Рішення № 43142004, 12.03.2015, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015Справа №910/1985/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА»

до Фізичної особи-підприємця Калласа Мохамеда Халеда

про стягнення 5 110, 00 грн.

Суддя Бондарчук В.В.

Представники:

від позивача: Бобровська А.О.;

від відповідача: Кучер М.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» (далі-позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця Калласа Мохамеда Халеда (далі-відповідач) про стягнення вартості втраченого обладнання у розмірі 5 110, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань щодо відшкодуванням вартості втраченого обладнання за договором № 1683 суборенди торгово-рекламного обладнання від 15.03.2013 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2015 р. порушено провадження у даній справі, призначено її до розгляду у судовому засіданні на 16.02.2015 р. за участю представників сторін, яких зобов'язано надати суду певні документи.

У судовому засіданні 16.02.2015 р. представник відповідача надав клопотання, в якому просить суд відкласти розгляд справи у зв'язку з необхідністю ознайомлення з матеріалами справи.

Розгляд справи відкладався у порядку п.п. 1-2 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

10.03.2015 р. через загальний відділ діловодства суду представник відповідача подав відзив на позовну заяву, в якому пояснює, що зникнення торгівельно-рекламного обладнання пов'язане з його крадіжкою невідомою (невідомими) особами, а отже дані події не залежали від волі відповідача, а є для нього непереборною силою, таким чином торгівельно-рекламне обладнання не могло бути втраченим або знищеним за вини відповідача, а отже з його боку не порушувались вимоги п. 5.1. договору № 1683 суборенди торгово-рекламного обладнання від 15.03.2013 р.

У даному судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та витребуваних судом.

У судовому засіданні 12.03.2015 р. відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

15.03.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» та Фізичною особою-підприємцем Калласом Мохамедом Халедом укладено договір № 1683 суборенди торгово-рекламного обладнання, умовами якого передбачено, що позивач передає, а відповідач приймає у платне користування за плату обладнання, що є об'єктом суборенди за даним договором. Склад, перелік, найменування, кількість і заставна вартість з урахуванням індексації обладнання узгоджена сторонами та наведена в акті прийому-передачі, оформленому у відповідності до п. 2.1 даного договору.

Відповідно до п. 2.2. договору, факт передачі обладнання підтверджується актами прийому-передачі, які підписуються уповноваженими представниками сторін та скріплюються печатками сторін. Акти прийому-передачі обладнання в суборенду є невід'ємною частиною даного договору.

Згідно п. 4.2. договору, відповідач зобов'язаний, зокрема повідомляти письмово позивача протягом одного календарного дня з моменту настання події про усі випадки ушкодження або порушення умови роботи обладнання (п. 4.2.2. договору); по закінченню терміну дії даного договору, або його достроковому розірванні повернути обладнання у справному стані протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту розірвання даного договору (п. 4.2.6. договору).

Сторони домовились, що в разі неповернення обладнання в строк, зазначений п. 4.2. даного договору, обладнання вважається втраченим (п. 4.3. договору).

Умовами п. 5.1. договору передбачено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов дійсного договору згідно чинного законодавства України. У випадку втрати або знищення торгового обладнання під час дії договору торгового обладнання відповідач, протягом 5-ти днів з моменту отримання письмової вимоги з боку орендодавця про відшкодування вартості обладнання, має відшкодувати вартість торгового обладнання, вказану в акті прийому-передачі обладнання, а також:

5.1.1. якщо відповідач не може повернути торгового обладнання позивачу (згідно з письмового звернення з боку позивача та по закінченню терміну дії договору) у разі його втрати, знищення;

5.1.2. якщо торгове обладнання стало непридатне для подальшої експлуатації внаслідок порушення умов зберігання, переміщення та експлуатації позивачем.

Договір набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2013 р. (п. 9.1. договору).

27.05.2013 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» та Фізичною особою-підприємцем Калласом Мохамедом Халедом укладено акт прийому-передачі № 2509 за договором № 1683 суборенди торгово-рекламного обладнання від 15.03.2013 р., відповідно до умов якого, позивач передав, а відповідач прийняв обладнання: Холодильник UBS 400 Icestream Medium внутрішній «Моршинська» 2011 Туре = «RSI» ID= « 21», відновна вартість 5 110, 00 грн.

Обладнання знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 54.

Як стверджує позивач, останньому стало відомо, що відповідачем було втрачено орендоване обладнання, що підтверджується витягом з кримінального провадження № 12014100010007988, згідно з яким до Голосіївського РУ ГУ МВС України в м. Києві надійшла заява Кучера М.М., в якій останній повідомив, що 14.09.2014 р. за адресою м. Київ, вул. Ломоносова, буд. 54 невстановлені особи шляхом вільного доступу таємно викрали обладнання.

Так, позивачем на адресу відповідача направлялась вимога від 30.09.2014 р., в якій позивач просить сплатити вартість втраченого обладнання в сумі 5 110, 00 грн. протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту отримання даної вимоги, що підтверджується копією фіскального чеку № 3399 від 30.09.2014 р. та отримана відповідачем особисто 02.10.2014 р. відповідно до відстеження пересилання за штрихкодовим ідентифікатором: 0210003760639 (в матеріалах справи).

Відповідач на зазначену вище вимогу відповіді не надав.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що відповідач неналежним чином виконує зобов'язання за договором № 1683 суборенди торгово-рекламного обладнання від 15.03.2013 р. щодо сплати вартості втраченого обладнання, у зв'язку з чим останній заборгував позивачеві 5 110, 00 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Так, згідно зі ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

У відповідності до ст. 760 Цивільного кодексу України, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ). Законом можуть бути встановлені види майна, що не можуть бути предметом договору найму. Предметом договору найму можуть бути майнові права.

У відповідності до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно ст. 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або цілісний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

З матеріалів справи вбачається, що вартість втраченого обладнання відповідач не сплатив, внаслідок чого, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 5 110, 00 грн.

Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України вставлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Таким чином, відповідач, відповідно до умов п. 5.1. договору, зобов'язаний був сплатити вартість втраченого обладнання протягом 5-ти днів з моменту отримання письмової вимоги від позивача про відшкодування вартості обладнання.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст. 614 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. При цьому відсутність своєї вини відповідно до ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем було порушено умови договору № 1683 суборенди торгово-рекламного обладнання від 15.03.2013 р., положення ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, а тому підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення вартості втраченого обладнання у розмірі 5 110, 00 грн.

Витрати зі сплати судового збору згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» задовольнити.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Калласа Мохамеда Халеда (03134, м. Київ, вул. Чаадаєва, буд. 2-Б, квартира 5, ідентифікаційний код - 2034820654) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРО АКВА» (04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 21, ідентифікаційний код - 36800559) 5 110 (п'ять тисяч сто десять) грн. 00 коп. - вартості втраченого обладнання та 1 827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. - судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено: 17.03.2015 р.

Суддя Бондарчук В.В.