Постанова № 43158477, 13.03.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2015 року м. Полтава Справа № 816/444/15-а

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Гіглави О.В.,

за участю:

секретаря судового засідання - Дубовик О.І.,

представника позивача - Васильєва О.Г.,

представника відповідача - Паська Т.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

11 лютого 2015 року Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000342201/124.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказував на те, що висновки Кременчуцької ОДПІ в акті перевірки від 31.12.2014 №2981/16-03-22-01-08/05477505 щодо порушення ним вимог податкового законодавства, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 5738,07 грн є безпідставними. Наполягав на тому, що здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами ТОВ "Металелектромаш" у квітні 2012 року та ТОВ "Господар Харків" у жовтні 2013 року повністю підтверджується наявними первинними документами бухгалтерського обліку та податкової звітності. В зв'язку з цим, позивач просить визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000342201/124.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача заперечував проти позову та просив відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених у письмових запереченнях №190 від 24.02.2015 (а.с. 66-67).

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих (ідентифікаційний код 05477505) 12.08.1998 зареєстроване в якості юридичної особи, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців про проведення державної реєстрації 15851200000000986 (а.с. 91). Позивач перебуває на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ та є платником податку на додану вартість (а.с. 92).

У період з 25.12.2014 по 31.12.2014 Кременчуцькою ОДПІ проведено документальну позапланову виїзну перевірку Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих (код ЄДРПОУ 05477505) з питань взаємовідносин з ТОВ "Металелектромаш" (код 38104508) за квітень 2012 року, ТОВ "Господар Харків" (код 34392388) за жовтень 2013 року.

За результатами перевірки контролюючим органом 31.12.2014 складено акт №2981/16-03-22-01-08/05477505 (а.с. 13-27), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення податку на додану вартість в сумі 5738,07 грн, у тому числі за квітень 2012 року в сумі 3794,73 грн, за жовтень 2013 року в сумі 1943,34 грн.

На підставі висновків акту перевірки Кременчуцькою ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 20.01.2015 №0000342201/124, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 5738,07 грн (а.с. 28-29).

Позивач, не погоджуючись з прийнятим податковим повідомленням-рішенням, звернувся до суду з вимогою про визнання вказаного рішення протиправним та його скасування.

Оцінюючи обґрунтованість позовних вимог Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

З аналізу положень статті 198 Податкового кодексу України слідує, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг) платник ПДВ повинен мати податкові накладні, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначений для використання у власній господарській діяльності.

Судовим розглядом встановлено, що Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих віднесено до податкового кредиту квітня 2012 року ПДВ у розмірі 3794,73 грн в результаті господарських операцій з придбання у вказаному періоді в ТОВ "Металелектромаш" товарно-матеріальних цінностей (труба 76х16 ст.20 ГОСТ 8732, труба 57х3,5, труба 76х10, круг 50 ст.3) загальною вартістю 22768,38 грн на підставі усної домовленості.

Відповідно до частин 1, 2 статті 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

Частиною 1 статті 207 вказаного Кодексу передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

У письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами (підпункт 1 частини 1 статті 208 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом.

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (частина 1 статті 640 зазначеного Кодексу).

Частиною 1 статті 644 Цивільного кодексу України визначено, що якщо пропозицію укласти договір зроблено усно і в ній не вказаний строк для відповіді, договір є укладеним, коли особа, якій було зроблено пропозицію, негайно заявила про її прийняття.

З наведених норм слідує, що хоча правочин між юридичними особами має вчинятися в письмовій формі, проте недодержання сторонами такої письмової форми правочину не має наслідком його недійсність.

В спірному випадку, між позивачем та ТОВ "Металелектромаш" в усній формі було досягнуто домовленостей щодо усіх істотних умов договору, про що свідчить повне виконання таких домовленостей між сторонами - постачальником ТОВ "Металелектромаш" було поставлено товари позивачу, а останнім, в свою чергу, було сплачено грошові кошти за поставлені ТМЦ.

На підтвердження реальності здійснення господарської операції з придбання у ТОВ "Металелектромаш" ТМЦ, позивачем надано до матеріалів справи належним чином завірені копії: рахунку-фактури №СФ-0000665 від 25.04.2012, податкових накладних №56 від 25.04.2012, №67 від 27.04.2012 та видаткової накладної №РН-0000038 від 28.04.2012 (а.с. 30-32, 188).

Дослідивши податкові накладні, виписані ТОВ "Металелектромаш" на користь Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих в результаті здійснення у квітні 2012 року спірної господарської операції, суд не має підстав для визнання їх такими, що не відповідають вимогам оформлення первинних документів бухгалтерської та податкової звітності, а саме, податкові накладні містять адресу місцезнаходження покупця та продавця, одиниці виміру товару, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено, зауваження до змісту та форми зазначених документів у контролюючого органу відсутні.

Судом встановлено, що розрахунки між позивачем та його контрагентом ТОВ "Металелектромаш" за придбані у квітні 2012 року товари проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями №28 від 27.04.2012, №21 від 25.04.2012 та банківськими виписками (а.с. 128-129, 189-190).

Як свідчить наявний у матеріалах справи витяг з журналу реєстрації довіреностей за 2012 рік, придбані у ТОВ "Металелектромаш" товари отримувалися уповноваженим представником Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих Бутенко Н.М. на підставі довіреності від 26.04.2012 №100 (а.с. 6).

Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих проведено оприбуткування придбаних у ТОВ "Металелектромаш" товарно-матеріальних цінностей на підприємстві, що підтверджується наявною у справі накладною №209 від 28.04.2012 (а.с. 112).

Посилання перевіряючих у акті перевірки на відсутність товарно-транспортних накладних, які б підтверджували реальність транспортування ТМЦ від ТОВ "Металелектромаш" до Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, судом оцінюються критично, оскільки згідно пояснень представника Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих, транспортування товарів на користь підприємства-покупця здійснювалося в межах міста Кременчук постачальником ТОВ "Металелектромаш" без надання позивачу копій товарно-транспортних документів.

В ході судового розгляду справи відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведена відсутність у постачальника ТОВ "Металелектромаш" господарських можливостей для здійснення транспортування товарів.

Крім того, відповідно до положень Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997, та Закону України "Про бухгалтерський облік та податкову звітність в Україні" товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не є єдиним та безумовним документом, що підтверджує факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей.

Відтак, сама по собі наявність або відсутність товарно-транспортних накладних, а так само недоліки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається фактичний рух активів або зміни у зобов'язаннях платника податків.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 14.04.2014 №К/9991/70984/12, від 23.06.2014 №К/800/53541/13, від 28.05.2014 №К-21872/10.

Суд вважає також за доцільне зауважити, що в даному випадку позивачем сформовано податковий кредит не з вартості транспортних послуг, підставою для обліку яких є товарно-транспортна накладна, а з вартості придбаного і перевезеного товару, а тому зауваження щодо відсутності товарно-транспортних накладних не є підставою для позбавлення права позивача на віднесення вартості придбаного товару до складу податкового кредиту.

Використання придбаних у ТОВ "Металелектромаш" в квітні 2012 року товарів у господарській діяльності позивача підтверджується наявною у матеріалах справи вимогою №76 від 21.05.2012 про передачу товарів зі складу Кременчуцького учбово-виробничого підприємство Українського товариства сліпих у виробництво, звітом про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2012 рік та структурним обстеженням підприємства за 2012 рік (а.с. 116, 93-109, 156-172).

Пунктом 184.1 статті 184 Податкового кодексу України визначено, що реєстрація діє до дати анулювання реєстрації платника податку, яка проводиться шляхом виключення з реєстру платників податку.

Факту визнання недійсним або анулювання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість ТОВ "Металелектромаш" на момент здійснення господарських операцій з позивачем у справі судом не встановлено.

Окрім цього, однією з підстав для висновку про нереальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Металелектромаш" є посилання відповідача на акт №1232/22-9/38104548 від 03.04.2013 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Металелектромаш" щодо підтвердження господарських відносин з постачальниками, а саме: ТОВ "Компанія "Мармур", ТОВ "Комерційна фірма "Горизонталь", ТОВ "Тесей ЛТД" за період з 01.04.2012 по 30.11.2012", у висновку якого зазначено, що правочини, укладені ТОВ "Металелектромаш" із зазначеними контрагентами порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб (а.с. 74-80).

Пунктом 3 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 №984, визначено, що результати документальних перевірок оформлюються у формі акта або довідки. У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт, а у разі відсутності порушень - довідка.

Відповідно до пункту 7 Порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2010 №1232, за результатами проведеної зустрічної звірки складається довідка.

Таким чином, судження контролюючого органу відносно правильності або неправильності декларування та сплати платником податків сум податків та зборів за відображеними в податковій звітності показниками господарських операцій можуть бути викладені виключно в акті перевірки або довідці зустрічної звірки.

В акті про неможливість проведення зустрічної звірки мають зазначатись лише обставини, котрі зумовили її непроведення.

З огляду на викладене, посилання відповідача на акт про неможливість проведення зустрічної звірки контрагента позивача є безпідставними.

Таким чином, дослідження наявних у справі доказів в їх сукупності, дає підстави для висновку про реальність господарських взаємовідносин між ТОВ "Металелектромаш" та Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих з придбання у квітні 2012 року товарно-матеріальних цінностей (труб та кругів). А відтак, суд вважає, що позивачем правомірно на підставі належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів включено до складу податкового кредиту квітня 2012 року податок на додану вартість в загальному розмірі 3794,73 грн.

Судовим розглядом також встановлено, що між Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих та ТОВ "Господар Харків" укладено договір купівлі-продажу продукції №П4-33 від 01.12.2009, відповідно до якого ТОВ "Господар Харків" продає, а Кременчуцьке учбово-виробниче підприємство Українського товариства сліпих купує кріпильно-будівельні матеріали в асортименті та кількості, вказаних у погоджених сторонами заявках покупця і за цінами, вказаними у рахунку-фактурі (а.с. 35-37).

В рамках виконання вказаного договору позивач у жовтні 2013 року придбав у ТОВ "Господар Харків" кріпильно-будівельні матеріали (гвинти, шайби, гайки, тощо) на загальну суму 11659,88 грн, в тому числі ПДВ - 1943,34 грн.

За результатами здійснення господарських операцій між Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих та ТОВ "Господар Харків" з придбання товарів, останнім виписані наступні первинні бухгалтерські документи: рахунки-фактури №П4-0005225 від 07.10.2013, №П4-0005364 від 11.10.2013, податкові накладні №31 від 07.10.2013, №79 від 15.10.2013, видаткові накладні №П4-0004896 від 07.10.2013 та №П4-0005078 від 15.10.2013 (а.с. 38-41, 191-192).

Включення до складу податкового кредиту декларації з ПДВ за жовтень 2013 року суми податку на додану вартість у загальному розмірі 1943,34 грн здійснено Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих на підставі виписаних ТОВ "Господар Харків" податкових накладних, що підтверджується актом перевірки. Накладні містять адресу місцезнаходження продавця, яка відповідає його місцезнаходженню, що внесене до ЄДР, кількість проданих товарів, ціну продажу. Будь-яких порушень щодо оформлення податкових накладних судом не встановлено.

Відповідно до пункту 6.2 договору купівлі-продажу продукції №П4-33 від 01.12.2009 розрахунок за товар здійснюється покупцем по 100% оплаті з відстрочкою платежу 5 календарних днів з моменту отримання товару покупцем (який підтверджується видатковими накладними) шляхом банківського переведення грошових коштів на розрахунковий рахунок продавця у національній валюті (гривня).

Представник позивача в судовому засіданні не заперечував порушення встановлених договором строків оплати за товари, разом з тим наголошував, що розрахунок між позивачем та його контрагентом ТОВ "Господар Харків" за придбані у жовтні 2013 року ТМЦ проведено в повному обсязі у безготівковій формі, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями та банківською випискою (а.с. 141-144, 193-203). Будь-яких претензій щодо оплати вартості поставлених товарів з порушенням строків їх оплати з боку постачальника - ТОВ "Господар Харків" позивачу не надходило.

На підставі наданого позивачем витягу з журналу реєстрації довіреностей за 2013 рік (а.с. 42) встановлено, що придбаний позивачем товар отримувався уповноваженим представником Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих Мирним В.В.

Оприбуткування товару на складі позивача підтверджується наявними у матеріалах справи накладними №970 від 07.10.2013, №971 від 07.10.2013, №979 від 15.10.2013 (а.с. 113-115).

Відповідно до пункту 4.2 договору купівлі-продажу продукції №П4-33 від 01.12.2009 покупець зобов'язується прийняти товар зі складу продавця згідно з видатковою накладною та/чи специфікаціями.

В судовому засіданні представник позивача зазначив, що перевезення придбаних у ТОВ "Господар Харків" в жовтні 2013 року ТМЦ здійснювалося автомобілем ЗАЗ 110557-73, реєстраційний номер ВІ7716АО, який належить Кременчуцькому учбово-виробничому підприємству Українського товариства сліпих. Вказаним транспортним засобом керував Мирний В.В., який працює на підприємстві позивача на посаді майстра з ремонту автотранспорту, а також виконує обов'язки водія та комплектувальника.

На підтвердження зазначеного представник позивача долучив до матеріалів справи подорожній лист службового легкового автомобіля серія ПІ 066409, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу ВІС 042048, довідку Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих від 11.03.2015 №19 та пояснення ТОВ "Господар Харків" від 10.03.2015 №10/03-1 (а.с. 212-215).

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що товарно-транспортні накладні не є документами первинного бухгалтерського обліку та суворої звітності, на підставі яких проводиться оприбуткування поставленого товару та не являються єдиними та безумовними документами, що підтверджують факт придбання або продажу товарно-матеріальних цінностей, судом відхиляються доводи відповідача з приводу відсутності у позивача товарно-транспортних накладних, які б підтверджували реальність транспортування ТМЦ від постачальника - ТОВ "Господар Харків" до покупця - Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих.

Використання придбаних у ТОВ "Господар Харків" в жовтні 2013 року товарів у господарській діяльності позивача підтверджується наявними у матеріалах справи вимогами №227 від 07.10.2013, №228 від 07.10.2013, №226 від 11.10.2013, №229 від 25.10.2013 про передачу товарів зі складу Кременчуцького учбово-виробничого підприємство Українського товариства сліпих у виробництво, звітом про виробництво та реалізацію промислової продукції за 2013 рік та структурним обстеженням підприємства за 2013 рік (а.с. 110-111, 117-120, 173-187).

Відповідач в обґрунтування висновку про нереальність спірних господарських операцій між позивачем та ТОВ "Господар Харків" посилається на висновки акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.04.2014 №1423/20-30-22-03/34392388 "Про результати позапланової документальної невиїзної перевірки ТОВ "Господар Харків" з питань перевірки відносин з ТОВ "Дніпро ТМ" за листопад 2013 року та ТОВ "Альтера Трейд" за жовтень 2013 року" (а.с. 83-86), згідно з якими встановлено порушення ТОВ "Господар Харків" ст.187 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено податкові зобов'язання за жовтень-листопад 2013 року всього у сумі 208537,22 грн, та ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено податковий кредит за період жовтень-листопад 2013 року на загальну суму 205920,44 грн.

З цього приводу за доцільне зазначити, що посилання контролюючого органу на обставини, встановлені в ході проведеної ним перевірки контрагента позивача, є такими, що не ґрунтуються на нормах права, оскільки чинним законодавством України господарюючий суб'єкт не обтяжений обов'язком щоразу здійснювати перевірку своїх контрагентів на предмет дотримання ними вимог податкового законодавства. Навіть якщо контрагент не виконав свого обов'язку зі сплати податку, або мав взаємовідносини з сумнівними підприємствами-контрагентам, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме відносно цієї особи. Чинне податкове законодавство не ставить право на формування податкового кредиту в залежність від правильності податкового обліку інших осіб і фактичної сплати контрагентом податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не залежить від стану розрахунків з бюджетом третіх осіб.

Водночас, сам по собі акт перевірки, в тому числі його висновки, є суб'єктивним судженням перевіряючих. В ході розгляду справи відповідачем не надано суду доказів прийняття за висновками акту ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова від 22.04.2014 №1423/20-30-22-03/34392388 податкових повідомлень-рішень, в тому числі щодо нарахування ТОВ "Господар Харків" сум податків за наслідками здійснення господарських операцій з позивачем у справі.

Відповідно до частини 2 статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, а тому позивач, як покупець та платник податку на додану вартість, не повинен нести відповідальність за господарську діяльність (податкові зобов'язання) його контрагента-постачальника ТОВ "Господар Харків".

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що надані позивачем належним чином оформлені первинні та інші документи в їх сукупності свідчать про реальність спірних господарських операцій між Кременчуцьким учбово-виробничим підприємством Українського товариства сліпих та ТОВ "Господар Харків" та як наслідок про правомірність включення суми податку на додану вартість в загальному розмірі 1943,34 грн до складу податкового кредиту за жовтень 2013 року.

З огляду на викладене, доводи, якими відповідач вмотивував правомірність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення є неспроможними, а відображені в акті перевірки висновки перевіряючого не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам правових норм.

Відповідно до статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, в ході судового розгляду жодних доказів на підтвердження правомірності прийнятого податкового повідомлення-рішення відповідачем не надано, а тому позовні вимоги Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 7, 8, 9, 10, 11, 71, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Кременчуцького учбово-виробничого підприємства Українського товариства сліпих задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області від 20.01.2015 №0000342201/124.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови складено 18 березня 2015 року.

Суддя О.В. Гіглава