Рішення № 43146647, 17.01.2015, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/19061/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" січня 2015 р. Дніпровський районний суд м. Києва

у складі: Головуючого -судді Гончарук В.П

при секретарі Погорілій К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Десята Київська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно, суд,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом в якому просила усунути відповідача ОСОБА_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2.;

внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори 24.06.2014 р. на ? частину земельної ділянки НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 та визнати за позивачем право на спадщину на всю земельну ділянку площею 0,0611 га;

внести зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом видане державним нотаріусом Десятої Київської державної нотаріальної контори від 24.06.2014 р. на ? частину квартири АДРЕСА_1, згідно яких визнати за позивачем право на спадщину на всю квартиру загальною площею 42.10 м.2 та визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану квартиру.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що вона була дружиною ОСОБА_3, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3, але відповідач не цікавився життям свого батька , ніякої допомоги останньому не надавав.

ОСОБА_3 за життя тяжко хворів, неодноразово проходив лікування в медичних закладах, потребував сторонньої допомоги, але відповідач не надавав кошти на лікування свого батька не відвідував його в медичних закладах та будь - якої допомоги не надавав позивачу по догляду ОСОБА_3,

У відповідача з його батьком ОСОБА_3 були складні стосунки, останні фактично не спілкувались.

Всі витрати пов'язані з похоронами ОСОБА_3 на себе взяла позивач , відповідач будь - якої допомоги в похованні свого батька не надавав.

Свої вимоги позивач обґрунтовує посиланням на вимоги ст.. 1224 ЦК України та просить усунути відповідача від права на спадкування за законом , посилаючись на те , що відповідач ухилявся від надання допомоги спадкодавцеві, який через свій похилий вік , тяжку хворобу перебував у безпорадному стані.

В судовому засіданні позивач та його представник повністю підтримали заявлені позовні вимоги та наполягали на їх задоволені, надавши пояснення, що викладені в позовній заяві.

Представник відповідача та відповідач в судовому засіданні категорично заперечували щодо задоволення позову, зазначаючи при цьому, що дійсно у відповідача з його батьком ОСОБА_3 були складні стосунки, але вони постійно спілкувались, крім того дійсно ОСОБА_3 за час життя хворів, був інвалідом 2- ї групи, але дані захворювання не були настільки тяжкі, щоб ОСОБА_3 перебував в безпорадному стані , крім того ОСОБА_3 вів нормальний стиль життя , отримував пенсійне забезпечення, був одружений постійно проживав зі своєю дружиною, яка в разі необхідності могла надати допомогу с ОСОБА_4 та не потребував додатково як матеріальної або іншої допомоги.

Крім того у відповідача ОСОБА_2 на утримані перебуває четверо неповнолітніх дітей та одна дитина , а саме ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 є інвалідом дитинства та відповідач ОСОБА_2 витрачає значні кошти на утримання своєї родини в зв'язку з чим не міг надавати матеріальну допомогу своєму батькові ОСОБА_3

Що стосується позовних вимог, то відповідач зі своїм представником вважає даний позов надуманим та таким, що не підлягає задоволенню.

Представник третьої особи в зал судового засідання не з'явився, хоча сповіщався належним чином про день, місце та час розгляду справи в суді.

Суд заслухавши думку учасників судового процесу, свідків, дослідивши матеріали справи встановив наступне:

Відповідач ОСОБА_2 є рідним сином ОСОБА_3

6 травня 1989 року позивач ОСОБА_1 уклала шлюб з ОСОБА_3 ( а.с. 18).

ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. ( а.с. 19), причиною смерті ОСОБА_3 став нещасний випадок

За життя ОСОБА_3 хворів на ряд захворювань , в зв'язку з чим проходив курс лікування в медичних закладах та отримував пенсійне забезпечення за віком та являвся інвалідом ІІ - ї групи загального захворювання ( а.с.61, 65, 68).

Після смерті ОСОБА_3 залишилось спадкове майно, що складалось з квартири АДРЕСА_1 та земельної ділянки площею 0,0611 НОМЕР_1, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 .

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 24.06.2014 р. позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 скористались своїм правом та успадкували по ? частині вказаної земельної ділянки та по ? частині спірної квартири ( а.с.48,49).

Крім того, позивачу ОСОБА_1 24.06.2014 р. було видано свідоцтво про право власності на ? частину спірної квартири як на спільне сумісне майно подружжя.

Як вбачається з матеріалів справи, що у відповідача ОСОБА_2 перебуває на утримані четверо дітей та одна дитина є інвалідом дитинства (а.с. 71-74).

Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_3 за час життя не складав заповіт.

У відповідності до вимог ст. 1223 Цивільного кодексу право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.

Згідно положень ч. 1 ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України до першої черги право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Як вбачається, що позивач та відповідач відносяться до першої черги спадкоємців.

Відповідно до положень другого абзацу ч. 3 та 5 ст. 1224 ЦК України не мають права на спадкування за законом батьки (усиновлювачі) та повнолітні діти (усиновлені), а також інші особи, які ухилялися від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця, якщо ця обставина встановлена судом. За рішенням суду особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Виходячи зі змісту зазначених норм закону, при вирішенні питання про усунення особи від права на спадкування, встановленню підлягає як факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, так і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та потребу спадкодавця в допомозі цієї особи.

При цьому, під безпорадним станом слід розуміти безпомічність особи, неспроможність її своїми силами через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим ця особа потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Ухилення особи від надання допомоги спадкодавцеві, який потребував допомоги, полягає в умисних діях чи бездіяльності особи, спрямованих на уникнення від обов'язку забезпечити підтримку та допомогу спадкодавцю, тобто ухилення, пов'язане з винною поведінкою особи, яка усвідомлювала свій обов'язок, мала можливість його виконувати, але не вчиняла необхідних дій.

Таким чином, ухилення характеризується умисною формою вини.

Разом з тим, в судовому засіданні не знайшли свого підтвердження обставини, на які посилається позивач, як на підставу для задоволення позову, зокрема, стосовно того, що спадкодавець потребував допомоги відповідача, який умисно ухилявся від її надання.

При цьому позивачем до суду не надано жодних доказів щодо звернення спадкодавця чи позивача до відповідача з проханням про надання будь-якої допомоги.

Не встановлено наявність таких доказів і під час розгляду справи, а також те, що спадкодавець перебував у безпорадному стані та потребував сторонньої допомоги та догляду.

Однією з засад судочинства, регламентованих п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. ст. 58-59 ЦПК України докази повинні бути належними та допустимими.

Відповідно до ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі

Згідно положень ст. 10 Цивільного процесуального кодексу України (надалі ЦПК України) сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У відповідності до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Беручи до уваги наведене та те, що оскільки, обставини на які посилається позивач та його представник як на підставу для задоволення позову, зокрема стосовно того, що спадкодавець потребував допомоги саме позивача, та що позивач умисно ухилявся від надання допомоги спадкодавцю, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, суд прийшов до висновку, що у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись ст.. 1223, 1224, 1258, 1261, 1265,1267, 1269, 1270, 1274, 1233 ЦК України керуючись ст. 10, 60, 88, 110, 130, 212, 213, 215 ЦПК України ЦПК України суд , -

В И Р І Ш И В :

В задоволені позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 третя особа Десята Київська державна нотаріальна контора про усунення від права на спадкування та визнання права власності на спадкове майно - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва, шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення, або протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення в порядку ч. 1 ст. 294 ЦПК України

Суддя: