Ухвала суду № 43142030, 12.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

12.03.2015Справа № 3/10

За скаргою Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ»

на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління

юстиції у м. Києві

У справі за позовом Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри»

До Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ»

Про стягнення 96 944,77 грн. та зобов'язання оформити товари в інший митний

режим

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від скаржника Кузьменко О.В. - по дов. № 10 від 05.01.2015

від ДВС Шпак О.І. - по дов. № б/н від 24.02.2015

від позивача не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри» про стягнення з Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ» 96 944,77 грн. основного боргу, який виник внаслідок неналежного виконання взятих на себе останнім зобов'язань згідно договору про надання послуг по декларуванню та зберіганню товарів на митно-ліцензійному складі № 10-034/МЛС від 13.05.2010 та про зобов'язання відповідача оформити товари в інший митний режим (ніж режим митного складу) зі сплатою відповідних митних платежів та вивезти товар з митного ліцензійного складу.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 3/10 від 09.02.2012 частково задоволені позовні вимоги та стягнуто з Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ» на користь Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри» 96 944,77 грн. основного боргу, 1 938,90 грн. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Київського апеляційного господарського від 26.03.2012 рішення Господарського суду міста Києва № 3/109 від 09.02.2012 залишено без змін.

23.04.2012, в зв'язку з набранням рішенням законної сили Господарським судом міста Києві було видано відповідний наказ.

Ухвалою Вищого господарського суду України № 3/10 від 11.06.2012 відповідачу було відмовлено в прийняті касаційної скарги та повернуто без розгляду.

Ухвалою Вищого господарського суду України № 3/10 від 15.08.2012 в прийняті касаційної скарги відповідача було відмовлено.

27.01.2015 відповідач звернувся до суду зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, відповідно до якої просить суд зобов'язати Відділ державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві припинити розшук наступних транспортних засобів: ЗАЗ 110558-44, реєстраційний номер: АА 2254 КХ; номер шасі: Y6D110558В0051036 та IVECO 35С, реєстраційний номер: АА 2253 КХ, які належить на праві власності Приватному підприємству «Спецобладнання-Київ», який оголошено постановою ВП № 45369314 шляхом винесення відповідної постанови. Також скарга містить клопотання про поновлення строку для звернення зі скаргою, посилаючись на те, що з постановою про оголошення розшуку майна боржника ВП № 45369314 від 06.11.2014 скаржник був ознайомлений лише 14.01.2015.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/10 від 04.02.2015 скаргу призначено до розгляду на 26.02.2015.

Представник скаржника в судовому засіданні 26.02.2015 вимоги скарги підтримав повністю.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 3/10 від 26.02.2015, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника органу ДВС та невиконанням останнім вимог ухвали суду від 04.02.2015, розгляд скарги було відкладено на 12.03.2015.

ВДВС Дарницького РУЮ у м. Києві 12.03.2015 до відділу діловодства суду подано заперечення на скаргу, в яких по суті скарги зазначає, що дійсно боржником направлялись мирові угоди тільки ЗАТ «Українські вантажні кур'єри» та ТОА «Парус Експо Медіа». 10.08.2014 на адресу відділу надійшов лист від ЗАТ «Українські вантажні кур'єри», згідно якого стягував відмовився від укладення мирової угоди з боржником. З матеріалів виконавчого провадження вбачається, що боржник був обізнаний щодо відкритих виконавчих проваджень, а саме директор Рубанчук В.Д. 12.03.2014 особисто ознайомився з матеріалами виконавчого провадження та мав достатньо часу запропонувати державному виконавцю саме на яке майно необхідно звернути стягнення в першу чергу, як це визначено ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження». зазначає, що в п. 4 ст. 40 Закону зазначено, що дії щодо не оголошення розшуку майна боржника є бездіяльністю державного виконавця і можуть бути оскаржені в судовому порядку. В порядку ст. 6 Закону державний виконавець вчиняє всі дії надані цим Законом та не допускає порушень прав та законних інтересів юридичних осіб. З огляду на викладене просить в задоволенні скарги відмовити повністю.

Позивач в судове засідання 12.03.2015 не з'явився.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників скаржника та органу ДВС, Господарський суд міста Києва, встановив:

Згідно ст. 115 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України і виконуються у порядку, встановленому Законом України «Про виконавче провадження».

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню, у разі невиконання їх у добровільному порядку, регламентуються Законом України «Про виконавче провадження» (далі - Закон).

Зазначеним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних дій державних виконавців.

Відповідно до статті 1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Примусове виконання рішень покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України. Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України «Про державну виконавчу службу».

24.01.2013 державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП № 36396196 про відкриття виконавчого провадження, згідно якої відкрито виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва № 3/10 від 23.04.2012 про стягнення з Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ» на користь Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри» 98 883,67 грн.

29.03.2013 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 3/10 від 23.04.2012 винесено постанову ВП № 36396196 про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, згідно якої, у зв'язку з невиконанням у встановлений для добровільного виконання строк, накладено арешт на все майно, що належить боржнику у межах суми звернення стягнення 98 883,67 грн.

31.07.2013 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві винесено постанову ВП № 36396196 про арешт коштів боржника, згідно якої, у зв'язку з невиконанням у встановлений для добровільного виконання строк, накладено арешт на кошти, що належить боржнику у межах суми 98 883,67 грн.

06.11.2014 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві при примусовому виконанні наказу Господарського суду міста Києва № 3/10 від 23.04.2012 винесено постанову ВП № 36396196 про об'єднання у зведене виконавче провадження, згідно якої об'єднано у зведене виконавче провадження № 39586841 до виконавчого провадження ВП № 36396196 щодо стягнення боргу з Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ».

З матеріалів справи вбачається, що Відділом державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві, окрім наказу Господарського суду міста Києва № 3/10 від 23.04.2012 щодо боржника ПП «Спецобладнання-Київ» було відкрито виконавчі провадження з примусового виконання таких наказів Господарського суду № 910/9598/13 від 06.08.2013, № 910/18704/13 від 23.12.2013 та № 910/11606/13 від 01.11.2013.

Частиною 1 ст. 33 Закону визначено, що у разі якщо в органі державної виконавчої служби відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження і на майно боржника накладається арешт у межах загальної суми стягнення, виконавчого збору і можливих витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій.

Відповідно до п. 3.8. Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України № 512/5 від 02.04.2012 у разі якщо в органі ДВС відкрито кілька виконавчих проваджень про стягнення коштів з одного боржника, вони об'єднуються у зведене виконавче провадження.

Виконання зведеного виконавчого провадження розпочинається постановою про об'єднання виконавчих проваджень у зведене виконавче провадження. Про приєднання виконавчого провадження до зведеного виконавчого провадження виноситься постанова, копія якої зберігається у зведеному виконавчому провадженні. Виконавчі провадження щодо одного боржника об'єднуються у зведене виконавче провадження або приєднуються до зведеного виконавчого провадження не пізніше наступного робочого дня після закінчення строку, наданого боржнику для самостійного виконання.

Виконавчі провадження за наказами суду 910/9598/13 від 06.08.2013, № 910/18704/13 від 23.12.2013 та № 910/11606/13 від 01.11.2013 відповідними постановами державного виконавця було об'єднано до зведеного виконавчого провадження № 45369314 (копії постанов знаходяться в матеріалах справи).

06.11.2014 головним державним виконавцем Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження ВП № 45369314 винесено постанову про розшук майна боржника, згідно якої оголошено розшук транспортного засобів: ЗАЗ 110558-44, вантажний малотоннажний пікап-В, 2010 року випуску, реєстраційний номер АА 2254 КХ, VIN номер шасі (кузова, рами): Y6D110558D0051036; IVECO 35C, вантажний малотоннажний фургон-В, 2008 року випуску, реєстраційний номер АА 2253 КХ, що належить боржнику - ПП «Спецобладнання-Київ».

Як вбачається з повідомлення № 10/26478 від 05.12.2014 Управління державної автомобільної інспекції ГУ МВС України в м. Києві зазначені вище транспортні засоби поставлено на автоматизований облік до А/С «Розшук».

В обґрунтування скарги заявник зазначає, що він звертався до стягувача - Закритого акціонерного товариства «Українські вантажні кур'єри» (лист № 21/2014 від 21.07.2014) про укладення мирової угоди у виконавчих провадженнях ВП № 36396196 та № 42688214 (за наказами суду № 3/10 від 23.04.2012 та № 910/11606/13 від 01.11.2013). Копія даного листа була направлена до Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві та отримана останнім 23.07.2014 за вх. № 11809/03-35. Заявник дізнався про існування постанови про розшук майна лише 14.01.2015 під час ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження. Зазначає, що ним було передано нарочно державному виконавцю підписану між ПП «Спецобладнання-Київ» та ТОВ «Парус Експо Медія» мирову угоду для затвердження. Вказує на те, що зазначені дії заявника свідчать про намір підприємства сплатити суму заборгованості, здійснюючи періодичні платежі за мировими угодами. Однак, державним виконавцем не зважаючи на те, що боржник не ухиляється від виконання рішення суду та намагається в самостійному порядку виконати рішення суду, не було запропоновано самостійно надати транспортні засоби для проведення опису майна та всупереч викладеному оголошено розшук транспортних засобів. Також зазначає те, що державним виконавцем на боржника покладено додаткові витрати.

Суд не погоджується з такими доводами з огляду на наступне

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ч. 4 ст. 121 Господарського процесуального кодексу України мирова угода, укладена сторонами у процесі виконання судового рішення, подається на затвердження господарського суду, який прийняв відповідне судове рішення. Про затвердження мирової угоди господарський суд виносить ухвалу.

Скаржником доказів укладення між сторонами мирової угоди у процесі виконання рішення суду у справі № 3/10 не подано, як і не подано доказів звернення до суду із заявою про затвердження укладеної мирової угоди у справі № 3/10.

При цьому також не подано і доказів затвердження судом мирової угоди від 19.12.2014 укладеної з ТОВ «Парус Експо Медіа» (ВП № 42688214 за наказом суду № 910/11606/13 від 01.11.2013).

Скаржником подано квитанцію № 49 від 19.12.2014 про перерахування ПП «Парус Експо Медіа» коштів в розмірі 2 535,56 грн. в призначенні платежу якої зазначено «оплата за мировою угодою по ВП № 39586841 від 19.12.2014».

Будь-яких інших доказів в підтвердження вчинення боржником дій щодо виконання рішень суду в добровільному порядку не подано.

Стаття 6 Закону встановлює, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно зі ст. 11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право

- з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну;

- накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку;

- накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Як вбачається з матеріалів справи державним виконавцем в ході проведення виконавчих дій з примусового виконання рішення суду у справі № 3/10 було здійснено ряд запитів щодо виявлення належних боржнику: рахунків у фінансових установах, нерухомого та рухового майна, земельних ділянок, цінних паперів. Так, було з'ясовано про наявність рахунків у фінансових установах, проте про відсутність коштів на них. Було виявлено лише наявність рухомого майна боржника, зокрема транспортні засоби.

Відповідно до п. 1 ст. 27 Закону у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Згідно з і ст. 32 Закону одним із заходів примусового виконання рішень є звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.

З огляду на те, що боржник наказ Господарського суду міста Києва № 3/10 від 23.04.2012 у строк встановлений для добровільного його виконання не виконав, державним виконавцем було правомірно 29.03.2013 та 31.07.2013 винесено постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження та про арешт коштів боржника.

Згідно з п. 2 ст. 52 Закону стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Проте, пунктом 5 ст. 52 Закону визначено, що у разі відсутності у боржника коштів та інших цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржнику інше майно, за винятком майна, на яке згідно із законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

Матеріали справи свідчать, що боржник був обізнаний про наявність зведеного виконавчого провадження, а отже мав можливість запропонувати види майна на які може бути звернено стягнення.

Посилання скаржника на те, що державним виконавцем на боржника покладено додаткові витрати не приймаються судом до уваги, оскільки

Відповідно до п. 3 ст. 40 Закону витрати, пов'язані з організацією розшуку боржника - юридичної особи або іншого майна боржника, стягуються з боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно з п. 6 ст. 52 Закону стягнення на майно боржника звертається в розмірі і обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження. Перелік витрат визначений у ст. 41 закону (зокрема належать витрати за проведення розшуку боржника, його майна або розшуку дитини).

Відповідно до частини 1 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення, зокрема, шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження або проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Частинами 1 та 2 статті 55 Закону передбачено, що державний виконавець має право звернути стягнення на майно боржника, що перебуває в інших осіб, а також на майно та кошти, що належать боржнику від інших осіб. Після надходження від зазначених осіб відомостей про наявність майна боржника державний виконавець описує таке майно, вилучає його і реалізує у встановленому цим Законом порядку. У разі якщо особа, у якої перебуває майно боржника, перешкоджає державному виконавцю в його вилученні, таке майно вилучається державним виконавцем у примусовому порядку.

Статтею 40 Закону передбачено, що у разі необхідності розшуку транспортного засобу боржника державний виконавець виносить постанову про такий розшук, яка є обов'язковою для виконання органами внутрішніх справ.

Підрозділи Державної автомобільної інспекції в межах своїх повноважень виконують рішення державної виконавчої служби щодо розшуку транспортних засобів та затримують такий транспортний засіб для прийняття державним виконавцем дій, визначених частиною 2 статті 55 Закону України «Про виконавче провадження».

З урахуванням викладеного доводи скаржника щодо неправомірності дій щодо розшуку майна боржника не відповідають дійсності.

Відповідно до п. 9.13. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, в якій господарський суд або визнає доводи заявника правомірними і залежно від їх змісту визнає постанову державного виконавця щодо здійснення заходів виконавчого провадження недійсною, або визнає дії чи бездіяльність органу Державної виконавчої служби незаконними, чи визнає недійсними наслідки виконавчих дій, або зобов'язує орган державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав, або визнає доводи скаржника неправомірними і скаргу відхиляє.

Враховуючи викладене господарський суд вважає, що скарга Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ» є необґрунтованою та задоволенню не підлягає повністю.

Керуючись ст. ст. 86, 121-2 ГПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні скарги Приватного підприємства «Спецобладнання-Київ» дії Відділу державної виконавчої служби Дарницького районного управління юстиції у місті Києві відмовити повністю.

СуддяВ.В.Сівакова