Ухвала суду № 43151772, 17.03.2015, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

Справа № 336/10465/13-ц

Пр. № 2/336/725/2015

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Щасливої О.В.,

при секретарі Морозовій В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Шевченківського районного суду м. Запоріжжя перебуває справа за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок», третя особа - товариство з обмеженою відповідальністю «Виробничо комерційна фірма «ЗОРЗ», про стягнення суми матеріальної шкоди.

До суду надійшла заява позивача про забезпечення позову шляхом накладення арешту на рухоме та нерухоме майно та грошові кошти, які є в банківських установах, що належать відповідачу і знаходяться на його рахунках; оголошення заборони відповідачу відкривати валютні та поточні рахунки в банківських установах до закінчення розгляду справи; а також оголошення заборони реєстратору до закінчення розгляду справи вносити зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів; оголошення заборони іншим особам здійснювати платежі на користь відповідача, передавати йому майно та виконувати щодо нього інші зобовязання.

Побоюючись, що відповідач зможе розпорядитися належним йому майном, що може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення в подальшому, просить про прийняття заходів щодо забезпечення позову.

В судовому засіданні позивач підтримав вимоги заяви. Просить про її задоволення. Доказів в обґрунтування побоювань щодо неможливості виконання винесеного на його користь рішення суду не надав.

Представник відповідача проти задоволення заяви заперечує, посилаючись на те, що позивачем не надано доказів наявності у відповідача певного майна, на яке можливо було б накласти арешт, рівно як вартості цього майна, що була б співмірною з розміром заявлених вимог. Вимогу про заборону вносити зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів, яка, на її думку, є неналежною до предмету позову, вважає безпідставною тому, що відповідно до вимог законодавства організаційно-правова форма відповідача не дозволяє йому здійснювати випуск цінних паперів, а що стосується, вже наявних у товариства цінних паперів, позивач не обгрунтовує процесуальну доцільність таких дій. Вимогу про накладення заборони іншим особам на здійснення платежів на користь відповідача, передачу йому майна та виконання щодо нього інших зобовязань оцінює як таку, чия доцільність є необгрутованою, а також такою, що суперечить змісту позовних вимог про стягнення на його користь грошових коштів.

Вислухавши думку осіб, які беруть участь у справі, перевіривши матеріали справи, вивчивши доводи заяви, суд доходить висновку про необхідність відмови в її задоволенні з таких міркувань.

Відповідно до ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову.

Вирішуючи заяву, суд виходить з того, що забезпечення позову допускається, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити або зробити неможливим виконання рішення суду, а позивач має довести, що заходи забезпечення позову, про застосування яких він просить, є співмірними з заявленими позовними вимогами.

За змістом із ст. 152 ЦПК України одним із засобів забезпечення позову є накладення арешту на майно, що належить відповідачеві, а види забезпечення мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як випливає із змісту наведеної норми, предметом заходів забезпечення позову можуть бути належні відповідачеві майно, грошові, кошти і т. і., тобто певні предмети матеріального світу, щодо належності яких певній особі є достовірні відомості.

Оскільки позивач не називає жодної з речей, яка належала б відповідачу на праві власності і могла б бути предметом забезпечення позову, не посилається на номери рахунків товариства з обмеженою відповідальністю «Автомобільний ринок», банківські установи, які їх обслуговують, наполягаючи на застосуванні цього заходу забезпечення позову саме в редакції цієї вимоги, в якій вона викладена в заяві, суд не вбачає підстав для накладення арешту на майно та банківськи рахунки, відомості про наявність або відсутність яких відсутні.

Відсутність зазначених відомостей, а також інформації про вартість цього майна перешкоджає вирішенню питання про співмірність застосованих заходів з ціною позову.

В силу п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» при встановленні відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів, наприклад, обмеження можливості господарюючого субєкта користуватися та розпоряджатися власним майном, що іноді призводить до незворотних наслідків.

Щодо вимоги про заборону відповідачу відкривати валютні та поточні рахунки в банківських установах до закінчення розгляду справи, застосування цього заходу у відсутність обґрунтування його процесуальної доцільності, на думку суду, є таким, що посягало б на господарську діяльність субєкта господарювання.

Вирішуючи вимоги про застосування заходу забезпечення у вигляді оголошення заборони до закінчення розгляду справи вносити зміни до системи реєстру власників іменних цінних паперів, суд погоджується з твердженнями представника відповідача про те, що ця вимога є неналежною до предмету спору, а також враховує ті обставини, що відповідач в силу закону не може бути емітентом цінних паперів.

З тих самих міркувань про неналежність до предмету спору виходить суд, вирішуючи вимогу про заборону іншим особам здійснювати платежі на користь відповідача, передавати йому майно та виконувати щодо нього інші зобовязання, враховуючи при цьому те, що обрання цього заходу забезпечення позову суперечило б змісту обраного позивачем способу захисту права, відповідно до якого він просить стягнути з відповідача на свою користь грошові кошти.

Відмовляючи в задоволенні вимоги про накладення арешту на нерухоме та рухоме майно відповідача у відсутність посилань на певне майно та його вартість, суд вважає за необхідне розяснити позивачеві право звернутися з заявою про застосування цього заходу забезпечення позову після отримання судом відомостей про належне відповідачеві майно та його вартість.

Керуючись ст. ст. 151-153, 292-294 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області шляхом подання в суд першої інстанції апеляційної скарги протягом пяти після її проголошення, а особами, у чию відсутність винесено ухвалу, - в той же строк з моменту отримання її копії .

Суддя О.В. Щаслива