Рішення № 43156633, 13.03.2015, Путивльський районний суд Сумської області

Справа № 584/48/15-ц

Провадження № 2/584/51/15

РІШЕННЯ

Іменем України

13.03.2015 року м. Путивль

Путивльський районний суд Сумської області у складі:

головуючого - судді Токарєва С.М.

при секретарі - Ковальовій К.В.

з участю: позивача - ОСОБА_1

відповідача - ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Путивль справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, про відшкодування майнової та моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до суду з зазначеним позовом, збільшивши під час розгляду справи розмір позовних вимог, та свої вимоги мотивував тим, що 14.12.2014р. в м. Путивль по вул. Радянська, біля магазину "Городок" відповідач ОСОБА_2 пошкодив лобове скло автомобіля Wolkswagen T4 д/н НОМЕР_1, який належить позивачеві.

З огляду на таке просив суд стягнути з відповідача на його користь 3600 грн. гривень на відшкодування майнової шкоди та 2000 грн. моральної шкоди, а також понесені по справі судові витрати.

У судовому засіданні позивач заявлені вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та пояснив, що вказана шкода відповідачем була заподіяна через неприязні відносини, які склалися між сторонами на грунті конкуренції у підприємницькій діяльності.

Відповідач позов не визнав, посилаючись на те, що він не пошкоджував скла належного позивачеві автомобіля, оскільки вдарив рукою не по склу, а по стійці належного позивачу автомобіля.

Суд, заслухавши пояснення сторін по справі, допитавши свідків, дослідивши зібрані докази по справі в їх сукупності, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Як було встановлено під час судового засідання, власником автомобіля Wolkswagen T4 д/н НОМЕР_1 є позивач ОСОБА_1, що підтверджується фотокопією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_2, виданого Путивльським ВРЕР УДАІ УМВС України в Сумській області 28.05.2008р. (а.с.7).

14.12.2014р. позивач ОСОБА_1 разом зі своєю дружиною ОСОБА_3 поверталися додому на вищевказаному автомобілі та зупинилися біля магазину "Городок", що розташований по вул. Радянська в м. Путивль.

Після того, як позивач ОСОБА_1 здійснивши у магазині покупки, збирався від'їжджати на належному йому автомобілі, то його рух заблокував автомобіль, в якому перебували відповідач ОСОБА_2 та ОСОБА_4

Вийшовши з автомобіля, ОСОБА_2 вдарив рукою в лобове скло належного позивачеві автомобіля, внаслідок чого скло було пошкоджено.

Після чого ОСОБА_2 сів до належного йому автомобіля та залишив місце події.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 суду пояснила, що вона є дружиною позивача ОСОБА_1 та у встановленому законом порядку здійснює підприємницьку діяльність, а також зазначала, що у неї та її чоловіка ОСОБА_1 склалися неприязні відносини з відповідачем ОСОБА_2 та його тещею ОСОБА_4, у зв'язку з тим, що вони є їх конкурентами при здійсненні підприємницької діяльності.

14.12.2014р. відповідач ОСОБА_2 біля магазину "Городок", що розташований по вул. Радянська в м. Путивль, дійсно ударив рукою по лобовому склу належного її чоловіку автомобіля "Wolkswagen", в салоні якого вона на той час перебувала. Внаслідок вказаного удару скло було пошкоджено.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_5 суду показав, що проходячи по вул. Радянській в м. Путивль зі сторони центру міста повз краєзнавчий музей він став свідком того, як відповідач ОСОБА_2 вийшов з автомобіля, у якому він знаходився, та підійшовши до автомобіля позивача зі сторони тротуару, вдарив рукою по лобовому склу автомобіля позивача з боку пасажира. Після чого відповідач сів у свій автомобіль та поїхав. Коли він підійшов до автомобіля позивача, то побачив, що скло було в тріщинах, при цьому позивач ОСОБА_1 попросив його у випадку необхідності дати показання у якості свідка.

Допитана в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_4 суду пояснила, що вона є тещею відповідача ОСОБА_2, а також зазначила, що у неї та її зятя ОСОБА_2 склалися неприязні відносини з позивачем ОСОБА_1 та його дружиною ОСОБА_3 на грунті конкуренції при здійсненні підприємницької діяльності.

Причиною інциденту між сторонами, який стався 14.12.2014р. між сторонами біля магазину "Городок", що розташований по вул. Радянська в м. Путивль, стало те, що з автомобіля, що належить ОСОБА_1 щось кинули по автомобілю, в якому перебували вона та її зять ОСОБА_2, після чого її зять вийшов з автомобіля та дійсно, ударив рукою по капоту автомобіля, що належить ОСОБА_1, при цьому лобового скла він не пошкоджував.

Допитаний в судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_6 суду пояснив, що він є тестем відповідача ОСОБА_2 та чоловіком ОСОБА_4, очевидцем інциденту, який стався між сторонами 14.12.2014р. біля магазину "Городок" в м. Путивль він не являється та знає про вказану подію лише зі слів відповідача та ОСОБА_4, які повідомили йому, що скла в належному позивачеві автомобілі ОСОБА_2 не пошкоджував.

Допитані в судовому засіданні у якості свідків ОСОБА_7 та ОСОБА_8 суду пояснили, що вони проживають у м. Путивль по сусідству з позивачем ОСОБА_1, очевидцями інциденту, який стався між сторонами 14.12.2014р. біля магазину "Городок" в м. Путивль вони не являються та знають про вказану подію лише зі слів відповідача та ОСОБА_4, які повідомили їм, що скла в належному позивачеві автомобілі ОСОБА_2 не пошкоджував.

14.12.2014р. позивач ОСОБА_1 звернувся до Путивльського РВ УМВС України в Сумській області з заявою, в якій просив вжити заходів щодо ОСОБА_2, у зв'язку з пошкодженням останнім лобового скла у належному йому автомобілі.

Перевірку, проведену Путивльським РВ УМВС України в Сумській області за заявою ОСОБА_1, було припинено, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 ознак злочину, передбаченого ст. 194 КК України, за малозначністю вчиненого діяння, що підтверджується фотокопією відповідного висновку за матеріалами перевірки від 15.12.2014р. (а.с.9).

Як вбачається із протоколу огляду місця події від 14.12.2014р., який міститься в матеріалах ЖЄО № 1783 від 14.12.2014р. по заяві ОСОБА_1 від 14.12.2014р. та було досліджено в судовому засіданні, при проведенні працівниками Путивльського РВ УМВС України в Сумській області огляду належного позивачеві автомобіля Wolkswagen T4 д/н НОМЕР_1, який було здійснено у присутності двох понятих, було встановлено, що з лівого боку на лобовому склі вказаного автомобіля, мається пошкодження у вигляді паутини, дані тріщини відходять від епіцентру удару по ньому. На момент огляду площа пошкодження лобового скла становила 60 Х 75 см., при цьому на момент огляду цілісність лобового скла не деформована (а.с.9,10 матеріалів ЖЄО № 1783 від 14.12.2014р.).

На підтвердження розміру нанесеної майнової шкоди позивачем було надано суду рахунок № 17 від 24.02.2015р. на суму 3600 грн., виданий фізичною особою-підприємцем ОСОБА_9 (а.с.46).

З вказаного рахунку вбачається, що загальний розмір заподіяної позивачеві майнової шкоди становить 3600 грн., зокрема, вказана сума включає в себе вартість самого лобового скла, яке підлягає заміні, вартість робіт по його установці та вартість матеріалів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної та юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

На виконання вимог ч. 4 ст. 10 ЦПК України судом було роз'яснено сторонам їх право на призначення експертизи для вирішення питання щодо розміру завданої шкоди, однак сторони заявили, що вважають за недоцільне призначати таку експертизу.

В силу принципу диспозитивності цивільного судочинства, встановленого ч.1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 60 ЦПК України відповідачем не було надано суду належних, допустимих, обґрунтованих та переконливих доказів, які б спростовували твердження позивача про розмір витрат, які необхідно понести останньому у зв'язку з ремонтом належного йому автомобіля, а також не було надано доказів про те, що відповідачем не було заподіяно майнової шкоди позивачу.

З огляду на таке, суд приходить до висновку про необхідність задоволення у повному обсязі вимоги позивача про стягнення з відповідача 3600 грн. в рахунок відшкодування заподіяної останнім майнової шкоди.

Вимога позивача про стягнення з відповідача 2000 грн. моральної шкоди підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Заподіяну відповідачем моральну шкоду позивач обґрунтовує тим, що вказана шкода полягає у душевних стражданнях, яких позивач зазнав внаслідок пошкодження майна, та неможливістю протягом певного часу користуватись автомобілем за його призначенням, а також у приниженні відповідачем його честі та гідності.

Однак, позивачем не було надано суду належних та допустимих доказів того, що внаслідок пошкодження належного йому майна відповідачем, було принижено його честь та гідність.

Таким чином, вимоги позивача в частині відшкодування моральної шкоди, яка обґрунтовується приниженням його честі та гідності відповідачем, задоволенню не підлягає.

З огляду на таке, суд приходить до висновку, що вимоги позивача до відповідача про стягнення моральної шкоди у розмірі 2000 грн. підлягають частковому задоволенню лише в частині відшкодування моральної шкоди, якої позивач зазнав у зв'язку з пошкодженням належного йому автомобіля Wolkswagen T4 д/н НОМЕР_1, яку суд оцінює у 700 грн., оскільки зазначена обставина передбачена п.3 ч.2 ст. 23 ЦК України, тому відшкодування моральної шкоди у даному випадку здійснює особа, якою було пошкоджено вказане майно, тобто ОСОБА_2

При визначенні розміру моральної шкоди суд, керуючись ч. 3 ст. 23 ЦК України, враховує глибину душевних страждань позивача, які виразилися у хвилюваннях, пов'язаних з пошкодженням належного йому майна, вважає, що позовні вимоги позивача в частині стягнення з відповідача моральної шкоди підлягають частковому задоволенню і саме такий розмір відшкодування відповідає вимогам розумності і справедливості.

В іншій частині позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди слід відмовити за необґрунтованістю вимог.

Відповідно до ч.3 ст. 6 Закону України "Про судовий збір" за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановлених для позовних заяв майнового характеру.

Відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Беручи до уваги, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3600 грн. майнової шкоди судом повністю задоволено, то сплачена позивачем сума судового збору у сумі 243 грн. 60 коп. підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Беручи до уваги, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 2000 грн. моральної шкоди задоволені частково - у розмірі 700 грн., тобто на 35 %, а також беручи до уваги, що при зверненні до суду позивачем було сплачено суму судового збору у розмірі 243 грн. 60 коп. за вказаними вимогами, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 35 % від вказаної суми судового збору, що становить 85 грн. 26 грн.

Таким чином, загальна сума судового збору, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 328 грн. 86 коп. (243 грн. 60 коп. + 85 грн. 26 коп. = 328 грн. 86 коп.).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 209, 212-215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 3600 грн. на відшкодування майнової шкоди та 700 грн. на відшкодування моральної шкоди, а всього - 4300 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 328 грн. 86 коп. в рахунок відшкодування судових витрат.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Путивльський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні, під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення розгляду справи апеляційним судом.

Рішення у повному обсязі складено 18.03.2015 року.

Суддя /підпис/

Копія вірна:

Суддя

Путивльського районного суду С.М. Токарєв