Постанова № 43159127, 17.03.2015, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. Справа№ 911/4029/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Баранця О.М.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Майданевич Г.А.

за участю представників

сторін: від позивача - Чубатюк І.В.

від відповідача - Гопкало М.М.

Розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К."

на рішення Господарського суду Київської області

від 03.12.2014 року

у справі № 911/4029/14 (суддя Лопатін А.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К."

про стягнення 79713,65 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 03.12.2014 року по справі № 911/4029/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К." на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" 63135,81 грн. штрафу та 1781,29 грн. судового збору.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К." звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 03.12.2014 року по справі № 911/4029/14 скасувати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.01.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К." на рішення господарського суду Київської області від 03.12.2014 р. у справі № 911/4029/14 прийнято до провадження у складі головуючого судді: Ткаченко Б.О. (доповідач), суддів: Зеленіна В.О., Синиці О.Ф. та призначено до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 28.01.2015р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К." на рішення господарського суду Київської області від 03.12.2014 р. у справі № 911/4029/14 відкладено розгляд справи у складі головуючого судді Ткаченко Б.О. (доповідач), суддів: Зеленіна В.О., Синиці О.Ф.

Розпорядженням керівника апарату Київського апеляційного господарського суду № 09-52/183/15 від 18.02.2015р. у зв'язку з перебуванням головуючого судді (судді - доповідача) Ткаченка Б.О. на лікарняному відповідно до підпунктів 3.1.11, 3.1.13 пункту 3.1. Положення про автоматизовану систему документообігу суду призначено повторний автоматичний розподіл справи №911/4029/14.

Відповідно до довідки про повторний автоматичний розподіл справ між суддями від 18.02.2015р. справу призначено колегії суддів у складі: головуючий суддя (суддя - доповідач): Баранець О.М., судді: Сітайло Л.Г., Пашкіна С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 18.02.2015 року прийнято до свого провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К.". Розгляд справи призначено на 17.03.2015 р.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 23 квітня 2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Глобал Оушен Лінк" (позивач, експедитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Л.Л.К." (відповідач, клієнт) укладено договір про надання товарно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № КФ-0066/14, відповідно до умов якого, клієнт замовляє та своєчасно оплачує надані експедитором послуги з організації і виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом у міжнародних і (або) внутрішніх сполученнях (п.1.1. договору).

Згідно з п. 3.1.3 договору клієнт зобов'язується організувати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше за:

- 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України та 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за винятком вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано пізніше ніж за 36 годин до початку таких);

- 24 години при внутрішніх перевезеннях (12 годин на завантаження і оформлення документів, 12 годин на розвантаження і оформлення документів).

У положеннях п. 4.2. договору зазначено, що ціна договору складає сукупність платежів зі сплати належної плати експедитору та витрат, понесених експедитором в інтересах клієнта в цілях виконання цього договору.

Пунктом 4.3. договору передбачено,що розрахунки за цим договором здійснюються клієнтом у безготівковій формі на умовах 100% оплати протягом 14 календарних днів з дати розвантаження автомобіля на підставі копії рахунку переданого експедитором за допомогою факсимільного зв'язку (електронної пошти), з подальшим отриманням оригіналу рахунку, вантажно-транспортної накладної (ЦМР/ТТН) з відміткою вантажоодержувачем про отримання вантажу, акта приймання-передачі наданих послуг та податкової накладної.

Відповідно до положень п. 4.4. договору у випадку, коли вартість послуг встановлена в іноземній валюті, розрахунки здійснюються в національній валюті України за офіційним курсом Національного банку України на день оформлення рахунку, з врахуванням ПДВ.

У разі якщо на дату оплати послуг, середньозважений курс валюти на міжбанківському валютному ринку України за даними НБУ (http://www.bank.gov.ua) буде підвищений на 2% порівняно з курсом гривні, встановленим НБУ на дату пред'явлення рахунку до оплати, то експедитор самостійно перераховує суму заборгованості за наступною формулою:

Sn=So x K1/K0, де

Sn - сума, яка підлягає оплаті на користь експедитора на дату оплати рахунку;

K1 - курс гривні до іноземної валюти (кількість гривні отримана від продажу іноземної валюти) встановлений НБУ на дату оплати рахунку експедитора;

К0 - курс гривні до іноземної валюти (кількість гривні отримана від продажу іноземної валюти) встановлений НБУ на дату оформлення рахунку експедитора;

х - знак множення;

/ - знак ділення;

So - сума зазначена в рахунку.

Клієнт зобов'язаний доплатити суму курсової різниці протягом 3 (трьох) банківських дні з дати оплати відповідного рахунку.

Згідно з п. 4.5. договору усі штрафи за цим договором повинні бути сплачені виною стороною протягом трьох банківських днів після отримання рахунку та підтверджуючих документів. Штрафні санкції, визначені у даному договорі в іноземній валюті, нараховуються і сплачуються у гривнях, виходячи з офіційного курсу гривні до євро, встановленого Національним банком України на день оформлення рахунку.

У п. 5.8. договору зазначено, що у разі перевищення строку вказаного у пункті 3.1.3 договору, клієнт сплачує штраф за понаднормовий простій автомобіля на завантажені/розвантажені/прикордонній митниці у тому числі у зв'язку з неналежним оформленням документів у розмірі, що становить:

- При міжнародних перевезеннях гривневий еквівалент, 100 євро (рефрижератор - 120 євро) за кожну почату добу простою включаючи вихідні та святкові дні, якщо автомобіль було подано раніше ніж за 36 годин до початку таких, якщо інший розмір не передбачений у заявці;

- При внутрішніх перевезеннях 500 грн. (рефрижератора - 600 грн.) за кожну почату добу простою, включаючи вихідні та святкові дні, якщо інший розмір не передбачений у заявці.

Пунктом 5.9. передбачено, що нормативний простій автомобіля в очікуванні попереднього повідомлення/декларації на пункті переходу контролю складає 3 години. Штраф за понаднормовий простій автомобіля в очікуванні попереднього повідомлення/декларації на пункті переходу контролю сплачується клієнтом в розмірі, що становить гривневий еквівалент 100 євро за кожну почату добу простою, включаючи вихідні та святкові дні, якщо інший розмір не передбачений у заявці.

Зазначений договір підписаний представниками сторін та скріплений відтисками печаток юридичних осіб.

У встановленому договором порядку клієнтом подано заявку про надання транспортно-експедиторських послуг по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом № 23/04-01 від 23.04.2014 р.

На виконання умов зазначеного договору, на подану клієнтом (відповідачем) заявку від 23.04.2014 р. № 23/04-01 позивачем надано транспортно-експедиторські послуги по здійсненню перевезень вантажів автомобільним транспортом на загальну суму 105600,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями міжнародних товарно-транспортних накладних №001279, № 001273, № 001242, № 001247, № 001264, № 001274. Претензії щодо неналежного виконання позивачем договірних зобов'язань від відповідача не надходили.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач на підставі виставленого позивачем рахунку на оплату № 157132 від 25.04.2014 р. наданих транспортно-експедиторських послуг здійснив розрахунки з позивачем не у повному обсязі, а тому станом на дату подання позову до суду заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортно-експедиторські послуги склала 14957,52 грн., з яких: 13100,00 грн. основного боргу, 1673,28 пені за прострочення виконання грошового зобов'язання, 184,24 грн. 3% річних.

Проте, так як, позивачем, у порядку статті 22 ГПК України, у зв'язку з частковим погашенням відповідачем заборгованості, подано заяву про зменшення позовних вимог, яку прийнято судом, останній, просить суд стягнути з відповідача 64756,13 грн., з яких: 63135,81 грн. штраф за понаднормовий простій автомобілів, 1419,93 грн. пені та 200,39 грн. 3% річних.

Крім того, представником позивача подано заяву про збільшення позовних вимог.

В обґрунтування своєї вимоги позивач посилався на те, що абз. 3 п. 4.4. договору передбачено, що у разі якщо на дату оплати послуг, середньозважений курс валюти на міжбанківському валютному ринку України за даними НБУ (http://www.bank.gov.ua) буде підвищений на 2% порівняно з курсом гривні, встановленим НБУ на дату пред'явлення рахунку до оплати, то експедитор самостійно перераховує суму заборгованості за наступною формулою:

Sn=So x K1/K0, де

Sn - сума, яка підлягає оплаті на користь експедитора на дату оплати рахунку;

K1 - курс гривні до іноземної валюти (кількість гривні отримана від продажу іноземної валюти) встановлений НБУ на дату оплати рахунку експедитора;

К0 - курс гривні до іноземної валюти (кількість гривні отримана від продажу іноземної валюти) встановлений НБУ на дату оформлення рахунку експедитора;

х - знак множення;

/ - знак ділення;

So - сума зазначена в рахунку.

Відповідно до розрахунків позивача, здійснених на підставі п. 4.5. договору, останній просить стягнути з відповідача 3600,00 євро, що еквівалентно 63135,81 грн.

Однак, сума 3600,00 євро нарахована позивачем на підставі п. п. 5.8., 5.9 договору, є штрафом за понаднормовий простій автомобіля на завантажені/розвантажені/прикордонній митниці, тоді як, п. 4.4. договору передбачає перерахування вартості наданих послуг в іноземній валюті в національну валюту, отже ніяк не стосується суми штрафу.

Крім того, позивач збільшив позовні вимоги у зв'язку зі збільшенням станом на 17.11.2014 р. курсу євро до гривні, та на підставі абз. 3 договору нарахував курсову різницю у сумі 5521,12 грн.

Тоді як, пунктом 4 частини першої статті 55 ГПК України передбачено, що ціна позову визначається у позовах про стягнення іноземної валюти - в іноземній валюті та у карбованцях відповідно до офіційного курсу, встановленого Національним банком України на день подання позову.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції відмовив у задоволенні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 5521,12 грн. курсової різниці нарахованої станом на 17.11.2014 р.

Позивач обґрунтовуючи свою вимогу щодо стягнення з відповідача 63135,81 грн. штрафу за понаднормовий простій автомобіля на завантажені/розвантажені/прикордонній митниці, посилається на те, що завантажені відповідачем 29.04.2014 р. надані позивачем автомобілі прибули на місце митного розмитнення вантажу 03.05.2014 р., про що свідчать відтиски печаток Белгородської митниці на транспортних накладних, та простояли на митному контролі до 07.05.2014 р., що також підтверджується відтисками печаток Белгородської митниці на транспортних накладних з приміткою "випуск дозволено", після чого, 08.05.2014 р. автомобілі прибули на місце розвантаження, проте були розвантажені лише 11.05.2014 р., що підтверджується відміткою дати розвантаження засвідченою відтиском печатки вантажоодержувача ЗАТ "Тандер".

У зв'язку з понаднормовим простоєм автомобіля на розвантажені, позивачем складено "карти простоя", які скріплені відтисками печаток вантажоодержувача ЗАТ "Тандер".

Відповідач у відзиві на позов, просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої заперечення тим, що позивачем не надано до суду жодних доказів що простій автомобілів стався з вини останнього.

Як вже зазначалося, п. 3.1.3 договору клієнт зобов'язується організувати здійснення вантажно-розвантажувальних робіт, оформлення документів на приймання вантажів до перевезення та їх здачу не більше за 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території України та 48 годин на завантаження/розвантаження і митне оформлення на території інших держав на кожну партію вантажу, що транспортується одним автомобілем у міжнародному сполученні (за винятком вихідних і святкових днів, якщо автомобіль було подано пізніше ніж за 36 годин до початку таких), а у випадку недотримання умов даного пункту клієнт сплачує штраф за понаднормовий простій автомобіля на завантажені/розвантажені/прикордонній митниці у тому числі у зв'язку з неналежним оформленням документів у розмірі, що становить при міжнародних перевезеннях гривневий еквівалент, 100 євро (рефрижератор - 120 євро) за кожну почату добу простою включаючи вихідні та святкові дні, якщо автомобіль було подано раніше ніж за 36 годин до початку таких, якщо інший розмір не передбачений у заявці (п. 5.8. договору).

Крім того, п. 5.9. договору передбачено, що нормативний простій автомобіля в очікуванні попереднього повідомлення/декларації на пункті переходу контролю складає 3 години. Штраф за понаднормовий простій автомобіля в очікуванні попереднього повідомлення/декларації на пункті переходу контролю сплачується клієнтом в розмірі, що становить гривневий еквівалент 100 євро за кожну почату добу простою, включаючи вихідні та святкові дні, якщо інший розмірне передбачений у заявці.

Відповідно до п. 5.12. договору клієнт оплачує всі витрати (штрафи на перевантаження автомобіля, оплата конвою, тощо)підтверджені документально, які поніс експедитор у зв'язку з організацією та виконанням перевезення вантажу клієнта.

Згідно з ч. 2 ст. 101 Господарського процесуального кодексу України апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до ст. 99 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Відповідно до частини першої ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Частинами 1, 2 ст. 180 Господарського кодексу України визначено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірнрго висновку, що при підписанні 23.04.2014 р. договору № КФ-0066/14 про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом відповідач погодився на усі умови (пункти) даного договору, зокрема, пункти договору, які передбачають сплату штрафу за понаднормовий простій автомобіля на завантажені/розвантажені/прикордонній митниці.

За змістом положень частини першої та частини сьомої статті 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За таких обставин, що вимога позивача щодо стягнення з відповідача 63135,81 грн. штрафу за понаднормовий простій автомобіля на завантажені/розвантажені/прикордонній митниці підлягає задоволенню.

Разом з тим, крім стягнення з відповідача 63135,81 грн. штрафу, позивач просив стягнути з відповідача 1419,93 грн. пеню за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання та 200,39 грн. 3% річних.

Відповідно до частини другої ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно частини першої ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Частиною першою ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Визначаючи правову природу грошового зобов'язання, необхідно, перш за все виходити з правил ч. 1 ст. 509 ЦК України, відповідно до яких зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В той же час правова природа штрафу зовсім інша, оскільки штраф - це один із видів забезпечення виконання зобов'язання (ст. ст. 546, 549 ЦК України).

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Тобто, штраф носить допоміжний (акцесорний) до основного зобов'язання характер.

Викладене підтверджується положеннями ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", відповідно до якої грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань відносяться також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, в тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про порушення справи про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Таким чином, системний аналіз норм матеріального права дає підстави для висновку, що обов'язок сплатити штраф за невиконання зобов'язання не є зобов'язанням в розумінні положень ч. 1 ст. 509 ЦК України, тому що штраф є одним із видів забезпечення виконання основного зобов'язання, в тому числі й грошового.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.02.2014 року у справі № 905/909/13-Г.

З огляду на викладене, суд першої інстанції вірно лфйшов висновку, що позивачем безпідставно нарахована пеня та 3% річних на суму штрафу у розмірі 63135,81 грн., оскільки штраф - це не є грошовим зобов'язанням, а є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання.

За таких обстави, вимога позивача щодо стягнення з відповідача 1419,93 грн. пені та 200,39 грн. 3% річних не підлягає задоволенню

Відповідно до частини 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору на підставі доказів у справі. Зокрема, відповідно до частини 2 статті 32 Господарського процесуального кодексу України - на підставі письмових доказів та пояснень представників сторін.

Згідно із частиною 1 статті 36 Господарського процесуального кодексу України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин в їх сукупності.

Приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Незабезпечення відповідачем виконання зобов'язання узгодженого сторонами п. 5.8 договору є підставою для настання відповідальності у вигляді штрафу в еквіваленті 100 евро за кожну почату добу простоя. Оплата за простій не ставиться в залежності від наявності або відсутності безпосередньої вини відповідача.

Тож, оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, колегія суддів цілком підтримує висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог частково, а саме, в частині стягнення з відповідача на користь позивача 63135,81 грн. штрафу.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Київської області від 03.12.2014 року у справі №911/4029/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Справу № 911/4029/14 повернути до господарського суду Київської області.

3. Копію постанови направити сторонам.

Головуючий суддя О.М. Баранець

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна

Повний текст постанови складено 17.03.2015 року.