Вирок № 43157296, 17.03.2015, Борзнянський районний суд Чернігівської області

БОРЗНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16400, м. Борзна, Чернігівської обл., вул. Незалежності, буд. 4 тел.: 0 (4653) 21-202

----------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------

Справа №730/139/15-к

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р. м.Борзна

Борзнянський районний суд Чернігівської області в складі:

головуючого судді Тіслюка І.І.

секретар Циліцька Л.В.,

за участю прокурора Мнівець М.В., потерпілого ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Борзни кримінальне провадження №12014270090000397 від 02.12.2014 року щодо

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тростянка Борзнянського району Чернігівської області, який проживає АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, -

якого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, -

встановив:

13.11.2014 року близько 15-00 год., ОСОБА_2, знаходячись в будинку за місцем свого проживання АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, на ґрунті раптово виниклої неприязні до ОСОБА_1, умисно наніс останньому два удари ногою по ногах, а коли ОСОБА_1 вийшов з будинку і перебував на подвір'ї, ОСОБА_2 наніс останньому удар рукою в праву щоку, у результаті чого ОСОБА_1 отримав тілесне ушкодження у вигляді закритого перелому нижньої щелепи в області восьмого нижнього зуба, що згідно з висновком судово-медичної експертизи відноситься до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалості розладу здоров'я строком понад 21 день.

Допитаний в судовому засіданні ОСОБА_2, визнавши себе винним у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, в показаннях пояснив суду, що близько 15-00 год. 13.11.2014 року він знаходився в своєму будинку по АДРЕСА_1, і чекав ОСОБА_1, який за попередньою домовленістю на велосипеді повіз до їх знайомого односельчанина мішок зерна в обмін на пляшку горілки. Перед цим вони з ним близько 11-00 год. вживали горілку. Коли він дочекався ОСОБА_1, той сказав, що оскільки їх знайомого вдома не було, він залишив мішок на подвір`ї останнього. Через деякий час ОСОБА_1 знову поїхав до їх знайомого, і потім привіз пляшку горілки, після чого вони продовжили вживати спиртне. З ними також знаходилась ОСОБА_3

Згодом між ним і ОСОБА_1 виникла сварка в зв`язку з тим, що останній не схотів виходити з будинку, і він був знервований поведінкою сп`янілого ОСОБА_1 Коли вони сварилися, він наніс два удари ногою по ногах останнього, і той пішов на вихід. Перебуваючи на подвір`ї біля будинку, він наніс ще один удар ОСОБА_1 рукою в праву щоку, після чого той перестав сваритись і пішов з подвір`я. Пізніше він дізнався, що у ОСОБА_1 зламана нижня щелепа і він перебуває на стаціонарному лікуванні. Заявив про відсутність між ним та потерпілим спору щодо відшкодування матеріальної шкоди, оскільки вони домовились вирішувати питання відшкодування шкоди в позасудовому порядку.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, на суму 3940,20 грн. - визнав повністю.

Потерпілий ОСОБА_1 в судовому засіданні в показаннях пояснив, що 13.11.2014 року близько 11-00 год. біля магазину в с. Галайбине він зустрів односельчанина ОСОБА_2 Потім вони продовжили спілкування вдома у останнього по АДРЕСА_1, де вживали горілку. ОСОБА_2 попросив його відвезти мішок кукурудзи їх знайомому за обіцяну останнім винагороду у вигляді 1,5 л. горілки. Він відвіз мішок додому вказаної особи, однак не побачив господаря вдома. Тому мішок залишив біля входу в будинок, а сам поїхав до ОСОБА_2 Потім він вдруге їздив до вказаного їх знайомого і привіз горілку, обіцяну в обмін на зерно. Вони продовжили спілкуватись і вживали горілку. Потім ОСОБА_2 зненацька напав на нього і роздратовано вдарив ногою по його ногах, а потім, наздогнавши на подвір'ї, наніс лівою рукою удар в праву щоку. Після цього він пішов до себе додому. Згодом він, відчуваючи сильний біль, звернувся до лікарні, де йому повідомив лікар, що у нього зламана нижня щелепа справа. Він був шпиталізований і проходив лікування в стаціонарних умовах. Вимог про відшкодування ОСОБА_2 завданих йому моральної та матеріальної шкоди в судовому засіданні не заявляв.

З'ясовуючи думку учасників судового провадження про те, які докази потрібно дослідити, та про порядок їх дослідження, встановивши, що обвинувачений правильно усвідомлює зміст обвинувачення, а також встановлених обставин вчиненого ним кримінального правопорушеня, і його дії в судовому процесі свідчать про щире каяття, суд вирішив, що оскільки проти цього не заперечували учасники провадження, визнати недоцільним дослідження доказів на підтвердження вини останнього, які не оспорюються.

Обвинуваченому додатково роз'яснено, що за вказаних обставин він позбавляється права на апеляційне оскарження визнаних ним фактичних обставин.

З огляду на зазначене, враховуючи показання обвинуваченого, які він дав в судовому засіданні, а також показання потерпілого ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що дії ОСОБА_2, які виразились в умисному нанесенні тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості, кваліфіковані правильно, як вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КК України.

Вирішуючи питання щодо виду та міри покарання, яке слід призначити обвинуваченому з метою його виправлення та виховання, судом надана оцінка таким обставинам у провадженні:

- що відповідно до ст.12 КК України за характером та ступенем суспільної небезпеки вчинене обвинуваченим правопорушення відноситься до категорії середнього ступеня тяжкості;

- що відповідно до ст.66 КК України обставинами, які пом`якшують покарання, слід вважати щире каяття у вчиненому ним правопорушенні, вчинення правопорушення вперше, відсутність тяжких наслідків для потерпілого;

- що на особу обвинуваченого за місцем проживання надана задовільна характеристика;

- що відповідно до ст.67 КК України обставиною, якою обтяжується покарання, є вчинення кримінального правопорушення в стані алкогольного сп'яніння.

Згідно з даними, наданими Борзнянською ЦРЛ, обвинувачений на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

З огляду на встановлені в судовому засіданні факти, суд при обранні міри та виду покарання обвинуваченому ОСОБА_2 дійшов висновку, що з метою виправлення та перевиховання обвинуваченого слід застосувати покарання, передбачене ст.122 ч.1 КК України у вигляді обмеження волі.

Водночас, виходячи з характеристики особи правопорушника, з огляду на те, що він раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, характеризується задовільно, щиро розкаюється в скоєному, суд дійшов висновку, що виправлення і перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції його від суспільства, і є доцільним звільнення його від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, та покладенням на нього обов`язків, передбачених ст.76 КК України.

Цивільний позов потерпілим не заявлявся з причин домовленості між сторонами про відшкодування шкоди у позасудовому порядку.

В даному кримінальному провадженні заявлено до обвинуваченого цивільний позов: прокурором в інтересах держави в особі КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, на суму 3940,20 грн., який обвинувачений визнав повністю.

Даний позов підлягає розгляду судом згідно з ст.ст. 127-129 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_2, якого визнано судом цивільним відповідачем, позов прокурора визнав повністю.

Керуючись ст.ст. 127-129, 370, 373, 374, 376 КПК України, ст.122 ч.1 КК України, суд, -

засудив:

ОСОБА_2 визнати винуватим у пред'явленому обвинуваченні щодо вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст.122 ч.1 КК України, та призначити йому покарання у вигляді обмеження волі строком на 1 рік.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_2 від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 1 рік.

Згідно з ст.76 КК України покласти на ОСОБА_2 обов`язок протягом іспитового строку не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання та періодично з`являтись для реєстрації.

Цивільний позов, заявлений прокурором в інтересах держави в особі КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, на суму 3940,20 грн. - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь КЛПЗ «Чернігівська обласна лікарня» (м. Чернігів, вул. Волковича, 25, код 37972475 в ГУДК в Чернігівській області, МФО 853592, р/р 31414544700001) 3940,20 грн. в рахунок відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_2 не обирати.

На вирок суду може бути подана апеляція до апеляційного суду Чернігівської області протягом 30 днів з моменту проголошення вироку через Борзнянський районний суд.

Вирок суду не підлягає оскарженню в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень ст.349 ч.3 КПК України.

Суддя

Борзнянського районного суду Тіслюк І.І.