Ухвала суду № 43141743, 18.02.2015, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 лютого 2015 р.Справа № 818/2645/14Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Макаренко Я.М.

Суддів: Шевцової Н.В. , Мінаєвої О.М.

за участю секретаря судового засідання Шалаєвої І.Т.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області на постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2014р. по справі № 818/2645/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Бірса"

до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень,

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Бірса" (надалі по тексту позивач) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області (надалі по тексту відповідач), в якому просив суд:

-визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 01 вересня 2014 року № 0002502204 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 480549 ( чотириста вісімдесят тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн.;

- визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 01 вересня 2014 року №0002512204 про збільшення грошового зобов'язання за платежем на додану вартість в частині 500701 ( п'ятсот тисяч сімсот одну) грн.

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 року адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Бірса" до Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень задоволено.

Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області від 01 вересня 2014 року № 0002502204 про збільшення товариству з обмеженою відповідальністю "Бірса" грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 480549 ( чотириста вісімдесят тисяч п'ятсот сорок дев'ять) грн., та №0002512204 про збільшення грошового зобов'язання за платежем на додану вартість на суму 500701 ( п'ятсот тисяч сімсот одну) грн.

Відповідач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить суд апеляційної інстанції скасувати постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2014 р. та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позову.

Позивач подав письмові заперечення на апеляційну скаргу, в яких, посилаючись на законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Сторони в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, неприбуття в судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час та місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 41 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що в ході документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю «Бірса» податковим органом встановлені порушення пп.14.1.27 п.14.1 ст14, п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, які полягали у заниженні позивачем податку на прибуток в сумі 445510 грн., та п.187.1 ст.187, п.198.3, п. 198.6 ст.198, п. 200.1 ст. 200, п.201.1, п.201.4, п.201.6 ст.201 Податкового кодексу України, які полягали у заниженні податку на додану вартість у сумі 401716 грн. Зазначені порушення стали підставою для винесення 01 вересня 2014 року відповідачем податкових повідомлень-рішень №0002502204 про збільшення грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 480549 грн., та №0002512204 від 01 вересня 2014 року про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 502145,00 грн. ( а.с. 106, 109).

Контролюючим органом поставлено під сумнів факт надання позивачеві послуг з передпродажної підготовки товарів ТОВ «Альянс Маркет», ТОВ «Еко», маркетингових послуг від ДП «Фуршет Центр», ТОВ «Гуртово-роздрібний комплекс «СеДам», ТОВ «Славяни», ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек»», послуг з просування товарів на внутрішньому ринку від ТОВ «Техноінвесткомплект», а також факт надання транспортно-експедиційних послуг від ТОВ «Сіайті Логістікс» та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства. Відповідач вважає, що надані на перевірку акти здачі-прийомки робіт не мають юридичної сили і доказовості, як первинного документа, через відсутність вимірника здійснення фінансово-господарської операції ( у натуральному і вартісному виразі), крім того, на підтвердження транспортно-експедиційних послуг не надані товарно-транспортні накладні, відповідно позивач не мав права відносити витрати по оплаті цих послуг до витрат на збут, а сплачені в складі їх вартості суми податку на додану вартість до податкового кредиту.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з протиправності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач прийшов до висновку про заниження позивачем податку на прибуток та податку на додану вартість у зв'язку з неправомірним завищенням позивачем податкового кредиту та витрат за господарськими операціями з ТОВ «Альянс Маркет», ТОВ «Еко», ДП «Фуршет Центр», ТОВ «Гуртово-роздрібний комплекс «СеДам», ТОВ «Славяни», ЗАТ «Ритейлінгова компанія Євроток», ТОВ «Техноінвесткомплект», ТОВ «Сіайті Логістікс», які документально не підтверджені.

Позивачем було віднесено до складу витрат отримані послуги на суму 667702,00 грн. та до податкового кредиту з ПДВ 127935 грн., який сплачений у їх складі, що отримувались від ТОВ «Техноінвесткомплект» за договором №01-598 від 01.02.2011р.на загальну суму 138180 грн. за просування товарів на споживчому ринку та до податкового кредиту з ПДВ 29457 грн., від ДП «Фуршет центр» за договором №04-378 від 01.04.2012р. на загальну суму 2090,00 грн. за маркетингові послуги в т.ч до податкового кредиту з ПДВ 448 грн., від ПП «Седам-Маркет» ( ТОВ «Гуртово-роздрібний комплекс «СеДам») за договором №28у від 15.01.2012р. про надання послу з метою стимулювання продажу товару на загальну суму 39581 грн. та до податкового кредиту з ПДВ 8358 грн., від ЗАТ «Ритейлінгова компанія «Євротек» по договору №М0667/12 від 01.01.2012 року про надання маркетингових, рекламних та інших послуг на загальну суму 223674,00 грн. та до податкового кредиту з ПДВ 34620,00 грн., від ТОВ «Альянс Маркет» по договору №МО 667/12 від 30.07.2012р. про надання маркетингових, рекламних та інших послуги на загальну суму 142009 грн. та до податкового кредиту з ПДВ 30219 грн., від TOB «ЕКО» по договору №10/12-Б від 01.12.2011р. на послуги з передпродажної підготовки товару на суму 72483 грн. та до податкового кредиту з ПДВ 15229,00 грн., від ТОВ «Славяни» по договору № М011/100 від 15.03.2011 р. щодо маркетингових послуг на суму 49685 грн. та до податкового кредиту з ПДВ 9604,00 грн.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем надані звіти про надання послуг, заявки, завдання, акти надання послуг, рахунки, податкові накладні, акти взаємозаліку грошових зобов'язань.

Метою господарської діяльності позивача є оптова та роздрібна торгівля продуктами харчування та отримання за наслідками таких операцій певного прибутку. При цьому, прибуток позивача прямо залежить від обсягів проданих товарів виробників продукції. Тому є очевидним зв'язок з господарською діяльністю підприємства одержання ним маркетингових послуг та послуг з просування товарів на споживчому ринку, наданих ТОВ «Техноінвесткомплект», ДП «Фуршет центр», ПП «Седам-Маркет», ЗАТ Ритейлінгова компанія «Євротек», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Славяни» , ТОВ «Альянс Маркет».

Також, між ТОВ «Сіайті Логістікс» та ТОВ «Бірса» було укладено договір на транспортно-експедиційне обслуговування №СЛ-1 від 01.08.2011р., відповідно до якого ТОВ «Сіайті Логістікс» приймав на себе обов'язки організовувати перевезення вантажів ( том 4 а.с.31-34). Оплата цих послуг у розмірі 1363128 грн. віднесена до складу валових витрат. Виконання робіт за договором підтверджується актами виконаних робіт, регістрами бухгалтерського обліку, податковими накладними, також в ході перевірки встановлено, що зазначені господарські операції відображені в бухгалтерському та податковому обліку. Окрім того, в ході судового розгляду справи позивачем надані талони замовника до подорожнього листа, до кожного із яких долучена товарно-транспортна накладна з видатковими накладними за період з серпня 2011 року по лютий 2012 року ( том 4 а.с. 38-213, томи 5, 6,7,8,9,10,11,12,13,14,15,16,17,18,19,20, 21, том 22 а.с. 1- 158).

Колегія суддів зазначає, що висновки податкового органу про не підтвердження позивачем реальності спірних господарських операцій актами здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) з огляду на відсутність в них змісту та обсягу господарських операцій є необґрунтованими, оскільки підтвердження отримання позивачем послуг від контрагентів ТОВ «Техноінвесткомплект», ДП «Фуршет центр», ПП «Седам-Маркет», ЗАТ Ритейлінгова компанія «Євротек», ТОВ «ЕКО», ТОВ «Славяни» , ТОВ «Альянс Маркет», ТОВ «Сіайті Логістікс» крім актів здачі-прийняття виконаних робіт (наданих послуг) підтверджується іншими документами первинного обліку, складеними належним чином, зокрема, звітами про надання послуг, заявками, завданнями, рахунками, податковими накладними, актами взаємозаліку грошових зобов'язань, талонами замовника до подорожнього листа, до кожного із яких долучена товарно-транспортна накладна з видатковими накладними.

Відповідно до пп. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України (далі по тексту - Кодекс), податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

За приписами п.198.3. ст. 198 Податкового кодексу податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

-придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

-придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.2. ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше;

-дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

-дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу, що передбачено п. 198.6. ст. 198 Податкового кодексу України.

Отже, підставою для нарахування податкового кредиту є податкова накладна, видана платником податку.

Між тим, колегія суддів зазначає, що визначальною умовою для формування податкового кредиту за певними господарськими операціями є реальність цих господарських операцій.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що позивачем доведено реальність спірних господарських операцій за якими був сформований податковий кредит.

Згідно з положеннями п. 14.1.27 ПК України, витратами є сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до вимог пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті,інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу, крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Пунктом 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно п. 138.4 ст. 138 ПК України (в редакції, чинній на час спірних правовідносин) витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено документально фактичне виконання господарських операцій за спірними договорами колегія суддів приходить до висновку про правомірність формування витрат за спірними договорами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сумах Головного управління Міндоходів у Сумській області залишити без задоволення.

Постанову Сумського окружного адміністративного суду від 21.10.2014р. по справі № 818/2645/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Макаренко Я.М.Судді(підпис) (підпис) Шевцова Н.В. Мінаєва О.М. Повний текст ухвали виготовлений 19.02.2015 р.