Рішення № 43156435, 16.03.2015, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/698/15-ц

Провадження № 2/591/704/15

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 березня 2015 року м. Суми

Зарічний районний суд міста Суми в складі головуючого судді - Міліціанов Р.В., за участю секретаря - Бузової Т.І., позивача - ОСОБА_1., відповідача - ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду, в якому вимагає визнати недостовірною, неправдивою та спростувати інформацію, яку поширював відповідач, таку як: здійснення рейдерського захвату громадського об'єднання "Автогаражне товариство "Титан", доведення до смерті попереднього керівника даного товариства - ОСОБА_3, неодноразові погрози фізичною розправою, а також просить стягнути з відповідача моральну шкоду.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити.

Відповідач проти задоволення позову заперечував.

Суд, вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступне.

Позивач в судовому засіданні пояснив, що суть його позовних вимог зводиться до того, що ОСОБА_2 в період з 2013 по 2015 р.р. неодноразово в присутності різних громадян висловлювався про те, що він здійснив рейдерський захват громадського об'єднання "Автогаражне товариство "Титан"; довів до смерті попереднього керівника даного товариства ОСОБА_3; зазначав, що йому необхідно "сушити сухарі", так як ОСОБА_1 позбавлять свободи; 11.04.2014 року відповідач погрожував фізичною розправою та вимагав відкликати попередню позовну заяву в рамках іншої справи; називав позивача злочинцем, особою, яка з легкістю порушує закон, як особу, яка не має високих моральних цінностей.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач та відповідач є членами громадського об'єднання "Автогаражне товариство "Титан". У витягу з ЄДРПОУ вказано, що ОСОБА_1 є одним із засновників (учасників) об'єднання, ОСОБА_2 - є керівником товариства (а.с.33-35).

Спори між сторонами з приводу членства громадському об'єднанні "Автогаражне товариство "Титан" неодноразово розглядалися судами (а.с.75-90).

Відповідно до п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової гутації фізичної та юридичної особи" юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Тобто, первинною обставиною, яка дає можливість кваліфікувати дії відповідача як правопорушення особистих немайнових прав чи інтересів позивача, є факт поширення недостовірної інформації.

Під поширенням інформації слід розуміти: опублікування її у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації; поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку; викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам; повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Поширенням інформації також є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, гасел, інших творів, а також розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать гідність, честь фізичної особи або ділової репутації фізичної та юридичної особи.

З досліджених в ході судового розгляду доказів не встановлено, що мав місце факт поширення неправдивої інформації зі сторони відповідача.

Так, допитані свідки ОСОБА_4, ОСОБА_5 повідомили, що обізнані про факти погроз, образ безпосередньо від позивача. ОСОБА_5 повідомив, що лише одного разу чув як відповідач сказав на адресу позивача: "ми з тобою розберемося".

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 не підтвердили викладені в позовній заяві обставини.

Крім того, позивач не заперечував, що за всіма обставинами неправомірних, на його думку, дій ОСОБА_2, він звертався до правоохоронних органів, отримував відповіді щодо відсутності підстав для вжиття заходів реагування (а.с.24, 25, 66-74).

Згідно з положеннями статті 277 ЦК і статті 10 ЦПК обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації. Позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З пояснень відповідача в ході судового розгляду встановлено, що він не поширював неправдивої інформації стосовно позивача, не погрожував йому фізичною розправою, дійсно вважає, що ОСОБА_1 здійснив "рейдерське" захоплення громадського об'єднання "Автогаражне товариство "Титан", оскільки саме позивач зазначений а переліку засновників (учасників) товариства.

На підставі ст.34 Конституції України, кожному гарантується право на свободу думки і слова, на вільне вираження своїх поглядів і переконань. Кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

В силу ст.30 Закону України "Про інформацію", ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Крім того, якщо особа вважає, що оціночні судження або думки принижують її гідність, честь чи ділову репутацію, а також інші особисті немайнові права, вона вправі скористатися наданим їй законодавством правом на відповідь. Право на відповідь є одним із способів захисту порушених в результаті поширення недостовірної інформації прав.

Тому, суд оцінює висловлювання з приводу "рейдерського" захоплення кооперативу як оціночне судження відповідача.

Суд виходить з того, для доведення факту настання для позивача негативних наслідків в результаті поширення недостовірної інформації, приниження його честі, гідності та відшкодування моральної шкоди недостатньо суб'єктивного сприйняття лише ОСОБА_1 таких висловлювань як негативних. Позивач повинен був довести, що під впливом обставин змінилась думка про нього оточуючих.

Однак, в ході допиту свідків ОСОБА_4, ОСОБА_5 таких обставин не встановлено, на допиті інших свідків, котрі могли б підтвердити обставини приниження честі або гідності, позивач не наполягав.

Не надано також достовірних та допустимих доказів тих фактів, що саме ОСОБА_2 в неодноразово в присутності різних громадян висловлювався про те, що ОСОБА_1 довів до смерті ОСОБА_3; 11.04.2014 року погрожував фізичною розправою та вимагав відкликати попередню позовну заяву в рамках іншої цивільної справи; називав позивача злочинцем, особою, яка з легкістю порушує закон, як особу, яка не має високих моральних цінностей.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають необхідно з'ясувати, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди може бути визначено залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин.

При цьому суд зобов'язаний виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Однак, в підтвердження доводів цивільного позову, позивач не надав однозначних та достовірних доказів, які могли б підтвердити конкретний розмір витрат, необхідних для відновлення здоров'я ОСОБА_1

Відшкодування може бути у випадку завдання моральної шкоди, яка у справах про спростування недостовірної інформації, захист честі та гідності має специфічний склад правопорушення (поширення інформації, яка стосується позивача та є недостовірною, факт її поширення завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам).

Суд доходить висновку, що в судовому засіданні не доведено обставин поширення відповідачем недостовірної інформації, а також - наявності прямого причинно-наслідкового зв'язку між фактом поширення інформації та моральною шкодою.

Отже, відсутній склад цивільного правопорушення, що унеможливлює притягнення відповідачів до цивільної відповідальності.

Таким чином, позовні вимоги не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 57-60, 212-215 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про спростування недостовірної інформації та стягнення моральної шкоди в сумі 5000,00 грн. - відмовити за необґрунтованістю.

Рішення суду може бути оскаржено до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги якщо скаргу не було подано.

Суддя Р.В. Міліціанов