Ухвала суду № 43156744, 17.03.2015, Апеляційний суд Сумської області

Справа №582/24/15 Головуючий у суді у 1 інстанції - Жмурченко В.Д.Номер провадження 22-ц/788/607/15 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 59

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Маслова В. О.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Недригайлівського районного управління юстиції у Сумській області

на ухвалу Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 лютого 2015 року

за поданням державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Недригайлівського районного управління юстиції у Сумській області про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України, -

в с т а н о в и л а:

Ухвалою Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 лютого 2015 року подання державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Недригайлівського районного управління юстиції у Сумській області Заїки Р.П. залишено без задоволення.

Вказану ухвалу суду відділ Державної виконавчої служби Недригайлівського районного управління юстиції у Сумській області оскаржив в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відділ Державної виконавчої служби Недригайлівського районного управління юстиції, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу суду скасувати та передати заявлене питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції порушив вимоги ч.2 ст. 377-1 ЦПК України щодо негайного розгляду подання без виклику чи повідомлення сторін та заінтересованих осіб. Крім того, державним виконавцем були надані всі необхідні докази, які підтвердили намір боржника виїхати за межі України та довели факт умисного ухилення боржника від виконання рішень суду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби Недригайлівського районного управління юстиції перебувало два виконавчі листи № 2/582/34/14, видані Недригайлівським районним судом 23 квітня 2014 року, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 208 702,31 грн. (а.с.46, 48). За цими виконавчими листами 13 травня 2014 року державним виконавцем були відкритті виконавчі провадження (а.с. 3-4). Копії постанов про відкриття провадження були направлені боржнику для виконання та стягувачу до відома (а.с. 49).

30 травня 2014 року виконавчі документи були повернуті стягувачу на підставі п.7 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», стягнення по них не проводилось, як вбачається із копії виконавчих листів (а.с.46, 48).

11 червня 2014 року до суду з поданням звернувся державний виконавець відділу Державної виконавчої служби Недригайлівського районного управління юстиції у Сумській області Заїка Р.П. про тимчасове обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи - ОСОБА_4 за межі України, оскільки боржник не виконує свої зобов'язання по виконавчим листам №2/582/34/14, виданих 23 квітня 2014 року Недригайлівським районним судом.

Справа розглядалася судами неодноразово.

Відмовляючи у задоволенні подання державного виконавця, суд першої інстанції виходив з недоведеності факту ухилення ОСОБА_4 від виконання покладених на неї рішенням суду зобов'язань. Суд вважав, що державним виконавцем не вживались необхідні заходи щодо вчинення виконавчих дій відносно боржника, зокрема, встановлення її місцеперебування.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишити територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Згідно зі ст.2 Протоколу № 4 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), який гарантує деякі права і свободи, не передбачені в Конвенції та у Першому протоколі до неї, кожен є вільним залишати будь-яку країну, включно зі своєю власною. На здійснення цих прав не може бути встановлено жодних обмежень, крім тих, що передбачені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної чи громадської безпеки, для підтримання публічного порядку, запобігання злочину, для захисту здоров'я чи моралі або з метою захисту прав і свобод інших осіб.

Також ст.12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права передбачено, що кожна людина має право покидати будь-яку країну, включаючи свою власну. Згадані вище права не можуть бути об'єктом ніяких обмежень, крім тих, які передбачено законом, які є необхідними для охорони державної безпеки, громадського порядку, здоров'я чи моральності населення або прав і свобод інших і є сумісними з іншими правами, визначеними в цьому Пакті.

Порядок здійснення права громадян України на виїзд з України і в'їзд в Україну, порядок оформлення документів для зарубіжних поїздок, випадки тимчасового обмеження права громадян на виїзд з України, порядок вирішення спорів у цій сфері регулюється Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» від 21 січня 1994 року № 3857-ХІІ.

Положеннями ст. 6 цього Закону встановлено, що громадянинові України може бути тимчасово відмовлено у видачі паспорта, або громадянинові України, який має паспорт, може бути тимчасово відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадках якщо він ухиляється від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням, рішенням іншого органу (посадової особи), - до виконання зобов'язань (п. 5).

Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Примусове виконання рішень судів в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені у Законі України «Про виконавче провадження».

У п.18 ч.3 ст.11 Закону України «Про виконавче провадження» закріплено право державного виконавця у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатись до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 377-1 ЦПК України питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженого з начальником відділу державної виконавчої служби.

Аналіз наведених норм права дає підстави стверджувати, що обов'язковою підставою для задоволення судом подання державного виконавця про тимчасове обмеження боржника у праві виїзду за межі України є ухиляння боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

На підставі визначених у ч.6 ст.12 Закону України «Про виконавче провадження» обов'язків боржника можна зробити висновок, що поняття «ухилення від виконання зобов'язань, покладених на боржника рішенням» варто розуміти як будь-які свідомі діяння (дії або бездіяльність) боржника, спрямовані на невиконання відповідного обов'язку у виконавчому провадженні, коли виконати цей обов'язок у нього є реальні можливості, і цьому не заважають будь-які незалежні від нього об'єктивні обставини (непереборної сили, події тощо).

У зв'язку із зазначеним, сама по собі наявність суми заборгованості за виконавчими документами або відсутність дій стосовно добровільного погашення заборгованості не можуть свідчити про ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього судовим рішенням.

Для підтвердження ухиляння боржника від виконання зазначених зобов'язань на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» державний виконавець надав копію ухвали Недригайлівського районного суду Сумської області від 17 вересня 2012 року про оголошення розшуку ОСОБА_4 Однак, зазначена ухвала суду, як вбачається з її змісту, стосується виконання інших виконавчих листів. Ще якихось доказів, які б свідчили про ухилення боржника від виконання вказаних у поданні зобов'язань, державний виконавець не зазначив та й не додав документів виконавчого провадження, які б підтверджували даний факт.

Крім того, в матеріалах справи відсутні та державним виконавцем не надані докази стосовно обізнаності боржника про відкрите виконавче провадження щодо нього та строки добровільного виконання зобов'язання.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 з жовтня 2011 року фактично проживає в с. Реви по вул. Сумській, 34, Недригайлівського району, Сумської області без реєстрації, а з 10 жовтня 2014 року зареєструвалась за вказаною адресою (а.с.100-101). Проте, за цією адресою боржнику не направлялись постанови про відкриття виконавчих проваджень чи виклики до виконавчої служби.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про відсутність доказів, які б підтверджували факт ухилення ОСОБА_4 від виконання своїх боргових зобов'язань, у зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення клопотання державного виконавця про тимчасове обмеження її у праві виїзду за межі України.

Доводи апеляційної скарги про доведеність факту умисного ухилення боржника від виконання рішень суду є безпідставними.

Крім того, подання державного виконавця не підлягає задоволенню і в зв'язку з тим, що заочне рішення Недригайлівського районного суду Сумської області від 19 березня 2014 року, на підставі якого були видані виконавчі листи № 2/582/34/14 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в сумі 208 702,31 грн., ухвалою цього ж суду від 04 грудня 2014 року скасоване, а справу призначено до розгляду в загальному порядку (а.с.26).

З матеріалів справи також вбачається, що ще до звернення державного виконався до суду з даним поданням, а саме: 30 травня 2014 року виконавчі листи стосовно ОСОБА_4 були повернуті стягувачу на підставі п. 7 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», а стягнення по них не проводилось (а.с.46, 48).

Також доводи апеляційної скарги, на думку колегії суддів, про те, що суд першої інстанції порушив вимоги щодо негайного розгляду подання, на правильність прийнятого рішення не впливають.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив ухвалу з додержанням вимог закону, колегія суддів вважає апеляційну скаргу такою, що підлягає відхиленню, отже, ухвалу місцевого суду від 10 лютого 2015 року в даній справі необхідно залишити без змін.

Враховуючи, що відділ Державної виконавчої служби Конотопського міськрайонного управління юстиції за подачу апеляційної скарги судовий збір не сплатив, з нього в дохід держави підлягає стягненню 121 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 307 ч.2 п.1, 312 ч.1 п.1, 314 ч.1 п.4, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу відділу Державної виконавчої служби Недригайлівського районного управління юстиції у Сумській області відхилити, а ухвалу Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 лютого 2015 року в даній справі залишити без змін.

Стягнути з відділу Державної виконавчої служби Недригайлівського районного управління юстиції у Сумській області 121 гривню 80 копійок судового збору в дохід держави за розгляд справи в апеляційному суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий -

Судді -