Рішення № 43151771, 18.03.2015, Люботинський міський суд Харківської області

Справа № 630/1002/14-ц

Провадження № 2/630/52/15

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2015 року м. Люботин

Люботинський міський суд Харківської області у складі:

за участю секретаря Тимошенко К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Люботин Харківської області цивільну справу за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в особі представника Шапошник Наталії Анатоліївни, до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна», в особі представника Шапошник Н.А. звернулося до Люботинського міського суду Харківської області з позовною заявою до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором .

В позовній заяві ТОВ «ОТП Факторинг Україна» просить стягнути з відповідачів на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна»» заборгованість за кредитним договором № ML -703/271/2008 від 03 вересня 2008 року в сумі 2613987,29 грн., та судовий збір, сплачений при зверненні з позовом до суду, в сумі 3654,00 грн.

Сторони про час та місце розгляду справи повідомлені своєчасно та належним чином. В судове засідання сторони не з'явились.

Представник позивача направив до суду заяву, в якій зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просив розглядати справу за його відсутності,у разі неявки відповідача, належним чином повідомленого про час і місце розгляду справи, не заперечував проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі, належним чином повідомлені про дату, час, місце розгляду справи, в судове засідання втретє не з'явилися, про причини неявки до суду не повідомили. За повідомленням Люботинського ВМ Харківського РВ ГУМВС України, Люботинської міської ради та Охтирського районного суду Сумської області - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за вказаними адресами мешкають, але судову повістку вручити не можливо через їх відсутність за місцем реєстрації. Як вбачається з положень ч.5 ст. 74 ЦПК України, у разі відсутності особи, яка бере участь у справі, за адресою реєстрації, вважається, що судова повістка вручена їй належним чином.

Відповідно до ч.2 ст. 77 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з'явились в судове засідання без поважних причин.

Виходячи з наведеного, суд вважає, що рішення у справі можливо постановити у відсутності сторін по справі, які були належним чином та своєчасно повідомлені про час і місце розгляду справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює заочне рішення.

Відповідно до вимог ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень ЦПК розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані позивачем по справі докази, вважає позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» такими, що підлягають задоволенню, при цьому суд виходить з наступного.

Судом встановлені такі факти, що не оспорюються сторонами по справі, та підтверджуються наявними у справі доказами, та відповідні їм правовідносини.

ЗАТ «ОТП Факторинг» (правонаступником якого є ТОВ «ОТП Факторинг Україна») та ОСОБА_2 03 вересня 2008 року уклали кредитний договір № ML3703/271/2008 (а.с.4-7).

Відповідно до п.1.1 Кредитного договору Кредитор на положеннях та умовах цього договору, надає позичальникові кредит в розмірі 62 118,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується належним чином використовувати та повернути Кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом,комісії згідно умов цього договору та Тарифів банку, та виконати всі інші зобов'язання в період та строки визначені Договором.

Кредит надається строком до 05 вересня 2023 року, згідно Графіка надання кредиту.

Процентна ставка за користування кредитом складає 5,99% річних. Сторонами договору погоджено умови, порядок строки виконання зобов'язань.

Відповідно до умов Договору Позичальник зобов'язується в строки, передбачені Договором здійснювати повернення сум кредиту та сплату процентів - у валюті, що відповідає валюті кредиту. Позичальник зобов'язаний здійснювати сплату інших комісій, пені та штрафів у національній валюті України ( по офіційному курсу НБУ на день сплати - для кредитів в іноземній валюті), крім випадків передбачених Тарифами банку.

Як вбачається з положень п.1.8 та 1.9 Договору, Кредитор має право вимагати дострокового погашення Позичальником заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання Позичальником умов цього договору та/або договорів забезпечення/застави, інших договорів, що забезпечують виконання кредиту, та в інших випадках передбачених Договором.

Відповідно до п.4.1 Договору , за порушення строків повернення сум кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим Договором, Позичальник сплачує Кредитору пеню в розмірі 1 % від суми простроченого платежу. Відповідно до п.4.1.2 Договору за прострочення зобов'язань понад

В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між позивачем та ОСОБА_3 укладений договір поруки від 03 вересня 2008 року, згідно умов якого ОСОБА_3 зобов'язується нести повну солідарну відповідальність перед Кредитодавцем у разі невиконання Божником зобов'язань з повернення кредиту та сплати процентів згідно умов кредитного договору № ML3703/271/2008 від 03 вересня 2008 року додатками та додатковими договорами до нього, а також з відшкодування збитків та вчиненої шкоди за вказаним договором.

Таким чином ОСОБА_3 прийняла на себе зобов'язання за повне та своєчасне виконання Позичальником зобов'язань.

Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_3 несе солідарну відповідальність за кредитним договором.

Таким чином, станом на 22 вересня 2014 року за відповідачем по укладеному з позивачем договору за відповідачами наявна заборгованість на суму 2 613 987, 29 грн., з них 42 273, 87 долара США, що еквівалентно 41 105, 54 грн та 2 072 881,75 - пеня за несвоєчасне повернення кредиту.

Вказане підтверджується розрахунком заборгованості за кредитним договором № ML3703/271/2008 від 03 вересня 2008 року (а.с.10)

Таким чином, за взаємною згодою сторін кредитний договір був укладений у валюті Долару США, кредит виданий у Доларах США, нарахування та погашення заборгованості за кредитним договором також здійснювалося у валюті договору - Доларі США, що випливає з того , що позичальник прийняв виконання зобов'язань від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та самостійно добровільно частково виконував взяті на себе за кредитним договором зобов'язання

Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня. Вказана стаття визначає правовий статус гривні, але не встановлює сферу її обігу.

Відповідно до ч. 2 ст. 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Отже, у кредит можуть бути надані згідно ЦК України як грошові одиниці України гривні, так і іноземна валюта, що виступатиме предметом зобов'язання.

Відповідно до п.1 4.2 ст.47 Закону України "Про банки і банківську діяльність", на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Окрім того, положення ч. З ст. 533 ЦК України допускають можливість виконання зобов'язань у іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом. Як зазначалося вище, такі випадки, порядок та умови визначені Законом України «Про банки і банківську діяльність». Отже, можливість надання і погашення кредитів в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

З огляду на викладене, кредитний договір в іноземній валюті відповідає вимогам чинного законодавства.

Згідно з положеннями ст. 6, ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості, та ст. 628 ЦК України - зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Таким чином, сторони при укладенні кредитного договору мали право вільно, на власний розсуд обрати валюту виконання грошових зобов'язань, передбачених договором.

Також слід зазначити, що 17.01.2001р. набрав чинності новий Закон України "Про банки та банківську діяльність", який визначив новий порядок ліцензування діяльності банків, а саме, згідно зі ст. 47 зазначеного закону видача Національним банком України генеральних та індивідуальних ліцензій не передбачається, натомість Національний банк України видає одну (загальну) ліцензію на здійснення банківських операцій. Відповідно до п.1 ч.2 ст. 47 ЗУ "Про банки та банківську діяльність" на підставі банківської ліцензії банки мають право здійснювати операції з валютними цінностями.

Згідно прикінцевих положень Закону України "Про банки та банківську діяльність" після набрання чинності зазначеного закону всі інші закони та нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить Закону України "Про банки та банківську діяльність".

Під валютними операціями згідно ст.1 Декрету КМУ "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993р. №15-93 (далі - Декрет) розуміються, зокрема, операції пов'язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності.

Отже, Декрет виокремлює операції пов'язані з використанням валютних цінностей як засобу платежу та операції з передаванням заборгованостей та інших зобов'язань, предметом яких є валютні цінності.

Статтею 5 Декрету встановлено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв'язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Згідно частини 4 статті 5 Декрету індивідуальні ліцензії видаються резидентам і нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Індивідуальної ліцензії потребують відповідно до вказаної статті, зокрема, такі операції: "в) надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі; г) використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави."

Диспозиція норми підпункту "в" частини 4 статті 5 Декрету передбачає спеціальну умову, за якої валютна операція вимагатиме отримання індивідуальної ліцензії, а саме "якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі". Тому у випадку, коли в період дії режиму валютного регулювання діючим законодавством буде встановлено межі за термінами й сумами таких кредитів, лише після набрання чинності відповідним нормативно-правовим актом вказані операції вимагатимуть індивідуальної ліцензії.

Відповідно до листа Національного банку України від 29.05.2001 p. N 28-313/2178 на сьогоднішній момент вимоги або які-небудь обмеження щодо граничного розміру сум і строків повернення кредитів в іноземній валюті, залучених або надаваних резидентами України, чинним законодавством не встановлене, тому здійснення резидентами операцій по одержанню або наданню кредитів в іноземній валюті не вимагає індивідуальної ліцензії Національного банку України.

Отже, здійснювані на даний час банком операції з надання кредитів в іноземній валюті у будь-яких сумах та на будь-який строк відповідно до підпункту "в" частини 4 статті 5 Декрету не вимагають отримання індивідуальної ліцензії Національного банку.

Банк як фінансова установа, отримавши у встановленому законом порядку (статті 19,47Закону України "Про банки і банківську діяльність") банківську та генеральну ліцензії на здійснення валютних операцій або письмовий дозвіл на здійснення операцій із валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу II Закону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків" є генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, має право здійснювати операції з надання кредитів у іноземній валюті (пункт 2 статті 5 Декрету про валютне регулювання).

Щодо вимог підпункту "в" пункту 4 статті 5 цього Декрету, який передбачає наявність індивідуальної ліцензії Національного банку України на здійснення операцій щодо надання та одержання резидентами кредитів у іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законодавством межі, то, оскільки на цей час законодавством України не встановлено термінів і сум кредитів у іноземній валюті як критеріїв їх віднесення до сфери дії режиму індивідуального ліцензування, ця норма не може застосовуватись судами.

Згідно з постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», у разі виникнення спору щодо отримання сторонами кредитного договору індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави (підпункт "г" пункту 4 статті 5 Декрету про валютне регулювання) суд має виходити з того, що Національним банком України на виконання положень статті 11 цього Декрету, статті 44 Закону України "ГІро Національний банк України" в межах своїх повноважень прийнято Положення про порядок видачі Національним банком України індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затверджене постановою Правління Національного банку України від 14 жовтня 2004 року № 483 (зареєстровано у Міністерстві юстиції України 9 листопада 2004 року № 1429/10028). Згідно з пунктом 1.5 цього Положення використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями, який до переоформлення Національним банком України відповідних ліцензій на виконання вимог пункту 1 розділу IIЗакону України від 15 лютого 2011 року № 3024-VI "Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання діяльності банків"генеральною ліцензією на здійснення валютних операцій, або генеральну ліцензію на здійснення валютних операцій). У зв'язку з наведеним суди повинні виходити з того, що надання та одержання кредиту в іноземній валюті, сплата процентів за таким кредитом не потребують наявності індивідуальної ліцензії на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу у жодної зі сторін кредитного договору.

Як зазначено в Узагальненнях судової практики розгляду цивільних справ, що виникають з кредитних правовідносин Верховного Суду України, потрібно звернути увагу, що колегією суддів судової палати суду у цивільних справах Верховного Суду України у своєму рішенні від 01.12.2010 року у справі № 6-50418св10, зроблено висновок, що відповідно до п. 1.5 Положення про порядок видачі НБУ індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Правління НБУ від 14 жовтня 2004 року N 483, використання іноземної валюти як засобу платежу на території України без індивідуальної ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише операцій уповноваженого банку, на здійснення яких НБУ видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операцій з валютними цінностями).

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування режиму індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами ст. 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії або дозволу НБУ здійснення кредитних операцій у валюті не суперечить вимогам чинного законодавства України.

Отже, позивач мав право здійснювати валютні операції, зокрема укладати кредитні договори, предметом яких була іноземна валюта.

Лист Верховного Суду України від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" звертає увагу на наступне: Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (ч. 2 ст. 192 ЦК, ч. З ст. 533 ЦК, Декрет N 15-93)

Пункт 14 Постанови Пленуму ВСУ від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі» вказує: Згідно з частиною першою статті 192 ЦК законним платіжним засобом, обов'язковим до приймання за номінальною вартістю на всій території України, є грошова одиниця України - гривня. У зв'язку з цим при задоволенні позову про стягнення грошових сум суди повинні зазначати в резолютивній частині рішення розмір суми, що підлягає стягненню, цифрами і словами у грошовій одиниці України - гривні. У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті з правовідносин, які виникли при здійсненні валютних операцій, у випадках і в порядку, встановлених законом (частина друга статті 192 ЦК, частина третя статті 533 ЦК; Декрет Кабінету Міністрів України від 19 лютого 1993 року N15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю").

Пункт 12 Постанови Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" вказує: У разі якщо кредит правомірно наданий в іноземній валюті та кредитодавець (позивач) просить стягнути кошти в іноземній валюті, суд у резолютивній частині рішення зазначає про стягнення таких коштів саме в іноземній валюті, що відповідає вимогам частини третьої статті 533 ЦКУ.

Відповідач не надав своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним договором, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору.

Згідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Згідно ч. 2 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.

Таким чином, відповідачі мають відповідати перед позивачем за порушення договірних зобов'язань.

Згідно ст. 536 ЦК України, за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Як вбачається зі ст. 11 ЦК України підставами для виникнення цивільних прав та обов'язків є зокрема договори та інші правочини.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України вбачається, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

На підставі ст.ст. 1049, 1054 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Вказана сума заборгованості відповідачами по справі до теперішнього часу позивачу не сплачена, заперечень від відповідачів щодо задоволення позовних вимог не надійшло.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі матеріалів даної цивільної справи та аналізу зібраних по справі доказів, суд вважає за необхідне: позовні вимоги ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задовольнити повністю.

Відповідно до ч. 1 ст.88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Крім того, на підставі п.6.ч.3 ст. 79 ЦПК України, до витрат пов'язаних з розглядом справи, відносяться і витрати на публікацію оголошення.

Тому, суд стягує судові витрати солідарно з відповідачів на користь позивача судовий збір в сумі 3654 грн.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 11, 60, ч.2 ст. 79, ст. 88, 209, 212, 213-215 ЦПК України, ст.ст. 11, 22, 509, 510, 526, 527, 533,536, 610,625, 627,1049, 1054 Цивільного кодексу України, Постановою Пленуму ВССУ від 30.03.2012 року № 5, Листом Верховного Суду України від 01.07.2014 "Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві" ,постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд

В И Р І Ш И В :

Позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» - задовольнити повністю.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ( м. Київ, вул. Фізкультури,28д, податковий номер 36789421, р/р 2650700233333, МФО 300528) заборгованість за кредитним договором в розмірі 2 613 987,29 (два мільйони шістсот тринадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят сім гривень 29 копійок) гривень

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, яка зареєстрована за адресою АДРЕСА_2на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» ( м. Київ, вул. Фізкультури,28д, податковий номер 36789421, р/р 2650700233333, МФО 300528) судовий збір в розмірі 3654,00 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні 00 копійок) гривні .

На заочне рішення відповідачем протягом 10 днів, з моменту отримання копії рішення, до Люботинського міського суду Харківської області може бути подана письмова заява про його перегляд.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Люботинський міський суд Харківської області в десяти денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Суддяпідпис І. В. Дем`яненко