Вирок № 43146665, 09.02.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/1694/14-к

В И Р О К

іменем України

"09" лютого 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Марченко М.В.,

при секретарях: Фещенко Є.В., Дем'яненку В.В.,

за участю прокурорів: Чорноштан А.С., Постемської Ю.Ф., Морунова Д.В.,

захисника: ОСОБА_1,

за участю потерпілої ОСОБА_2, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва кримінальне провадження №12013110040014954 на підставі обвинувального акту за підозрою,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с.Смільчинці Лисянського району Черкаської області, громадянина України, з середньою освітою, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше судимого:

01.04.2008 року вироком Звенигородського районного суду Черкаської області за ст.185ч.2 КК України на 1 рік 2 місяця позбавлення волі;

23.09.2009 року вироком Новотроїцького районного суду Херсонської області за ст.185ч.2 КК України на 3 роки позбавлення волі;

26.08.2010 року вироком Чаплинського районного суду Херсонської області за ст.185ч.2 КК України із застосуванням ст.70ч.4 КК України на 3 роки позбавлення волі, звільненого 06.10.2011 року з місць позбавлення волі на підставі постанови Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 28.09.2011 року умовно-достроково на 10 місяців;

06.03.2013 року вироком Лисянського районного суду Черкаської області за ст.185ч.3 КК України на 3 роки позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 76 КК України з випробуванням з іспитовим строком на 3 роки;

18.11.2013 року вироком Деснянського районного суду м.Києва за ст.ст.358ч.1, 185ч.3, 190ч.2 КК України із застосуванням ст.ст.70, 71 КК України на 3 роки 6 місяців позбавлення волі,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3, будучи раніше неодноразово судимим, маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та вчинив повторно корисливий тяжкий злочин.

Так, 12 вересня 2013 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, ОСОБА_3, знаходячись у власних справах неподалік дошкільного навчального закладу "Зернятко", що розташований по вулиці Алма-Атинській, 39-б у м.Києві, зайшов в приміщення вищезазначеного дошкільного закладу та, піднявшись на другий поверх підійшов до кабінету вихователя-методиста. Відчинивши двері вказаного кабінету, ОСОБА_3 побачив, що в кабінеті нікого немає, при цьому помітив на столі мобільний телефон, який вирішив таємно повторно викрасти. Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне повторне викрадення чужого майна, ОСОБА_3 зайшов в приміщення вказаного кабінету та, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, повторно викрав зі столу мобільний телефон "Samsung GT-Е2121В", чорного кольору з рожевими вставками, вартістю 400 гривень, зі стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку "Лайф", вартістю 10 гривень, на рахунку якого знаходилось 27 гривень та гаманець червоного кольору, вартістю 400 гривень, в якому знаходились грошові кошти у розмірі 115 гривень, який знаходився в сумці потерпілої.

Діючи далі, ОСОБА_3 заховав вищезазначені мобільний телефон та гаманець в кишеню, після чого направився до виходу з кабінету, при цьому був помічений потерпілою ОСОБА_2 Усвідомлюючи, що його дії по таємному заволодінню чужим майном стали носити відкритий характер, ОСОБА_3, утримуючи при собі викрадене майно, став тікати з місця вчинення злочину по сходах на перший поверх дитячого садка, а потерпіла ОСОБА_2, в свою чергу, стала наздоганяти ОСОБА_3 з вимогою припинити злочинні дії, але останній, утримуючи викрадене майно, маючи реальну можливість розпорядитись викраденим майном, на вимоги потерпілої не реагував, намагався з викраденим майном залишити приміщення дитячого дошкільного закладу, однак був затриманий охоронцем та одним з батьків відвідувачів дитячого садка. Своїми злочинними діями ОСОБА_3 завдав потерпілій ОСОБА_2 матеріальну шкоду на загальну суму 952 гривні 00 копійок.

Обвинувачений ОСОБА_3, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину в обсязі оголошеної йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.186ч.2 КК України визнав частково, послався на неправильність кваліфікації його дій, оскільки мало місце не відкрите, а таємне викрадення чужого майна, при цьому пояснив, що дійсно 12 вересня 2013 року, приблизно о 16 годині 00 хвилин, він з метою влаштування дитини своєї співмешканки до дитячого садка, зайшов в приміщення дошкільного навчального закладу "Зернятко", що розташований по вулиці Алма-Атинській, 39-б у м.Києві. Піднявшись на другий поверх, він побачив, що двері одного з кабінетів привідчинені. Відчинивши двері, він виявив, що в кабінеті нікого немає, при цьому побачив на столі мобільний телефон та гаманець, які вирішив таємно викрасти. З цією метою, він, переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, зайшов до кабінету та взяв зі столу мобільний телефон та гаманець, які поклав у кишеню своєї куртки. При виході з кабінету, він зустрів жінку, якою виявилась в подальшому ОСОБА_2, остання запитала його, що він хотів, у відповідь він повідомив, що хотів поговорити з нею, після чого жінка зайшла в кабінет, а він в свою чергу пішов від кабінету по коридору в напрямку сходів. Після цього, ОСОБА_2 вийшла з кабінету та стала кричати йому в слід зупинитись та запитувати, про що він хотів поговорити. Далі, він викинув мобільний телефон на підлогу та став спускатись по сходах вниз, після чого також викинув і гаманець. В подальшому, він був затриманий охоронцем та батьками дітей, через деякий час приїхали працівники міліції.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_4 своєї вини в обсязі оголошеної йому підозри у вчиненні кримінального правопорушення, перебаченого ст.186ч.2 КК України, його винність у вчиненні інкримінованого йому злочину підтверджується зібраними органом досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, потерпіла ОСОБА_2, будучи допитаною в судовому засіданні пояснила, що 12 вересня 2013 року вона перебувала на своєму робочому місці у дошкільному навчальному закладі "Зернятко", що розташований по вулиці Алма-Атинській, 39-б у м.Києві. Приблизно о 16 годині 00 хвилин, вона займалась прийомом привезених до дитячого садка стільців, у зв'язку з чим була відсутня в своєму кабінеті 3-4 хвилини. Коли невдовзі вона проходила повз свій кабінет, то раптом відчинились двері та з кабінету вийшов обвинувачений, як в подальшому з'ясувалось ОСОБА_3, у якого вона запитала, що він робить у її кабінеті, на що останній відповів, що чекає на неї. Тоді, вона поставила стілець, який несла та запропонувала ОСОБА_3 пройти до кабінету. Під час розмови з останнім, через відчинені двері до кабінету, вона побачила, що на столі немає її мобільного телефону та зрозуміла, що його забрав обвинувачений, при цьому ОСОБА_3 став одразу тікати, а вона, в свою чергу, розуміючи, що він забрав її мобільний телефон, стала наздоганяти його. Переслідуючи ОСОБА_3, вона кричала йому в слід, щоб він повернув її мобільний телефон та кликала на допомогу. Коли ОСОБА_3 біг по сходах вниз, він викинув її мобільний телефон та продовжив тікати. В подальшому, ОСОБА_3 затримав охоронець та хтось з батьків вихованців. Коли приїхали працівники міліції, то ОСОБА_3 просив у неї вибачення. Після цього, вона повернулась до кабінету та оглянувши шафу, виявила відсутність у своїй сумці гаманця, який було вилучено в подальшому працівниками міліції біля ніг затриманого ОСОБА_3 Загалом, останній заволодів її мобільним "Samsung GT-Е2121В", чорного кольору з рожевими вставками, вартістю 400 гривень, зі стартовим пакетом оператора мобільного зв'язку "Лайф", вартістю 10 гривень, на рахунку якого знаходилось 27 гривень та гаманцем червоного кольору, вартістю 400 гривень, в якому знаходились грошові кошти у розмірі 115 гривень. Крім того, потерпіла в судовому засіданні категорично ствердила, що при тому, як ОСОБА_3 виходив з її кабінету, вона через відчинені двері побачила відсутність на столі свого мобільного телефону, при цьому зрозуміла, що обвинувачений забрав її мобільний телефон, тому коли останній став тікати, одразу стала переслідувати ОСОБА_3 та вимагати повернути їй майно, останнього вона переслідувала на невеликій відстані, тому він чув її вимоги зупинитись та повернути викрадене майно. Також, потерпіла в судовому засіданні зазначила, що її гаманець обвинувачений викрав не зі столу, а із сумки, що знаходилась у шафі.

Із показань допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 вбачається, що він працює охоронцем дошкільного навчального закладу "Зернятко", що розташований по вулиці Алма-Атинській, 39-б у м.Києві. 12 вересня 2013 року він знаходився на своєму робочому місці у вказаному дитячому садку. Вранці та ввечері прохід до дитячого садка вільний, оскільки батьки приводять та забирають своїх дітей. Обвинувачений пройшов після обіду в приміщення дитячого садка разом з одним з батьків та піднявся на другий поверх. Через деякий час, він почув, як вихователь кликала в коридорі охорону. Почувши це, він одразу побіг на крик та разом з батьком вихованця ОСОБА_6 та ще з одним з батьків затримали обвинуваченого. Поряд з цим, свідок зазначив, що одразу після затримання обвинувачений вирвався та викинув мобільний телефон, який належав методисту, після чого намагався втекти через вікно, однак був знов затриманий, при цьому скинув гаманець. Після затримання ОСОБА_3 просив не викликати працівників міліції. В подальшому приїхали працівники міліції, які оглянули місце події та вилучили викрадене. Крім того, свідок ОСОБА_5 в судовому засіданні ствердив, що коли перший раз підбіг до обвинуваченого, то потерпіла бігла за останнім по сходам, при цьому обвинувачений, тікаючи скинув на сходах мобільний телефон, а коли, будучи затриманим, вирвався та став тікати, то при затриманні вдруге біля вікна скинув гаманець.

Свідок ОСОБА_6, будучи допитаним в судовому засіданні пояснив, що 12 вересня 2013 року, приблизно о 16 годині, прийшов до дошкільного навчального закладу "Зернятко", що розташований по вулиці Алма-Атинській, 39-б у м.Києві, забрати свою дитину. Вихователька у групі попросила допомогти перенести разом з охоронцем ліжка. В той час, коли вони переносили друге ліжко, то почули крик жінки: "тримайте злодія". Після цього, охоронець побіг на крик в напрямку коридору неподалік від сходів, при цьому він, в свою чергу, також побіг за охоронцем. Біля сходів він побачив, як охоронець з одним з батьків тримають ОСОБА_3, при цьому до них підбігла потерпіла та сказала обвинуваченому повернути їй майно. Надалі обвинувачений вирвався від охоронця та одного з батьків, які його тримали, та побіг в кінець коридору, після чого він, ОСОБА_6, разом з охоронцем затримали обвинуваченого, який просив не викликати міліцію. Зі слів потерпілої він чув, що обвинувачений заволодів її мобільним телефоном. Поряд з цим, свідок підтвердив в судовому засіданні свої показання в ході досудового слідства про те, що зі слів потерпілої на місці події йому стало також відомо про те, що обвинувачений поряд з мобільним телефоном також заволодів її гаманцем, крім того в подальшому зі слів охоронця йому стало відомо, що обвинувачений, коли тікав, викинув вказані речі на підлогу.

Вищенаведені показання потерпілої ОСОБА_2 про відкрите заволодіння ОСОБА_3 її майном узгоджуються з показаннями допитаних в судовому засіданні свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6, а також об'єктивно підтверджуються:

- даними протоколу огляду місця події від 12.09.2013 року, про те, що під час огляду місця події в приміщенні дошкільного навчального закладу "Зернятко" по вулиці Алма-Атинській, 39-б у м.Києві з місця події було вилучено гаманець червоного кольору з грошима у розмірі 115 гривень та мобільний телефон "Самсунг", якими заволодів ОСОБА_3, що належали потерпілій ОСОБА_2;

- даними талону до мобільного телефону "Самсунг";

- даними протоколу огляду предметів від 13.09.2013 року, відповідно до якого було оглянуто вилучені під час огляду місця події речі, а саме: мобільний телефон "Samsung GT-Е2121В", чорного кольору з рожевими вставками, з сім-картою оператора мобільного зв'язку "Лайф" та жіночий гаманець червоного кольору, в якому знаходились грошові кошти у розмірі 115 гривень;

- даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотокртками про те, що свідок ОСОБА_6, серед пред'явлених йому фотокарток для впізнання особи, що вчинила злочин, вказав на фотокартку із зображенням обвинуваченого ОСОБА_3;

- даними протоколу слідчого експерименту від 03 грудня 2013 року за участю обвинуваченого ОСОБА_3, який в ході даної слідчої дії розказав та показав, як саме, знаходячись в приміщенні дитячого садка "Зернятко" по вулиці Алма-Атинській, 39-б у м.Києві, в кабінеті вихователя-методиста, заволодів належними потерпілій ОСОБА_2 мобільним телефоном та гаманцем;

- даними протоколу одночасного допиту потерпілої ОСОБА_2 та підозрюваного ОСОБА_3 від 14 грудня 2013 року, в ході якого потерпіла ОСОБА_2 вказала на ОСОБА_3 як на особу, яка заволоділа її мобільним телефоном та гаманцем, при цьому зазначила, що хоча дії ОСОБА_3 по заволодінню її майном спочатку були таємними, однак в подальшому стали носити відкритий характер, оскільки зустрівши останнього при виході з її кабінету через відчинені двері вона одразу побачила відсутність на столі свого мобільного телефону та зрозуміла, що його забрав саме ОСОБА_3, який одразу почав тікати з викраденим, а вона стала наздоганяти останнього та вимагати повернення її майна, при цьому підозрюваний ОСОБА_3 в ході вказаної слідчої дії в присутності захисника пояснював, що став тікати з місця події в присутності потерпілої, коли остання знаходилась біля кабінету, а не в кабінеті.

Вищенаведені зібрані органом досудового розслідування докази, що були досліджені в судовому засіданні, які узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, суд визнає належними і допустимими та кладе їх в основу вироку.

Показання обвинуваченого ОСОБА_3 про неправильність кваліфікації його дій, оскільки з його боку мало місце таємне, а не відкрите викрадення майна потерпілої ОСОБА_2, суд визнає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються в цій частині послідовними показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що дії ОСОБА_3 по заволодінню її майном хоча спочатку і були таємними, однак в подальшому стали носити відкритий характер, оскільки зустрівши останнього при виході зі свого кабінету, через відчинені двері вона побачила відсутність на столі свого мобільного телефону та одразу зрозуміла, що його забрав саме ОСОБА_3, який при цьому почав тікати з викраденим, а вона стала наздоганяти останнього та вимагати повернення її майна, однак останній на її вимогу не реагував, продовжував тікати та в подальшому викинув її речі, але був затриманий охоронцем та свідком.

В ході слідчого експерименту потерпіла давала аналогічні показання в цій частині, які узгоджуються з показаннями свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 щодо переслідування потерпілою обвинуваченого з вимогою повернути викрадене майно.

А тому, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_3, розпочаті як крадіжка, що були виявлені потерпілою, з урахуванням суб'єктивного сприйняття останньою дій ОСОБА_3, які стали носити відкритий характер, враховуючи, що останній незважаючи на це продовжив свої дії з метою заволодіння майном потерпілої, дії обвинуваченого ОСОБА_3 належить кваліфікувати як грабіж.

З цих же підстав, суд визнає необгрунтовиними і показання обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що потерпіла виявила відсутність своїх речей, коли зайшла в приміщення кабінету.

Також безпідставними суд визнає посилання обвинуваченого про те, що потерпіла в ході впізнання під час досудового розслідування не впізнала його, оскільки потерпіла ОСОБА_2 під час додаткового допиту послалась на те, що з дня події до впізнання пройшов тривалий час. Крім того, сам обвинувачений, як в ході досудового слідства, так і в судовому засіданні не заперечував, що саме він 12 вересня 2013 року, приблизно о 16 годині, знаходячись в дошкільному навчальному закладі по вулиці Алма-Атинській, 39-б у м.Києві, вчинив безпосередньо злочинні дії спрямовані на заволодіння майном потерпілої.

Поряд з цим, суд також не приймає до уваги твердження обвинуваченого ОСОБА_3 про те, що гаманець потерпілої він викрав зі столу, оскільки показання обвинуваченого в цій частитні спростовуються неодноразовими показаннями потерпілої ОСОБА_2 про те, що гаманець у неї було викрадено з сумки. Підстав сумніватись в правдивості показань потерпілої ОСОБА_2 у суду немає.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186ч.2 КК України, в повному обсязі оголошеної йому підозри.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_3 за ст.186ч.2 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, вчинене повторно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який не працює, раніше неодноразово судимий, за місцем реєстрації характеризується негативно, як особа, що ніколи не працювала, яка схильна до крадіжок майна громадян та займається шахрайством.

Обставин, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_3, судом не встановлено.

Обставиною, яка обтяжує покарання ОСОБА_3, суд визнає рецидив злочинів.

Підстав для визнання обставиною, яка пом'якшує відповідальність, вчинення злочину внаслідок збігу тяжких особистих, сімейних чи інших обставин, як на тому наполягає обвинувачений, суд не вбачає за відсутності до цього відповідних доказів.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_3 злочину, вищезазначених даних про особу обвинуваченого, враховуючи, що ОСОБА_3 раніше неодноразово судимий та вчинив новий умисний тяжкий корисливий злочин, маючи не зняті та непогашені у встановленому законом порядку судимості, суд приходить до висновку, що ОСОБА_3 належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став, а тому вважає, що виправлення ОСОБА_3 неможливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, яке, виходячи з сукупності зазначених судом обставин, буде достатнім для виправлення ОСОБА_3 та попередження вчинення ним нових злочинів.

У зв'язку з наведеним, підстав для застосування ст.75 КК України суд не вбачає.

Крім того, враховуючи, що ОСОБА_3 вчинив злочин, за який засуджується по даній справі 12.09.2013 року, тобто після постановлення вироку Лисянського районного суду Черкаської області від 06.03.2013 року під час іспитового строку випробування та до постановлення вироку Деснянського районного суду м.Києва від 18.11.2013 року, остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити за правилами ч.4 ст.70 КК України, виходячи з того, що відповідно до останнього вироку Деснянського районного суду м.Києва від 18.11.2013 року остаточне покарання ОСОБА_3 було призначено на підставі ст.71 КК України з урахуванням призначеного йому покарання вироком Лисянського районного суду Черкаської області від 06.03.2013 року.

Речові докази по справі: мобільний телефон "Samsung GT-Е2121В", чорного кольору з рожевими вставками, з сім-картою оператора мобільного зв'язку "Лайф" та жіночий гаманець червоного кольору з грошовими коштами у розмірі 115 гривень, що належать потерпілій ОСОБА_2 та передані останній на зберігання під розписку слід залишити у володінні та розпорядженні потерпілої ОСОБА_2; DVD-диск із відеозаписом слідчого експерименту, що приєднаний до матеріалів кримінального провадження - слід зберігати при матеріалах кримінального провадження як джерело доказів.

Крім того, підлягають стягненню зі ОСОБА_3 процесуальні витрати у розмірі 782 гривні 40 копійок на користь держави за проведення по справі судово-дактилоскопічних експертиз (отримувач коштів: УК у Дніпровському районі м.Києва 24060300, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві, код банку отримувача: 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ):38012871, рахунок отримувача: 31114115700005).

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ст.186ч.2 КК України і призначити йому покарання за цей злочин у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

На підставі ст.70ч.4 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення більш суворим покаранням, призначеним цим вироком у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі, менш суворого покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м.Києва від 18.11.2013 року у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі, призначити остаточно ОСОБА_3 покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.

Запобіжний захід обраний щодо ОСОБА_3 у вигляді тримання під вартою в Київському СІЗО Управління Державної Пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області залишити без зміни до набрання вироком законної сили та вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

Строк покарання ОСОБА_3 обчислювати з 10.10.2013 року.

Речові докази по справі: мобільний телефон "Samsung GT-Е2121В", чорного кольору з рожевими вставками, з сім-картою оператора мобільного зв'язку "Лайф" та жіночий гаманець червоного кольору з грошовими коштами у розмірі 115 гривень, що належать потерпілій ОСОБА_2 та передані останній на зберігання під розписку - залишити у володінні та розпорядженні потерпілої ОСОБА_2; DVD-диск із відеозаписом слідчого експерименту, що приєднаний до матеріалів кримінального провадження - зберігати при матеріалах кримінального провадження як джерело доказів.

Стягнути зі ОСОБА_3 процесуальні витрати у розмірі 782 гривні 40 копійок на користь держави за проведення по справі судово-дактилоскопічних експертиз (отримувач коштів: УК у Дніпровському районі м.Києва 24060300, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві, код банку отримувача: 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ):38012871, рахунок отримувача: 31114115700005).

Цивільний позов по справі не заявлено.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: