Постанова № 43159160, 17.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р.Справа № 923/1742/14Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого: Шевченко В.В.

Суддів: Головея В.М., Ярош А.І.

при секретарі судового засідання: Ляшенко М.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Харитонова М.М. - за дорученням

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка"

на рішення господарського суду Херсонської області

від 20 січня 2015 року

у справі № 923/1742/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка"

про стягнення 1788497 грн. 91 коп.,

та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка"

до Публічного акціонерного товариства "Банк Форум"

про визнання недійсним договору кредиту № 0004/10/11- KLI від 23.12.2010 р.

ВСТАНОВИЛА:

26.11.2014 р. Публічне акціонерне товариство "Банк Форум" (далі позивач, Банк) звернулось до господарського суду Херсонської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Теплотехніка" (далі відповідач, ТОВ) про стягнення 1788497 грн. 91 коп., посилаючись на те, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором кредиту № 0004/10/11-КLІ від 23.12.2010 р. та додаткових угод до нього щодо повернення отриманої суми кредиту, внаслідок чого станом на 10.10.2014 р. має заборгованість за кредитом перед Банком в сумі 1523883 грн.56 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також відсотки за користування кредитними коштами в сумі 131.448 грн. 32 коп. за період з 26.04.2014 р. по 25.09.2014 р. та відсотки за користування кредитними коштами в сумі 11982 грн. 32 коп. за період з 26.09.2014 р. по 09.10.2014 р., пеню за прострочення сплати кредиту у сумі 115224 грн. 14 коп., пеню за прострочення сплати процентів у сумі 5959 грн. 57 коп.

У відзиві на позов ТОВ позовні вимоги Банку не визнавав посилаючись на те, що відповідно до п. 2.3.4. договору кредиту він має право погасити заборгованість за кожною наданою йому кредитною вибіркою протягом 180 календарних днів з дати, зазначеній в акцептованій заявці, або в будь-якому випадку погашення заборгованості має відбутися не пізніше кінцевого терміну кредиту, тобто до 01.12.2016 р., у зв'язку з чим строк погашення кредиту не настав, внаслідок чого підстави для задоволення позову - відсутні. Крім того, за заявою ТОВ від 05.11.2014 р. здійснено залік зустрічних однорідних вимог на суму 142.413 грн. 33 коп., а тому борг зі сплати відсотків на цю суму відсутній.

15.12.2014 р. ТОВ звернулось до господарського суду Херсонської області із зустрічним позовом до Банку про визнання договору кредиту недійним, посилаючись на те, що укладений між сторонами договір кредиту, суперечить законодавству, оскільки, по-перше, зміна типу процентної ставки з фіксованої на змінювану є незаконною, так як внесені Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг" від 22.09.2011 р. № 3795 до статті 1056-1 ЦК України зміни не розповсюджується на спірний кредитний договір, оскільки вони поширюються на кредитні договори, укладені до 16.10.2011 р., тобто дати набуття чинності названим Законом; по-друге, пункти 3.1. та 3.2. договору суперечать ст. 1056-1 ЦК України, чинної на дату укладання додаткової угоди № 5 від 22.12.2012 р., оскільки вони не містять вичерпної інформації про формулу розрахунку процентної ставки, не зазначено засобів масової інформації де публікуються індекси, що використовуються у формулі, а також не визначено незалежну установу, якою встановлюються значення індексів, внаслідок чого позов ТОВ підлягає задоволенню на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України.

Також, відповідачем заявлені клопотання:

- про призначення судово-економічної експертизи на предмет визначення правильності розрахунку простроченої заборгованості за кредитом,

- про залучення до участі в розгляді справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: п. Безхлібного В.В. та п. Подлєсної Т.З., як поручителів,

- про витребування у позивача договору застави майнових прав.

У відзиві Банк зустрічні позовні вимоги ТОВ вважав безпідставними, посилаючись на те, що у п. 3.2. договору кредиту встановлено обов'язок позичальника сплачувати проценти за користування кредитом за поточною ринковою ставкою, яка є фіксованою для кожної окремої вибірки, значення якої встановлюється сторонами у заявці для кожної вибірки, виходячи із поточних процентних ставок на відповідний строк у гривні, що склалися на міжбанківському ринку позикових капіталів на дату надання відповідної вибірки, а тому, сторонами погоджено відповідно до ст. 1056-1 ЦК України змінювану процентну ставку шляхом встановлення процентної ставки для кожного траншу кредиту (вибірки), внаслідок чого підстави для задоволення зустрічного позову - відсутні.

Рішенням господарського суду Херсонської області від 20.01.2015 р. (суддя Закурін М.К.) первісний позов задоволений у повному обсязі, а у задоволені зустрічного позову - відмовлено.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором кредиту № 0004/10/11-КLІ від 23.12.2010 р. та додаткових угод до нього щодо повернення отриманої суми кредиту, внаслідок чого станом на 10.10.2014 р. має заборгованість за кредитом перед Банком в сумі 1523883 грн. 56 коп., а тому повинний сплатити позивачеві не лише зазначену суму боргу, а також відсотки за користування кредитними коштами в сумі 131.448 грн. 32 коп. за період з 26.04.2014 р. по 25.09.2014 р. та відсотки за користування кредитними коштами в сумі 11982 грн. 32 коп. за період з 26.09.2014 р. по 09.10.2014 р., а також пеню за прострочення сплати кредиту у сумі 115224 грн. 14 коп. та пеню за прострочення сплати процентів у сумі 5959 грн. 57 коп.

Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову місцевий суд виходив з того, що укладений між сторонами договір кредиту та додаткові угоди до нього відповідають чинному законодавству, оскільки сторонами у договорі кредиту встановлена фіксована процентна ставка за користування кредитом, а тому вона визначалася за конкретною вибіркою та відображалася у заявці на вибірку, яка є невід'ємною частиною договору кредиту, тобто узгоджувалася за волевиявленням обох сторін, а тому п. 3.1. та п. 3.2. договору кредиту повністю відповідають приписам ст. 1056-1 ЦК України. Крім того, фактично укладенням додаткової угоди № 5 сторонами не змінено вид процентної ставки, а навпаки, назначено, що вона є фіксованою для конкретної вибірки та значення якої встановлюється у заявці на вибірку, а тому підстав для задоволення зустрічної позовної заяви - відсутні.

Відмовляючи у задоволені клопотання відповідача про призначення судово-економічної експертизи на предмет визначення правильності здійсненого позивачем розрахунку простроченої заборгованості за кредитом місцевий суд виходив з того, що для вирішення цього питання не потрібні будь-які спеціальні знання, а тому підстави для задоволення цього клопотання - відсутні.

Залишаючи без задоволення клопотання відповідача про залучення до участі в розгляді справи в якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору: п. Безхлібного В.В. та п. Подлєсної Т.З., як поручителів, місцевий суд виходив з того, що стягнення заборгованості з основного позичальника не впливає на права та інтереси наявних поручителів, а тому підстави для їх залучення до участі в розгляді справи - відсутні.

Відмовляючи у задоволені клопотання відповідача про витребування у позивача договору застави майнових прав місцевий суд виходив з того, що, цей договір не є та й не стосується предмету спору, а тому підстави для його витребування - відсутні.

Судовий збір за розгляд первісного позову Банку в сумі 35.769 грн. 95 коп. на підставі ст. ст. 44 , 49 ГПК України стягнуто з ТОВ до Державного бюджету України.

В апеляційній скарзі ТОВ просить рішення місцевого суду скасувати, оскільки воно не відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, ухвалено з порушеннями норм процесуального та матеріального права та постановити нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Банку - відмовити, а його зустрічні позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Скарга мотивована тим, що, по-перше, зміна типу процентної ставки з фіксованої на змінювану в договорі кредиту, який був укладений до 16.10.2011 р. є незаконною, оскільки внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» до ст. 1056-1 ЦК України не розповсюджуються на спірний договір кредиту. По-друге, зміст п. 3.1. та п. 3.2. договору кредиту суперечать ст. 1056-1 ЦК України. По третє, відповідно до п. 2.3.4. договору кредиту скаржник має право погасити заборгованість за кожною наданою йому кредитною вибіркою протягом 180 календарних днів з дати, зазначеній в акцептованій заявці, або в будь-якому випадку погашення заборгованості має відбутися не пізніше кінцевого терміну кредиту, тобто до 01.12.2016 р., у зв'язку з чим строк погашення кредиту не настав. Вчетверте, за заявою ТОВ від 05.11.2014 р. здійснено залік зустрічних однорідних вимог на суму 142.413 грн. 33 коп., а тому борг зі сплати відсотків на цю суму відсутній. Крім того, місцевий суд безпідставно та необґрунтовано відхилив клопотання скаржника щодо призначення у справі судової експертизи документів фінансо-кредитних операцій.

Про день, час і місце розгляду апеляційної скарги сторони було повідомлено у встановленому законом порядку. Проте 17.03.2015 р. до апеляційного суду надійшло клопотання скаржника про перенесення судового засідання на іншу дату у зв'язку з хворобою його представника.

Назване клопотання визнано колегією суддів необґрунтованим та відхилено з огляду на те, що заявником не надано доказів того, що його представник хворіє, а крім того, вказана скаржником причина про перенесення судового засідання не є достатньою, оскільки представництво інтересів ТОВ може здійснюватися також любою іншою особою в силу повноваження, що ґрунтується на довіреності. Поважною причиною такого перенесення може вважатися та, існування якої зумовлено факторами об'єктивного характеру, які не залежать від волі заявника, тобто ні за яких обставин не можуть бути ним змінені чи усунуті, а таких обставин, у даному випадку - немає.

У відзиві на апеляційну скаргу Банк просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. В судовому засіданні представник Банку доводи відзиву на апеляційну скаргу підтримав.

Викладене скаржником в апеляційній скарзі клопотання щодо призначення по справі судової експертизи документів фінансо-кредитних операцій, проведення якої необхідне доручити експертам Одеського НДІСЕ Міністерства юстиції України та на вирішення останніх поставити питання:

- чи відповідає застосований банком метод нарахування процентів за користування кредитними коштами за договором кредиту вимогам ст. 1056-1 ЦК України чинної на час укладання додаткової угоди № 5 від 22.12.2012 р. до договору кредиту та Положенню про кредитування банку?

- чи відповідає наявний в матеріалах справи здійснений позивачем розрахунок заборгованості позичальника перед банком умовам укладеного між сторонами у справі договору кредиту та розрахунковим документам щодо видачі та погашення кредиту за договором кредиту? колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду, а згідно ч. 1 ст. 41 ГПК України експертиза призначається для з'ясування питань, що потребують спеціальних знань.

Із сукупності вище наведених норм матеріального та процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про відповідність окремих нормативних актів вимогам закону, про правову оцінку дій сторін тощо, а також питань що не потребують спеціальних знань.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 4 від 23.03.2012 р. "Про деякі питання практики призначення судової експертизи", судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Оскільки, вирішення питання щодо відповідності застосованого Банком методу нарахування процентів за користування кредитними коштами за договором кредиту вимогам ст. 1056-1 ЦК України чинної на час укладання додаткової угоди № 5 від 22.12.2012 р. до договору кредиту та Положенню про кредитування банку, а також питання щодо наявності або відсутності в матеріалах справи доказів заборгованості позичальника перед банком умовам укладеного між сторонами у справі договору кредиту та розрахунковим документам належить до виключної компетенції суду в провадженні якого знаходиться ця справа, а ніяким чином не до компетенції експертів, то колегія суддів вважає, що покладення на останніх судом вирішення таких питань є неприпустимим.

Також, не потребує спеціальних знань і перевірка правильності здійснених позивачем розрахунків заявлених до стягнення сум загальної заборгованості, процентної ставки та пені по кредитному договору № 0004/10/11-КLІ від 23.12.2010 р., так як така перевірка повинна здійснюватись безпосередньо судом в процесі розгляду справи по суті з застосуванням звичайних засобів доказування, внаслідок чого підстави для призначення у справі судової експертизи - відсутні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечення на неї, заслухавши пояснення представника Банку, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга необґрунтована та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та правильно встановлено судом першої інстанції, 23.12.2010 р. між сторонами у справі укладено договір кредиту № 0004/10/11-КLІ (далі договір кредиту), за умовами якого Банк зобов'язався відкрити ТОВ відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надати кредит з максимальним лімітом заборгованості в сумі 1.500.000 грн., а останній прийняти ці кошти та повернути їх у строк до 22.12.2011 р., сплативши 19 % відсотків річних.

Додатковою угодою № 1 від 22.12.2011 р. до договору сторони встановили максимальний ліміт заборгованості в сумі 1100000 грн., строком до 21.12.2012 р., зі сплатою 25 % річних за користування кредитом.

Додатковою угодою № 2 від 18.09.2012 р. до договору кредиту сторони встановили, що Банк надає ТОВ кредитні кошти в сумі 157.000 грн. на строк до 17.10.2012 р.

Додатковою угодою № 3 від 23.10.2012 р. до договору кредиту сторони встановили, що Банк надає ТОВ кредитні кошти в сумі 250000 грн. на строк до 22.11.2012 р.

Додатковою угодою № 4 від 14.11.2012 р. до договору кредиту сторони встановили, що Банк надає ТОВ кредитні кошти в сумі 250000 грн. на строк до 13.12.2012 р.

Додатковою угодою № 5 від 21.12.2012 р. до договору кредиту сторони договір кредиту виклали в новій редакції та встановили, що Банк відкриває ТОВ відновлювальну кредитну лінію, в рамках якої надає кредитні кошти окремими частинами (вибірками) із встановленням ліміту заборгованості в розмірі 1100000 грн. з кінцевим строком погашення 01.12.2013 р. шляхом перерахування Банком коштів на по поточний рахунок ТОВ в сумі, яка буде зазначена в заяві останнього на отримання вибірки за зразком, передбаченим як додаток № 1 до договору. В свою чергу, за пунктом 2.3.3. договору обов'язок Банку щодо надання і, відповідно, право ТОВ на отримання вибірки виникають за умови досягнення між ними згоди щодо умов користування відповідною вибіркою, а саме: суми, розміру процентної ставки та дати погашення заборгованості за вибіркою. Така згода виражається через заповнення, підписання та надання ТОВ Банку заявки на отримання вибірки та акцептування Банком заявки шляхом її підписання уповноваженими представниками Банку та скріплення печаткою. Після акцепту заявка є невід'ємною частиною договору.

Додатковою угодою № 6 від 25.01.2013 р. до договору кредиту сторони дійшли згоди щодо встановлення обов'язку ТОВ внести зміни до іпотечного договору у зв'язку з укладенням додаткової угоди № 5 від 21.12.2012 р.

Додатковою угодою № 7 від 06.11.2013 р. до договору кредиту сторонами обумовлено, що максимальна заборгованість ТОВ не може перевищувати кредитний ліміт в сумі 1800000 грн., надання вибірок буде здійснюватися відповідно до умов договору з наступним графіком зменшення кредитного ліміту протягом першого року від дати укладення додаткової угоди, а саме: сума кредитного ліміту 1800000 грн., а його період з 06.11.2013р. по 31.08.2014р., 1500000 грн. - 01.09.2014р. по 30.09.2014 р., 1200000 грн. - 01.10.2014р. по 05.11.2014р.

Кінцевим терміном, до настання якого здійснюється надання кредиту та має бути повністю погашена заборгованість за кредитом, встановлюється 01.12.2016 р. Крім того, до п. 2.3.4. договору внесені зміни, згідно з якими ТОВ здійснює погашення заборгованості за кожною вибіркою в дату, зазначену в акцептованій Банком заявці, в межах 180 календарних днів, але в будь-якому випадку погашення заборгованості має відбутися не пізніше кінцевого терміну повернення кредиту, як він визначений згідно з пунктом 1.4. договору.

Як вбачається з матеріалів справи Банк на виконання умов договору надавав ТОВ кредитні кошти згідно з заявками останнього, а саме: від 30.12.2010р. в сумі 860000 грн., 11.01.2011р. - 98000 грн., 12.01.2011р. - 95000 грн., 14.01.2011р. - 117000 грн., 09.02.2011р. - 66000 грн., 11.02.2011р. - 280000 грн., 25.02.2011р. - 120000 грн., 01.03.2011р. - 59000 грн., 09.03.2011р. - 100000 грн., 22.04.2011р. - 100000 грн., 19.01.2012р. - 75000 грн., 02.02.2012р. - 105000 грн., 07.02.2012р. - 150000 грн., 14.02.2012р. - 125000 грн., 15.02.2012р. - 280000 грн., 16.02.2012р. - 310000 грн., 27.02.2012р. - 250000 грн., 01.03.2012р. - 77000 грн., 23.03.2012р. - 63000 грн., 04.04.2012р. - 69000 грн., 17.04.2012р. - 150000 грн., 23.04.2012р. - 200000 грн., 24.04.2012р. - 291000 грн., 26.04.2012р. - 300000 грн., 28.04.2012р. - 279000 грн., 23.05.2012р. - 110000 грн., 29.05.2012р. - 140000 грн., 13.06.2012р. - 115000 грн., 25.06.2012р. - 456000 грн., 27.06.2012р. - 438000 грн., 04.07.2012р. - 150000 грн., 10.07.2012р. - 80000 грн., 17.07.2012р. - 73000 грн., 18.07.2012р. - 100000 грн.; а також згідно із заявками на вибірки: від 30.07.2012р. на суму вибірки 140000 грн., 22.08.2012р. - 300000 грн., 27.08.2012р. - 300000 грн., 26.08.2012р. - 140000 грн., 06.09.2012р. - 150000 грн., 07.09.2012р. - 100000 грн., 18.09.2012р. - 157000 грн., 27.09.2012р. - 293000 грн., 03.10.2012р. - 190000 грн., 05.10.2012р. - 40000 грн., 15.10.2012р. - 200000 грн., 23.10.2012р. - 250000 грн., 14.11.2012р. - 250000 грн., 24.12.2012р. - 250000 грн., 28.12.2012р. - 500000 грн., 12.02.2013р. - 375000 грн., 14.02.2013р. - 420000 грн., 19.02.2013р. - 60000 грн., 27.02.2013р. - 245000 грн., 10.04.2013р. - 250000 грн., 29.04.2013р. - 300000 грн., 22.05.2013р. - 250000 грн., 23.05.2013р. - 250000 грн., 31.05.2013р. - 50000 грн., 05.06.2013р. - 100000 грн., 10.06.2013р. - 100000 грн., 11.06.2013р. - 50000 грн., 27.06.2013р. - 300000 грн., 03.07.2013р. - 280000 грн., 24.07.2013р. - 400000 грн., 08.08.2013р. - 437000 грн., 04.09.2013р. - 240000 грн., 03.10.2013р. - 160000 грн., 10.10.2013р. - 190000 грн., 14.10.2013р. - 100000 грн., 15.10.2013р. - 140000 грн., 18.10.2013р. - 160000 грн., 24.10.2013р. - 170000 грн., 07.11.2013р. - 300000 грн., 13.11.2013р. - 500000 грн., 14.11.2013р. - 340000 грн., 20.11.2013р. - 100000 грн., 29.11.2013р. - 370000 грн., 09.12.2013р. - 250000 грн., 21.01.2014р. - 200000 грн., 30.01.2014р. - 110000 грн., 04.02.2014р. - 140000 грн., а всього на загальну суму 16.878.000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи меморіальними ордерами на вищевказані суми (а. с. 120-160).

Як правильно встановлено судом першої інстанції ТОВ свої зобов'язання щодо своєчасного та повного повернення кредитних коштів виконав частково у загальній сумі 15.354.116 грн. 44 коп., що вбачається з наявної в матеріалах справи банківської виписки з особового рахунку ТОВ, а починаючи з 13.11.2013 р. взагалі припинив виконувати свої зобов'язання щодо повернення решти частини кредитних коштів, а саме: за вибіркою від 13.11.2013р. на суму 13883,56 грн., за вибіркою від 14.11.2013р. на суму 340000 грн., за вибіркою від 20.11.2013р. на суму 100000 грн., за вибіркою від 29.11.2013р. на суму 370000 грн., за вибіркою від 09.12.2013р. на суму 250000 грн., за вибіркою від 21.01.2014р. на суму 200000 грн., за вибіркою від 30.01.2014р. на суму 110000 грн., за вибіркою від 04.02.2014р. на суму 140000 грн., у зв'язку з чим станом на 10.10.2014 р. у ТОВ перед Банком виник борг по поверненню грошових коштів за договором кредиту в сумі 1.523.883 грн. 56 коп.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов до підставного висновку про те, що ТОВ повернув Банку отриману суму кредиту частково у загальній сумі 15354116 грн. 44 коп., а від оплати решти частини отриманої суми кредиту у розмірі 1.523.883 грн. 56 коп. - ухилився, так як доказів, які б свідчили про те, що ТОВ повернув отриману суму кредиту у розмірі 1.523.883 грн. 56 коп. в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч ст. 33 ГПК України, останнім суду не надано.

Посилання скаржника щодо ненастання строку сплати кредиту є безпідставними та правомірно не прийняті місцевим судом до уваги, оскільки, додатковою угодою № 7 від 06.11.2013 р. до договору кредиту, яка є його невід'ємною частиною, сторонами у п. 2.3.4. встановлено строки погашення заборгованості за кожною вибіркою - це дата, яка зазначена у заявці на вибірку, зокрема, за вибіркою від 13.11.2013р. на суму 13883,56 грн. строк повернення у термін до 11.05.2014 р., за вибіркою від 14.11.2013р. на суму 340000 грн. строк повернення у термін до 12.05.2014 р., за вибіркою від 20.11.2013р. на суму 100000 грн. строк повернення у термін до 18.05.2014 р., за вибіркою від 29.11.2013р. на суму 370000 грн. строк повернення у термін до 27.05.2014 р., за вибіркою від 09.12.2013р. на суму 250000 грн. строк повернення у термін до 06.06.2014 р., за вибіркою від 21.01.2014р. на суму 200000 грн. строк повернення у термін до 18.07.2014 р., за вибіркою від 30.01.2014р. на суму 110000 грн. строк повернення у термін до 27.07.2014 р., за вибіркою від 04.02.2014р. на суму 140000 грн. строк повернення у термін до 01.08.2014 р., внаслідок чого отриманні кредитні грошові кошти за вибірками ТОВ повинно було повернути Банку у встановлені в заявці на вибірку вищевказані строки.

Оскільки, ТОВ ані у встановлені в заявках строки, зокрема, 11.05.2014 р., 12.05.2014 р., 18.05.2014 р., 27.05.2014 р., 06.06.2014 р., 18.07.2014 р., 27.07.2014 р., 01.08.2014 р., ані до сьогоднішнього часу не повернув Банку отриманні за вищезазначеними вибірками грошові кошти, то місцевий суд підставне, відповідно до вимог ст. ст. 525, 526, 530 ЦК України, стягнув з ТОВ на користь Банку 1.523.883 грн. 56 коп. - боргу з повернення кредитних коштів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з п. п. 3.1., 3.2., 3.3. договору кредиту (в редакції додаткової угоди № 5) за користування кредитом ТОВ сплачує Банку проценти у валюті відповідної вибірки, що нараховуються на суму фактичної заборгованості ТОВ за кредитом, в розмірі зафіксованому у заявці на вибірку по 25 число поточного місяця і їх сплата здійснюється в період з 26 числа поточного місяця по останній календарний день поточного місяця, внаслідок чого Банк підставне нарахував відсотки за користування кредитними коштами за період з 30.12.2010 р. по 09.10.2014 р. у загальній сумі 842.353 грн. 48 коп., по кожній виборці окремо.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ за період з 30.12. 2010 р. по 09.10.2014 р. оплатив відсотки за користування кредитними коштами частково на загальну суму 698922 грн. 84 коп., що підтверджується наявною в матеріалах справи банківською випискою з особового рахунку ТОВ та не заперечується жодною із сторін у справі.

Решта частина відсотків за користування кредитними коштами в сумі 141295 грн. 63 коп. не оплачена позичальником Банку, зокрема, за вибіркою від 13.11.2013р. процентна ставка встановлена на рівні 20,5 % річних, дата погашення - 11.05.2014р., за вибіркою від 14.11.2013р. процентна ставка - 20,5% річних, дата погашення - 12.05.2014р., за вибіркою від 20.11.2013р. процентна ставка 20,5 % річних, дата погашення - 18.05.2014р., за вибіркою від 29.11.2013р. процентна ставка - 20,5 % річних, дата погашення 27.05.2014р., за вибіркою від 09.12.2013р. процента ставка 20,5 % річних, дата погашення 06.06.2014р., за вибіркою від 21.01.2014р. процентна ставка 20,5 % річних, дата погашення - 18.07.2014р., за вибіркою від 30.01.2014р. процентна ставка 20,5 % річних, дата погашення 27.07.2014р., за вибіркою від 04.02.2014р. процентна ставка 20,5 % річних, дата погашення - 01.08.2014р.

Доказів, які б свідчили про те, що ТОВ сплатило відсотки за користування кредитними коштами у сумі 141295 грн. 63 коп. в матеріалах справи не міститься та їх, всупереч ст. 33 ГПК України, останнім суду не надано.

Здійснений Банком розрахунок процентів перевірений як місцевим судом, так і апеляційним судом та є правильним і вірним, а крім того не спростований ТОВ ані в цілому, ані за його складовими.

Посилання скаржника на те, що п. 3.1. та п. 3.2. договору кредиту суперечать приписам ст. 1056-1 ЦК України, оскільки зміна типу процентної ставки з фіксованої на змінювану в договорі кредиту, який був укладений до 16.10.2011 р. є незаконною так як внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо врегулювання відносин між кредиторами та споживачами фінансових послуг» до ст. 1056-1 ЦК України не розповсюджуються на спірний договір кредиту, а тому на підстав ст. ст. 203, 215 ЦК України є недійсними правомірно не прийняті місцевим судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно ст. 1056-1 ЦК України (в редакції станом на день укладення додаткової угоди № 5 від 21.12.2012р., якою змінено текст кредитного договору) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. У разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Індекс, що використовується у формулі визначення змінюваної процентної ставки, повинен відповідати таким вимогам: 1) поточне значення індексу повинно періодично, але не рідше одного разу на місяць, публікуватися в засобах масової інформації або оприлюднюватися через інші загальнодоступні регулярні джерела інформації. Кредитний договір повинен містити посилання на джерело інформації про відповідний індекс; 2) індекс повинен ґрунтуватися на об'єктивних індикаторах фінансової сфери, що дозволяють визначити ринкову вартість кредитних ресурсів; 3) значення індексу повинно встановлюватися незалежною установою з визнаною діловою репутацією на ринку фінансових послуг. У разі застосування змінюваної процентної ставки у кредитному договорі повинен визначатися максимальний розмір збільшення процентної ставки.

Як беззаперечно вбачається з матеріалів справи, зокрема зі змісту умов договору кредиту, сторонами встановлена фіксована процентна ставка за користування кредитом, оскільки вона визначалася за конкретною вибіркою та відображалася у заявці на вибірку, яка є невід'ємною частиною договору, тобто узгоджувалася за волевиявленням обох сторін, внаслідок чого посилання скаржника на невідповідність умов п. 3.1. та п. 3.2. договору кредиту приписам статті 1056-1 ЦК України є безпідставними та не можуть бути прийнятими до уваги, так як відповідно до положень ст. ст. 9, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Тобто, визначений один із загальних принципів договірних правовідносин - принцип свободи договору. При цьому не має значення, які це умови - істотні, або ті, які сторони узгодили виключно за власною згодою. Якщо умова виконання закріплена у договорі, вона є обов'язковою для сторін та є критерієм належності виконання, у зв'язку з чим колегія суддів погоджується і з висновками місцевого суду про те, що фактично укладенням додаткової угоди № 5 сторонами не змінено вид процентної ставки, а навпаки, визначено, що вона є фіксованою для конкретної вибірки та значення якої встановлюється у заявці на вибірку.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов до правомірного та обґрунтованого висновку про те, що укладений між сторонами договір кредиту та додаткові угоди до нього відповідають чинному законодавству, а тому підстави для визнання їх недійсними на підставі ст. ст. 203, 215 ЦК України - відсутні, внаслідок чого зустрічні позовні вимоги ТОВ задоволені бути не можуть, а тому протилежні твердження скаржника є помилковими.

Посилання скаржника на те, що за заявою ТОВ від 05.11.2014 р. відбувся залік зустрічних однорідних вимог на суму 142.413 грн. 33 коп., а тому борг зі сплати відсотків на цю суму відсутній правомірно не прийняті місцевим судом до уваги з огляду на наступне.

Згідно з ч. 4 ст. 110 ЦК України особливості ліквідації банків встановлюються Законом України «Про банки і банківську діяльність».

Відповідно до ч. 6 ст. 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у день отримання рішення Національного банку України про ліквідацію банку набуває прав ліквідатора банку та розпочинає процедуру його ліквідації відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Згідно ч. 3 ст. 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Постановою Правління Національного банку України № 355 від 13.06.2014 року Банк (позивач) віднесено до категорії неплатоспроможних, а виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 16.06.2014 р. № 49 „Про початок процедури ліквідації ПАТ «Банк Форум» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку" та з 16.06.2014 р. розпочато процедуру ліквідації банку та призначено уповноважену особу Фонду на ліквідацію банку - п. Соловйову Н.А. строком на один рік з 16.06.2014 р. до 16.06.2015 р. включно.

Таким чином, з 16.06.2014 р. у п. Соловйова Н.А. діє як уповноважена особа Фонду в процесі ліквідації банка та вона набула всі повноваження уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Банку.

Згідно ч. 1 ст. 48 Закону України „Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду з дня свого призначення здійснює такі повноваження:

1) виконує повноваження органів управління банку;

2) приймає до свого відання майно (кошти) банку, вживає заходів щодо забезпечення його збереження, формує ліквідаційну масу та виконує функції з управління та реалізації майна банку;

3) складає не пізніше ніж через три дні з дня свого призначення перелік вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду;

4) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів (вносить зміни до нього) та здійснює заходи щодо задоволення вимог кредиторів;

5) у встановленому законодавством порядку вживає заходів до повернення дебіторської заборгованості банку, заборгованості позичальників перед банком та пошуку, виявлення, повернення (витребування) майна банку, що перебуває у третіх осіб;

6) звільняє працівників банку відповідно до законодавства України про працю;

7) заявляє відмову від виконання договорів та в установленому законодавством порядку розриває їх;

8) передає у встановленому порядку на зберігання документи банку, які підлягають обов'язковому зберіганню;

9) виконує повноваження, які визначені частиною другою статті 37 цього Закону;

10) здійснює відчуження активів і зобов'язань банку в разі, якщо це було передбачено планом врегулювання, або в інших випадках за рішенням виконавчої дирекції Фонду.

Згідно ч. 2 ст. 49 названого Закону протягом 90 днів з дня опублікування відомостей відповідно до частини другої статті 45 цього Закону уповноважена особа Фонду здійснює такі заходи:

1) визначає суму заборгованості кожному кредитору та відносить вимоги до певної черги погашення;

2) відхиляє вимоги в разі їх не підтвердження фактичними даними, що містяться у розпорядженні уповноваженої особи Фонду, та, у разі потреби, заявляє в установленому законодавством порядку заперечення за заявленими до банку вимогами кредиторів;

3) складає реєстр акцептованих вимог кредиторів відповідно до вимог, встановлених нормативно-правовими актами Фонду та Реєстр акцептованих вимог кредиторів та зміни до нього підлягають затвердженню виконавчою дирекцією Фонду.

У п. 6 ст. 49 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» передбачено, що уповноважена особа Фонду не має права здійснювати задоволення вимог кредиторів до затвердження реєстру акцептованих вимог кредиторів, за виключенням погашення за погодженням з виконавчою дирекцією Фонду вимог за правочинами, що забезпечують проведення ліквідаційної процедури. Після затвердження переліку вимог кредиторів їх задоволення здійснюється у порядку черговості, визначеному статтею 52 цього Закону.

Крім того, черговість та порядок задоволення вимог до банку, оплату витрат та здійснення платежів встановлено ст. 96 Закону України «Про банки і банківську діяльність».

Таким чином, Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлений певний порядок погашення вимог кредиторів.

Згідно ст. 602 ЦК України та ст. 202 ГК України не допускається зарахування зустрічних вимог: про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю; про стягнення аліментів; щодо довічного утримання (догляду); у разі спливу позовної давності; в інших випадках, встановлених договором або законом.

Аналіз вищенаведеного законодавства України свідчить про те, що законодавець чітко та однозначно визначив заборону на проведення заліку зустрічних вимог, як під час дії тимчасової адміністрації, так й під час ліквідації банку, оскільки, в процесі ліквідаційної процедури визначається заборгованість кожному кредитору банку та встановлюється черговість погашення вимог кредиторів, що унеможливлює індивідуальне задоволення вимог окремого кредитора позачергово, зокрема, шляхом проведення зарахування зустрічних вимог, так як такий залік зустрічних вимог під час ліквідації банку є фактичним погашенням вимог кредитора поза межами ліквідаційної процедури банку, внаслідок чого протилежні доводи скаржника до уваги прийнятими бути не можуть.

Ці висновки апеляційного суду ґрунтуються на матеріалах справи, нормах чинного законодавства та сформованій судовій практиці, зокрема, постановах Вищого господарського суду України від 13.05.2014 р. по справі № 910/19297/13, від 12.06.2014 р. по справі № 911/2788/13 та постанові Верховного суду України по справі № 3-112гс11 від 24.10.2011 р.

Враховуючи вищенаведене колегія суддів вважає, що будь-яке зарахування зустрічних вимог в процесі ліквідаційної процедури Банку є неможливим, так як такі дії порушують вищевказане законодавство України, а тому доходить висновку, що відповідач повинний сплатити Банку 141295 грн. 63 коп. - відсотків за користування кредитними коштами за період з 26.04.2014 р. по 09.10.2014 р.

Пунктом 8.2. статті 8 договору (в редакції додаткової угоди № 5) сторони обумовили відповідальність сторін за порушення своїх зобов'язань, а саме: за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом, несвоєчасну сплату процентів, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діятиме протягом відповідного порушення, від суми простроченого платежу за кожний день прострочення, внаслідок чого місцевий суд підставне стягнув з ТОВ на користь Банку: 115224 грн. 14 коп. - пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів за загальний період з 13.05.2014 р. по 09.10.2014 р. на суми прострочених платежів за кредитом та 5959 грн. 57 коп. - пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами за загальний період з 03.06.2014 р. по 09.10.2014 р. на суми прострочених платежів сплати відсотків за кредитом.

Здійснені Банком розрахунки розміру пені за несвоєчасне повернення кредитних коштів та пені за несвоєчасну сплату відсотків за користування наданими грошовими коштами в кредит, перевірені як місцевим судом, так і апеляційним судом та є правильними і вірними, а також не спростовані скаржником ані в цілому, ані за їх складовими.

Понесені позивачем судові витрати по справі на сплату судового збору правомірно, відповідно до вимог ст. ст. 44, 49 ГПК України, покладені судом першої інстанції на відповідача у розмірі 35769 грн. 95 коп.

При викладених обставинах колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України, для його зміни чи скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 99, 101- 105 ГПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Рішення господарського суду Херсонської області від 20.01.2015 р. у справі № 923/1742/14 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Теплотехніка" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 18.03.2015 року.

Головуючий суддя: Шевченко В.В.

Судді: Головей В.М.

Ярош А.І.