Рішення № 43156224, 26.01.2015, Приморський районний суд м. Одеси

26.01.2015

Провадження №2/522/1876/15

Справа № 522/30276/13-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2015 року Приморський районний суд міста Одеси в складі:

головуючого судді - Івченка В.Б.,

при секретарі - Січінава М.А,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Кредо-Центр» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного правочину,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ТОВ «Кредо-Центр» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного правочину, мотивуючи свої вимоги тим, що 15.10.2013 року між ним та відповідачем - ТОВ «Кредо-Центр» був укладений договір №131267 про надання послуг, предметом якого є надання відповідачем фінансової послуги з адміністрування фінансових активів, «тобто - системи послуг, спрямованих на придбання клієнтом товару, зазначеного в додатку №1 до цього договору на умовах, передбачених додатком № 2 до договору)». Згідно п. 1.3 додатку № 2 до договору послуги, що є предметом договору, надаються шляхом формування об'єднання клієнтів загальних умов програми «Кредо-Центр», метою яких є придбання товару, зазначеного у додатку №1 до договору.

Виходячи із сформульованого у договорі виду фінансової послуги, посилання у його тексті на отриману відповідачем ліцензію на надання таких послуг, діяльністю відповідача у правовідносинах, що випливають із укладеного договору є адміністрування фінансових активів придбання товарів у групах.

Така діяльність регулюється Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та має відповідати Ліцензійним умовам, затвердженим розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Ці Ліцензійні умови встановлюють вимоги, обов'язкові для виконання заявником/ліцензіатом як на момент отримання ліцензії, так і протягом усього строку її дії.

Водночас, відповідно до п.п. 3, 17, 19, 22 ст. 1 Закону України «Про захист прав споживачів» діяльність відповідача з надання послуг в частині надання цих послуг фізичним особам, які є споживачами, підпадає під дію Закону України «Про захист прав споживачів». При цьому, відповідач, надаючи зазначений вид послуги, порушив його права споживача, уклавши з позивачем договір внаслідок нечесної підприємницької практики, що вводить споживача в оману, а саме: як вбачається із договірних умов та і у безпосередньому здійсненні діяльності з відповідачем, - така діяльність основному документу, яким останній має керуватись - Ліцензійним умовам, - не відповідає.

Так, зазначений нормативно-правовий акт пов'язує здійснювану відповідачем діяльність з формуванням груп покупців за ознакою однаковості товару та із заздалегідь визначеною кількістю учасників групи, що має бути відображено у договорі, повідомлення учасників про створення груп, укладання договору поставки з постачальником товару до моменту внесення учасниками групи періодичних платежів, ознайомлення учасників із внутрішніми правилами, що оформлюється окремим документом тощо. Однак, в укладеному з позивачем договорі наведені вище обов'язкові умови відсутні. У предметі договору зазначено, що відповідач надає фінансову послугу з адміністрування фінансових активів - про групи нічого не згадується. Лише у п. 1.3 додатку № 2 до договору визначається, що послуги надаються шляхом формування об'єднання клієнтів загальних умов програми «Кредо-Центр», метою яких є придбання товару. При цьому, ні у договорі, ні у додатку №1- до нього, товар - будівельні матеріали, - всупереч вимогам Ліцензійних умов конкретно не визначений. Відсутній документ і про ознайомлення позивача із внутрішніми правилами та інші наведені вище вимоги.

Основне порушення закону відповідачем полягає у недотриманні вимог Ліцензійних умов щодо створення груп, які у договорі визначені як «об'єднання клієнтів». І таке порушення полягає не тільки у створенні груп з невизначеною кількістю учасників, неповідомленні його як учасника про створення групи.

31.10.2013р. за вказівкою консультанта, що діяв від імені відповідача та за наданими банківськими реквізитами, відповідно до п. 3.1 договору позивачем було сплачено реєстраційний платіж у розмірі 17000 грн.,в якості винагороди та оформлення всіх необхідних документів за проведення заходів, пов'язаних з виконанням умов договору, однак права на отримання винагороди від позивача у відповідача не виникло з огляду на неповідомлення його про дату створення групи, у зв'язку з чим ці кошти відповідачем були отримано незаконно та внаслідок обману.

Одночасно отримання зазначених платежів у порушення Ліцензійних умов є порушенням прав позивача як споживача внаслідок введення його в оману щодо права відповідача на отримання цих коштів, що відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 19 Закону України «Про захист прав споживачів» є нечесною підприємницькою практикою.

Крім того, ст. 5.4 Ліцензійних умов зобов'язує ліцензіата мати власний веб-сайт (сторінку) в Інтернеті та оприлюднювати на ньому, зокрема, актуальну інформацію про керівників ліцензіата, його відокремлені підрозділи та керівників цих підрозділів, інформацію про дату створення та закриття кожної групи та кількість учасників у ній, а також іншу інформацію, оприлюднення якої передбачено законодавством України.

Однак, сайт або веб-сторінка відповідача - відсутня в інтернеті взагалі, чим обмежено споживачів у доступі до інформації, передбаченої законом, зокрема, про групи та дати їх створення. З одного боку це порушення відповідачем Ліцензійних умов і одночасно порушення вимог Закону України «Про захист прав споживачів», згідно п. 5 ч. 1 ст. 21 якого права споживача вважаються в будь-якому разі порушеними, якщо, зокрема, будь-яким чином (крім випадків, передбачених законом) обмежується право споживача на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про відповідну продукцію. Таке порушення права споживача відповідачем полягає в недоступності інформації із інтернет-ресурсів про дату створення групи, що є обов'язковою умовою, передбаченою Ліцензійними умовами та, відповідно, неможливості отримання та перевірки інформації щодо дати створення групи та моменту виникнення права на отримання платежів, пов'язаних із цією датою.

Крім того, відповідно до ст. 5.8 Ліцензійних умов ліцензіат має право здійснювати діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах через свої відокремлені підрозділи на підставі отриманої ним ліцензії лише за умови виконання переліку вимог, зокрема, інформація про такі відокремлені підрозділи має бути внесена до Реєстру.

Ні на час укладання зі позивачем договору, ні на сьогоднішній день ТОВ «Кредо-Центр» не має у місті Одеса відокремленого підрозділу, внесеного до Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців і не має права укладати договори у цьому місті. У зв'язку з цим договір, укладений з ним представником відповідача поза межами, які дозволені законом, що також свідчить про нечесність підприємницької практики ТОВ «Кредо-Центр» та, відповідно, про обман з боку останнього стосовно права на укладання договорів.

ТОВ «Кредо-Центр», не зважаючи на отримання ліцензії на здійснення адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, але не привівши договір у відповідність із вимогами, передбаченими Ліцензійними умовами, фактично здійснює свою діяльність з порушенням зазначеного нормативного акту та, відповідно, норм Закону України «Про захист прав споживачів», внаслідок обману укладає договори та отримує винагороду, передбачену договором, з перевищенням свого права на їх отримання.

Більше того, у п. 9.5 додатку № 2 до договору, «сторони визначили, що умови договору, права та обов'язки сторін, порядок та терміни надання компанією послуг відповідають вимогам чинного законодавства України, відповідно до Ліцензійних умов, а також Закону України «Про захист прав споживачів», не створюють дисбалансу договірних прав та обов'язків на шкоду клієнта як споживача та є такими, що задовольняють інтереси клієнта». Тобто, при прямих порушеннях як Ліцензійних умов так і Закону України «Про захист прав споживачів», в наведених вище, ТОВ «Кредо-Центр» шляхом договірної умови декларує про відповідність його діяльності зазначеним законодавчим актам та ще й відносить визначення такої відповідності на розсуд сторін, а фактично, на власний розсуд, так як текст договору виготовлений саме відповідачем. Така договірна умова лише підкреслює обманний характер та нечесність діяльності ТОВ «Кредо-Центр».

Також своїми недобросовісними, нечесними діями відповідач спричинив позивачу моральну шкоду, обманним шляхом заволодівши його коштами та порушивши його право власності на них, яку позивач оцінив у 7000 грн.

Позивач в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву з проханням справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, надав до суду заяву з проханням справу розглядати у його відсутність, позовні вимоги не визнає, посилаючись на те, що визначені Договором правовідносини, жодним чином не порушують права позивача, не суперечать положенням Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про фінансові послуги і державне регулювання ринку фінансових послуг» чи іншим Законам України, а в діяльності відповідачі відсутні будь-які неправомірні, несправедливі чи недобросовісні дії, або ж такі, що могли б ввести позивача в оману, створювати підстави для визначення Договору недійсним.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Судом в судовому засіданні встановлено, що 15.10.2013 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредо-Центр» був укладений договір №131267 про надання послуг, предметом якого є надання відповідачем фінансової послуги з адміністрування фінансових активів, тобто - системи послуг, спрямованих на придбання Клієнтом Товару, зазначеного в Додатку №1 до цього Договору, на Умовах (Додаток №2 до Договору).

Згідно копії ліцензії, відповідна ліцензія була видана ТОВ «Кредо-Центр» Нацкомфінпослуг на здійснення діяльності з адміністрування фінансових ресурсів для придбання товарів у групах. Така діяльність регулюється Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та має відповідати Ліцензійним умовам, затвердженим розпорядженням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг. Ці Ліцензійні умови встановлюють вимоги, обов'язкові для виконання заявником/ліцензіатом як на момент отримання ліцензії, так і протягом усього строку її дії.

Так, Ліцензійні умови зобов'язують адміністраторів придбання товарів у групах при здійсненні ними діяльності поза межами адреси своєї реєстрації мати відокремлені підрозділи, зареєстровані у встановленому законом порядку з певними вимогами до таких приміщень.

Відповідно до ст. 5.5 розділу V Ліцензійних умов «Вимоги до ліцензіата при провадженні діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах» встановлено, що Ліцензіат повинен мати у власності або в користуванні приміщення, яке повністю відокремлене від приміщень інших юридичних осіб за місцезнаходженням, зазначеним у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців та ліцензії. Приміщення, у якому ліцензіат провадить діяльність з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, повинно мати ступінь захисту, який дає змогу зберігати конфіденційність інформації про всі здійснені операції, пов'язані з адмініструванням фінансових активів для придбання товарів у групах. Для забезпечення провадження діяльності відокремленим підрозділом ліцензіата ліцензіат повинен мати у власності або в користуванні приміщення площею не менше 10 кв.м. за місцезнаходженням такого підрозділу ліцензіата.

Згідно ст. 1.2 Ліцензійних умов відокремлений підрозділ заявника (ліцензіата) (далі - відокремлений підрозділ) - це філія (відділення) або представництво, що перебуває поза місцезнаходженням заявника (ліцензіата) та здійснює всі або частину його функцій щодо провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, до яких, зокрема, відноситься і укладання договорів із учасниками.

Відповідно до ч. 5 ст. 95 ЦК України та ст. 5.8 Ліцензійних умов відомості про філії та представництва, відокремлені підрозділи юридичної особи мають бути внесені до єдиного державного реєстру.

Однак, на час укладання з позивачем договору у місті Одеса такий підрозділ (а також будь-які інші відокремлені підрозділи) ТОВ «Кредо-Центр» - не були зареєстровані у передбаченому законом порядку, що підтверджується копією витягу з ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. В свою чергу, зазначена обставина представником відповідача не спростована та доказів протилежного не надано.

Отже, здійснення функцій щодо провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах, зокрема, укладання договорів у місці, у якому відповідач не мав права укладати договори, так як це місце не внесено до ЄДР, а відтак без державної реєстрації, - є порушенням закону та Ліцензійних умов,

Не спростовано представником відповідача і невідповідність діяльності ТОВ «Кредо-Центр» Ліцензійним умовам в частині передбаченого статтею 5.4 Ліцензійних умов обов'язку ліцензіата мати власний веб-сайт (сторінку) в Інтернеті та оприлюднювати на ньому, зокрема, актуальну інформацію про керівників ліцензіата, його відокремлені підрозділи та керівників цих підрозділів, інформацію про дату створення та закриття кожної групи та кількість учасників у ній, а також іншу інформацію, оприлюднення якої передбачено законодавством України.

Відповідно до п. 6.7 Ліцензійних умов договір про адміністрування має відповідати вимогам статті 6 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Закону України «Про захист прав споживачів» та іншим нормативно-правовим актам у сфері регулювання ринків фінансових послуг, а також обов'язково містити положення, зокрема, про предмет договору про адміністрування; строк дії договору про адміністрування; найменування товару (марка, модель); кількість учасників групи; поточна ціна товару, умови та порядок її змін.

Згідно п. 1.2 ст. 1 Ліцензійних умов товар - окрема рухома річ, сукупність рухомих речей (крім грошових коштів, валютних цінностей, цінних паперів, майнових прав та обов'язків), яка(і) має(ють) чітко визначені технічні (споживчі) характеристики і показники). Як вбачається із договірних умов - зазначені Ліцензійними умовами обов'язкові положення у договорі відсутні.

Крім того, згідно п. 6.12 ст. 6 Ліцензійних умов учасники об'єднуються ліцензіатом у групи за принципом однаковості товару згідно з його технічними (споживчими) характеристиками (показниками). Адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах передбачає, зокрема, укладення договору з постачальником та визначення поточної ціни товару; формування групи; повідомлення учасників групи про її створення; отримання ліцензіатом періодичних платежів та винагороди відповідно до умов договорів про адміністрування; ведення ліцензіатом реєстру учасників груп, а також обліку періодичних платежів учасників груп та ін. (п. 6.1 ст. 6 Ліцензійних умов). Ліцензіату забороняється створювати групи з невизначеною кількістю її учасників або змінювати кількість учасників групи після створення групи (п. 6.14 ст. 6 Ліцензійних умов). Ліцензіат укладає договір поставки з постачальником на постачання товарів для учасників групи. Договір поставки може бути укладений до або після формування групи, але цей договір має набути чинності до початку внесення учасниками групи періодичних платежів (п. 6.3 ст. 6 Ліцензійних умов).

Відповідно до ст.ст. 6.15-6.17 Ліцензійних умов внесення учасниками групи періодичних платежів та сплата ними винагороди ліцензіату починається після отримання від ліцензіата письмового повідомлення про дату створення групи; датою створення групи є дата підписання наказу керівником ліцензіата про її створення; наказ приймається не раніше укладання ліцензіатом договорів про адміністрування з усіма учасниками відповідної групи; протягом семи робочих днів з дати створення групи ліцензіат письмово повідомляє про це всіх учасників цієї групи. У такому повідомленні зазначається дата створення групи. Підтвердження того, що позивач отримував відповідне повідомлення, докази про його направлення в матеріалах справи відсутні та не спростоване було представником відповідача.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ст.230 ЦК України, якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним.

Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Сторона, яка застосувала обман, зобов'язана відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв'язку з вчиненням цього правочину.

Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом.

У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Сторона, яка своєю необережною поведінкою сприяла помилці, зобов'язана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВС України № 9 від 06.11.2009р. «Про судову практику І розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочин визнається вчиненим під ; впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які І впливають на вчинення правочину. На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких: особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

Згідно ч. 2 ст. 22 Закону України «Про захист прав споживачів» при задоволенні вимог споживача суд одночасно вирішує питання щодо відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно п.5 ч.1 ст. 4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Разом з тим, заявлений позивачем розмір компенсації завданої моральної шкоди, суд вважає завищеним і виходить із засад розумності, виваженості та справедливості, оскільки значних вимушених змін в його життєвих і виробничих стосунках не наступило.

Тому, компенсацію моральної шкоди в сумі 1000 грн. суд вважає достатньою для відновлення його нормальних життєвих зв'язків та організації свого життя.

З урахуванням вищевказаного, оцінивши встановлені по справі обставини у всій їх сукупності, суд вважає що позовні вимоги ОСОБА_1 до ТОВ «Кредо-Центр» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного правочину підлягають задоволенню частково.

Керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 22, 203, 230, 229 ЦК України, Законом України «Про захист прав споживачів», суд -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Кредо-Центр» про захист прав споживача, визнання договору недійсним та застосування наслідків недійсного правочину - задовольнити частково.

Визнати договір №131267 про надання послуг від 15.10.2013 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Кредо-Центр» - недійсним.

Стягнути з ТОВ «Кредо-Центр» код ЄДРПОУ 38213245, МФО 300937, на користь ОСОБА_1 завдані збитки у розмірі 34000 (тридцять чотири тисячі) гривень.

Стягнути з ТОВ «Кредо-Центр» код ЄДРПОУ 38213245, МФО 300937, на користь ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку через суд першої інстанції, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк - з дня проголошення рішення, а для осіб, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Приморського

районного суду м. Одеси Івченко В.Б.