Постанова № 43157734, 18.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Справа № 902/1237/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого: Черкащенка М.М.

суддів: Нєсвєтової Н.М. (доповідач)

Вовка І.В.

розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

на рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2014

та на постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2014

у справі №902/1237/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго"

про стягнення 6 043 719,13 грн.

за участю представників сторін

від позивача: Єгоров В.С. - за довіреністю;

від відповідача: Луценко І.М. - за довіреністю.

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2014 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з позовом до Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" про стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу природного газу №13/2790-БО-1 від 28.12.2012, на загальну суму 6043719,13 грн., з яких 4861994,34 грн. основного боргу, 503572,31 грн. пені, 97225,32 грн. 3% річних, 580927,16 грн. інфляційних витрат.

Рішенням господарського суду Вінницької області від 11.09.2014, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 у справі №902/1237/14 позов задоволено частково.

Стягнуто з Комунального підприємства "Вінницяоблтеплоенерго" на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" 4861994, 34 грн. - боргу; 125893,08 грн. - пені; 580927 грн., 97225,32 грн. - 3% річних, 580927,16 грн. інфляційних втрат, 73080,00 грн. - витрат зі сплати судового збору. В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 377679,23 грн. пені відмовлено.

ПАТ "НАК "Нафтогаз України" подало до Вищого господарського суду України касаційну скаргу, в якій просить рішення та постанову у даній справі скасувати в частині відмови у стягненні пені у розмірі 377679,23 грн., і в оскаржуваній частині прийняти нове рішення, яким позовні вимоги про стягнення пені задовольнити в повному обсязі. В решті судові рішення скаржник просить залишити без змін.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у касаційній інстанції, обговоривши доводи касаційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального та процесуального права при ухваленні зазначених судових рішень, вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, 28.12.2013р. між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець) та комунальним підприємством "Вінницяоблтеплоенерго" (покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/2790-БО-1, відповідно до умов якого, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "НАК "Нафтогаз України" за кодом УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу", а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього договору.

Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2. договору).

Обсяг газу, що підлягає передачі за період з 01 січня 2013 року та 31 грудня 2013 року визначено розділом 2 договору

Приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформляється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу покупця (п. 3.3. Договору).

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

Договір, відповідно п.11.1., набуває чинності з дати підписання уповноваженими представника сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Додатковою угодою № 1 від 17.07.2013 року до Договору сторони виклали пункти 5.2. і 5.5. Договору в новій редакції, де визначили, що вартість 1000 куб. м. природного газу з ПДВ становить 4588,54 грн..

Додатковою угодою №2 від 14.10.2013р. до договору викладено в новій редакції п. 4.1. договору, та визначено, що кількість газу, яка передається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця.

Судами під час розгляду справи встановлено, що на виконання умов договору, позивачем в період з січня по грудень 2013 року поставлено відповідачеві природний газ в обсязі 10129,147 тис. куб.м. на загальну суму 46944812,98, що підтверджується актами прийому-передачі природного газу, підписаними уповноваженими представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

На виконання умов договору, відповідачем було перераховано на рахунок позивача 42082818,64 грн., про що свідчить реєстр операцій по рахунку 36-1-08-8-8.

Таким чином, судами встановлено, що зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу відповідачем виконані частково, внаслідок чого утворилась заборгованість, у зв'язку з чим, виходячи з приписів, зокрема, статті 193 Господарського кодексу України,статей 525, 526, 611, 625, 629 Цивільного кодексу України щодо виконання зобов'язання належним чином відповідно до умов договору, а також з урахуванням доводів та доказів сторін, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції дійшов правомірного висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 4861994,34 грн., 3 % річних у розмірі 97225,32 грн., інфляційних втрат у розмірі 580927,16 грн., пені у розмірі 125893,08 грн.

Судові рішення в цій частині сторонами не оскаржуються.

Касаційна скарга стосується лише правомірності зменшення судами попередніх інстанції розміру пені, згідно із ст. 83 ГПК України. В обґрунтування поданої касаційної скарги скаржник зазначає, що при розгляді даної справи суд дослідив лише ступінь виконання зобов'язання боржником, не виконавши при цьому вимоги закону щодо оцінки майнового стану сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інших інтересів сторін, які заслуговують на увагу, що призвело до порушення ст. 551 ЦК України та ст. 233 ГК України.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно до статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчисляється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 3 ст. 551 ЦК України, встановлено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. Аналогічне положення міститься і в ст. 233 ГК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

За переконанням колегії суддів, вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що газ, який постачається за укладеним договором, використовується відповідачем для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, бюджетними установами та організаціями, у яких за спожиту теплову енергію та надані послуги постійно наявний борг, що є підтвердженням того факту, що в діях відповідача відсутній будь-який умисел щодо несплати заборгованості.

Враховуючи викладене, колегія суддів, з урахуванням мотивів, викладених у рішенні суду першої інстанції щодо зменшення розміру пені, з якими погодився суд апеляційної інстанції, а також ту обставину, що з відповідача підлягає, окрім стягнення пені, сума основного боргу, 3 % річних та інфляційні нарахування, вважає правомірним висновок суду щодо часткового задоволення позовних вимог ПАТ "НАК "Нафтогаз України".

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що згідно з пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Статтею 43 Господарського процесуального кодексу передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відповідно до статті 1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази. У касаційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Доводи скаржника про необґрунтоване зменшення судами попередніх інстанцій розміру пені, що підлягає стягненню за порушення строків оплати за природний газ є такими, що не можуть бути прийняті до уваги колегією суддів, оскільки судами попередніх інстанцій, при вирішенні даного питання було досліджено ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні та інші фактори, які вплинули на можливість своєчасної оплати відповідачем вартості поставленого природного газу.

Беручи до уваги викладене, судова колегія вважає рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування не вбачається, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника, судова колегія вважає непереконливими та такими, що зводяться до непогодження скаржника із судовими рішеннями в частині відмови у задоволенні позовних вимог.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

Постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 11.12.2014 та рішення господарського суду Вінницької області від 11.09.2014 у справі №902/1237/14 залишити без змін.

Головуючий М.М. Черкащенко

Судді Н.М. Нєсвєтова

І.В. Вовк