Рішення № 43157635, 12.03.2015, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 2/118/14-35/6/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 Справа № 908/5276/14

Суддя господарського суду Запорізької області Топчій О.А.

при секретарі Коцар А.О.

Від позивача - Мироненко О.А., дов. № 16 від 13.01.2015р.

Від відповідача - не з'явився

Від третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь", м. Київ,

до відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Аптека Магнолія", м. Запоріжжя,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Альба Україна", м. Бориспіль, Київська область,

про стягнення 1392461,94 грн.

ВСТАНОВИВ:

27.11.2014р. до господарського суду Запорізької області звернулося Публічне акціонерне товариство "Банк "Київська Русь" з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аптека Магнолія", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Приватне акціонерне товариство "Альба Україна", про стягнення 972808,27 заборгованості за Договором купівлі-продажу № 115 від 04.01.2010р. та Договором відступлення прав вимоги № 70505-20/14-7 від 05.06.14., з яких: 809297,02 грн. - сума основного боргу, 89754,36 грн. - пені, 11441,02 грн. - 3% річних, 62315,87 грн. - інфляційних втрат. Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач в порушення умов Договору та вимог чинного законодавства України не виконав свої зобов'язання по сплаті вартості товару.

27.11.2014р. автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл, справу призначено до розгляду судді Мойсеєнко Т.В.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 01.12.2014р. порушено провадження у справі № 908/5276/14, присвоєно справі номер провадження № 2/118/14, розгляд справи призначено на 15.01.2015р.

Ухвалою суду від 15.01.2015р. розгляд справи відкладено на 26.01.2015р.

26.01.2015р. відповідно до довідки про автоматичний розподіл справ між суддями (повторний розподіл), здійснено повторний автоматичний розподіл справи, у зв'язку із перебуванням на лікарняному судді Мойсеєнко Т.В., справу №908/5276/14 призначено судді Топчій О.А.

Ухвалою від 26.01.2015 р. судом прийнята до провадження справа № 908/5276/14 та присвоєно вищевказаній справі номер провадження 35/6/154. У сторін витребувані документи, які необхідні для всебічного та об'єктивного розгляду і вирішення справи по суті, судове засідання призначено на 03.03.2015 р.

28.01.2015р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що в зв'язку з перерахуванням загальної суми заборгованості (з урахуванням штрафних санкцій, інфляційного збільшення суми заборгованості) станом на 26.01.2015р. загальна сума заборгованості становить 1019803,05 грн. з яких сума основної заборгованості 809297,02 грн.; пеня - 89466,24 грн.; 3 % річних - 15831,18 грн. та 105208,61 грн. - інфляційне збільшення за період з 02.06.2014р. по 25.01.2015р.

24.02.2015р. через канцелярію господарського суду від позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, в якій зазначено, що при подачі позову до суду позивач заявляв стягнення основної суми заборгованості по накладним за період з 25.03.2014р. по 18.04.2014р., при цьому не врахувавши накладні за період з 19.03.2014р. по 21.03.2014р. Таким чином, позивач просить стягнути суму основної заборгованості по накладним з 19.03.2014р. по 18.04.2014р. в розмірі 1073378,89 грн.; пеню за період з 28.03.2014р. по 01.12.2014р. в сумі 117714,23 грн.; 3 % річних за період з 02.06.2014р. по 03.03.2015р. в розмірі 24261,30 грн. та інфляційні витрати за період з 02.06.2014р. по 03.03.2015р. в сумі 177107,52 грн.

02.03.2015р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній заперечує проти позовних вимог, вважає їх необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Свої заперечення відповідач обґрунтовує тим, що зміна кредитора в Договорі купівлі-продажу № 115 від 04.01.2010р. відбулася без згоди відповідача, що є порушенням умов Договору та вимог чинного законодавства України. Крім того, відповідач вказав на те, що надані позивачем до позовної заяви копії накладних не є належними доказами поставки товару відповідачу, оскільки оформлені неналежним чином. Просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

02.03.2015р. через канцелярію господарського суду від відповідача надійшло клопотання про витребування додаткових доказів, в якому останній просить в порядку ст. 38 ГПК України витребувати від Публічного акціонерного товариства "Банк "Київська Русь" генеральні довіреності на отримання товарно - матеріальних цінностей строком на 1 календарний рік у вигляді додаткових угод до договору, оформлених у відповідності з «Інструкцією про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей одержання цінностей», затвердженої Наказом Міністерства фінансів України № 99 від 16.05.1996р. Своє клопотання відповідач обґрунтовує тим, що в зв'язку з відсутністю в матеріалах справи генеральних довіреностей у вигляді додаткових угод, у позивача відсутні докази підтвердження того, що товар передавався повноваженим на те відповідачем особам. Крім того, в цьому клопотанні позивач просить відкласти розгляд справи на іншу дату.

В судовому засіданні 03.03.2015р. представник позивача підтримала позовні вимоги, з урахуванням наданих збільшень та просить стягнути з відповідача суму основної заборгованості по накладним з 19.03.2014р. по 18.04.2014р. в розмірі 1073378,89 грн.; пеню за період з 28.03.2014р. по 01.12.2014р. в сумі 117714,23 грн.; 3 % річних за період з 02.06.2014р. по 03.03.2015р. в розмірі 24261,30 грн. та інфляційні витрати за період з 02.06.2014р. по 03.03.2015р. в сумі 177107,52 грн. Заява прийнята судом, спір розглядається з урахуванням наданих збільшень.

В судове засідання 03.03.2015р. представники відповідача та третьої особи не з'явилися.

Ухвалою суду від 03.03.2015р. розгляд справи відкладено на 12.03.2015р.

В судовому засіданні 12.03.2015р. представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі, з урахуванням наданих збільшень. Просить стягнути суму основної заборгованості по накладним з 19.03.2014р. по 18.04.2014р. в розмірі 1073378,89 грн.; пеню за період з 28.03.2014р. по 01.12.2014р. в сумі 117714,23 грн.; 3 % річних за період з 02.06.2014р. по 03.03.2015р. в розмірі 24261,30 грн., інфляційні витрати за період з 02.06.2014р. по 03.03.2015р. в сумі 177107,52 грн. та судовий збір в розмірі 27852 грн.

В судове засідання 12.03.2015р. представник відповідача вдруге не з'явився, причини неявки суду невідомі.

Згідно з п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

На адресу відповідача, яка відома суду, направлялися ухвала суду від 15.01.2015р. про відкладення розгляду справи, ухвала суду від 26.01.2015р. про прийняття справи до розгляду, які повернуті на адресу суду з приміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання»

Таким чином, суд вважає, що відповідач належним чином повідомлений про час розгляду справи.

В судове засідання 12.03.2015р. представник третьої особи не з'явився, вимоги ухвал суду не виконав, витребувані документи та пояснення не надав, про причини неявки суд не повідомив.

В п. 3.9.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. зазначено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про час та місце судового засідання, суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України та за заявою представника позивача - без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В судовому засіданні 12.03.2015 р., на підставі ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, документи, надані позивачем додатково, судом встановлено наступне.

04.01.2010р. між Приватним акціонерним товариством «АЛЬБА УКРАЇНА» (далі - продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Аптека Магнолія» (далі - покупець) укладено Договір купівлі-продажу № 115 (далі - Договір купівлі-продажу).

Відповідно до п. 1.1 договору, з урахуванням додаткової угоди від 11.04.2011р., продавець зобов'язується передавати (поставляти) лікарські засоби, вироби медичного призначення та інші супутні товари у власність покупця, а покупець зобов'язується приймати товар та сплачувати за нього грошові кошти відповідно до умов цього договору.

Згідно з п. 1.2 договору товар передається по найменуванню та в кількості, з зазначенням ціни митної і ціни відпускної, що будуть описані в кожному окремому випадку у видаткових накладних.

Кожна товарна партія формується шляхом узгодження заказу. Узгодження заказу відбувається шляхом погодження наступних даних щодо поставки: асортимент, кількість, ціна, місце поставки, термін поставки. Узгодження заказу відбувається шляхом обміну інформації за телефоном, факсимільним зв'язком, електронним зв'язком чи за допомогою інших засобів зв'язку. Підтвердження виконання заказу продавцем є підписання видаткової накладної покупцем при прийомі-передачі партії товару (п. 2.3 договору).

Пунктами 2.4, 2.5 договору зазначено, що ціни за одиницю товару, а також загальна сума товарної партії визначаються відповідно до відпускних цін продавця та згідно з узгодженим сторонами заказом зазначаються у видаткових накладних. Сума даного договору складає загальну суму товару, поставленого відповідно до умов даного договору і визначається шляхом складання сум товарних партій визначених у видаткових накладних.

Відповідно до п. 4.2 договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, встановлено, що покупець зобов'язаний прийняти замовлений товар і оплатити його в порядку, передбаченому розділом 5 даного Договору.

Розділом 5 договору встановлений порядок розрахунків.

Відповідно до п.5.1 Договору, Покупець проводить оплату товару у формі безготівкового розрахунку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Продавця.

Згідно з п. 5.2 договору оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Товар вважається переданим Продавцем і прийнятий Покупцем по кількості та асортименту в момент підписання Сторонами видаткової накладної на товарну партію (п. 6.1 Договору).

Згідно із п. 6.2 договору, з урахуванням протоколу розбіжностей, право власності на товар переходить від продавця до покупця з моменту підписання покупцем видаткових накладних. Ризик випадкової втрати чи пошкодження товару несе його власник. Додатковими угодами від 04.01.2010р. сторони домовились, що поставка здійснюється централізовано - кільцевим перевезенням товару транспортом постачальника та узгодили адреса та матеріально відповідальних осіб, що приймають товар, а також зразки печаток (штампів), якими матеріально відповідальні особи завіряють свій підпис на супровідних документах на товар.

Як вбачається з матеріалів справи, Приватне акціонерне товариство «АЛЬБА УКРАЇНА» виконало свої зобов'язання за Договором купівлі-продажу № 115 від 04.01.2010р. та поставило у період з 19.03.2014р. по 18.04.2014р. Товариству з обмеженою відповідальністю «Аптека Магнолія» товар на загальну суму 1073378,89 грн., що підтверджується двосторонньо підписаними сторонами та скріпленими печатками підприємств видатковими накладним, належним чином завірені копії яких містяться в матеріалах справи.

Вказаний товар був прийнятий відповідачем без зауважень та заперечень, проте Товариство з обмеженою відповідальністю «Аптека Магнолія», в свою чергу, належним чином свої зобов'язання в частині оплати вартості товару не виконало, чим порушило умови Договору купівлі-продажу та вимоги чинного законодавства України.

05.06.2014р. між Приватним акціонерним товариством «АЛЬБА УКРАЇНА» (далі - первісний кредитор) та Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» (далі - новий кредитор) укладено Договір про відступлення прав вимоги № 70505-20/14-7 (далі - договір відступлення).

Відповідно до п. 1.1 договору відступлення встановлено, що первісний кредитор відступає (продає), а новий кредитор приймає (купує) за 1073378,89 грн. у порядку та на умовах, визначених цим договором, право вимоги за зобов'язаннями ТОВ «Аптека Магнолія» в сумі 1073378,89 грн., що випливає з договору купівлі-продажу № 115 від 04.01.2010р., укладеного між боржником та первісним кредитором (далі - основне зобов'язання).

Право вимоги первісного кредитора за зобов'язанням боржника на суму зазначену в п.1.1 цього договору, що випливає з договору купівлі-продажу, підтверджується випискою з балансового рахунку боржника. Первісний кредитор засвідчує, що заперечень, які можуть бути висунуті боржником проти вимог нового кредитора на момент підписання договору, не існує, вимоги є дійсними та немає підстав для їх невиконання боржником (п.п. 1.1.1, 1.1.2 Договору відступлення).

Пунктом 1.2 договору відступлення передбачено, що первісний кредитор зобов'язаний повідомити Боржника про здійснення відступлення права вимоги (Додаток № 1) за основним зобов'язанням протягом 3 днів з моменту набуття новим кредитором права вимоги, в порядку передбаченому п. 3.1 цього Договору.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами на виконання п. 1.2 Договору відступлення було підписано повідомлення про здійснення відступлення права вимоги, належним чином завірена копія якого міститься в матеріалах справи (а.с. 47 т. 1).

Новий кредитор набуває (купує) права вимоги, що відступається (продається) за цим Договором після підписання сторонами цього Договору (п. 3.1 договору відступлення).

Згідно з п. 7.1 договору відступлення за цим Договором новий кредитор набуває права вимагати від боржника належного виконання зобов'язання по оплаті коштів боржником в сумі, яка зазначена в п. 1.1 цього Договору.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.06.2014р. між Первісним кредитором та Новим кредитором складено та підписано акт приймання-передачі права вимоги, на підставі якого Приватне акціонерне товариство «АЛЬБА УКРАЇНА» зняло з балансу, а Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» взяв на баланс дебіторську заборгованість в сумі 1073378,89 грн.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач вказує на те, що відповідач вартість товару не сплатив, чим порушив умови Договору купівлі-продажу, Договору відступлення та вимоги чинного законодавства України.

Згідно ст. 32 Господарського кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Статтями 11 та 509 Цивільного кодексу України визначено, що однією із підстав виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк, є договір.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом України.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору є договір купівлі-продажу № 115 від 04.01.2010р. та договір про відступлення прав вимоги № 70505-20/14-7 від 05.06.2014р.

Відповідно до ч.1 ст. 510 Цивільного кодексу України, сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок:

1) передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги);

2) правонаступництва;

3) виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем);

4) виконання обов'язку боржника третьою особою.

Кредитор у зобов'язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

Кредитор у зобов'язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 513 ЦК України передбачено, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Як свідчить зміст договору купівлі-продажу № 115 від 04.01.2010р. та зміст договору про відступлення прав вимоги № 70505-20/14-7 від 05.06.2014р., вимоги ч. 1 ст. 513 ЦК України відносно форми правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні сторонами дотримані.

Згідно ст. 515 ЦК України заміна кредитора не допускається у зобов'язаннях, нерозривно пов'язаних з особою кредитора, зокрема у зобов'язаннях про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю.

Зобов'язання за договором купівлі-продажу № 115 від 04.01.2010р. не є нерозривно пов'язаними з особою кредитора.

За приписами ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Умовами договору купівлі-продажу № 115 від 04.01.2010р., та законом не встановлено заборону заміни кредитора у зобов'язанні без згоди боржника (відповідача у справі).

Посилання відповідача на п. 10.1 договору купівлі - продажу щодо заборони вносити будь - які зміни до договору без згоди на те іншої сторони є безпідставними.

Відповідно до ст. 517 ЦК України, первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.

Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.

Відповідач заперечує, що Приватним акціонерним товариством «Альба Україна» (Первісним кредитором) передано позивачу - Публічному акціонерному товариству «Банк «Київська Русь» (Новому кредитору) первинні документи, які засвідчують права, що передаються за договором відступлення права вимоги № 70505-20/14-7 від 05.06.2014р., та підтверджують суму заборгованості.

Проте вказане твердження відповідача не відповідає дійсності, оскільки позивачем на огляд суду були надані оригінали видаткових накладних за період з 19.03.2014р. по 18.04.2014р., які двосторонньо підписані сторонами та скріпленими печатками підприємств, а також генеральними довіреностями на отримання товару, які наявні в матеріалах справи.

Таким чином, суд вважає, що позивачем надані належні докази, які засвідчують права, що передаються.

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Інше договором або законом в даному випадку не встановлено.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що до нового кредитора (позивача у справі) перейшли права первісного кредитора у зобов'язанні за договором купівлі-продажу № 115 від 04.01.2010р. в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, тобто станом на 05.06.2014р. включно. Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог закону, умов договору. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 629 Цивільного кодексу України закріплено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

11.08.2014р. Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» направило на адресу відповідача претензію № 5146/20-24903 від 11.08.2014р. про сплату заборгованості, в якій вимагає у відповідача сплатити суму боргу у розмірі 1073378,89 грн. Також, позивач попереджає відповідача, що у разі несплати заборгованості Публічне акціонерне товариство «Банк «Київська Русь» буде змушене звернутись до суду для захисту своїх прав.

Відповідач, на претензію не відреагував, суму 1073378,89 грн. не сплатив.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, сума заборгованості Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Магнолія» перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Київська Русь» складає 1073378,89 грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів повної оплати заборгованості, про яку заявлено в позовній заяві, відповідачем до матеріалів справи не надано, суму боргу ніяким чином не спростовано.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» в частині стягнення основного боргу в розмірі 1073378,89 грн. є законними, обґрунтованими, документально підтвердженими, а тому підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлені вимоги щодо стягнення з відповідача пені за період з 28.03.2014р. по 01.12.2014р. в сумі 117714,23 грн..

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ч. 2 ст. 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Пунктом 1 ст. 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно п. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 7.2 договору відступлення крім права вимоги, новий кредитор набуває право на стягнення з боржника неустойки/штрафних санкцій і збитків, заподіяних невиконанням чи неналежним виконанням ним зобов'язань за договором купівлі - продажу.

Пунктом 7.2 договору купівлі-продажу сторони узгодили, що у випадку порушення покупцем п. 5.2, він виплачує продавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на день розрахунку за кожний день заборгованості.

Згідно пункту 5.2 договору купівлі - продажу оплата кожної товарної партії проводиться в повному обсязі на умовах, що вказуються в видатковій накладній на поставку товарної партії.

Позивачем зроблений розрахунок пені по кожній накладній, в межах шестимісячного строку.

Судом, за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» перевірено нарахування пені та встановлено, що розрахунок позивачем зроблений вірно.

Враховуючи вищевикладене, суд задовольняє вимоги позивача в частині стягнення пені за період з 28.03.2014р. по 01.12.2014р. в сумі 117714,23 грн..

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 02.06.2014р. по 03.03.2015р. в розмірі 24261,30 грн. та інфляційні витрати за період з 02.06.2014р. по 03.03.2015р. в сумі 177107,52 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо іншій розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши нарахування 3 % річних та інфляційних витрат за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», судом встановлено, що розрахунки позивачем здійснені вірно, а тому вимоги щодо стягнення з відповідача 3 % річних за період з 02.06.2014р. по 03.03.2015р. в розмірі 24261,30 грн. та інфляційних витрат за період з 02.06.2014р. по 03.03.2015р. в сумі 177107,52 грн. суд задовольняє в повному обсязі.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Аптека Магнолія» (69121, м. Запоріжжя вул. Ладозька, 19 код ЄДРПОУ 23879012) на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Київська Русь» (04071, м. Київ, вул. Хорива, 11-А, код ЄДРПОУ 24214088) 1073378 (один мільйон сімдесят три тисячі триста сімдесят вісім ) грн. 89 коп. - основного боргу, 117714 (сто сімнадцять тисяч сімсот чотирнадцять) грн. 23 коп. - пені, 24261 (двадцять чотири тисячі двісті шістдесят одна) грн.. 30 коп. - 3 % річних, 177107 (сто сімдесят сім тисяч сто сім) грн. 52 коп. - збитків від інфляції, 27852 (двадцять сім тисяч вісімсот п'ятдесят дві) грн. 00 коп. - судового збору. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку для подання апеляційної скарги з моменту оформлення та підписання повного тексту рішення.

Повне рішення оформлено і підписано, згідно із вимогами ст. 84 ГПК України 16.03.2015р.

Суддя О.А. Топчій