Постанова № 43140699, 02.03.2015, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2015 року Житомир справа № 806/1331/14

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Токаревої М.С.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0001312301/0,-

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Спецгортехніка" звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Житомирської області про визнання протиправним податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0001312301/0. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Коростенською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Спецгортехніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 22.12.2010 року №994/23-01/34152336. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0001312301/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну сум 795112 грн. у т.ч. 662593 грн. - за основним платежем на 132519 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями. Позивач не погоджується з вказаним податковим повідомленням-рішенням у зв'язку з чим просить визнати його протиправним та скасувати, оскільки на його думку воно не ґрунтується на нормах чинного законодавства.

Представник позивача просив справу розглянути у порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи, про причини неявки суд не повідомив

У відповідності до ч.6 ст.128 КАС України суд вважає за можливе розглянути справу у порядку письмового провадження.

Суд, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи Коростенською ОДПІ було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Спецгортехніка" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2009 року по 30.06.2010 року. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 22.12.2010 року №994/23-01/34152336 у якому податковий орган дійшов висновку, що у порушення пп.4.1.6 п.4.1 ст.4, пп.5.2.1 п.5.2, пп.5.3.9 п.5.3, пп.5.5.1, 5.5.2 п.5.5 ст.5, п.6.1 ст.6 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" у результаті чого підприємством занижено податок на прибуток у сумі 662593 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення від 31.12.2010 року №0001312301/0, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на загальну сум 795112 грн. у т.ч. 662593 грн. - за основним платежем на 132519 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Позиція податкового органу ґрунтується на тому, що у ході проведення перевірки було виявлено факт отримання позивачем від фірми "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" позик, які станом на 30.06.2010 року є неповернутими в сумі 1700000 дол. США, а тому вказана сума є поворотною фінансовою допомогою та повинна відноситися до складу валового доходу.

Суд не погоджується з такою позицією податкового органу зважаючи на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ТОВ "Спецоргтехніка" з компанією "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" було укладено наступні договори позики: №6 від 07.05.2007 року на 200000 доларів США з врахуванням додаткової угоди остаточний термін повернення коштів не пізніше 08.05.2010 року; 02.10.2007 року б/н на 500000 доларів США, з врахуванням додаткової угоди остаточний термін повернення коштів не пізніше 01.10.2010 року; від 04.12.2007 року б/н на 500000 доларів США з терміном повернення не пізніше 04.12.2009 року; №1/2008 від 24.03.2008 року на 500000 доларів США з терміном повернення не пізніше 31.03.2010 року, №2/2008 від 08.04.2008 року на 500000 доларів США з терміном повернення не пізніше 30.04.2010 року, №3/2008 від 22.05.2008 року на 500000 доларів США з терміном повернення не пізніше 30.06.2010 року, №4/2008 від 17.09.2008 року на 1000000 доларів США з терміном повернення не пізніше 30.09.2010 року.

За умовами всіх вказаних договорів позичальник (ТОВ "Спецгортехніка") за користування позикою сплачує відсотки з розрахунку 3 (три) % річних від фактичної суми заборгованості по позиці.

Всі договори, у відповідності до Положенням про Порядок реєстрації договорів, які передбачають виконання резидентами боргових зобов'язань перед нерезидентами за залученими від нерезидентів кредитами, позиками в іноземній валюті, яке затверджено Постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 1999 року N 602, було зареєстровано в управлінні Національного банку України в Житомирський області, що підтверджується копіями відповідних реєстраційних свідоцтв.

Зі змісту зазначених договорів вбачається, що кошти позивачу були надані на зворотній основі, на певний строк для цільового використання і під відсоток.

Метою використання коштів по всіх вказаних договорах є поповнення обігових коштів, фінансування поточних виробничих потреб позичальника згідно його статуту, погашення заборгованості по виплаті заробітної плати, заборгованості перед бюджетом по податкам, обов'язковим платежам та зборам, страховим внескам, та на інші цілі, пов'язані з господарською діяльністю позичальника.

Позивачем було отримано від компанії "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" вимоги про повернення позики, та відсотків за її користування, зокрема, 31.05.2010 року по договору №6 від 07.05.2007 року; 01.11.2010 року по договору 02.10.2007 року б/н; 10.05.2010 року по договору №1/2008 від 24.03.2008 року.

Крім того, компанія "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" подала до господарського суду Житомирської області позов про стягнення з ТОВ "Спецгортехніка" заборгованості по Договору 1, відсотків за користування позикою, пені та 3% річних. 24 грудня 2010 року по справі №15/1340 було прийнято рішення, згідно якому на користь компанії "НАЛІУМ ІНВЕСТМЕНТС ЛТД" з позивача стягнуто 500000 доларів США боргу, відсотки за користування позикою 37066,18 доларів США, пеню 9100,00 доларів США, 3% річних. Рішення суду станом на 05.01.2011 року набрало законні сили.

Згідно п. 1.11.1 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) фінансовий кредит - кошти, які надаються банком-резидентом або нерезидентом, кваліфікованим як банківська установа згідно із законодавством країни перебування нерезидента, або резидентами і нерезидентами, які мають статус небанківських фінансових установ, згідно з відповідним законодавством, а також іноземними урядами або його офіційними агентствами чи міжнародними фінансовими організаціями та іншими кредиторами-нерезидентами у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк, для цільового використання та під процент. Правила надання фінансових кредитів встановлюються Національним банком України (стосовно банківських кредитів), а також Кабінетом Міністрів України (стосовно небанківських фінансових організацій) відповідно до законодавства.

За приписами п.1.22.2 ст. 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поворотна фінансова допомога - це сума грошових коштів, що надана платнику податку в користування на визначений термін у відповідності до договорів, що не передбачають нарахування відсотків чи надання інших видів компенсацій в якості оплати за користування такими грошовими коштами.

Пунктом 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" передбачено, що з урахуванням особливостей, встановлених цим Законом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню кошти або майно, залучені платником податку у зв'язку з отриманням платником податку фінансових кредитів від інших осіб - кредиторів, а також поверненням основної суми фінансових кредитів, наданих платником податку іншим особам-дебіторам.

Оскільки, фінансовий кредит, відноситься до операцій, які оподатковуються за особливими правилами, кошти, отримані за фінансовим кредитом, не включаються до валового доходу і не підлягають оподаткуванню.

Тобто, кошти, одержані позивачем за вказаними Договорами позики на загальну суму 1700000 дол. США є - фінансовим кредитом, який згідно пп. 7.9.1 п. 7.9 ст. 7 Закону не включається до складу валового доходу платника податку, тому не підлягає оподаткуванню.

Крім того, відповідачем в акті перевірки підтвердженого правомірність віднесення позивачем на підставі п.п.7.3.3. п.7.3. ст.7 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат курсових різниць по отриманим фінансовим кредитам за 3 квартал 2009 року та до складу валових доходів курсових різниць по отриманим фінансовим кредитам за 4 квартал 2009 року, 1 та 2 квартал 2010 року.

Зважаючи на наведені обставини, суд вважає, що Коростенською ОДПІ безпідставно зроблено висновок про порушення позивачем пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", оскільки кошти у сумі 1700000 дол. США не є поворотною фінансовою допомогою, а тому вказана сума не повинна включатися в суму валового доходу.

Що стосується твердження відповідача щодо того, що неможливо встановити факт оприбуткування товару отриманого ТОВ "Спецоргтехніка" від ФОП ОСОБА_1, оскільки до перевірки не було надано ТТН, актів прийому-передачі товару, довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, обов'язкових підтверджуючих документів (реквізити товару ГОСТу, ТУ, марки, типу, заводу виробника) що підтверджують право відповідних фахівців на монтаж тихого обладнання, що є порушенням вимог пп.2.1 п.2, пп. 3.3. п.3, пп. 4.2.2 п.4, пп. 4.4. п. 4 Договору купівлі-продажу товару від 17.07.2009р. № б/н, то суд не погоджується з такою позицією відповідача зважаючи на наступне. Наведені обставини, на думку податкового органу свідчать, що позивачем зайво віднесено до складу валових витрат витрати на придбання головного валу СМД-111 у сумі 33333.3,33 грн. за 3 квартал 2009 року.

Так, відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати виробництва та обігу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Згідно пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються: суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.8 цієї статті.

Відповідно до п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" валові витрати мають бути підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Зі змісту викладеної норми вбачається, що законодавець у якості єдиної та виключної підстави для невключення до складу валових витрат, понесених платником податку за наслідками здійснення господарських операцій, передбачає повну відсутність розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку. Інших підстав для невключення до складу валових витрат Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить.

Суд вважає за необхідне відмітити, що відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997р. товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.

Згідно із п. 11.1, 11.3, 11.4, 11.5, 11.7 вказаних правил основними документами на перевезення вантажів є товарно-транспортні накладні та дорожні листи вантажного автомобіля. Дорожній лист вантажного автомобіля є документом, без якого перевезення вантажів не допускається. Оформлення перевезень вантажів товарно-транспортними накладними здійснюється незалежно від умов оплати за роботу автомобіля. Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом Замовник (вантажовідправник) повинен виписувати в кількості не менше чотирьох екземплярів. Після прийняття вантажу згідно з товарно- транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її екземпляри. Перший екземпляр товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - передається водієм (експедитором) вантажоодержувачу, третій і четвертий екземпляри, засвідчені підписом вантажоодержувача (у разі потреби й печаткою або штампом), передається Перевізнику.

Разом з тим, вказані правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників). При цьому, документи обумовлені вказаними правилами, зокрема, товарно- транспортна накладна та подорожній лист, не є документами первинного бухгалтерського обліку, що підтверджують обставини придбання та продажу товарно-матеріальних цінностей, тобто, навіть у разі ненадання цих документів до перевірки такі дії позивача не можуть бути розцінені, як підстави до висновку до заниження сум ПДВ.

Крім того, слід відмітити, що відповідно до роз'яснень наданих Вищим адміністративним судом України сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце (інформаційний лист від 01.11.2011 року № 1936/11/13-11).

Відповідачем не заперечується фактичний рух активів та зміни у власному капіталі платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю, зокрема такі дії підтверджуються: видатковою накладною ФОП ОСОБА_1 на отримання товару - головного валу у зборі СМД-111 кількістю 1 шт. на суму 333333,33 грн. та ПДВ 66666,67 грн. від 21.08.2009 року №00000013; прибутковою накладною №155 від 21.08.2009 року (на внутрішн переміщення товару на склад позивача); довіреністю №40 від 12.08.2009 року, що була видана позивачем на отримання від ФОП ОСОБА_1 головного валу у зборі СМД-111 кількістю 1 шт; книгою реєстрації довіреностей; податковою накладною ФОП ОСОБА_1 від 21.08.2009 року №0000103; банківськими виписками, згідно яким позивач оплатив ФОП ОСОБА_1 за придбаний головний вал у зборі СМД-111 340000,00 грн.; товарно-транспортною накладною, згідно якої головного валу у зборі СМД-111 був доставлений позивачу; прибутковою накладною №79 від 31.01.2007 року на придбання позивачем дробарки СМД 111, на яку був встановлений вал у зборі СМД-111, отриманий у ФОП ОСОБА_1

Одночасно, суд вважає за необхідне зазначити, що податковий орган не вправі надавати будь якої правової оцінки правочинам, укладеним суб'єктами господарювання, зокрема щодо порушень, на думку податкового органу, деяких пунктів, оскільки, це є виключною компетенцією суду.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про відсутність порушення позивачем вимог пп. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

Тобто, у відповідності до п.п.5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону вартість придбання головного валу у зборі СМД-111 кількістю 1 шт. на суму 333333,33 грн. та ПДВ 66666,67 грн. правомірно віднесена позивачем до складу валових витрат відповідного податкового періоду.

Крім того, з акту перевірки вбачається, що ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр" виписало ТОВ "Спецгортехніка" податкову накладну №12 від 29.01.2010 року, видаткову накладну №1 від 29.01.2010 року та акт наданих послуг №1 від 29.01.2010 року на проведення ремонтних робіт в січні 2010 року. У акті наданих послуг зазначено найменування виконаних робіт (послуг), а саме: оренда офісу: кількість - 16, одиниця виміру - грн.., сума без ПДВ -136,0 грн.; оренда майна: кількість - 1, одиниця виміру - грн.., сума без ПДВ - 874,20 грн., ремонт орендованої техніки - 1, одиниця виміру - шт., сума без ПДВ - 2306040,20 грн.

Однак, акти надання послуг, які були надані для перевірки, не відповідають вимогам чинного законодавства, не містять змісту господарської операції та її вимірників (у натуральному та вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Перевіркою встановлено, що надані копії актів про надання послуг оформлені довільною формою, не є підставою для включення до складу валових витрат в не відповідають вимогам п.9.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", оскільки в них відсутня інформація про фактично понесені витрати, пов'язані з проведенням ремонтних робіт гірничо-видобувної техніки.

Така позиція податкового органу стала підгрунтям до висновку, що позивачем на порушення п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" неправомірно віднесено до складу валових витрат суму в розмірі 2306040 грн. по ремонту техніки орендованої у ТОВ "Бехівський гранітний кар'єр".

Однак, суд не погоджується з даними висновками з огляду на наступне.

Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції

Згідно зі статтею 15 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" контроль за додержанням законодавства про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні здійснюється відповідними органами в межах їх повноважень, передбачених законами.

Суд вважає за необхідне вказати, що податковий орган, при здійсненні ним перевірок повинен застосовувати норми чинного законодавства у податкових спорах із урахуванням функцій та повноважень податкових органів у розумінні Закону України "Про державну податкову службу в Україні", які покладені на них чинним законодавством.

Функції державних податкових інспекцій в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних спеціалізованих державних податкових інспекцій чітко визначені статтею 10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні", чинною на момент прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Зокрема, згідно із п.1 ст.10 Закону України "Про державну податкову службу в Україні" здійснюють контроль за своєчасністю, достовірністю, повнотою нарахування та сплати податків та зборів;

Системний аналіз наведених норм свідчить, що до повноважень податкових органів не належить функції зі здійснення контролю за веденням бухгалтерського обліку на підприємствах.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні правові підстави для висновку щодо завищення позивачем валових витрат у зв'язку із зауваженнями до фінансової звітності підприємства та будь якими порушеннями у веденні бухгалтерського обліку.

Крім того, в акті зазначено, що проведеною перевіркою відображеного показника за період з 3 квартал 2009 р. - півріччя 2010 р. встановлено завищення задекларованого товариством показника у рядку 04.9 Декларацій "від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року" - підприємством не враховано результати документальної перевірки №473/23-01/34152336 від 21.10.2009 р. за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р. (а саме зменшення збитків за 2008 р.), в результаті чого завищено рядок 04.9 за 2009 рік та відповідно за 1 півріччя 2010 року на суму 4793428 грн., що призвело до завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за 1 півріччя 2010 року на суму 4793428 грн.

Однак, суд не погоджується з даним висновком з наступних підстав.

Як встановлено судом позивачем не було враховано результати документальної перевірки №473/23-01/34152336 від 21.10.2009 р. за період з 01.10.2007 р. по 30.06.2009 р., а саме: зменшення збитків за 2008 р., в зв'язку з тим, що акт в цій частині містив необгрунтовані дані, що не підтверджувались даними податкового обліку позивача.

Зокрема, на арк.11 акту документальної перевірки №473/23-01/34152336 від 21.10.2009 р. зазначено, що на порушення п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" товариством завищено валові витрати на загальну суму 6014497 грн., в т.ч. за 2008 рік на суму 4169983 грн. Однак, позивач на підставі п.п.5.2.1. п.5.2 ст. 5 Закону не відносив до складу валових витрат отримані позики від нерезидента, що підтверджується таблицею обліку валових витрат товариства за 2008 рік.

Таким чином, висновок відповідача про завищення від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток є безпідставним.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на припис наведеної норми процесуального права при розгляді судом спору щодо правомірності рішення органу державної податкової служби, яким платнику податків донараховані грошові зобов'язання, презюмується добросовісність платника податків, якщо зазначеним органом не доведено інше.

Враховуючи наведені обставини, суд вважає, що висновки перевіряючих податкового органу, викладені в акті, на підставі якого прийнято оспорювані податкові повідомлення - рішення ґрунтуються лише на припущеннях та не підтверджені документами, а тому позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати податкове повідомлення-рішення Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції № 0001312301/0 від 31 грудня 2010 року протиправним та скасувати його.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Житомирський окружний адміністративний суд, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева