Ухвала суду № 43147161, 19.02.2015, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/4077/14-ц

Провадження № 4-с/175/97/14

У х в а л а

І м е н е м У к р а ї н и

19 лютого 2015 року Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Озерянської Ж.М.,

з участю секретаря Рись Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в сел. Ювілейне справу за скаргою ОСОБА_1 на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження, -

в с т а н о в и в :

В вересні 2014 року до суду звернувся ОСОБА_1 зі скаргою на постанову державного виконавця ВДВС Дніпропетровського РУЮ ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження, яку в січні 2015 року уточнив та просив суд поновити йому пропущений ним з поважних причин строк для подання даної скарги; визнати постанову державного виконавця ВДВС Дніпропетровського РУЮ ОСОБА_2 від 02 жовтня 2012 року про закінчення виконавчого провадження неправомірною та зобовязати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби виконати рішення суду; визнати бездіяльність працівників ВДВС щодо невиконання рішення суду від 18 липня 1991 року та ухвали суду від 10 листопада 2011 року щодо усунення перешкод, які чинить боржник за виконавчим провадженням ОСОБА_3

ОСОБА_1 у судовому засіданні скаргу підтримав та просив задовольнити її в повному обсязі.

Представник Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області за довіреністю ОСОБА_4 заперечував проти задоволення скарги.

Вислухавши сторони, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що скарга на постанову державного виконавця ВДВС Дніпропетровського РУЮ ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, у судовому засіданні встановлено, що в період з 14 червня 2011 по 02 жовтня 2012 року на примусовому виконанні у відділі Державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції перебувало виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-323 виданого 18 липня 1991 року Дніпропетровським районним судом Дніпропетровської області про зобов'язання ОСОБА_3 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користування земельною ділянкою за адресою: м. Підгородне, вул. Севастопольська, 21 межі якої визначені рішенням Підгородненської міської ради від 27 жовтня 1989 року № 198, що підтверджується рішенням Підгородненської міської ради народних депутатів (шоста сесія XXI скликання) від 19 лютого 1991 року.

В межах вищевказаного виконавчого провадження державним виконавцем було проведено всі необхідні процесуальні дії передбачені ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», щодо зобов'язання боржника не чинити перешкоди ОСОБА_1 в користуванні земельною ділянкою за адресою: м. Підгородне, вул. Севастопольська, 21, але вимоги стягувача задоволені не були про що свідчили численні скарги. Тому державний виконавець, керуючись п. 8 ч. 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» до Дніпропетровського районного суду направив заяву про зміну порядку чи способу виконання рішення, де просив суд змінити порядок та спосіб виконання рішення.

Ухвалою Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 10 листопада 2011 року змінено спосіб виконання рішення Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області віл 18 липня 1991 року по цивільній справі № 2-323/1991 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, у частині усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, а саме знести приналежну ОСОБА_3 огорожу, що розташована на земельній ділянці по вулиці Севастопольській, 21 у місті Підгородне Дніпропетровського району Дніпропетровської області, межі якої визначені рішенням Підгородненської міської ради від 27 жовтня 1989 року №198, що підтверджується рішенням Підгородненської міської ради народних депутатів (шоста сесія ХХІ скликання) від 19 лютого 1991 року.

Для належного виконання (визначення меж) вищевказаного рішення суду державним виконавцем було призначено землевпорядника Підгородненської міської ради Дніпропетровського району, Дніпропетровської області. Згідно висновку землевпорядника встановити точні розміри спірних ділянок не вдавалося можливим, так як у вищевказаного спеціаліста були відсутні вимірювальні прилади, а при виконанні ухвали суду, щодо зносу огорожі необхідно було чітке розуміння меж.

Спеціалістами ДП «Дніпропетровського науково-дослідного та проектного інституту землеустрою» було складено акт щодо відсутності огорожі на земельній ділянці № 21 по вул. Севастопольській в м. Підгородне,належної ОСОБА_3 Згідно висновку, складеного спеціалістом Інститутуземлеустрою таплану земельної ділянки, виконаного за результатами кадастрової зйомки,площа та розміри земельної ділянки, показані на плані, відповідають державному акту ОСОБА_3

02 жовтня 2012 року у порядку п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.

Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документу до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому ч. 3 ст. 75 цього Закону.

Загальні умови виконання рішень, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення врегульовано ст. 75 Закону України «Про виконавче провадження», ч. 3 якої передбачено, що у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до ст. 89 Закону України «Про виконавче провадження», та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Як вбачається з матеріалів справи, державний виконавець виходив з обставин відсутності огорожі, яка б знаходилася на земельній ділянці № 21 та відсутності у зв'язку з цим потреби у її примусовому зносі, що не можна вважати підставами для закінчення виконавчого провадження у відповідності з п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

Частина 2 статті 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, якими є зокрема видані судами виконавчі листи.

Аналізуючи наведені норми матеріального права, суд приходить до висновку про необґрунтованість постанови державного виконавця, тобто не врахування ним усіх обставин, що мають значення для прийняття такого рішення.

Сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи (ст. 383 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Таким чином, з аналізу вказаних норм права та встановлених обставин справи суд приходить до висновку, що скарга підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 10, 57-60, 208-209, 213-215, 386-387 ЦПК України, ст.ст.11, 12, 17, 49 Закону України «Про виконавче провадження», суд

у х в а л и в:

ОСОБА_5 Васильовича на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження задовольнити.

Поновити ОСОБА_1 пропущений ним строк для подання скарги на постанову державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського районного управління юстиції у Дніпропетровській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження.

Визнати постанову державного виконавця ВДВС Дніпропетровського РУЮ ОСОБА_2 від 02 жовтня 2012 року про закінчення виконавчого провадження № 34329667 на підставі п. 11 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» - неправомірною та скасувати її.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Дніпропетровський районний суд шляхом подачі в пятиденний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги.

Суддя Озерянська Ж.М.