Рішення № 43146310, 20.02.2015, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/5755/13-ц

провадження № 2/753/79/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" лютого 2015 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Дубаса В.А.,

при секретарі: Іващенко Є.В., Ридзель О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві в приміщенні суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності та цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про часткове визнання недійсним договору довічного утримання, -

в с т а н о в и в:

У квітні 2013 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності.

Позивач свої вимоги обґрунтовувала тим, що 18.10.2012 року між ОСОБА_2, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 було укладено договір довічного утримання (догляду). Згідно з п.1 вказаного договору позивач передала у власність відповідачу належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_4 також передав у власність ОСОБА_3 належну йому 1/2 частину цієї ж квартири.

У свою чергу згідно п. 12 вказаного договору відповідач зобов»язувалась забезпечувати ОСОБА_2 у межах вартості матеріального забезпечення та її сина, надавати необхідний догляд (опікування), що не охоплюється утриманням (матеріальним забезпеченням): доглядати під час хвороби, доставляти до місця проживання відчужувачів необхідних їм ліків, продуктів харчування тощо.

Проте, як напогає позивач, відповідач відразу ж після укладення вказаного договору відмовилась належним чином виконувати свої обов'язки, зокрема: вона не виконувала взятих на себе обов'язків по договору довічного утримання (догляду), не годувала ОСОБА_2 та її сина, не прибирала в квартирі, не надавала грошової допомоги, а тому позивач разом із сином змушені були жити в умовах, які є непридатними для нормального життя.

Позивач вважала, що зі сторони відповідача наявне істотне порушення умов договору довічного утримання, і внаслідок цих порушень відповідачем у справі завдано шкоди позивачу, яка значною мірою позбавляє позивача того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 помер, позивач є єдиним спадкоємцем першої черги за законом, яка прийняла спадщину, оскільки проживала разом зі спадкодавцем (ст.ст. 1261, 1268 ЦК України).

ОСОБА_2 зателефонувала своїм родичам, які мешкають у Одеській області, з метою отримання допомоги та підтримки, що їй були необхідні після смерті сина, які відразу приїхали до м. Києва

Крім того, відповідач самостійно прийняла рішення про кремацію тіла ОСОБА_4, що порушує п. 12.4 договору, який говорить, що набувач зобов»язується поховати відчужувачів з додержанням прийнятих громадських та християнських звичаїв.

Родичі ОСОБА_2, що мешкають в Одеській області, після смерті сина та з її згоди, забрали ОСОБА_2 проживати до себе в Одеську область, оскільки в тих «запущених» умовах в яких вона проживала разом із своїм сином залишатися було не можливо, а допомога на яку вона розраховувала за укладеним договором зі сторони відповідача їй не надавалась. Крім того, родичі забрали ОСОБА_2 в хворобливому стані здоров'я.

Ухвалою суду від 21.11.2014 року об'єднано в одне провадження цивільну справу №753/5755/13ц за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності з цивільною справою №753/18529/14-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про часткове визнання недійсним договору довічного утримання.

Обґрунтовуючи другий позов ОСОБА_2 посилалась на вищевказані обставини та просила суд визнати недійсним договір довічного утримання від 18.10.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу - ОСОБА_6 в частині його укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Позивач посилалась на ч. 5 ст. 203 ЦК України та наполягала, що ОСОБА_3, укладаючи договір довічного утримання не була спрямована на реальне настання правових наслідків, що обумовлені договором, а тому на підставі ст. 215 ЦК України просила визнати його недійсним у згаданій частині.

На підставі викладеного та зважаючи на остаточну заяву про зміну позовних вимог від 20.01.2015 року, позивач просила суд за двома позовними заявами:

- розірвати договір довічного утримання від 18.10.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в частині його укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3;

- визнати недійсним договір довічного утримання від 18.10.2012 року, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 в частині його укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3;

- визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Представник позивача у судове засідання 20.02.2015 року не з'явилась, однак подала до суду заяву про закінчення розгляду справи у відсутність представника позивача, у минулих судових засіданнях представник позивача позовні вимоги обох позовів підтримала у повному обсязі та просила суд їх задовольнити, надавала відповідні пояснення.

Представник відповідача у судове засідання 20.02.2015 року також не з'явилась, проте подала до суду заяву про закінчення розгляду справи у відсутність представника відповідача, у минулих судових засіданнях представник відповідача позовні вимоги обох позовів не визнала у повному обсязі та просила суд відмовити у їх задоволенні, надавала відповідні пояснення суду.

Суд визнав за можливе завершити розгляд справи за відсутності сторін на підставі наявних у ній даних та доказів.

Заслухавши учасників процесу, дослідивши матеріали справи, допитавши свідків, суд приходить до наступних висновків.

Судом встановлено, що 18.10.2012 року між ОСОБА_2, ОСОБА_4 (відчужувачами) та ОСОБА_3 (набувачем) було укладено договір довічного утримання (догляду), який посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстровано в реєстрі за №573.

Згідно з п.1 вказаного договору позивач передала у власність відповідачу належну їй 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, ОСОБА_4 також передав у власність ОСОБА_3 належну йому 1/2 частину цієї ж квартири.

З витягу про державну реєстрацію прав, який видано КП Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об»єкти нерухомого майна від 06.11.2012 року вбачається, що зазначена квартира на підставі договору довічного утримання (догляду) на праві власності зареєстрована за ОСОБА_3 (а.с. 127).

ОСОБА_3 відповідно до п.п. 12.1, 12.3, 12.4 вказаного договору зобов»язувалась в межах вартості матеріального забезпечення довічно утримувати відчужувачів, надавати необхідний догляд (опікування), що не охоплюється утриманням (матеріальним забезпеченням): доглядати під час хвороби, доставляти до місця проживання відчужувачів необхідних їм ліків та продуктів харчування тощо. Після смерті відчужувачів набувач зобов»язувалась поховати кожного з них з додержанням прийнятих громадських та християнських звичаїв.

Пунктом 14 договору передбачено, що щомісячна сума матеріального (грошового) забезпечення (утримання) кожного з відчужувачів складає по 500 грн. (а всього відповідно - 1000 грн.), які повинні передаватись набувачем відчужувачам готівкою щомісяця до 20-го числа.

З додатку до договору довічного утримання від 18.10.2012 року вбачається, що за період з 18.10.2012 року до 18.01.2013 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за результатами виконання договору претензій одна до одної не мають (а.с. 61), що підтверджує повне виконання набувачем своїх обов»язків за договором у т.ч. щодо виплати матеріального забезпечення у сумі 500 грн. щомісячно.

Однак, як встановлено судом, приписи укладеного договору довічного утримання (догляду) не містять чітко визначеного як порядку (способу) надання набувачем ОСОБА_3 родині ОСОБА_2 догляду (опікування) у вигляді догляду під час хвороби, доставлення до місця проживання відчужувачів необхідних їм ліків та продуктів харчування тощо, так і не містять порядку (способу) прийняття такого догляду ОСОБА_2, або неприйняття, висловлення ними зауважень, претензій тощо.

Встановлено, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 61 року у м. Києві помер, що вбачається зі свідоцтва про смерть від 06.03.2013 року (а.с. 6).

Матеріали справи містять низку письмових доказів стосовно надсилання ОСОБА_3 ОСОБА_2 у м. Білгород-Дністровський, Одеської області матеріального забезпечення, однак остання відмовлялась їх отримувати, чим сама порушувала приписи п. 14 укладеного договору, про свідчать відповідні листи з поштових відділень (а.с. 81, 106, 108).

Свідок ОСОБА_7 (двоюрідна сестра померлого ОСОБА_4.) показала суду, що познайомилась з ОСОБА_3 на похоронах брата, остання керувала похованням. Мати свідка (ОСОБА_8.) десь у 2011 році приїздила до м. Києва, привозила ОСОБА_2 гроші та пропонувала їй переїхати жити до Одеської області у м. Білгород-Дністровський. На похоронах ОСОБА_4, свідок дізналась від позивача про укладений договір довічного утримання. ОСОБА_2 сама попросилась поїхати в м. Білгород-Дністровський, бо боялась залишитись сама. Квартира, де проживала ОСОБА_2 (станом на день поховання її сина) була у занедбаному стані, сама ОСОБА_2 жалілась свідку, що у неї педикульоз та короста, після ночівлі у вказаній квартирі і сама свідок виявила у себе ознаки зазначених хвороб. Зараз за комунальні послуги по утриманню вказаної квартири платить мати свідка ОСОБА_8 (яка є рідною сестрою померлого чоловіка ОСОБА_2.). ОСОБА_8 передає гроші сусіду ОСОБА_9, який і оплачує комунальні послуги. Зі слів позивача, свідок знає, що після укладення вказаного договору, декілька разів на тиждень ОСОБА_3 приносила ОСОБА_2 їжу та ліки, грошей відповідач позивачу не давала. Після затоплення, за ремонт квартири платила сама ОСОБА_2 Свідок також показала, що дуже рідко бачилась з позивачем та її сином за його життя, оскільки мешкали у різних регіонах країни. Після того як ОСОБА_2 забрали до м. Білгород-Дністровського, ОСОБА_3 декілька разів робила їй грошові перекази, проте ОСОБА_2 просила повернути гроші, тому що вона цих грошей не хотіла від ОСОБА_3

Свідок ОСОБА_10 (сусід ОСОБА_2, яку знає вже 30 років, був у дружніх відносинах з її сином ОСОБА_4.) показав суду, що неодноразово ходив та купував продукти для позивача та її сина за їх гроші, перед похованням він сам особисто мив та брив ОСОБА_4 (після смерті). ОСОБА_3 зробила поминальний обід у квартирі, де проживає ОСОБА_2 На похорон ОСОБА_4 також приїхали родичі з Одеської області. Свідок обізнаний про те, що ОСОБА_3 іноді приносила ОСОБА_2 продукти харчування, хто готував їжу для позивача свідку не відомо. Станом на день допиту, саме свідок отримував квитанції та платив за комунальні послуги по утриманню квартири ОСОБА_2, в якій після виїзду позивача в Одеську область проживає квартирант. ОСОБА_11 дала ключі від квартири квартиранту і сказала, щоб він там жив та дивився за квартирою.

Свідок ОСОБА_12 (сусідка ОСОБА_2, яку знає з дитинства, у дружніх відносинах з нею) показала суду, що не знає точно коли саме був укладений договір довічного утримання, ОСОБА_2 якось сама, незадовго до смерті сина розповіла свідку про укладений договір, приблизно з цього ж часу свідок і знає ОСОБА_3 Свідок показала, що сама возила та забирала ОСОБА_13 з лікарні у період часу грудень 2012 року - січень 2013 року, приносила ОСОБА_2 їжу. ОСОБА_3 свої функції взагалі не виконувала, в квартирі ОСОБА_2 завжди було грязно, не прибрано, свідок вважала, що відповідач не могла виконувати свої обов»язки бо сама ходила на роботу. У квартирі ОСОБА_2 свідок бачила відповідача двічі, зокрема, тоді коли помер ОСОБА_4 Свідок за гроші ОСОБА_2 купувала їй продукти харчування, сама прибирала в неї у квартирі, ОСОБА_2 розповідала свідку, що відповідач відмовлялась її мити, і що в неї вже чешеться все тіло. ОСОБА_2 проживала разом з сином та обидвоє мали поганий стан здоров»я. Свідок повідомила, що ніколи не брала грошей ні від ОСОБА_2, ні від ОСОБА_3 за прибирання та догляд. ОСОБА_2 08.03.2013 року поїхала з сестрою її чоловіка жити до Одеської області.

Свідок ОСОБА_14 (є другом батька ОСОБА_3.) показав суду, що покійний ОСОБА_4 розповідав йому, що ОСОБА_3 доглядає його та його матір. Все розпочалось десь 2-3 роки тому, свідок бачив як ОСОБА_3 бігала з сумками до ОСОБА_2, ходила у лікарню до ОСОБА_4, коли затопило квартиру ОСОБА_2, саме ОСОБА_3 займалась ремонтом квартири, найняла ОСОБА_15 для для вчинення ремонту, однак хто платив йому за роботу свідок не знає. ОСОБА_3 сама займалась похоронами ОСОБА_4, готувала поминальний обід, ОСОБА_2, особисто на поминальному обіді казала, що дякуючи ОСОБА_3, вони провели нормально похорони ОСОБА_4 У ОСОБА_4 були якісь хороби з ногами. Свідок не бачив і не знає чи готувала їжу відповідач позивачу та її сину та чи проводила вона прибирання квартири, де жили останні.

Свідок ОСОБА_16 (сусід ОСОБА_3.) показав суду, що бачив як ОСОБА_3 разом зі своєю мамою ходила до квартири ОСОБА_2 носили їй їжу та ходили з пилососом для прибирання її квартири. Оскільки вікна квартири, у якій мешкає свідок виходять на вікна квартири ОСОБА_2, то свідок через вікно неодноразово бачив, як ОСОБА_3 проводила прибирання квартиру позивача. Одного разу свідок бачив як у ОСОБА_3 порвалась сумка, з якої повипадали продукти, які остання несла ОСОБА_2.

Свідок ОСОБА_8 (рідна сестра померлого чоловіка ОСОБА_2.) показала суду, що після смерті її брата, чоловіка ОСОБА_2, вона пропонувала останній переїхати із сином у м. Білгород-Дністровський, однак ОСОБА_2 вирішила залишитись у м.Києві. Про укладений договір довічного утримання свідок дізналась у квітні 2011 року, коли вдруге приїхала у Київ (у квітні 2011 року) на поминках свідок прочитала текст договору, інших документів вона не бачила, а у квартирі з документів був лише паспорт та пенсійне посвідчення посвідчення ОСОБА_2 Свідок приїжджала до позивача за рік до смерті її сина, переказувала ОСОБА_2 грошові кошти у 2000-2003 роках. Свідок пропонувала ОСОБА_3 повернути їй всі кошти, що вона витратила та розірвати укладений договір довічного утримання, однак відповідач не погодилась на таку пропозицію. Одразу після похорон ОСОБА_4 свідок забрала позивача до Одеської області, де ОСОБА_2 довелось лікували від педикульозу та чесотки, внаслідок тієї антисанітарії, що була у квартирі. Саме свідок писала ОСОБА_3 розписку про те, що запрошує ОСОБА_2 у гості до себе у м. Білгород-Дністровський у березні 2011 року (а.с. 63). У відсутність ОСОБА_2 у квартирі проживають родичі сусіда позивача ОСОБА_10, якому свідок пересилає гроші для оплати комунальних послуг за квартиру. Свідок один раз отримала грошовий переказ від відповідача для ОСОБА_2, однак відразу ж повернула кошти оскільки позивач ОСОБА_2 від них відмовилась. ОСОБА_2 не давала відповідачу дозволу на кремацію її сина.

Свідок ОСОБА_17 (мати ОСОБА_3.) показала суду, що познайомилась з позивачем літом 2012 року, ОСОБА_2 сама звернулаль до її дочки з пропозицією укласти договір довічного утримання. ОСОБА_3 кожен день носила їжу ОСОБА_2, прибирала у неї в квартирі, після затоплення квартири, в якій проживає позивач домоглась від ЖЕД компенсації на її ремонт. Свідок допомагала відповідачу телефонувати родичам ОСОБА_2 та повідомляла про смерть та дату похорон ОСОБА_4 На наступний день після смерті ОСОБА_4 свідок принесла сніданок позивачу, однак у неї в квартирі вже перебували її родичі, що прибули на похорон. Свідок обізнана з умовами укладеного договору, прочитала його практично на наступний день після його укладання та вважає, що відповідач ОСОБА_3 добросовісно виконувала його приписи. На момент укладення договору відповідач не працювала, однак з грудня 2012 року вона офіційно влаштувалась на посаду бухгалтера, місце її роботи розташоване десь в районі ОСОБА_18, яка у неї зарплатня свідок точно не знає. Свідок особисто готувала їжу для ОСОБА_4, зокрема для ОСОБА_19 готувала дієтичну їжу, а ОСОБА_2 їла практично все. Свідок показала, що ОСОБА_3 і сама прибирала у квартирі і наймала для цього сусідку ОСОБА_12

Свідок ОСОБА_2 (позивач у справі) показала суду, що знала дідусув та бабусь відповідача, також знала, що певний період її син ОСОБА_4 вигулював собаку батька ОСОБА_3, бо її батько хворів. Свідок проживала у квартирі зі своїм сином, мешкали вони у різних кімнатах. Також, показала, що відповідач сама до неї прийшла та запропонувала укласти з нею договір довічного утримання. Свідок показала, що підписала договір практично нічого не бачачи, не розуміючи та не читаючи, під час підписання договору були присутні ще якісь жінки, син на підписанні договору у нотаріуса не був присутній. Як та за яких обставин її син також підписав з відповідачем цей же договір свідок не знає. Коли затопило її квартиру ОСОБА_3 запросила сусіда, щоб він допоміг зробити ремонт, ОСОБА_3 заплатила за купівлю фарби та шпалер, однак свідок повернула їй за це гроші і за ремонт платила сама. З ЖЕД оформлювали документи на компенсацію витрат на ремонт, однак хто займався цим питанням свідок не знає. ОСОБА_3 приходила лише раз з літровою банкою картоплі, жодним чином не допомагала, не прибирала у квартирі, не готувала їжу, лише іноді у ввечері телефонувала і питала як справи. Коли син свідка був у лікарні, ОСОБА_2 допомагала знайома, яка деякий час проживала з нею та зранку носила їжу до ОСОБА_4 у лікарню. Після смерті сина свідок не давала ОСОБА_3 дозволу на його кремацію. Одразу ж після похорон сина, свідок поїхала жити до сестри її покійного чоловіка в Одеську область, яка до теперішнього часу доглядає за нею. Відповідач дійсно періодично робить грошові перекази свідку, однак свідок не хоче їх приймати.

Суд критично ставиться, не бере до уваги та відхиляє показання ОСОБА_2, оскільки вона є позивачем у справі, а тому є особою зацікавленою у задоволенні позову повністю та визнанні за нею права власності на спірну квартиру.

Разом з тим, суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_7, ОСОБА_8 та не бере їх до уваги, оскільки ці особи є родичами ОСОБА_2 та її покійному чоловіку та сину, саме у них зараз проживає ОСОБА_2, а тому згадані свідкі є також зацікавленими особами у задоволенні позову та визнанні права власності на квартиру саме за ОСОБА_2, з цих же підстав суд критично ставиться та не бере до уваги показання свідка ОСОБА_17, оскільки будучи матір»ю відповідачу ОСОБА_3, вона, очевидно, що є зацікавленою особою у тому, щоб суд вимоги позовів відхилив.

Всі інші свідки надали суду показання, з яких достеменно встановити (підтвердити) обставини як невиконання/неналежного виконання набувачем ОСОБА_3 своїх обов'язків, так і повного належного виконання цих обов'язків, не вбачається за можливе, оскільки, зокрема, показання свідка ОСОБА_12та ОСОБА_10 про те, що ОСОБА_3 не прибирала у квартирі, не купувала продуктів та не готувала ОСОБА_2 їжу, спростовуються показаннями свідків ОСОБА_16 та ОСОБА_14, які показали, що бачили як ОСОБА_3 опікувалась ОСОБА_2, прибирала та готувала їм.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_2 ще до смерті сина та переїзду на проживання до Одеської області намагалась розірвати укладений договір довічного утримання (догляду) з причин його невиконання або неналежного виконання саме ОСОБА_3

З довідки комінтернівської центральної районної лікарні від 11.03.2013 року (а.с. 34) вбачається,що ОСОБА_2 поставлено діагноз: алергічний дерматит, короста та педикульоз, однак встановити внаслідок чого та коли саме виникли ці хвороби: через антисанітарний стан у квартирі або через недотримання власної гігієни або з інших причин (у т.ч. переїзд до Одеської області поїздом та користування у поїзді постільною білизною тощо) не вбачається за можливе, оскільки це потребує спеціальних знань у галузі медицини.

Відповідно до вимог ст. 744 ЦК України за договором довічного утримання одна сторона передає другій стороні у власність житловий будинок, квартиру або їх частину, інше нерухоме майно або рухоме майно, яке має значну цінність, взамін чого набувач зобов'язується забезпечувати відчужувача утриманням та (або) доглядом довічно.

У ст.610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Згідно зі ст. 755 ЦК України договір довічного утримання (догляду) може бути розірваний за рішенням суду: 1) на вимогу відчужувача або третьої особи, на користь якої він був укладений, у разі невиконання або неналежного виконання набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини; 2) на вимогу набувача. Договір довічного утримання (догляду) припиняється зі смертю відчужувача.

У відповідності до ч. 1 ст. 756 ЦК України у разі розірвання договору довічного утримання (догляду) у зв'язку з невиконанням або неналежним виконанням набувачем обов'язків за договором, відчужувач набуває право власності на майно, яке було ним передане, і має право вимагати його повернення.

Частиною 1 ст. 11 ЦПК України передбачено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 10 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог чи заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов'язок по доведенню обставин справи покладено на кожну із сторін, суд приходить до висновку про те, що позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання від 18.10.2012 року в частині його укладення між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 та визнання за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1, необхідно відхилити з огляду на недоведення позивачем належними та допустимими доказами невиконання або неналежного виконання ОСОБА_3 договору довічного утримання.

Позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про часткове визнання недійсним договору довічного утримання задоволенню не підлягає виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити Цивільному Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Статтею 203 ЦК України встановлено вимоги додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: 1) зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; 2) особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; 3) волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; 4) правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; 5) правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; 6) правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

У відповідності до статті 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Пунктом 7 Постанови №9 Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року передбачено, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом. За змістом статті 216 ЦК та виходячи із загальних засад цивільного законодавства суд може застосувати з власної ініціативи реституцію як наслідок недійсності оспорюваного правочину. Інші наслідки недійсності оспорюваного правочину (відшкодування збитків, моральної шкоди тощо) суд застосовує відповідно до статті 11 ЦПК.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання правочину недійсним (ч.ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України).

Статтею 57 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зважаючи на те, що обов'язок по доведенню обставин справи покладено на кожну із сторін, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 про визнання недійсними договору довічного утримання у частині його укладення між ОСОБА_4 та ОСОБА_3, оскільки позивачем не доведено суду належними та допустимими доказами наявності підстав недійсності правочину, зокрема недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог частини 5 статті 203 ЦК України.

Відповідно до ст. 88 ч. 1 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

З огляду на відхилення позовних вимог судові витрати стягненню з відповідачів не підлягають.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 10, 11, 57-61, 208, 209, 212-215, 218 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

У задоволенні позовної заявиОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання договору довічного утримання та визнання права власності та позовної заяви ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про часткове визнання недійсним договору довічного утримання - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

СУДДЯ:

Повний текст рішення

суду складено 17.03.2015 року