Ухвала суду № 43151785, 18.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

№ 22ц-778/1647/2015 р. Головуючий у 1-й інстанції: Артемова Л.Г.

Суддя-доповідач: Кухар С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року місто Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі:

Головуючого, судді:Осоцького І.Ісуддів:Панкеєва О.В. Кухаря С.В.при секретаріБуримі В.В.

розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" на ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2015 року у справі за заявою ОСОБА_5 до Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" про захист прав споживача фінансових послуг, -

ВСТАНОВИЛА :

У січні 2015 року ОСОБА_5, звернулась до суду із вказаним позовом.

За змістом позовної заяви позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь 41975,80 гри., у тому числі заборгованість за вкладом у розмірі 36000,00 грн., заборгованість за відсотками у розмірі 5100,00 грн., три проценти річних від простроченої суми в розмірі 191,80 грн., інфляційні витрати в розмірі 684,00 грн., та судові витрати.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2015 року відкрито провадження у справі.

ПАТ КБ "Приватбанк" звернулось до суду із апеляційною скаргою на зазначену ухвалу суду, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме правил підсудності, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати, ухвалити нову, якою справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції для вирішення підсудності.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 1 частині 1 статті 312 ЦПК України передбачено, що розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відкривши провадження у справі, суд виходив з того, що позовна заява відповідає вимогам ст. ст. 119-120 ЦПК України та правилам підсудності (згідно статті 110 ЦПК України) - за місцем проживання позивача, оскільки позов пред'явлено про захист прав споживачів.

Основний довід апеляційної скарги полягає в тому, що суд неправильно застосував норми процесуального права, а саме, правила підсудності, відкривши провадження в справі не за місцем знаходження відповідача, а за місце проживання позивача. В апеляційній скарзі зазначено, що договір банківського вкладу та правовідносини сторін не підпадають під визначення Закону України "Про захист прав споживачів", а тому повинні розглядатися судом відповідно до ст. 109 ЦПК України - за місцем знаходження юридичної особи - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" (м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 50).

Проте, такий довід апеляційної скарги спростовується наступним.

Згідно частини 5 статті 110 ЦПК України позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позов подано в порядку Закону України "Про захист прав споживачів". Це зазначено в самій позовній заяві та відповідає положенням, викладеним в преамбулі цього Закону, в якій вказано: "Цей Закон регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів".

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" роз'яснено, що оскільки Закон не визначає певних меж своєї дії, судам слід мати на увазі, що до відносин, які ним регулюються, належать, зокрема, ті, що виникають із договорів купівлі-продажу, майнового найму (в тому числі найму (оренди) жилого приміщення - в частині відносин між наймачем (орендарем) і наймодавцем (орендодавцем), який одночасно є виконавцем комунальних послуг і послуг по ремонту житлового фонду та інженерного обладнання), побутового прокату, безоплатного користування майном, підряду (в тому числі побутового замовлення чи абонементного обслуговування), доручення, перевезення громадян та їх вантажу, комісії, схову, страхування, із договорів про надання фінансово-кредитних послуг для задоволення власних побутових потреб громадян (у тому числі про надання кредитів, відкриття й ведення рахунків, проведення розрахункових операцій, приймання і зберігання цінних паперів, надання консультаційних послуг). Відносини, щодо захисту прав споживачів можуть виникати також з актів законодавства або з інших угод, які не суперечать Закону.

В пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 12.04.1996 року "Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист прав споживачів" вказано, що вирішуючи питання про характер правовідносин між споживачем та продавцем (виготівником, виконавцем), про наявність підстав і умов їх виникнення, про права і обов'язки сторін, суд має виходити як із норм Закону і прийнятих згідно з ним актів законодавства, так і з відповідних норм Цивільного кодексу України (далі - ЦК) та іншого законодавства, що регулюють ті ж питання і не суперечать Закону.

Таким чином, доводи апелянта стосовно того, що спір повинен розглядатися у м. Дніпропетровську - за місцем знаходження юридичної особи - ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" не можуть бути підставою для скасування даної ухвали.

Керуючись ст. ст. 307, 312 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "Приватбанк" відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 14 січня 2015 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України протягом двадцяти днів з дня проголошення.

Головуючий:

Судді: