Рішення № 43146406, 13.02.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/416/15-ц

Категорія 26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 лютого 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі головуючого судді Гребенюк В.В., за участю секретаря Шабатин Н.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство акціонерний банк «Укргазбанк» (надалі за текстом - позивач) звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 (надалі за текстом - відповідач), про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 20.12.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № ААА-563-Ф/07/KRD, за умовами якого позивач відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті для облікових операцій з банківською платіжною карткою. Позивач встановив на картковому рахунку клієнта овердрафт в розмірі 1 895 грн. з строком дії ліміту кредитування 12 місяців починаючи з 20.12.2007 р. по 20.12.2008 р. Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконує, у зв'язку з чим станом на 05.12.2014 р. виникла заборгованість у розмірі 4 388 грн. 25 коп., що складається з 1 477 грн. 83 коп. - заборгованість за овердрафтом, 2 910 грн. 42 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками за користуванням овердрафтом, у зв'язку з чим, позивач звернувся до суду за захистом порушеного права.

В судовому засіданні представник позивача вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі та просив позов задовольнити у повному обсязі, з підстав, що викладені у ньому.

Відповідач в судовому засіданні заперечувала проти задоволення позову, надала до суду письмові заперечння проти позову та заяву про застосування строків позовної давності (а.с. 56 - 58).

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, відповідача, всебічно і повно з'ясувавши обставини справи, на яких ґрунтується позов, суд приходить до висновку про залишення без задоволення позову виходячи з наступних підстав.

Як встановлено судом, 20.12.2007 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір № ААА-563-Ф/07/KRD (надалі за текстом - кредитний договір) за умовами якого позивач відкрив відповідачу картковий рахунок № НОМЕР_1 в національній валюті для облікових операцій з банківською платіжною карткою. Позивач встановив на картковому рахунку клієнта овердрафт в розмірі 1 895 грн. з строком дії ліміту кредитування 12 місяців починаючи з 20.12.2007 р. по 20.12.2008 р. (а.с. 6 - 8).

Факт отримання коштів підтверджується заявою-анкетою на відкриття карткового рахунку (а.с. 10-11).

Відповідач умови кредитного договору належним чином не виконала, у зв'язку з чим, станом на 05.12.2014 р. виникла заборгованість у розмірі 4 388 грн. 25 коп., що складається з 1 477 грн. 83 коп. - заборгованість за овердрафтом, 2 910 грн. 42 коп. - прострочена заборгованість за нарахованими відсотками за користуванням овердрафтом, що підтверджується розрахунком позивача (а.с. 12-19).

Розрахунки позивача, з посиланням на належні та допустимі докази, відповідачем спростовані не були.

У відповідності до ст. 526 Цивільного кодексу України (надалі за текстом - ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами, у відповідності до ст. 629 ЦК України.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до положень ст. ст. 6, 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до принципу диспозитивності цивільного процесу суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

За таких обставин, на основі з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що права позивача було порушено.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У відповідності до ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила

Згідно ч. 4 ст. 267 ЦК України, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 19.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» передбачено, що встановивши, що строк для звернення з позовом пропущено без поважної причини, суд у рішенні зазначає про відмову в позові з цих підстав, якщо про застосування позовної давності заявлено стороною у спорі, зробленою до ухвалення ним рішення, крім випадків, коли позов не доведено, що є самостійною підставою для цього.

Відповідачем було подано до суду заперечення проти позову, яке обґрунтовувалось останньою пропуском строків позовної давності позивачем по справі.

У відповідності до ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Як вбачається з розрахунку заборгованості, відповідач здійснював погашення кредиту по 31.04.2011 р., в той час, як за захистом порушеного права до суду позивач звернувся 26.12.2014 р.

Посилання представника позивача на ті обставини, що строк позовної давності пропущено не було, спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Клопотання про визнання поважними причин пропущення позовної давності, від позивача до суду не надходило.

Згідно ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

У відповідності до ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього кодексу. Згідно ч. 4 цієї ж статті доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно вимог ст. ст. 27 - 30 ЦПК України засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтвердженні певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

На основі з'ясованих обставин справи, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позивачем було пропущено строк позовної давності, а відтак, позовні вимоги підлягають залишенню без задоволення.

На підставі викладеного, керуючись Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 19.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі», ст. ст. 256 - 257, 267, 525 - 526, 610, 625, 629, 651, 1049 - 1050, 1054 ЦК України, ст. ст. 3 - 14, 27 - 30, 57 - 60, 79, 81, 88, 208 - 209, 213 - 215, 224, 294 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов публічного акціонерного товариства акціонерного банку «Укргазбанк» до ОСОБА_1, про стягнення заборгованості за кредитним договором - залишити без задоволення;

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва шляхом подання апеляційної скарги через Подільський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В. В. Гребенюк