Постанова № 43158447, 24.02.2015, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2015 року м. ПолтаваСправа №816/5082/14

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Кукоби О.О.,

за участю:

секретаря судового засідання - Кльопової І.Г.

та представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - Тімощук А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 (надалі - позивач, ОСОБА_3.) звернувся до суду з позовом до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області (надалі - відповідач, Лубенська ОДПІ) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.05.2014 №0313201703, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання за платежем: "Орендна плата з фізичних осіб, НОМЕР_1" в розмірі 101 109 грн 74 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він протягом 2013-2014 років не являвся орендарем земельної ділянки площею 48,37 га (рілля), розташованої на території Шершнівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, як наслідок, у нього відсутній обов'язок зі сплати орендної плати з землю.

Відповідач позов не визнав. У письмових запереченнях проти позову посилався на те, що за повідомленням Шершнівської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 27.08.2014 вих. №233/02-22 гр. ОСОБА_3 протягом 2013-2014 років фактично використовував земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 48,37 га (рілля), надану йому розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області від 10.02.2012. На переконання відповідача, позивач, як землекористувач, зобов'язаний сплатити оренду плату за землю у порядку та розмірах, визначених статтями 286-289 Податкового кодексу України.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити з підстав, наведених у позовній заяві.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечував з підстав та мотивів, наведених у письмовому запереченні Лубенської ОДПІ, наполягав на відмові у задоволенні позовних вимог повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

Податковим повідомлення-рішенням Лубенської ОДПІ від 30.05.2014 №0313201703 визначено суму податкового зобов'язання ОСОБА_3 за платежем: "Орендна плата з фізичних осіб, НОМЕР_1" в розмірі 101 109 грн 74 коп. /а.с. 29-30/.

Не погоджуючись із зазначеним податковим повідомленням-рішенням, позивач оскаржив його до суду.

Надаючи правову оцінку спірному рішенню суб'єкта владних повноважень, суд виходить з критеріїв правомірності такого рішення, що встановлені частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у зв'язку з чим перевіряє чи прийнято дане рішення: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення; з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Спірним податковим повідомленням-рішенням позивачу нараховано податкове зобов'язання зі сплати орендної плати за землю з фізичних осіб за 2013-2014 роки загалом в розмірі 101 109 грн 74 коп.

Мотивуючи необхідність визначення позивачу податкового зобов'язання зі сплати орендної плати відповідач виходив з того, що на підставі розпорядження голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області від 10.02.2012 №63 "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду за межами населених пунктів" гр. ОСОБА_3 надано дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки запасу сільськогосподарського призначення площею 48,37 га (рілля) в оренду терміном на 5 років для ведення фермерського господарства на території Шершнівської сільської ради Лубенського району Полтавської області, встановивши орендну плату в 2012 році в розмірі 4 відсотки від нормативної грошової оцінки землі, що становить 1045,17 гривень за 1 га ріллі в рік /а.с. 28/.

Між позивачем та Лубенською райдержадміністрацією укладено договір оренди землі, за змістом якого ОСОБА_3 прийняв у строкове платне користування земельну ділянку загальною площею 48,37 га (рілля) для ведення фермерського господарства, розташовану на території Шершнівської сільської ради Лубенського району Полтавської області /а.с. 8-11/.

Як підтверджено листом-повідомленням Шершнівської сільської ради Лубенського району Полтавської області від 27.08.2014 вих. №233/02-22 гр. ОСОБА_3 протягом 2013-2014 років фактично використовував земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 48,37 га (рілля), надану йому розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області від 10.02.2012 /а.с. 35/.

Однак, оренду плату за землю позивач протягом 2013-2014 років не сплачував, що і стало підставою для донарахування позивачу податкового зобов'язання.

Оцінюючи наведені доводи в їх сукупності, суд виходить з наступного.

За приписами частини першої статті 206 Земельного кодексу України від 25.10.2001 №2768-III використання землі в Україні є платним.

З 01.01.2011 набув чинності Податковий кодекс України, який, відповідно до пункту 1.1 статті 1, регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

За змістом підпункту 9.1.10 пункту 9.1 статті 9 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на момент виникнення та реалізації спірних відносин) плата за землю належить до загальнодержавних податків і зборів, що в силу вимог підпункту 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 цього ж Кодексу справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Таким чином, Податковим кодексом України визначено обов'язок орендаря сплачувати земельний податок у формі орендної плати.

Суд зазначає, що позивач в ході розгляду справи не спростовував факт використання протягом 2013-2014 років зазначеної земельної ділянки.

Залученими до матеріалів справи копіями довідок про кількість рільних земель у землеволодільців і землекористувачів по Шершнівській сільській раді підтверджено, що станом на 01.01.2013, 01.07.2013, 01.01.2014, 01.06.2014 у користуванні гр. ОСОБА_3 перебувала земельна ділянка загальною площею 48,37 га /54-56/.

Листом від 20.02.2015 вих. №58/02-28 Шершнівська сільська рада Лубенського району Полтавської області підтвердила, що позивач протягом 2013-2014 років фактично використовував зазначену вище земельну ділянку, однак оренду плату не сплатив /а.с. 53/.

Суд зазначає, що порядок обчислення та сплати орендної плати станом на момент виникнення спірних відносин було визначено розділом ХIII Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 288.1 статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Платником орендної плати є орендар земельної ділянки /пункт 288.2 статті 288 Податкового кодексу України/.

Об'єктом оподаткування є земельна ділянка, надана в оренду /пункт 288.3 статті 288 Податкового кодексу України/.

Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем /пункт 288.4 статті 288 Податкового кодексу України/.

З приводу посилань позивача на те, що укладений у 2012 році договір оренди землі припинив свою дію 31.12.2012, а тому ОСОБА_3 протягом 2013-2014 років не вважався орендарем земельної ділянки, суд звертає увагу на наступне.

Відповідно до пункту 269.1 статті 269 Податкового кодексу України платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Як визначено підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 вказаного Кодексу, землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.

Орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності - обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою /підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України/.

Таким чином, визначальним для виникнення у особи обов'язку зі сплати орендної плати є фактичне перебування у користуванні такої особи земельної ділянки.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач протягом 2013-2014 років фактично використовував земельну ділянку сільськогосподарського призначення площею 48,37 га (рілля), надану йому розпорядженням голови Лубенської районної державної адміністрації Полтавської області від 10.02.2012. Позивач дану обставину жодним чином не спростовував та не заперечував.

До того ж, як визначено статтею 33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі).

У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Матеріали справи не містять доказів розірвання договору оренди землі чи надіслання орендодавцем повідомлення орендарю про припинення орендних відносин.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про наявність у позивача обов'язку внести орендну плату за користування протягом 2013-2014 років земельною ділянкою сільськогосподарського призначення загальною площею 48,37 га (рілля), розташованою на території Шершнівської сільської ради Лубенського району Полтавської області.

Згідно з пунктом 286.5 статті 286 Податкового кодексу України нарахування фізичним особам сум податку проводиться контролюючими органами, які видають платникові до 1 липня поточного року податкове повідомлення-рішення про внесення податку за формою, встановленою у порядку визначеному статтею 58 цього Кодексу.

У відповідності до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Враховуючи наведені положення Податкового кодексу України, суд дійшов висновку про те, що Лубенською ОДПІ правомірно нараховану позивачу податкове зобов'язання за платежем: "Орендна плата з фізичних осіб, НОМЕР_1" в розмірі 101 109 грн 74 коп.

В силу частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як визначено частиною першою статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

У відповідності до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас, суд акцентує увагу на положеннях частини першої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, доведено правомірність прийнятого ним податкового повідомлення-рішення від 30.05.2014 №0313201703. Разом з цим, позивачем не надано суду належних доказів, що свідчили б про відсутність у ОСОБА_3 обов'язку зі сплати орендної плати.

З огляду на вищезазначене, суд дійшов висновку, що приймаючи оскаржене податкове повідомлення-рішення Лубенська ОДПІ діяла на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо. А позовні вимоги ОСОБА_3 не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та повністю спростовані в ході розгляду справи судом.

За вищевикладених обставин, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 повністю.

Зважаючи на приписи статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, судові витрати, понесені позивачем, необхідно залишити в Державному бюджеті України.

Разом з цим, виходячи з приписів частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір", відповідно до якої під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору, а решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги, зважаючи на ухвалення судом рішення про відмову у задоволенні позову, з позивача до Державного бюджету України необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1819 грн 97 коп.

Керуючись статтями 2, 7-11, 69-71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України,

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_3 до Лубенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Полтавській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) судовий збір в розмірі 1819 (одна тисяча вісімсот дев'ятнадцять) гривень 97 (дев'яносто сім) копійок на розрахунковий рахунок 31213206784002, код класифікації доходів бюджету 22030001, одержувач коштів - УДКСУ у м. Полтаві Полтавської області, код ЄДРПОУ 38019510, банк одержувача - ГУДКСУ у Полтавської області, код МФО банку 831019.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання її копії з одночасним надісланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Повний текст постанови складено 02 березня 2015 року.

Суддя О.О. Кукоба