Постанова № 43158076, 12.03.2015, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" березня 2015 р. Справа № 914/3868/14

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Матущака О.І.

суддів Дубник О.П.

Скрипчук О.С.

розглянувши апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Галнафтоінвест", м. Львів

на рішення господарського суду Львівської області від 12.01.2015 р.

у справі № 914/3868/14

за позовом: державного підприємства "Вугілля України", м. Київ

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Галнафтоінвест", м. Львів

про стягнення заборгованості.

за участю представників сторін від:

позивача: Прутас В.О - за довіреністю №30-12/4-Д від 30.12.2014р.

відповідача: Гордієнко В.В. - за довіреністю б/н від 05.09.2014р.;

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Львівської області від 12.01.2015 р. (суддя Т.Рим) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Галнафтоінвест" на користь державного підприємства "Вугілля України" 2 991 264,46 грн. основного боргу, 481.285,46 грн. пені, 59.015,23 грн. 3% річних, 457.902,40грн. інфляційних втрат, 73.080,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору. Припинено провадження у справі в частині стягнення 3.000,00 грн. основного боргу.

Рішення суду мотивоване тим, що відповідачем не виконано обов'язку щодо оплати боргу за поставлений товар в повному обсязі. В частині стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних рішення суду обґрунтоване простроченням виконання зобов'язання. Рішення суду в частині припинення провадження в частині стягнення 3 000,00грн. основного боргу обґрунтоване погашенням боргу відповідачем після порушення провадження у справі.

Відповідачем подано апеляційну скаргу на зазначене рішення суду, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати, прийняти нове рішення, яким зменшити неустойку, задовольнити позовні вимоги позивача частково та стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю компанії "Галнафтоінвест" на користь державного підприємства "Вугілля України" 2 991 264,46 грн. основного боргу, 4 812,85 грн. пені, 4 579,02 грн. інфляційних втрат, 73 080,00 грн. відшкодування витрат на оплату судового збору; припинити провадження у справі в частині стягнення 4 003 000,00 грн. основного боргу; в частині стягнення 59 015,23 грн. 3% річних відмовити. В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що застосування позивачем та судом неустойки в розмірі 3% річних є неправомірним та таким, що суперечить п.8.4 договору поставки №02-14/2-IC від 09.04.2014 р., ст.625 ЦК України, ст.343 ГК України, оскільки сторони у п.8.4 договору встановили інший розмір процентів за прострочення виконання грошового зобов'язання, а саме: подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня від вартості вугілля, з якого допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. Крім цього, відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.01.2015р. (у складі колегії суддів: головуючий суддя Гнатюк Г.М., судді Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 17.02.2015р.

Розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду від 13.02.2015р. призначено повторний автоматичний розподіл справи у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Гнатюк Г.М., у зв'язку з чим справу розподілено головуючому судді Матущаку О.І., суддям Дубник О.П., Скрипчук О.С.

У зв'язку з тимчасовою непрацездатністю судді Дубник О.П. розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 17.02.2015р. замість судді Дубник О.П. введено суддю Кравчук Н.М.

У зв'язку із зайнятістю судді Кравчук Н.М. у іншому судовому засідання, розпорядженням голови Львівського апеляційного господарського суду від 12.03.2015р. замість судді Кравчук Н.М. введено суддю Дубник О.П.

Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому просить рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Свої заперечення мотивує тим, що відповідачем не обґрунтовано винятковості обставин, які призвели до порушення зобов'язання та нарахування пені за таке порушення.

В судовому засіданні представниками сторін викладено доводи та заперечення по суті апеляційної скарги.

Розглянувши наявні у справі матеріали, давши належну оцінку доводам апеляційної скарги та відзиву на неї, заслухавши пояснення представників сторін у судовому засіданні, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

Як встановлено судом першої інстанції та перевірено апеляційним господарським судом, між сторонами у справі укладено договір №02-14/2-ІС від 09.04.2014 р. Згідно з умовами цього договору постачальник (позивач у справі) зобов'язується поставити покупцеві (відповідач у справі), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вугільну продукцію (надалі - товар), кількість, якість, асортимент і технічні умови якої зазначені у специфікації (специфікації, що складають невід'ємну частину цього договору).

Наявними матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов цього договору позивачем передано, а відповідачем прийнято товару на суму 32 894 264,46 грн., про що свідчать акти приймання-передачі вугільної продукції та транспортні накладі, долучені до матеріалів справи. Жодних претензій щодо обсягу та якості переданого товару відповідачем не заявлено.

Відповідачем частково оплачено вартість переданого товару у сумі

25 900 000,00грн., про що свідчать, платіжні доручення долучені до матеріалів справи. Крім того, 3 000 000,00грн. відповідачем оплачено після скерування позову до суду, про що свідчать платіжні доручення №6 від 29.10.2014 р. у сумі 1.307.000,00 грн., №327 від 06.11.2014 р. від 1.650.000,00 грн., №341 від 10.11.2014 р. у сумі 43.000,00 грн.

У зв'язку з цим, позивачем подано заяву про уточнення позовних вимог №23-12/1-Ю від 23.12.2014 р., згідно якої просив стягнути заборгованість по оплаті вартості отриманого вугілля: 2 994 264,46 грн., сума пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ: 481 285,46грн., інфляційних нарахувань за весь час прострочення: 457 902,40 грн., 3% річних від простроченої суми: 59 015,23 грн.

Окрім цього, як зазначив відповідач, а позивач не заперечив, відповідачем здійснено оплату боргу у сумі 3 000,00 грн., на підтвердження чого, надано для огляду в суді першої інстанції копію платіжного доручення. Однак, до матеріалів справи такої копії не було долучено жодною зі сторін у справі. Необхідно зазначити, що в акті звіряння розрахунків між сторонами, таке платіжне доручення зазначено, а саме: №502 від 24.12.2014 р.

При прийнятті постанови судова колегія виходила з наступного.

Відповідно до ст. 193, 265 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. А за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, враховуючи заяву про уточнення позовних вимог, яка за своєю правовою природою є заявою про зменшення позовних вимог, а також оплату боргу на суму 3000,00грн. платіжним дорученням №502 від 24.12.2014 р., суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, про стягнення з відповідача 2 991 264,46 грн. основного боргу та припинення провадження у справі щодо стягнення з відповідача 3000,00 грн. суми основної заборгованості.

Щодо стягнення з відповідача пені, інфляційних втрат та 3% річних, судова колегія зазначає наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 193, 230 ГК України, порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до 8.4 договору за порушення виконання грошового зобов'язання за цим договором постачальник має право стягнути з покупця пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми, з якої допущено прострочення за кожен день прострочення.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 481 285,46 грн. пені є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Відповідно до ч.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 457 902,40 грн. інфляційних втрат,

59 015,23грн. 3% річних, є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Суд апеляційної інстанції також звертає увагу на таке.

Відповідно до п. 1 ст.233 ГК України, суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно ч.3 ст.551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, суд повинен з'ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов'язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення у виконанні зобов'язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

З огляду на вищезазначені правові норми, відповідачем не обґрунтовано винятковості обставин, які призвели до порушення зобов'язання та нарахування пені за таке порушення. А відтак, підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені, у суду відсутні.

Згідно ст. 33, абзацу 2 ст. 34, ст. 43 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Скаржником не подано суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували обґрунтованість вимог, заявлених у апеляційній скарзі.

За таких обставин, апеляційний господарський суд прийшов до висновку, що рішення прийняте із дотриманням норм чинного законодавства та у відповідності до обставин справи, тому підстав для його зміни чи скасування, колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, -

Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Львівської області від 12.01.2015 р. у справі

№ 914/3868/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

3. Матеріали справи скерувати в господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 17.03.2015 р.

Головуючий-суддя О.І. Матущак

Судді О.П. Дубник

О.С. Скрипчук