протиправною бездіяльність Південної митниці щодо повернення надмірно сплаченого ТОВ до бюджету мита в сумі 67072,66 грн. та стягнення з Державного бюджету України на користь ТОВ завданих збитків на суму надмірно сплаченого до бюджету мита у сумі 67072,66 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Порядок, умови та процедура повернення помилково та/або надміру сплачених платежів визначенні чинним законодавством. Так, згідно з частинами 1-4 ст.301 МК України повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного кодексу України (далі БК України) та Податкового кодексу України (далі ПК України). У разі виявлення факту помилкової та/або надмірної сплати митних платежів митний орган не пізніше одного місяця з дня виявлення такого факту зобов'язаний повідомити платника податків про суми надміру сплачених митних платежів. Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сфері фінансів. Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб митного органу, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Відповідно до п.43.1-43.5 ст.43 ПК України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви, готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.

Відповідно до п.2 Порядку повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого Наказом Державної митної служби України від 20 липня 2007 року № 618 (далі Порядок повернення коштів) цей Порядок на виконання вимог статті 43 ПК України визначає процедуру повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів.

Згідно положень п.1-4 розділу ІІІ Порядку повернення коштів для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою.

Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України.

У заяві зазначаються причини повернення коштів, реквізити банку, найменування та код за Єдиним державним реєстром підприємств і організацій України платника податків - юридичної особи, або прізвище, ім'я та по батькові, реєстраційний номер облікової картки платника податків, або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний орган державної податкової служби і мають відмітку у паспорті) та напрям перерахування коштів.

Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до відділу митних платежів митного органу (далі - Відділ) для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум.

Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати.

Таким чином, з аналізу наведеного можна дійти висновку, що в разі незгоди з рішенням чи дією митних органів щодо визначення, призначення, заявлення, з'ясування достовірності, коригування та/чи інших дій щодо митної вартості; митного контролю і митного оформлення, декларант може піддати ці дії чи рішення судовому контролю.

Так, в разі якщо суд визнає рішення і дії митних органів із зазначених питань протиправними, зобов'яже вчинити певні дії відповідно до вимог митного законодавства і коли у рішенні суду буде констатована неправильність чи хибність рішень чи дій митних органів, які зумовили (призвели, потягли) помилкову та/або надмірну сплату сум митних платежів, ці платежі повертаються декларанту в порядку і на умовах, встановлених у статті 301 МК України, статті 43 ПК України і статті 45 БК України, з дотриманням процедури, врегульованої, зокрема, Порядком повернення коштів, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи. В той же час, зазначений порядок не передбачає повернення помилково та/або надміру сплачених обов'язкових платежів у спосіб судового стягнення безпосередньо (водночас) із здійсненням судового контролю над рішеннями, діями чи бездіяльністю митних органів з питань, пов'язаних з розмитненням і справлянням митних платежів.

Зазначені положення також узгоджуються з висновками Верховного суду України, викладеними в постанові від 25 листопада 2014 року по справі за позовом ТОВ "Маркон" до Південної митниці Міндоходів та ГУДКС України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень.

Отже, підсумовуючи все вищевикладене та оцінюючи всі доводи сторін, колегія суддів надходить до висновку, що постанова суду першої інстанції викладена достатньо повно, висновки обґрунтовані з посиланням на конкретні норми Законів України та відповідають чинному законодавству.

Також, колегія суддів не може погодитися з посиланням апелянтів на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, тому що всі процесуальні норми, передбачені адміністративним судочинством були виконані без порушень прав кожної сторони при розгляді справи.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційних скарг не вбачається.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

У Х В А Л И В :

Апеляційні скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційно-промислова група "МАЙСТЕР" та Південної митниці Міндоходів - залишити без задоволення, а постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 жовтня 2014 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: А.Г. Федусик Суддя: Суддя: Л.Є. Зуєва О.О. Димерлій