Вирок № 43148633, 17.03.2015, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/2009/14-к

Провадження № 1-кп/344/25/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 березня 2015 року місто Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі :

головуючого - судді Поповича В.С.

з участю : секретаря с/з Перун І.Ю.

прокурорів Клебана Ю.О., Федорук Ю.І., Гриновецького І.Б.

захисника ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5

представників потерпілої особи ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження щодо ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя АДРЕСА_1, одруженого, на утриманні малолітня дитина, освіта вища, не працюючого, раніше не судимого, українця, громадянина України,

за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 296, ч. 4 ст. 358 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_8 вчинив : таємне викрадення чужого майна (крадіжку), заволодіння чужим майном ( шахрайство ), шляхом обману, вчинене повторно, незаконне носіння, придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, використання завідомо підробленого документу.

Злочини вчинено за наступних обставин.

10 серпня 2013 року, близько 08 год., обвинувачений, перебуваючи в автомобілі марки «Тойота Ауріс», номерний знак НОМЕР_1, належний потерпілій ОСОБА_4, що знаходився по вул. Тринітарській в м. Івано-Франківську, діючи умисно, з корисливих спонукань, з метою таємного викрадення чужого майна, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав із жіночої сумки потерпілої мобільний телефон марки «Самсунг Гелексі-19000», вартістю 1451 грн., в якому знаходилася сім-картка мобільного оператора «МТС», вартістю 44 грн., жіночий гаманець марки «Хексаґана» («Hexagana»), вартістю становить 239 грн., гроші в сумі 5500 грн. та іменну банківську картку банку «Русский Стандарт», з якої в подальшому зняв гроші в сумі 7915 грн. 57 коп., які витратив, розрахувавшись вказаною карткою в торговому центрі «Арсен», що знаходиться по вул. Миколайчука, 2 в м. Івано-Франківську, тим самим спричинив потерпілій ОСОБА_4 матеріальну шкоду на загальну суму 15 169 грн.

31 серпня 2013 року ОСОБА_8 знайшов неподалік ресторану «Вулик», що по вул. Пасічна, 43 в м. Івано-Франківську та носив при собі пістолет з маркуванням «Zoraki Mod. 914-S». А 02 вересня 2013 року, близько 21 год. 30 хв., біля будинку № 114, що по вул. Федьковича в м. Івано-Франківську, працівниками міліції під час поверхневого огляду ОСОБА_8 було виявлено з лівої сторони за поясом та вилучено вказаний пістолет, який є нетиповою вогнепальною зброєю, 6,5 мм гладкоствольним самозарядним пістолетом, виготовленим шляхом переробки саморобним способом стартово-сигнального пістолету «Zoraki Mod. 914-S», НОМЕР_3, cal. 9 mm P.A.K., промислового виробництва «АТАК armsltd.» (Туреччина). В конструкцію пістолета внесено зміни, виконані саморобним способом : ствольна заглушка видалена з каналу ствола, у нього вставлено вкладиш. Це призвело до втрати попереднього цільового призначення та до можливості проведення пострілів 9-мм патронами ударно-травматичної дії, постріли шляхом роздільного спорядження з використанням шумових патронів та 6,5-мм металевої, свинцевої чи стальної кулі.

В період з 15 по 18 серпня 2013 року гр. ОСОБА_9 втратив паспорт громадянина України, серії НОМЕР_4, виданий 17 грудня 2007 року Івано-Франківським МВ УМВС України в Івано-Франківській області, а обвинувачений, при невстановлених слідством обставинах, у цей же період часу, заволодів вказаним паспортом.

13 грудня 2013 року, близько 14 год. 30 хв., переслідуючи корисливі мотиви, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману, з метою підписання договору оренди та заволодіння таким чином відбійним молотком «Дасс» («DUSS») моделі РК 160, в приміщенні магазину ПП «Ремавто», що по вул. Набережна, 11 в м. Івано-Франківську, видаючи себе за гр. ОСОБА_9, пред'явивши паспорт вказаного громадянина, з вклеєною своєю фотографією, ОСОБА_8 надав його працівнику магазину та уклав договір оренди вказаного відбійного молотка і на підставі цього договору незаконно заволодів зазначеним відбійним молотком, який належить ПП «Ремавто», вартістю 7784 грн., чим спричинив ПП «Ремавто» матеріальну шкоду на вказану суму.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 358 КК України визнав, за іншими звинуваченнями не визнав та пояснив, що влітку 2013 року, повертаючись з озера, на «стометрівці» зустрів визнану по справі потерпілою ОСОБА_4, яка перебувала в стані алкогольного сп'яніння і в якої було погане самопочуття і підвів її до автомобіля, вона попросила його піти в аптеку купити ліки і надала кредитну картку для проведення розрахунку за це, проте в аптеці розрахувався готівкою, а коли повернувся то потерпіла сказала, щоб кредитну картку залишив собі та використовував для власних потреб, що і в подальшому зробив, купивши різну продукцію в торговому центрі «Арсен» і ці витрачені ним кошти готовий повернути. Оскільки потерпіла була в стані алкогольного сп'яніння, то повіз її до озер, що на Калуському шосе. По дорозі потерпілій стало погано і вони зупинись біля автозаправки «ВОҐ» ( «WOG» ), що по цьому ж шосе, де ОСОБА_4 з сумкою вийшла з автомобіля і за декілька хвилин повернулась. Деякий час побули на озерах, потерпіла певний час спала, після чого повідомила, що немає її гаманця та телефону, а в минулий вечір відпочивала в нічному клубі «Пасаж Гартенберг», куди вони і направились, бо там знайомий начальник охорони, проте нічого не знайшли. Мобільного телефону та гаманця в потерпілої він не брав. Після цього поїхали у відділ міліції, де потерпіла написала заяву.

Що 30 серпня 2013 року близько 22-23 год., перебуваючи у кафе «Вулик» на святкуванні дня народження, на лаві біля вказаного закладу, знайшов предмет зовні схожий на пістолет, а оглянувши його зрозумів, що це пістолет та залишив там само. Близько 24 год., коли йшли додому, знову взяв пістолет та віддав знайомому на ім'я ОСОБА_11. Оскільки в цей час між визнаним у справі потерпілим ОСОБА_12 виник конфлікт з його дружиною, пішов припинити його. Після цього особа по імені ОСОБА_11, якому він дав пістолет, підбіг, тричі вистрелив у потерпілого і втік в напрямку озер. Кинувшись за ним наздогнав його біля річки, але той вже встиг викинути пістолет. Коли повернувся на місце події дізнався, що дружина у відділку міліції.

01 або 02 вересня 2013 року близько 15-16 год., прийшов за проханням свідка ОСОБА_13 до УБОЗ УМВС України в Івано-Франківській області де в його кабінеті свідок ОСОБА_14 повідомив, що є відео з камер спостереження кафе «Вулик» на якому видно, що стріляв його товариш ОСОБА_11, але для того, щоб звільнити його від кримінальної відповідальності необхідно оформити добровільну видачу пістолета. Спільно з ОСОБА_15 та ОСОБА_11 вони знайшли пістолет без патронів на пустирі в місці яке приблизно було ним вказано і під'їхали до кафе «Вулик» оформляти добровільну видачу. В машині на нього одягли кайданки, а коли вийшли хтось із осіб, які були з ним поставив йому за пояс пістолет та розпочали оформляли документи добровільної видачі, які були складені працівниками міліції і ним добровільно підписані, але при цьому його прав йому не роз'яснювали, а після завершення поїхали у відділ міліції. При цьому він весь час був у кайданках.

Також пояснив, що паспорт вже з вклеєною його фотографією надала йому невідома особа. З цим паспортом він у грудні 2013 року пішов на ПП «Ремавто» та взяв в оренду на два тижні відбійний молоток, оскільки робив на дачі ремонт, після зателефонував до них та сказав, що залишає його ще на деякий час, на що йому повідомили, що розрахується при поверненні. Однак не повернув, оскільки біля його будинку чергували працівники міліції, а в січні 2014 року його затримали.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим своєї вини у вчиненні вказаних злочинів, його вина повністю доведена як частково показаннями самого ж обвинуваченого, так і показаннями потерпілих, свідків, дослідженими судом письмовими доказами.

Так, вчинення ОСОБА_8 злочину передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, підтверджується наступними доказами :

Показаннями потерпілої ОСОБА_4, яка ствердила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 святкувала день народження колеги і, близько 00 год. зі свідком ОСОБА_16 приїхали в нічний клуб «Пасаж Гартенбергів», звідки ОСОБА_16 пішла близько 02 год. 30 хв., а вона, пробувши, приблизно до 04 год. ранку, розрахувавшись за допомогою кредитної картки, вийшла і направилась до свого автомобіля, запаркованого на вул. Тринітарській в м. Івано-Франківську. Біля площі ім. А. Міцкевича зустріла обвинуваченого, який запропонував свою допомогу у піднесенні сумок та пішов з нею до автомобіля, в який разом з ним присіла та заснула. Прокинулась приблизно через дві години, автомобіль стояв вже на вул. Калуське шосе в м. Івано-Франківську, в сумочці виявила відсутність гаманця з кредитними картками та телефону марки «Самсунг». За пропозицією обвинуваченого приїхали і переглянули в нічному клубі «Пасаж Гартенбергів» відео з камер спостереження, на яких видно було, що звідти вийшла з сумкою, а приблизно о 18 год. 10 серпня 2013 року, обвинувачений відвіз її та свідка ОСОБА_16 у відділ міліції, де вона написала заяву про викрадення телефону та гаманця. Після чого частину банківських карток заблокувала, зателефонувавши на гарячу лінію банків, а картку банку «Русский стандарт» треба було блокувати у самій установі в робочий день, вона залишилась не блокованою, а оскільки вона була іменною, то розрахунок проводився без запиту пін-коду доступу.

В понеділок, 12 серпня 2013 року, в банку «Русский стандарт» взяла роздруківку руху коштів по кредитних картках і виявила, що з однієї зняли 18 грн., а з іншої близько 8 тис. грн. в одному з магазинів торгового центру «Арсен», де показали відео з камер спостереження і впізнала в особі, яка провела розрахунок її карткою обвинуваченого ОСОБА_8

Допитана як свідок ОСОБА_16 в своїх показаннях підтвердила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 з потерпілою ОСОБА_4 святкували її день народження, в тому числі в нічному клубі «Пасаж Гартенбергів», звідки поїхала додому, а потерпіла, як їй стало відомо пізніше, забравши сумки пішла до машини, де зустріла обвинуваченого.

10 серпня 2013 року близько 09 год. 30 хв., прийшовши в магазин по місцю праці, де вже були обвинувачений та потерпіла, дізналась, що у потерпілої викрали гаманець та кредитні картки. Цього ж дня обвинувачений перебував з ними до вечора : ходили в нічний клуб «Пасаж Гартенбергів», де переглянувши відео з камер спостереження та переконались, що саме там у потерпілої нічого не викрадали, возив їх у відділ міліції де вони написали заяву про крадіжку.

В понеділок, перебуваючи з потерпілою в торговому центрі «Арсен», на відтворенні відеозапису з камер спостереження, було чітко видно, що кредитною карткою потерпілої розраховувався обвинувачений ОСОБА_8

Вина обвинуваченого у вчиненні даного злочину підтверджується також :

Протоколом огляду предметів від 20 серпня 2014 року та оглянутим в судовому засіданні CD-RW диском з відеозаписом з камер відео-спостереження магазину «Топ Сікрет» ( «Top sicret» ), що по вул. Миколайчука, 2 в м. Івано-Франківську в торговому центрі «Арсен», який підтверджує, що 11 серпня 2013 року о 13 год. 30 хв. обвинувачений розрахувався банківською карткою за придбаний товар (том 1 а. п. 186-189).

Чек № 0663 та його копія підтверджують, що 10 серпня 2013 року о 20 год. 51 хв. у ТОВ «Дієса», що в м. Івано-Франківську по вул. Миколайчука, 2, кредитною карткою ОСОБА_4 був проведений розрахунок за товар в сумі 5 917 грн. 90 коп. ( том 1 а. п. 196, а. п. 201 ).

Виписка з особового рахунку НОМЕР_5 за період з 01 по 20 серпня 2013 року підтверджує, що кредитною карткою потерпілої ОСОБА_4 10, 11 та 19 серпня 2013 року здійснено оплату товарів та послуг в розмірі 5 917 грн. 90 коп., 1 947 грн. 33 коп. та 50 грн. 34 коп. відповідно, на загальну суму 7 915 грн. 57 коп. ( том 1 а. п. 195 ).

Висновок спеціаліста про вартість майна від 22 серпня 2013 року підтверджує, що станом на 13 серпня 2013 року ринкова вартість мобільного телефону марки «Самсунг Гелексі-19000» становить 1 451 грн., сім-карти «МТС» - 44 грн., гаманця «Хексаґана» («Hexagana») - 239 грн., а всього вартість викраденого майна становить 1 734 грн. ( том 1 а. п. 192 ).

Вчинення ОСОБА_8 злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, підтверджується наступними доказами :

Показаннями свідка ОСОБА_17, який підтвердив, що в мікрорайоні Пасічна в м. Івано-Франківську, неподалік обласної клінічної лікарні в другій половині дня, якого саме не пригадує, був понятим при проведенні огляду обвинуваченого. Коли він підійшов, на вказаному місці перебували працівники міліції та обвинувачений, який на запитання повідомив, що у нього в штанах знаходиться пістолет, який він знайшов, після чого працівники міліції його вилучили. Вказані предмети помістили в пакет, опечатали бирками, які підписали він та інший понятий. Протокол огляду місця події, з яким ознайомились всі присутні, він та ще один понятий підписали, зауважень від учасників не поступало.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_10 дав показання аналогічні по суті як і показання свідка ОСОБА_17, додатково підтвердивши, що огляд проходив у вечірній час, при чіткому штучному освітленні і тривав близько півтора години.

Свідок ОСОБА_18, слідчий СВ Івано-Франківського МВ УМВС в області, підтвердив, що на початку вересня 2013 року в період часу між 19 та 21 год., отримавши повідомлення оперативного чергового прибув на вул. Федьковича в м. Івано-Франківську, що неподалік обласної клінічної лікарні, де перебували обвинувачений, працівники міліції, експерт та було запрошено двох понятих. Обвинувачений повідомив, що з заборонених предметів у нього є пістолет, який він знайшов поблизу кафе «Вулик», який тільки після вимоги здати показав та поклав на землю. Після чого його оглянув експерт. Після огляду пістолет було упаковано в коробку, опечатано биркою, підписано понятими. Протокол огляду місця події зачитано в голос, зауважень від учасників не поступало.

Будучи допитаним як свідок ОСОБА_19, оперуповноважений відділу карного розшуку Івано-Франківського МВ УМВС в області, підтвердив, що на початку вересня 2013 року, проводив спільно з працівниками міськвідділу ОСОБА_15 та ОСОБА_11 відпрацювання по операції «Зброя», і близько 18 год. в мікрорайоні Пасічна, випадково зупинили обвинуваченого, який при розмові визнав, що у нього з заборонених предметів є зброя. Ними було викликано слідчо-оперативну групу, яка приїхала приблизно за 10 хв. і обвинувачений на їх вимогу, в присутності понятих видав пістолет, який помістили в коробку та опечатали.

Свідок ОСОБА_13, виконувач обов'язків начальника відділу екстремізму та торгівлі людьми УБОЗ при УМВС в області, підтвердив, що приблизно влітку 2013 року на прохання свідка ОСОБА_14 один-два рази телефонував до обвинуваченого та просив, щоб він зустрівся з ОСОБА_14 по факту крадіжки у дівчини кредитної картки та зняття з неї коштів в сумі близько 10 000 - 15 000 грн. Більше розмов з обвинуваченим, в тому числі і 02 вересня 2013 року, і про пістолет не мав.

Допитаний як свідок ОСОБА_14, заступник начальника кримінальної міліції Управління МВС України в Івано-Франківській області, підтвердив, що в серпні 2013 року було зафіксовано і зареєстровано в єдиному реєстрі досудового розслідування вчинення ОСОБА_8 ряду злочинів у зв'язку з цим та оскільки обвинувачений перебував у розшуку, щодо нього здійснювались оперативні заходи, зокрема, «блокування», яке тривало три дні по місцю тимчасового проживання по вул. Федьковича де і в присутності адвоката відбулось затримання обвинуваченого. Ствердив, що 02 вересня 2013 року з обвинуваченим не розмовляв. Спілкувався з ним по телефону з приводу необхідності його явки до відділу міліції, про зброю розмови не було.

Свідок захисту ОСОБА_20, дружина обвинуваченого, підтвердила, що 31 серпня 2013 року пістолета у чоловіка не бачила, але з його слів їй відомо, що того дня пістолет обвинувачений знайшов поблизу ресторану «Вулик».

Вина ОСОБА_8 у вчиненні даного злочину підтверджується також :

Його ж заявою від 02 вересня 2013 року, написаною власноручно, яка підтверджує, що обвинувачений надав добровільну згоду працівникам міліції на його поверхневий огляд біля будинку № 114, що по вул. Федьковича в м. Івано-Франківську ( том 1 а. п. 214 ).

Рапортом оперуповноваженого ВКР Івано-Франківського МВ ОСОБА_11, зареєстрованим 02 вересня 2013 року в журналі єдиного обліку заяв і повідомлень про вчинені кримінальні правопорушення та інші події, який підтверджує, що ним спільно з ОСОБА_15 та ОСОБА_19 під час операції «Зброя» на вул. Федьковича, 114 в м. Івано-Франківську під час поверхневого огляду у обвинуваченого виявлено та вилучено предмет схожий на пістолет марки «Zoraki 914-S» номер НОМЕР_3 ( том 1 а. п. 215 ).

Протокол огляду місця події від 02 вересня 2013 року з фото-таблицями підтверджує, що біля будинку № 114 по вул. Федьковича в м. Івано-Франківську, під час проведення огляду обвинуваченого, який визнав, що при собі за поясом штанів має пістолет, виявлено та вилучено з лівого боку під светром за поясом предмет ззовні схожий на пістолет з маркуванням «Zoraki-MOD. 914-S» номер НОМЕР_3, а обвинувачений повідомив, що знайшов його біля кафе «Вулик», що по вул. Пасічна в м. Івано-Франківську. А предмет ззовні схожий на пістолет з місця події вилучено ( том 1 а. п. 216-220 ).

Висновок експерта № 570 від 03 вересня 2013 року підтверджує, що предмет, який вилучений у обвинуваченого біля будинку № 114 по вул. Федьковича в м. Івано-Франківську є нетиповою вогнепальною зброєю, 6,5-мм гладкоствольним самозарядним пістолетом, виготовленим шляхом переробки саморобним способом стартово-сигнального пістолету «ZORAKI-MOD.914-S», НОМЕР_3, cal.9mm P.A.K., промислового виробництва «ATAK arms ltd.» (Туреччина), який був призначений виключно для подачі звукових сигналів шумовими ( холостими ) патронами. Пістолет придатний для стрільби, питома кінетична енергія снаряду 4,057 Дж/ммІ є достатньою для спричинення смертельного ураження людині. В конструкцію пістолета внесено конструктивні зміни виконані саморобним способом - ствольна заглушка була видалена з каналу ствола, у ствол встановлено вкладиш. Дані зміни призвели до втрати його попереднього цільового призначення та до можливості проведення пострілів 9-мм патронами ударно-травматичної дії калібру 9 мм Р.А., а також проводити постріли шляхом роздільного спорядження з використанням шумових патронів та 6,5-мм металевої/свинцевої чи стальної кулі ( том 1 а. п. 223-226 ).

Вчинення ОСОБА_8 злочинів, передбачених ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, підтверджується наступними доказами :

Показаннями допитаного в якості свідка директора потерпілої юридичної особи ПП «Ремавто» ОСОБА_6, який підтвердив, що вказане підприємство, серед іншого, займається і надання в оренду будівельного реманенту. Договір укладається безстроковий, згідно його умов клієнт сам визначає термін користування, але кожну третю добу треба привозити молоток для діагностичних та профілактичних робіт. І що в грудні 2013 року бачив як обвинувачений оформляв договір оренди, а через деякий час свідок ОСОБА_21, працівниця підприємства, повідомила, що з наданого особою паспорту громадянина України було внесено відомості та укладено договір, за яким передано на прокат відбійний молоток марки «PK-160 Duss», проте вже дві доби орендар не відповідає не дзвінки, інформації про повернення молотка немає, але особа сфотографована на веб-камеру. Дав відповідну вказівку свідку ОСОБА_21 звернутись у відділ міліції із заявою про шахрайство та надати копію договору оренди вказаного молотка, що вона і зробила, а документи на його придбання він особисто привіз в міліцію, через кілька днів працівники міліції повідомили про затримання підозрюваного.

Що у грудні 2014 року до них звернулася особа з проханням проведення ремонту відбійного молотка, повідомивши, що придбав його у невідомої особи за невелику суму. Проводячи роботи встановили, що цей молоток належить ПП «Ремавто» за допомогою внутрішнього маркування, про що повідомили особі, яка після цього більше не навідувалась, а молоток залишили на підприємстві.

Свідок ОСОБА_21, економіст зі збуту ПП «Ремавто», підтвердила, що приблизно в грудні 2013 року до них прийшов обвинувачений та надавши паспорт на ім'я ОСОБА_9, зі своєю фотографією, взяв на прокат на строк до двох днів відбійний молоток, але у вказаний строк не повернув, а коли йому телефонувала то сказав, що продовжує термін оренди відбійного молотка. Проте в подальшому на дзвінки не відповідав, відбійний молоток не повернув.

Допитаний як свідок ОСОБА_9 підтвердив, що 16 серпня 2013 року загубив свій паспорт громадянина України і 20 серпня 2013 року звернувся з заявою про видачу нового паспорта. На ПП «Ремавто» нічого не брав, своїх документів їм не подавав, тільки через 6 місяців після того як загубив паспорт дізнався, що його паспорт незаконно використали.

Вина ОСОБА_8 у вчиненні даного злочину підтверджується також :

Копією договору оренди який підтверджує, що 13 грудня 2013 року потерпілою особою, ПП «Ремавто» передано обвинуваченому за наданим паспортом серії НОМЕР_4 виданого на ім'я гр. ОСОБА_9 в оренду відбійний молоток РК-160 ( том 2 а. п. 22 ).

Копія заяви про видачу паспорта підтверджує, що гр. ОСОБА_9 06 вересня 2013 року звернувся про видачу ( заміну ) паспорту серії НОМЕР_4 у зв'язку з втратою 20 серпня 2013 року ( том 2 а. п. 25 ).

Фотокопія паспорта громадянина України, підтверджує, що гр. ОСОБА_9 06 вересня 2013 року видано паспорт серії НОМЕР_6 ( том 2 а. п. 28 ).

Копії паспорта громадянина України серії НОМЕР_4 виданого на ім'я ОСОБА_9 підтверджують, що на них вклеєні фотографії різних осіб ( том 2 а. п. 26-27 ).

Довідка ПП «Ремавто» від 24 січня 2015 року та висновок спеціаліста про вартість майна від 13 березня 2014 року підтверджують, що вартість відбійного молотка марки «PK-160 Duss» станом на 13 грудня 2013 року становила 7 784 грн. ( том 2 а. п. 29, 161 ).

Протокол огляду предмету CD-диску від 14 квітня 2014 року, наданого гр. ОСОБА_6, підтверджує, що на диску міститься зображення чоловіка за своїми зовнішніми ознаками схожого на обвинуваченого ОСОБА_8 ( том 2 а. п. 35-37 ).

Протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 22 квітня 2014 року підтверджує, що гр. ОСОБА_6 впізнав особу під № 2 ( зліва на право ), як ту, яка отримала в оренду на ПП «Ремавто» відбійний молоток, а такою особою є обвинувачений ОСОБА_8 (том 2 а. п. 38-40).

Досліджені судом докази, зазначені вище, є належними та допустимими, а їх оцінка у сукупності дає підстави прийти до висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні вказаних злочинів доведена, а його дії слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 185, ч. 1 ст. 263, ч. 2 ст. 190, ч. 4 ст. 358 КК України, оскільки він вчинив таємне викрадення чужого майна ( крадіжку ), незаконне носіння, придбання вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, заволодіння чужим майном ( шахрайство ), шляхом обману, вчиненому повторно та використання завідомо підробленого документу.

Позицію ОСОБА_8 про невизнання вини у вказаному вище, суд розцінює як таку, що направлена на ухилення обвинуваченого від відповідальності за фактично скоєне, і не ґрунтується на досліджених судом доказах, в тому числі наданих з боку захисту.

Суд з метою об'єктивності розгляду справи та вияснення дійсних обставин, задовольнив практично всі клопотання заявлені стороною захисту, які на думку захисту могли б мати значення для вирішення справи, але досліджені докази, зазначені вище, в їх сукупності, дають підстави суду прийти до висновку, що вказані злочини вчинено саме обвинуваченим.

При цьому суд враховує, що сам обвинувачений визнав, що 10 серпня 2013 року дійсно зустрів потерпілу ОСОБА_4, дійсно мав її банківську картку, проводив розрахунок з допомогою картки потерпілої та готовий повернути витрачені кошти, що вже 10 серпня 2013 року йому відомо про пошуки потерпілою гаманця, телефону та кредитних карток, про написання з цього приводу заяви до міліції. Що 31 серпня 2013 року дійсно знайшов пістолет, про що повідомив також і свідка ОСОБА_20, свою дружину, цього ж числа з адвокатом був в відділу міліції, проте про знайдений пістолет не повідомив та не вказав місця його знаходження, а вже через два працівникам міліції вказав де він знаходиться. Підтвердив ОСОБА_8 і той факт, що в присутності понятих підписав протокол огляду місця події та згоду на проведення свого огляду. А такі обставини в своїй сукупності спростовують позицію обвинуваченого, що мала місце добровільна видача ним вказаної зброї.

А тому таку позицію ОСОБА_8 до уваги не бере.

Підстав сумніватись у правдивості та достовірності показань потерпілої, свідків, показання яких є однаковими та послідовними, не суперечать один одному та узгоджуються з іншими доказами по суті справи, суд не вбачає, оскільки свідки, в тому числі і поняті, які були очевидцями подій, є особами не зацікавленими у вирішенні справи, а їх показання також підтверджуються і письмовими доказами, про які вказано вище.

Органом досудового розслідування ОСОБА_8 обвинувачувався у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України - хуліганстві, тобто грубому порушення громадського порядку з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, вчиненого із застосуванням вогнепальної зброї.

Згідно з даним обвинуваченням ОСОБА_8 ставилось у вину те, що він 31 серпня 2013 року, близько 23 год., перебуваючи біля ресторану «Вулик», що в м. Івано-Франківську по вул. Пасічна, 43, підійшовши до потерпілого ОСОБА_5 та свідка ОСОБА_22, які перебували біля автомобіля таксі та вели розмову з водієм цього автомобіля та нічого не пояснюючи, діючи умисно, з хуліганських спонукань, знаходячись у громадському місці - на прилеглій території вказаного ресторану, нехтуючи правилами поведінки та нормами моралі, в присутності інших осіб, грубо порушуючи громадський порядок, з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалось особливою зухвалістю, безпричинно тричі вистрілив з пістолета з маркуванням «Zoraki Mod. 914-S» в ОСОБА_5, чим спричинив йому тілесні ушкодження у вигляді однієї рани в ділянці лівого передпліччя, непроникаючої рани в ділянці живота зліва, в ділянці лівого стегна, що мають ознаки вхідних отворів вогнепальних ран, які утворилися внаслідок пострілів гумовими кулями зі зброї травматичної дії і відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я.

Прокурор під час судового розгляду, вину обвинуваченого у вчиненні цього злочину підтверджував показаннями потерпілого ОСОБА_5, свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_23, рядом письмових доказів, в тому числі :

Протоколом огляду місця події від 01 вересня 2013 року з фото-таблицями згідно якого праворуч входу в кафе «Вулик», в правому куті кафе та біля дверей виявлено три гільзи жовтого кольору калібру 9 мм., а навпроти дверей - резинову кулю чорного кольору овальної форми ( том 1 а. п. 202-210 ).

Висновками експерта № 577 від 13 вересня 2013 року та № 636 від 16 жовтня 2013 року згідно яких три гільзи, вилучені під час огляду місця події, відстріляні з пістолета «ZORAKI-MOD.914-S», НОМЕР_3, який вилучено у обвинуваченого, а куля відстріляна з пістолета чи револьвера калібру 9 мм Р.А./Р.А.К. ударно-травматичної дії, чи газового або сигнального пістолетів (револьверів), які самостійно перероблені для стрільби патронами ударно-травматичної дії. Дані гільзи ймовірно відстріляні з самостійно переробленого стартово-сигнального пістолету типу «Зоракі», мод. 914, 914S (том 1 а. п. 227-235).

Висновком експерта № 803 від 29 жовтня 2013 року, згідно якого у ОСОБА_5 малися вказані тілесні ушкодження, що відносяться до легких тілесних ушкоджень, які викликали короткочасний розлад здоров'я, з ознаками вхідних отворів вогнепальних ран і які утворилися внаслідок не менше трьох пострілів гумовими кулями зі зброї травматичної дії ( том 1 а. п. 236-238 ).

Висновком експерта № 169 від 25 жовтня 2013 року, згідно якого на одязі потерпілого ОСОБА_5 виявлено по три вхідні отвори, які співставляються виявленим ранам на тілі потерпілого і могли бути заподіяні гумовими кулями (том 1 а. п. 239-246).

Протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 01 вересня 2013 року, згідно якого свідок ОСОБА_22 впізнав особу на фотознімку № 1, яким є обвинувачений ОСОБА_8 ( том 2 а. п. 8-11 ).

Проте, в ході судового провадження, потерпілий ОСОБА_12 ствердив, що коли 31 серпня 2013 року, вийшов зі свідком ОСОБА_22 з кафе «Вулик» на вулицю до автомобіля таксі, то виник конфлікт з невідомими йому особами, яких було близько десяти, під час якого від невідомої особи отримав вогнепальне поранення зі зброї. Але в судовому засіданні ствердив, що стріляв в нього не обвинувачений, він в ньому не впізнав особу, що в нього стріляла.

Свідок ОСОБА_22 дав показання аналогічні показаннями потерпілого, додатково підтвердивши, що обвинуваченого на місці події не було, в залі суду впізнати його не може, а під час досудового розслідування впізнавав по фотографіях і, не виключає, що міг помилитись.

Допитаний як свідок ОСОБА_23 підтвердив, що приблизно в кінці серпня 2013 року, близько 23 год. 30 хв. перед закриттям кафе «Вулик», поблизу нього відбувся конфлікт в ході якого чув як пролунали 3 або 4 постріли. Осіб, які брали участь у конфлікті не знає, добре їх не бачив, впізнати не зможе.

Свідок захисту ОСОБА_20, дружина обвинуваченого, підтвердила, що 31 серпня 2013 року, перебуваючи на вулиці біля ресторану «Вулик», в момент коли вона з сестрою підійшли до автомобіля таксі, четверо невідомих осіб розпочали конфлікт, висловлюючись нецензурною лайкою, погрозами застосування фізичної сили, обвинувачений участі в конфлікті не брав, а коли пролунали 2 або 3 постріли всі учасники конфлікту розбіглись. Вона проїхала з працівниками міліції у міськвідділ, а приблизно через 30 хв. туди приїхав обвинувачений з адвокатом. Пістолета у обвинуваченого не бачила, з його слів їй відомо, що того дня знайшов пістолет поблизу ресторану «Вулик».

Висновки експертиз вини у вказаному саме ОСОБА_8 теж не підтверджують.

Впізнання обвинуваченого в ході досудового слідства свідок ОСОБА_22 пояснив вказаним вище.

Оцінюючи подані стороною обвинувачення та досліджені в ході судового розгляду докази по даному епізоду, суд враховує наступне.

Відповідно до ст. 22 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення та захисту їхніх правових позицій засобами, передбаченими цим Кодексом.

Згідно зі ст. 26 КПК України, сторони є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Ст. 91 КПК України визначено, що в кримінальному провадженні підлягають доказуванню, в тому числі, і винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, а ст. 92 цього ж Кодексу обов'язок доказування цих обставин покладає на слідчого та прокурора.

Відповідно до ст. 93 КПК України, збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження у порядку, передбаченому цим Кодексом.

Ч. 2 ст. 17 КПК України передбачає, що ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом, а ч. 4 цієї ж статті передбачає, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Суд також виходить з того, що відповідно до роз'яснень даних у пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01 листопада 1999 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», при розгляді кримінальних справ суд має суворо дотримувати закріплений у ч. 1 ст. 62 Конституції принцип презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вина не буде доведеною в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду, що набрав законної сили. При цьому неприпустимо покладати на обвинуваченого ( підсудного ) доведення своєї невинуватості і що згідно з ч. 3 зазначеної статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь останньої, а доведення вини особи та підтримання в суді державного обвинувачення згідно зі ст. 121 Конституції України покладається на прокуратуру.

А у пункті 19 цієї ж Постанови вказується, що визнання особи винуватою у вчиненні злочину може мати місце лише за умови доведеності її вини і що згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи та аналізуючи показання потерпілого та свідків, письмові докази надані з цього приводу, суд приходить до висновку, що подані прокурором докази не доводять вину обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 296 КК України, як це зазначено в обвинувальному акті, поза розумним сумнівом, як цього вимагає ч. 2 ст. 17 КПК України, а тому ОСОБА_8 за ч. 4 ст. 296 КК України слід виправдати за недоведеністю його вини у вказаному кримінальному правопорушенні.

Призначаючи обвинуваченому покарання суд враховує як ступінь суспільної небезпеки та тяжкості вчиненого так і особу винного, думку потерпілої та представників потерпілої юридичної особи, фактичні обставини по справі.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд вважає те, що вперше притягується до кримінальної відповідальності, має на утриманні малолітню дитину 2009 року народження, позитивно характеризується по місцю проживання, визнання вини за ч. 4 ст. 358 КК України.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого по справі не встановлено.

Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для виправлення та попередження нових злочинів, а згідно ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого.

З врахуванням викладених обставин суд вважає, що покарання обвинуваченому за ч. 4 ст. 358 КК України слід обрати у виді арешту в межах санкції цієї статі та у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 263 КК України.

Підстав для призначення, при викладених обставинах, менш суворого покарання суд не вбачає.

А визначаючи обвинуваченому остаточне покарання відповідно до вимог ст. 70 КК України суд вважає, що слід застосувати принцип часткового складання призначених покарань.

Захисник та обвинувачений заявили клопотання про застосування до ОСОБА_8 акту амністії та звільнення від призначеного покарання за вказаними частинами ст. ст. 185, 190 та 358 КК України, виходячи з того, що він має на утриманні малолітню дитину 2009 року народження і вважаючи, що його вина за відповідними частинами ст. ст. 263, 296 КК України не доведена.

Вирішуючи дане клопотання суд виходить з того, що у випадку виправдання ОСОБА_8 за відповідними частинами ст. ст. 263, 296 КК України до нього міг бути застосований акт амністії оскільки інші злочини не є тяжкими, а в обвинуваченого на утриманні є малолітня дитина, але оскільки ОСОБА_8 слід визнати винним і за ч. 1 ст. 263 КК України, а злочин передбачений цією статтею і частиною є тяжким, то відповідно до ст. 1 Закону України «Про амністію у 2014 році» не підпадає під амністію. А у зв'язку з актом амністії особа звільняється від покарання визначеного вироком судом, а не за окремими статтями обвинувачення, тобто вибіркова амністія не передбачена. Тому щодо ОСОБА_8 за вказаним клопотанням амністія застосована не може бути, відповідно, вказане клопотання до задоволення не підлягає.

Потерпілою ОСОБА_4 заявлено цивільний позов згідно з яким вона просить стягнути з обвинуваченого 21 400 гривень майнової шкоди. По тексту позовної заяви, в її мотивувальній частині, зазначила обставини при яких щодо неї було вчинено вказаний вище злочин, передбачений ч. 1 ст. 185 КК України і що своїми умисними діями ОСОБА_8 спричинив їй матеріальну шкоду на загальну суму 15 169 грн. А вже у резолютивній частині позову просить стягнути іншу, вказану вище суму, нічим не мотивуючи і не підтверджуючи доказами підставність стягнення у її користь саме цієї суми.

Відшкодування майнової шкоди завданої діяннями обвинуваченого у кримінальному провадженні підлягає розгляду, як це визначено ст. 128 КПК України, за правилами, встановленими цим Кодексом, а якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України, а відповідно до ст. ст. 10, 60, 131 ЦПК України, суд розглядає позов в межах заявлених вимог, а кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається та подати суду відповідні докази.

Вирішуючи даний позов суд враховує, що вказаним вище доведено вину обвинуваченого у вчиненні злочинних дій, котрі призвели до спричинення потерпілій матеріальної шкоди в загальній сумі 15 169 грн. і в цій частині позовні вимоги підлягають до задоволення. В решті позовних вимог, виходячи з того, що сума позову в іншій частині не мотивована нічим по тексту позовної заяви і не доведено доказами, то в решті заявлених позовних вимог слід відмовити.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого у користь держави в частині доведеної винуватості, а за недоведеним обвинуваченням процесуальні витрати вважати понесеними за рахунок держави. Долю речових доказів вирішити відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, ст. ст. 10, 60, 131 ЦПК України, вказаної Постанови Пленуму Верховного Суду України, керуючись ст. ст. 368, 370, 373, 374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 визнати винним за ч. 1 ст. 185, ч. 2 ст. 190, ч. 1 ст. 263, ч. 4 ст. 358 КК України та призначити покарання :

-за ч. 1 ст. 185 КК України - два роки позбавлення волі ;

- за ч. 2 ст. 190 КК України - один рік позбавлення волі ;

- за ч. 1 ст. 263 КК України - три роки позбавлення волі ;

- за ч. 4 ст. 358 КК України - п'ять місяців арешту;

За ч. 4 ст. 296 КК України ОСОБА_8 виправдати за недоведеністю його вини у вчиненні даного кримінального правопорушення.

На підставі ст. 70 КК України визначити остаточне покарання шляхом часткового складання призначених покарань - чотири роки позбавлення волі.

Строк відбування призначеного покарання рахувати з 21 січня 2014 року, дня його затримання.

Запобіжний захід обвинуваченому до вступу вироку в законну силу залишити попередньо обраний - тримання під вартою.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_4 задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8, код ДРФО НОМЕР_2, у користь потерпілої ОСОБА_4 15 169 (п'ятнадцять тисяч сто шістдесят дев'ять) гривень у відшкодування матеріальної шкоди завданої злочином.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_8, код ДРФО НОМЕР_2 у користь держави, одержувач УДКСУ в м. Івано-Франківську, код ЄДРПОУ 37952250, з зарахуванням на розрахунковий рахунок № 31112115700002 в ГУ ДКСУ в Івано-Франківській області, МФО 836014, код класифікації 24060300 - 489 ( чотириста вісімдесят дев'ять ) гривень витрат за проведення експертиз. Решту понесених витрат вважати понесеними за рахунок держави.

Решту процесуальних витрат, пов'язаних з обвинуваченням за ч. 4 ст. 296 КК України, за якою ОСОБА_8 виправдано, вважати понесеними за рахунок держави.

Речові докази в кримінальному провадженні :

-CD-RW диск із записами з камер відеоспостереження в торговому залі магазину «Top sicret» за 11 серпня 2013 року, які долучено до матеріалів провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження ( том 1 а. п. 189, том 2 а. п. 60 ) ;

-куртку, футболку та штани, які передано на зберігання ОСОБА_5 - вважати повернутими потерпілому ОСОБА_5 ( том 2 а. п. 61 ) ;

-три гільзи, одну кулю, які передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів Івано-Франківського МВ УМВС України в Івано-Франківській області - знищити ( том 2 а. п. 62 ) ;

- пістолет з маркуванням «ZORAKI-MOD.914-S», НОМЕР_3, який знаходиться на зберіганні в камері зберігання речових доказів Івано-Франківського МВ - передати в музей дозвільної служби УМВС України в Івано-Франківській області ( том 2 а. п. 62 ).

На вирок протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим у той же строк з моменту вручення йому копії вироку, може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Івано-Франківський міський суд.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору та обвинуваченому негайно після його проголошення.

Суддя В.С. Попович