Постанова № 43159296, 12.03.2015, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/9947/14 Головуючий у 1-й інстанції: Літвінова А.В.

Суддя-доповідач: Шелест С.Б.

ПОСТАНОВА

Іменем України

12 березня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуюча суддя: Шелест С.Б.

Судді: Пилипенко О.Є., Романчук О.М.

За участю секретаря судового засідання: Коломійцевої А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.14р. у справі №826/9947/14 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київінвест-Олімпія» до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 14.03.14р. №0004402205, №0004392205 та від 02.06.14р. № 3531702, № 0007582202.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.14р. адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.2014 №0004392205; визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 14.03.14р. №0004402205 в частині визначення грошового зобов'язання у зв'язку із формуванням позивачем валових витрат за наслідками заниження доходів від операційної діяльності, оподаткування кредиторської заборгованості.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою в частині задоволених позовних вимог, відповідач подав апеляційну скаргу, у якій просить суд скасувати у цій частині постанову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що позивачем порушено вимоги податкового законодавства, що необґрунтовано не взято судом до уваги.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу відповідача, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать обставини справи та встановлено судом першої інстанції, ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.11р. по 31.12.12р., за результатми якої складено акт від 25.02.14р. №632/26-59-22-05/21571623.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення - рішення від 14.03.14р., які оскаржує позивач:

№0004402205, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 285 103 грн., в.т.ч. основний платіж - 242 775 грн., штрафні (фінансові) санкції 42 328 грн.;

№0004392205, яким за порушення вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» застосовано штрафні санкції у розмірі 246 840 грн.

За результатами адміністративного оскарження податковим органом прийняті податкові повідомлення - рішення від 02.06.14р., які оскаржує позивач:

№3531702, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у сумі 30268 грн., в.т.ч. основний платіж - 18656,60 грн., штрафні (фінансові) санкції 11 612, 20 грн.;

№0007582202, яким збільшено суму грошового зобов'язання податку на додану вартість у сумі 122 971 грн., в.т.ч. основний платіж 103 995 грн., штрафні (фінансові) санкції 18976 грн.

Підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень слугували встановлені перевіркою порушення вимог: пункту 44.1 статті 44, пункту 135.4, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135, пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, пункту 9.1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 242 775 грн.; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на додану вартість на суму 108 428,00 грн.; пункту 164.1 та підпункту 164.2.17, пункту 164.2 статті 164, підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на доходи фізичних осіб на суму 19 545,00 грн.; п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг».

Судом першої інстанції позов задоволено частково, і у цій частині відповідачем подано апеляційну скаргу.

За правилами ст. 195 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Скасовуючи податкове повідомлення - рішення від 14.03.14р. №0004392205, яким застосовано штрафні санкції за порушення вимог пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг» суд першої інстанції виходив з того, що акт перевірки не містить опису та фактів порушення, а відтак застосування штрафних санкцій необґрунтоване.

Скасовуючи податкове повідомлення - рішення від 14.03.14р. №0004402205 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у зв'язку із формуванням позивачем валових витрат за наслідками заниження доходів від операційної діяльності, оподаткування кредиторської заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що матеріалами справи не підтверджуються висновки податкового органу щодо неправильного формування позивачем валових витрат за наслідками заниження доходів від операційної діяльності, неправильне оподаткування кредиторської заборгованості; акт перевірки не містить чіткого опису зафіксованого порушення та розрахунку донарахованої суми із врахуванням епізодів порушень.

Колегія суддів частково погоджується з висновком суду першої інстанції у частині частково задоволених вимог щодо якої подано апеляційну скаргу, виходячи з наступного.

Як вбачається з акту перевірки (стор.4 акту перевірки; а.с.20 том 1), висновок про заниження доходів від операційної діяльності на суму 104 939 грн. ґрунтується на порушеннях позивачем вимог п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до підпункту 135.4.1. вказаної норми (в редакції, чинній у перевіряємий період), дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань:

дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Підставою для висновку про порушення наведеної норми слугувало те, що відповідно до бухгалтерських документів витрати по оренді та додержанню в належному стані (комунальні послуги, поточний ремонт та інше) за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року орендованого позивачем згідно договору оренди від 30.12.2010 року № 1-Р-11 (орендодавець - ТОВ «Маки») приміщення та території спортивного комплексу «Лівобережний» за адресою: м. Київ, вул. М.Раскової,23А, у складі всіх комунікацій, обладнання, майна та території склали 590 969 грн., тоді як згідно договорів суборенди від суборендарів по цьому спорткомплексу за вказаний період позивачем отримано дохід згідно оборотно-сальдової відомості по рахунку № 361 в сумі 486 030 грн.

Таким чином, ДПІ вважає, що позивачем занижено дохід від операційної діяльності на суму 104 939 грн., як різниця між компенсаційною вартістю по оренді та додержанню в належному стані спорткомплексу в сумі 590 969 грн. та доходом від операційної діяльності від надання в суборенду орендованого майна в сумі 486 030 грн.

Разом з тим, податковим органом не доведено, що сума компенсації, яка надійшла від суборендаря відповідно до умов договору суборенди не відповідає розміру договірної (контрактної) вартості, як і не доведено порушення п.135.4 ст.135 Податкового кодексу України, а тому висновок суду першої інстанції у цій частині - правильний.

Проте, суд констатуючи відсутність порушення в частині заниження доходів від операційної діяльності та визнаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 14.03.14р. №0004402205 у цій частині мав би ідентифікувати (тобто відокремити) це рішення у частині конкретної суми основного платежу з податку на прибуток та, відповідно, суми штрафної (фінансової) санкції, нарахування яких визначено податковим органом спірним податковим повідомленням-рішенням у зв'язку з вказаною підставою, оскільки грошові зобов'язання платника податків визначаються контролюючим органом у податкових повідомленнях-рішеннях у конкретній сумі (ст.54,58 Податкового кодексу України).

Так, за вимогами ч.1 ст.58 Податкового кодексу України, до податкового повідомлення-рішення додається розрахунок податкового зобов'язання та штрафних (фінансових) санкцій.

Отже, у разі відсутності такого розрахунку у матеріалах справи, суд мав би витребувати відповідний розрахунок та встановити конкретний розмір невірно визначеного податковим органом грошового зобов'язання.

Згідно витребуваного апеляційним судом розрахунку (а.с.172-177; том 2) , заниження доходів від операційної діяльності на суму 104 939 грн. вплинуло на донарахування податку на прибуток в сумі 22 037 грн. основного платежу та, відповідно, 5 509 грн. штрафних (фінансових) санкцій, отже податкове повідомлення-рішення у цій частині протиправне та підлягає скасуванню у вказаній сумі.

В акті перевірки також зазначено, що відповідно до договору - доручення від 28.08.09р. укладеного між ОСОБА_2 (довіритель) та ТОВ «Київінвест-Олімпія» (повірений), довіритель доручає, а повірений зобов'язується за винагороду від імені та за рахунок довірителя здійснити певні юридичні дії щодо купівлі нерухомості, а саме: вид нерухомості: новозбудований котедж (розташований у котеджному містечку) разом з земельною ділянкою; місцезнаходження нерухомості: Україна, м. Вишневе; загальна площа нерухомості: не менше 100 кв.м розташований на земельній ділянці не менше 6 га; максимальна вартість придбання 6 000 000 грн.; кількість 1. Винагорода повіреного складає 600 грн. (а/с 84, том І).

Перевіркою встановлено, що на виконання цього договору ОСОБА_2 перераховано на поточний рахунок позивача грошові кошти в 2009 р. в сумі 472 000 грн., які станом на 31.12.09р. рахувались на рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами».

З покликанням на те, що ніяких дій на виконання вказаного договору не вчинено і станом на 31.12.12, тобто більше 1095 днів з моменту отримання коштів рахується кредиторська заборгованість в сумі 472 000 грн., ДПІ вважає що позивачем неправомірно, в порушення п.п.135.5.4. п 135.5. ст.135 Податкового кодексу України, не включено вказану заборгованість до складу доходів як безповоротну фінансову допомогу.

Колегія суддів не погоджується із таким висновком, виходячи з наступного.

Так, відповідно до п.п.135.5.4. п 135.5. ст.135 Податкового кодексу України, інші доходи включають, зокрема, суми безнадійної кредиторської заборгованості.

Безнадійна заборгованість у значенні п.п. 14.1.11. п.14 ст.14 цього Кодексу - заборгованість, що відповідає одній з таких ознак:

а) заборгованість за зобов'язаннями, щодо яких минув строк позовної давності;

б) прострочена заборгованість, що не погашена внаслідок недостатності майна фізичної особи, за умови, що дії кредитора, спрямовані на примусове стягнення майна боржника, не призвели до повного погашення заборгованості;

в) заборгованість суб'єктів господарювання, визнаних банкрутами у встановленому законом порядку або припинених як юридичні особи у зв'язку з їх ліквідацією;

г) заборгованість, яка виявилася непогашеною внаслідок недостатності коштів, одержаних після звернення кредитором стягнення на заставлене майно відповідно до закону та договору, за умови, що інші дії кредитора щодо примусового стягнення іншого майна позичальника, визначені нормативно-правовими актами, не призвели до повного покриття заборгованості;

ґ) заборгованість, стягнення якої стало неможливим у зв'язку з дією обставин непереборної сили, стихійного лиха (форс-мажорних обставин), підтверджених у порядку, передбаченому законодавством;

д) прострочена заборгованість померлих фізичних осіб, а також осіб, які у судовому порядку визнані безвісно відсутніми, недієздатними або оголошені померлими, а також прострочена заборгованість фізичних осіб, засуджених до позбавлення волі;

Податковим органом не доведено на вимогу апеляційного суду, що вказана заборгованість відповідає одній із наведених ознак.

Доводи апелянта про те, що по вказаній заборгованості за зобов'язаннями минув строк позовної давності спростовуються умовами договору - доручення від 28.08.09р., відповідно до п. 5.2 якого, цей договір діє протягом терміну виконання сторонами своїх зобов'язань. Між тим, терміни виконання сторонами своїх зобов'язань не обумовлений.

Так, відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За наведених правових норм та умов договору, з метою оподаткування строк позовної давності за зобов'язаннями позивача не минув; строк дії договору не закінчився, оскільки за умовами п.5.2. договору, він діє протягом терміну виконання сторонами своїх зобов'язань, а відтак - договір не припинений, що, у свою чергу, не робить досліджуване зобов'язання позбавленим зустрічного виконання без права вимагати таке, адже підстава для вимоги -правочин (договір) .

Отже, висновок податкового органу про заниження доходу у 2012 році на суму 472 000 грн. - помилковий, а відтак визначення грошового зобов'язання у цій частині з податку на прибуток згідно податкове повідомлення - рішення від 14.03.14р. №0004402205 в сумі 99 120 грн. та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 24 780 грн. - неправомірне.

За наведених обставин, податкове повідомлення - рішення від 14.03.14р. №0004402205 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі основного платежу 121 157 грн. (99 120 + 22 037 ) та 30 289 грн. штрафних (фінансових) санкцій (5 509 + 24780 ) - протиправне та підлягає скасуванню.

У решті донарахованої суми згідно вказаного податкового повідомлення - рішення, сторони не оспорюють висновки суду першої інстанції по відмові у задоволенні позову, а тому за правилами ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції не переглядає судове рішенні у частині, що не оспорюється.

Щодо податкового повідомлення - рішення від 14.03.14р. №0004392205, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з акта перевірки (а.с.26, том І), податковим органом встановлено, що в книзі обліку розрахункових операцій № НОМЕР_2 від 01.02.2005р. позивачем, в порушення пункту 9 статті 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій в сфері торгівлі громадського харчування та послуг», не забезпечено щоденне друкування та зберігання фіскальних чеків за перевіряємий період з 01.01.11р. по 31.12.12р. у кількості 726 штук.

Так, відповідно до п.9 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» від 06.07.95р. № 265/95-ВР передбачено, що суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані: щоденно друкувати на реєстраторах розрахункових операцій (за виключенням автоматів з продажу товарів (послуг) фіскальні звітні чеки і забезпечувати їх зберігання в книгах обліку розрахункових операцій.

Водночас, виявлене під час перевірки порушення позивачем не заперечується та жодними доказами не спростовано.

Відповідно до п. 4 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, за порушення вимог цього Закону до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), за рішенням відповідних органів доходів і зборів застосовуються фінансові санкції у таких розмірах: двадцять неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі невиконання щоденного друку фіскального звітного чеку або його не зберігання.

Отже, з врахуванням викладеного, колегія суддів погоджується з висновком відповідача щодо правомірності застосування до позивача штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 246 840 грн. (340 грн. (20 н.м.д.г.) х 726 (кількість чеків), а відтак податкове повідомлення - рішення від 14.03.14р. №0004392205 правомірне.

Відповідно до п. 1 ч.1 ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на викладене, колегія суду дійшла висновку про скасування постанови Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.14р. у справі №826/9947/14 в частині задоволених позовних вимог та ухвалення у цій частині нової постанови про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.195, 196, 202, 205, 207 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.14р. у справі №826/9947/14 - задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.14р. у справі №826/9947/14 в частині задоволених позовних вимог - скасувати та у цій частині винести нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову в частині визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.03.14р. №0004392205.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 14.03.14р. №0004402205 в частині визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток у сумі 121 157 грн. основного платежу та 30 289 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

У іншій частині - постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 10.12.14р. у справі №826/9947/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуюча суддя Шелест С.Б.

Судді : Пилипенко О.Є.

Романчук О.М.

Повний текст постанови складений: 16.03.15р.

Головуючий суддя Шелест С.Б.

Судді: Романчук О.М

Пилипенко О.Є.