Постанова № 43148637, 12.03.2015, Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/345/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року м. Коломия

Коломийський міськрайонний суд

Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Калинюка О.П.

з участю: секретаря Томин О.А.

представника відповідача Тропець М.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області про визнання незаконною відмову щодо перерахунку пенсії відповідно до ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постараждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та зобов'язання провести вказаний перерахунок пенсії,-

В С Т А Н О В И В:

в обґрунтування своїх вимог позивачка зазначає, що вона є інвалідом ІІІ групи та перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі як одержувач пенсії по інвалідності, що пов'язана із наслідками Чорнобильської катастрофи, 1-ої категорії. Позивачка вважає, що при визначенні їй розміру пенсії застосуванню підлягають ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не постанова Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка істотно звужує обсяг встановлених Законом прав. Зокрема, із вказаних статей Закону випливає, що при визначенні розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком. Ч.3 ст. 67 вищезгаданого Закону передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Тобто, підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму, і такий перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму. Зазначає позивачка, що мінімальний розмір пенсії за віком визначається лише ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Положення ч.3 вказаної статті не є перешкодою для застосування вказаного розміру при визначенні інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, який залежить від розміру прожиткового мінімуму на відповідний рік. Отже, в зв'язку із збільшенням розміру вказаного мінімуму повинен проводитись і перерахунок пенсії, виходячи з нового розміру мінімальної пенсії за віком. Позивачка зауважує, що Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» встановлено новий розмір прожиткового мінімуму, що є підставою для проведення з 01.01.2014 року перерахунку пенсії позивачці, і ця пенсія не може бути нижчою 6 мінімальних пенсій за віком. Також позивачка вважає, що має право на перерахунок її щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач з 01.01.2014 року не проводить вказаного перерахунку. Звернення позивачки до відповідача за відповідними роз'ясненнями та вимогою про перерахунок пенсії залишене відповідачем без задоволення листом-відмовою №144/С-12 від 25.12.2014 року. Тому позивачка просить визнати вказану відмову незаконною та зобов'язати відповідача здійснити їй вищевказаний перерахунок основної та додаткової пенсій відповідно до ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 01.01.2014 року, та виплатити заборгованість, яка виникне в результаті такого перерахунку, допустивши судове рішення до негайного виконання.

Позивачка в судове засідання не з'явилась, в позовній заяві вказала про можливість розгляду справи у її відсутності та підтримання позовних вимог із вказаних підстав. 11.03.2015 року вона звернулась до суду із письмовим клопотанням про поновлення строку на звернення з даним позовом у зв'язку з пропущенням цього строку з поважних причин (хворобою), що підтверджується медичними документами. Вказані причини позбавили позивачку можливості займатися питаннями захисту її порушених прав та законних інтересів. В клопотанні також зазначено, що в п.11 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року №4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням ст.ст. 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснено, що не підлягають застосуванню до таких вимог положення ч.2 ст.46 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», ч.2 ст.87 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки зазначені приписи встановлюють строки виплати нарахованих пенсій за минулий час і не визначають строки призначення і нарахування пенсій. Закон України «Про використання ядерної енергії та радіаційну безпеку» не встановлює строку звернення до адміністративного суду громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, оскільки відповідно до ст. 90 цього Закону всі вимоги останнього застосовуються щодо будь-якого ядерного інциденту, що може статися на території України, після набрання цим Законом чинності, тобто з 21.03.1995 року.

Представник позивачки - адвокат ОСОБА_3 в судове засідання також не з'явився, 11.03.2015 року він подав до суду письмове клопотання, в якому зазначив, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить їх задовольнити, а справу розглядати у його відсутності.

Представник відповідача Тропець М.А. в судовому засіданні позовні вимоги заперечила з підстав, вказаних в поданих нею письмових запереченнях, та пояснила, що відповідно до ст. ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод та інтересів. Представник вважає, що захворювання позивачки не позбавляли її можливості звернутися з даним позовом раніше. Крім того, позивачка діє через представника. Тому жодних підстав для поновлення вищевказаного строку немає. Представник також зазначила, що Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено чіткий перелік пільг, компенсацій та інших соціальних гарантій потерпілим внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС. Зокрема, відповідно до ст.49 цього Закону постраждалим встановлюються пенсії у вигляді державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю. Ч.4 ст.54 зазначеного Закону (з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 №10-рп/2008) встановлено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по І групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком, по ІІ групі - 8, а по ІІІ - 6. Також цією нормою Закону встановлено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок Чорнобильської катастрофи, визначається Кабінетом Міністрів України (рішення Конституційного Суду України від 26.12.2011 №20-рп/2011). Мінімальний розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 року №1210, для ІІІ групи інвалідності з 01.01.2012 року становить 100% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, а з 01.07.2012 року - 110% вказаного мінімуму. Щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до вказаного Закону виплачується інвалідам ІІІ групи, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, в розмірі 170,82 грн. Відповідно до ст. 63 вказаного Закону фінансування витрат, пов'язаних із реалізацією Закону, здійснюється за рахунок коштів державного бюджету. Тому правомірність встановлення Кабінетом Міністрів України зазначеного порядку обчислення пенсії по інвалідності на 2012, 2013 та 2014 роки підтверджується також відповідно п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2012 рік», п.4 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2013 рік» та п.п.6, 7 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік». Таким чином, представник відповідача вважає, що пенсія нарахована та виплачується позивачці згідно з нормами чинного законодавства, і здійснювати перерахунок такої пенсії немає жодних підстав. Тому в задоволенні позову слід відмовити.

Заслухавши пояснення представника відповідача, вивчивши та оцінюючи досліджені докази, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що позивачка віднесена до категорії 1 постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, є інвалідом ІІІ-ї групи, її інвалідність пов'язана з наслідками вказаної катастрофи. Даний факт визнається відповідачем та підтверджується копіями посвідчення позивачки, вкладки до нього та довідки до акта огляду МСЕК від 01.08.2012 року (а.с.7,8).

Судом також встановлено, що позивачка зверталася до відповідача з приводу перерахування їй пенсії. Однак, відповіддю №144/С-12 від 25.12.2014 року відповідач відмовив позивачці в такому перерахунку (а.с.9, 10).

Згідно із довідкою №ОР 184153 ЦБ/ПБ 10008/1291, виданою відповідачем 24.12.2014 року, позивачка перебуває на обліку у останнього та отримує пенсію по інвалідності внаслідок загального захворювання як інвалід ІІІ групи. Вказана інвалідність пов'язана з Чорнобильською катастрофою. Загальна сума пенсії позивачки за 2014 рік становить 14 576,64 грн. (а.с.11).

Відповідно до ч.4 ст.8 КАС України забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні правовідносини.

Згідно з положеннями ч.2 ст.9 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України. В разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому нормативному акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Зі змісту ст.71 КАС України випливає, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на яких грунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності його рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст.49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: державної пенсії; додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Згідно зі ст.50 цього Закону в редакції, яка діяла в 2014 році, особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірах:

- інвалідам І групи - 100 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам II групи - 75 процентів мінімальної пенсії за віком;

- інвалідам III групи - 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Згідно з положеннями ст. 54 даного Закону в редакції, яка діяла в 2014 році, в усіх випадках розмір пенсій для інвалідів ІІІ групи, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим 6 мінімальних пенсій за віком.

Розміри соціальних виплат залежать від економічних чинників, на що вказав і Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19.06.2001 року №9-рп/2001, де зазначено, що право на пенсію, її розмір та суми виплат можна пов'язувати з фінансовими можливостями держави, з економічною доцільністю, соціально-економічними обставинами у той чи інший період її розвитку, а також з часом ухвалення відповідних нормативно-правових актів.

Згідно зі ст.22 Загальної декларації прав людини розміри соціальних виплат і допомоги встановлюються з урахуванням фінансових можливостей держави. Європейський суд з прав людини у рішенні від 09.10.1979 року у справі "Ейрі проти Ірландії" констатував, що здійснення соціально-економічних прав людини значною мірою залежить від становища в державах, особливо фінансового. Такі положення поширюються й на питання допустимості зменшення соціальних виплат, про що зазначено в рішенні цього суду у справі "Кйартан Асмундсон проти Ісландії" від 12.10.2004 року.

Постановою Кабінету Міністрів України №1210 від 23.11.2011 року «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затверджено вищезазначений Порядок обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Цим Порядком встановлено величини, з яких проводиться розрахунок пенсій, проте такі не відповідають розрахунковим величинам, визначеним Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Ч.3 ст.67 даного Закону (в редакції з урахуванням вищевказаного рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року) передбачено, що у разі збільшення визначеного законом розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, підвищується розмір пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4, розмір щомісячної компенсації сім'ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Мінімальний розмір пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими ч.1 ст.28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Згідно з п.2 постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року № 4 «Про судову практику вирішення адміністративними судами спорів, що виникають у зв'язку із застосуванням статей 39, 48, 50, 52, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», судам варто враховувати Рішення Конституційного Суду України від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012, яким дано тлумачення, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України під час вирішення справ про соціальний захист підлягають застосуванню тоді, коли вони видані у межах його компетенції‚ на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України. Ураховуючи особливості дії в часі закону про Державний бюджет України на відповідний рік, нормативно-правовий акт Кабінету Міністрів України, виданий на його виконання, також діє у межах бюджетного року.

Судам також необхідно враховувати, що застереження з приводу поширення дії ч.1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування мінімального розміру пенсії за віком для обчислення інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком. Розмір прожиткового мінімуму щороку встановлюється законом про державний бюджет України на відповідний рік.

Отже, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму в органів Пенсійного фонду України виникає обов'язок провести перерахунок призначених пенсій без звернення громадянина.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік.

Законом України «Про Державний бюджет на 2014 рік» встановлено новий розмір прожиткового мінімуму, що відповідно до вимог Закону України « Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є підставою для проведення перерахунку позивачці державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як інваліду ІІІ групи, віднесеній до категорії 1 постраждалих від Чорнобильської катастрофи, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Поряд з тим, суд враховує, що Законом України «Про внесення змін до Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 31.07.2014 року, який набрав чинності 03.08.2014 року, встановлено, що норми і положення статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Таким чином, до спірних правовідносин застосовується редакція Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яка існувала до внесення вказаних змін і яка не обмежувала виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачка має право на пенсію в розмірі, визначеному ст.ст.50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» до 02.08.2014 року включно.

Відповідно до абз.4 п.11 вищезгаданої постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 16.03.2012 року № 4 під час вирішення питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду з позовами про нарахування та виплату пенсії громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, судам необхідно керуватися нормами статті 99 КАС України.

Згідно з правилами ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.

Судом встановлено, що позивачка звернулася з даним позовом 23.01.2015 року, що стверджується відповідним штампом (а.с.1).

Доводи позивачки та надані копії медичних документів про систематичні лікування та обстеження позивачки суд не вважає такими, що позбавили її можливості звернутися з даним позовом, адже 23.01.2015 року вона це зробила, незважаючи на продовження лікування та обстеження. Крім того, позивачка діє через свого представника, а розгляд даної справи не вимагає особистої участі позивачки та за письмовими клопотаннями останньої та її представника відбувався у їх відсутності.

Тому позовні вимоги в частині, що стосується періоду з 01.01. 2014 року по 22.07.2014 року включно підлягають залишенню без розгляду, а вимоги за період з 23.07.2014 року по 02.08.2014 року включно - задоволенню.

Таким чином, позов підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, ст.ст.8, 19, 22,46 Конституції України, ст. ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та, керуючись ст.ст.6-12,51, 71, 158-163, 167 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

адміністративний позов ОСОБА_2 в частині позовних вимог про визнання незаконною відмову та зобов'язання управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з 01.01.2014 року по 22.07.2014 року включно залишити без розгляду.

Визнати незаконною відмову управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області від 25.12.2014 року №144/С-12 у перерахунку ОСОБА_2 основної пенсії як інваліду ІІІ групи та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за період з 23.07.2014 року по 02.08.2014 року включно.

Зобов`язати управління Пенсійного фонду України в м.Коломиї та Коломийському районі Івано-Франківської області провести ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, жительці АДРЕСА_1, реєстраційний номер облікової картки платника податку: НОМЕР_1, перерахунок основної пенсії як інваліду ІІІ групи в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням ст.28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" за період з 23.07.2014 року по 02.08.2014 року включно та виплатити заборгованість, яка виникне в результаті такого перерахунку, з урахуванням виплачених сум.

Апеляційна скарга на постанову може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня отримання постанови, складеної в повному обсязі.

Постанова в повному обсязі виготовлена 17 березня 2015 року .

Суддя Калинюк О. П.