Постанова № 43140412, 17.03.2015, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" березня 2015 р.Справа № 916/3432/13Одеській апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

судді - доповідача Мирошниченко М.А. та суддів: Воронюка О.Л. і Лашина В.В.,

(склад колегії суддів сформовано на підставі автоматичного розподілу справ між суддями)

при секретарі судового засідання - Станковій І.М.

за участю представників:

Першого заступника прокурора Одеської області - Врублевської О.О. та Закерничної І.О.

Головного управління Держземагенства в Одеській області - Браїловської А.А.

ПП "Сільськогосподарське підприємство" "Березине" - Чорного Г.Г.

Тарутинської районної державної адміністрації - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одеса апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області на рішення господарського суду Одеської області від 06.01.2015 р. по справі № 916/3432/13 за позовом Прокурора Тарутинського району Одеської області в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області до Приватного підприємства "Сільськогосподарське підприємство" "Березине" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тарутинської районної державної адміністрації, про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИЛА:

10.12.2013 р. Прокурор Тарутинського району Одеської області (далі прокурор) в інтересах держави в особі Головного управління Держземагенства в Одеській області (далі позивач) звернувся до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Сільськогосподарське підприємство" "Березине" (далі відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Тарутинської районної державної адміністрації (далі третя особа) про витребування з незаконного володіння відповідача земельної ділянки сільськогосподарського призначення загальною площею 206,5 га. (пасовища), яка розташована на території Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області за межами населеного пункту, зарахувавши її до земель запасу, право розпорядження якими делеговано Головному Управлінню Держземагенства в Одеській області та зобов'язати відповідача повернути цю земельну ділянку до земель державної власності в особі Головного Управління Держземагенства Одеській області.

В обґрунтування заявлених позовних вимог прокурор, з посиланням на норми законодавства України, зазначив, що 27 січня 2010 року було укладено тимчасовий договір оренди землі № 48 сільськогосподарського призначення, загальною площею 206,5 га (пасовища) нормативною вартістю 181 949 грн., яка розташована на території Березинської селищної ради Тарутинського районну Одеської області за межами населеного пункту, строком до виготовлення Проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і отримання кадастрового номера. Сума орендної плати складала 37 789,5 грн. на рік.

29.12.2012 року розпорядженням голови Тарутинської районної державної адміністрації № 1030/А-2012 надано в короткострокову оренду терміном на один рік земельні ділянки фізичним та юридичним особам на території Березинської селищної ради, у тому числі і відповідачу вищезгадану земельну ділянку площею у 206,5 га. На підставі даного розпорядження між головою Тарутинської районної державної адміністрації Матчиним В.О. та керівником ПП „СП Березине" Костровим О.М. укладено договір короткострокової оренди землі (землі запасу) № 71 від 29 грудня 2012 року строком дії на 1 (один) рік.

Розпорядженням голови Одеської обласної державної адміністрації № 694/А-2013 від 12 липня 2013 року скасовано розпорядження голови Тарутинської РДА Матчина В.О. № 33/А-2011 від 31 січня 2011 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки відповідачу площею 206,5 га. на території Березинської селищної ради, передано в довгострокову оренду відповідачу земельну ділянку площею 206,5 га. на 49 років, зобов'язано відповідача укласти договір оренди на дану земельну ділянку з третьою особою, але договір оренди так укладено і не було.

Згідно листа відділу Держземагенства у Тарутинському районі від 26 листопада 2013 року № 23-01-33/2661 дана земельна ділянка відноситься до категорії земель сільськогосподарського призначення, а саме пасовища, та середня вартість 1 га. пасовищ на території Березинської селищної ради складає 881,11 грн.

Прокурор зазначає, що ні в розпорядженні голови РДА № 1030/А-2012 ні в короткостроковому договорі оренди землі № 71 від 29 грудня 2012 року не вказано про припинення дії попереднього тимчасового договору оренди землі № 48 від 27.01.2010 року.

Як в тимчасовому договорі оренди землі № 48 від 27 січня 2010 року так і в договорі короткострокової оренди землі № 71 від 29 грудня 2012 року зазначається, що в оренду передається земельна ділянка 206,5 га. як рілля для товарного сільськогосподарського виробництва, та орендар в свою чергу сіяв та вирощував на даній земельній ділянці зернові культури, що категорично недопустимо у даному випадку, тому що ці землі обліковуються як пасовища. Тобто тимчасовий договір оренди землі № 48 від 27 січня 2010 року та договір короткострокової оренди землі № 71 від 29 грудня 2012 року є нікчемними, а земельна ділянка повинна бути витребувана з чужого незаконного володіння з наступних підстав.

Відповідно до листа Тарутинської РДА від 25 листопада 2013 року за вих. № 01/01-17/2175 розпорядження головою Тарутинської РДА, на підставі якого був укладений 27 січня 2010 року тимчасовий договір оренди землі № 48, не приймалось. Під час передачі в оренду земельних ділянок, не було проведено земельні торги, як це передбачено нормами чинного законодавства України.

Дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо його відведення розпорядженням голови Тарутинської РДА № 385/А-2007 від 24 грудня 2007 року ПП „СП „Березине" було надано, але з невідомих причин протягом більше двох років такий проект виготовлено не було, але це не завадило тодішньому голові РДА та керівнику ПП „СП „Березине" укласти такий нікчемний договір оренди.

Прокурор вважає, що Тимчасовий договір оренди землі № 48, укладений 27 .01. 2010 р. між Тарутинською районною державною адміністрацією та відповідачем , та договір короткострокової оренди землі №71, укладений 29.12.2012 р. між Тарутинською районною державною адміністрацією та відповідачем, є нікчемними правочинами і не породжують у відповідача прав на користування (оренду) земельною ділянкою. (т. 1 а.с. 2-11)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 12.12.2013 р. (суддею Меденцевим П.А.) за вказаним позовом порушено провадження у справі № 916/3432/13. (т. 1 а.с.1)

20.01.2014 р. відповідач заперечуючи проте позовних вимог надав до місцевого господарського суду відзив на позов, в якому зазначив, що наслідки дій прокурора не відповідають інтересам держави, прокурор не має правових підстав для представництва інтересів держави за поданим позовом.

Передача землі в користування відповідача відбулася без порушення норм закону, (ст. 124 ЗК України, Закон України №509-VI від 16.09.2008 року), яка на той час іще не існувала, а твердження позивача порушує порядок, встановлений ст. 58 Конституції України і його не вважає законним. Тимчасовий договір оренди землі №48 від 27.01.2010 року пройшов державну реєстрацію. Відсутність в доводах позивача правових підстав для визнання договорів оренди недійсними не доводять правомірність висунутої ним вимоги про витребування земельної ділянки з володіння відповідача. (т. 1 а.с. 47-49)

31.01.2014 р. Тарутинська районна державна адміністрація до місцевого господарського суду надала письмові пояснення в яких зазначила, що спірна земельна ділянка площею 206,5 га до укладення договору оренди №48 від 27.01.2010 р. перебувала у платному строковому користуванні відповідача на підставі Тимчасової угоди б/н від 01.03.2007 року, що неодноразово переукладалась, про що Тарутинською районною державною адміністрацією приймалися відповідні розпорядження. На час укладення договору № 48 від 27.01.2010 року та № 71 від 29.12.2012 року земельні торги не проводилися у відповідності до виключення абз. 22 ч. 2 ст. 134 ЗК України - не підлягають продажу на конкурсних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної та комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі. Зазначені договори оренди укладені по формі, затвердженій Кабінетом міністрів України №220 від 03.03.2004 року, а до 07.07.2011 року - Закон України "Про оренду землі". (т. 1 а.с.64)

07.02.2014 р. Головне управління Держземагенства в Одеській області до господарського суду надало письмові пояснення, в яких зазначило, що укладення короткострокових договорів оренди земельної ділянки строком на 1 рік, відповідно до яких орендар починає користуватись земельною ділянкою до укладення договору оренди землі без розробленої у відповідності до вимог чинного законодавства документації із землеустрою, не передбачено нормативно-правовими актами, які здійснюють регулювання земельних відносин. Предмет та форма таких угод не відповідають чинному законодавству; самі договори не відповідають вимогам земельного законодавства, а тому земельна ділянка підлягає витребуванню з незаконного володіння Приватного підприємства "Сільськогосподарське підприємство" "Березине" і повернення її до державної власності. (т. 1 а.с. )

Прокурор до місцевого господарського суду 24.03.2014 р. надав письмові пояснення та уточнення позовних вимог, в яких навів ті ж самі доводи, що і у позовній заяві. (т. 1 а.с. 100-107, а.с. 136-144)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 03.04.2014 р. (суддею Оборотовою О.Ю.) справу № 916/3432/13 прийнято до свого провадження. (т. 1 а.с.149)

28.04.2014 р. відповідач до місцевого господарського суду надав клопотання про зупинення провадження у справі, до набрання законної сили постанови адміністративного суду по адміністративній справі № 815/1185/14. (т. 1 а.с. 155).

02.06.2014 р. та 03.06.2014 р. прокурор до господарського суду першої інстанції надав уточнення до позовної заяви, в яких також зазначив, що тимчасовий договір оренди землі від 27.01.2010 року та договір короткострокової оренди землі від 29.12.2012 року є нікчемними правочинами, а тому їх недійсність не потребує визнання судом. Але судом мають бути застосовані наслідки недійсності правочину, а саме: витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки. (т. 1 а.с. 170-178, а.с. 188-201)

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.06.2014р. (головуючий суддя Оборотова О.Ю., судді Горячук Н.О. та Літвінов С.В.) позов прокурора задоволено.

Рішення господарського суду мотивоване тим, що спірна земельна ділянка передана на підставі тимчасового договору оренди землі від 27.01.2010 року та договору короткострокової оренди землі від 29.12.2012 року, що не пройшли у передбаченому законом порядку державну реєстрацію. Відповідач незаконно користується земельною ділянкою загальною площею 206,5 га. на території Березинської селищної ради Тарутинського районну Одеської області. Вказані договори укладені всупереч ст. 17, 122 ЗК України та Закону України "Про оренду землі", є нікчемними правочинами.(т.1 а.с. 210-222).

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 12.08.2014 р. по справі № 916/3432/13 рішення господарського суду Одеської області від 25.06.2014 р. по даній справі скасовано, в задоволенні позовних вимог відмовлено. (т. 2 а.с. 42-50)

Постановою Вищого господарського суду від 01.10.2014 р. вищевказані рішення суддів попередніх інстанцій скасовано, а справу направлено на розгляд до суду першої інстанції.

Постанова мотивована тим, що суди не з'ясували, чи є Головне управління Держземагенства в Одеській області особою (або в інтересах якої), що має право звертатися до суду за захистом свого порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу (належний позивач), оскільки відповідно ст. 387 Цивільного кодексу України тільки власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним. Господарськими судами попередніх інстанцій також не з'ясовано кому на праві власності належить спірна земельна ділянка та чи були делеговані власником земельної ділянки повноваження щодо захисту його прав Головному управлінню Дерземагенства в Одеській області. (т. 2 а.с. 78-83)

Ухвалою господарського суду Одеської області від 24.10.2014 р. справу № 916/3432/13 прийнято до свого провадження. суддею Гутом С.Ф. (т. 2 а.с. 86)

13.11.2014 р. від Головного управління Держземагенства в Одеській області до господарського суду надійшли письмові пояснення з урахуванням постанови Вищого господарського суду України, в яких зазначено, що спірна земельна ділянка відноситься до категорії - землі сільськогосподарського призначення державної власності та знаходиться за межами Березинської селищної ради Тарутинського району Одеської області, повноваження щодо якої розпорядження якою віднесені до компетенції Головного управління Держземагенства в Одеській області. (т. 2 а.с. 94-95)

22.12.2014 р. відповідач до місцевого господарського суду надав відзив на позов (вх. № 33816/14), в якому просив суд відмовити у задоволенні позову повністю. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що договори оренди № 48 від 27.101.10 р. та № 71 від 29.12.2012 р. не тільки не визнавалися, ай не можуть бути визнаними недійсними з підстав незаконності передання в оренду земельної ділянки площею у 206,5 га.

Також, відповідач зазначив, що Головне управління Держземагенства в Одеській області, не є власником земельної ділянки площею у 206,5 га у Тарутинському районі Одеської області, тож ні воно, ні прокурор в його інтересах не мали права вимагати витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Станом на час розгляду справи господарським судом (так само, як і на момент пред'явлення позову) земельна ділянка сільськогосподарського призначення загальною площею 206,5 га, розташована на території Березинської селищної ради Тарутинського районну Одеської області за межами населеного пункту, відноситься до земель державної власності, і немає жодних підстав вважати, що відповідач має намір порушити право власності держави на цю земельну ділянку. Тобто наявні підстави для припинення провадження у справі згідно з п. 1-1 ст. 80 ГПК України, в частині позовної вимоги, сформульованої в п. 2 уточненої позовної заяви прокурора Тарутинського району Одеської області.

Крім того, у відповідача є затверджений розпорядженням Тарутинської районної державної адміністрації №33/А-2011 від 31.01.11 р. проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки, наданої ПП СП "Березине" на умовах довгострокової оренди. Під час попередніх розглядів справи судами 1-ї та апеляційної інстанцій ще не набрала законної сили Постанова Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.14р. та Ухвала Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.14 р. у адміністративній справі №815/1185/14, котрим було скасовано розпорядження Тарутинської РДА про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ПП СП "Березине". (т. 2 а.с. 111)

Рішенням господарського суду Одеської області від 06.01.2015 р. у задоволені позову відмовлено та стягнуто позивача до державного бюджету України судовий збір в розмірі 1218 грн., від сплати якого прокурора звільнено при зверненні до суду з позовом.

Рішення господарського суду мотивовано тим, що відповідно до ст. 215 ЦК України, розмежовуються види недійсності правочинів: нікчемний правочин - якщо їх недійсність встановлена законом (ч.1 ст. 219, ч.1 ст. 220, ч. 1 ст. 224 ЦК України), та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлено законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом (ч.2 ст. 222, ч. 2 ст. 223, ч. 1 ст. 225 ЦК України, однак доводи прокурора і позивача, про те, що договори оренди з 27.01.2010 р. та 29.12.2012 р. - є нікчемними правочинами, не відповідають вимогам земельного законодавства а вимоги про визнання їх недійсними прокурор не заявляв.

Господарський суд зазначив, що при наявності тимчасового договору оренди землі № 48 від 27.01.2010 р. (з додатком з журналу реєстрації договорів оренди), який укладено (п.8) до виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки і отримання кадастрового номеру, не оскарженого і не визнаного недійсним; при наявності розпорядження Тарутинської райдержадміністрації від 31.01.2011 року №33/А-2011, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу Березинської селищної ради ПП „СП „Березине" для ведення товарного сільськогосподарського виробництва загальною площею 206,5 га в довгострокову оренду на 49 років, правові підстави для задоволення позову відсутні. (т. 2 а.с. 123-133)

Не погоджуючись з цим судовим рішенням Перший заступник прокурора області звернувся до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою у який просить рішення місцевого суду скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

В обґрунтування вимог викладених в апеляційній скарзі скаржник послався на те, що твердження господарського суду, про те що угоди, на підставі яких відповідач використовує спірну ділянку відповідають всім вимогам земельного законодавства є дійсними та при наявності підстав мають окремо визнаватись недійсними у судовому порядку, є не обґрунтованими та не відповідає судовій практиці. Оскільки між відповідачем та третьою особою у встановленому законом порядку не укладено договору оренди спірної ділянки, який би відповідав всім вимогам земельного законодавства, підприємство не має права приступити до її використання.

Також скаржник вважає не обґрунтованим висновки суду щодо чинності розпорядження Тарутинської райдержадміністрації від 31.01.2011 року №33/А-2011, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із земель запасу Березинської селищної ради ПП „СП „Березине", оскільки розпорядження не є тим документом, який посвідчує право оренди земельної ділянки та дозволяє приступати до її використання.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суд від 30.01.2015 р. вказану скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду на 10.03.2015 р. о 10:00 год., про що сторони, згідно приписів ст. 98 ГПК України, були належним чином повідомлені.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів.

Представник Тарутинської районної державної адміністрації в судове засідання 10.03.2015р. не з'явився, хоча ця юридична особа була повідомлена належним чином про дату час та місце розгляду справи. Клопотань про відкладення розгляду справи від цієї особи до суду не надійшло, про причини свого нез'явлення суд не повідомила.

Враховуючи вказані обставини, а також думку інших учасників процесу, колегія суддів прийняла рішення про початок розгляду справи за відсутністю представника Тарутинської районної державної адміністрації

Представник скаржника (прокурора) в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 10.03.2015р. підтримав скаргу і просив її задовольнити, рішення місцевого господарського суду скасувати та ухвали нове, яким задовольнити позов прокурора.

Представник Головного управління Держземагенства в Одеській області в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 10.03.2015р. підтримав позицію скаржника.

Представник ПП "Сільськогосподарське підприємство" «Березине» в усних поясненнях наданих суду в судовому засіданні 10.03.2015р. просив суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Відповідно до приписів ст.77 ГПК України в судовому засіданні оголошувалась перерва до 17.03.215р. о 14.00, про що учасники процесу були повідомлені в судовому засіданні особисто (під розпис), а Тарутинська районна державна адміністрація листом.

Після перерви представники Головного управління Держземагенства в Одеській області та Тарутинської районна державної адміністрації в судове засідання не з'явились і колегія суддів прийняла рішення про продовження розгляду справи за їх відсутністю.

Колегія суддів для повного та всебічного розгляду спору задовольнила клопотання представника відповідача про залучення до матеріалів справи додаткових доказів (довідок та платіжних доручень № 162 і № 178 від 30.01.2015 р. та від 26.02.2015 р., відповідно).

Представники скаржника (прокурора) та ПП "Сільськогосподарське підприємство" «Березине» підтримали викладені ними позиції в судовому засіданні 10.03.2015 р.

Згідно ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 17.03.2015 р. оголошувались лише вступна та резолютивна частини судової постанови.

Переглядаючи згідно приписів ст. 101 ГПК України справу повторно, заслухавши пояснення учасників процесу, обговоривши доводи, викладені в апеляційній скарзі, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, а також перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, судова колегія встановила наступне.

Для всебічного та повного дослідження обставини справи і вирішення цього спору по суті колегія суддів вважає за необхідне, спочатку надати оцінку договорам оренди землі № 48 від 27.01.2010 р. і № 71 від 29.12.2012 р., а також порядку їх укладання у співвідношенні до вимог чинного на час їх укладання законодавства України.

Як вбачається з матеріалів справи 27.01.2010 р. між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (за умовами договору орендодавець), в особі голови Кострова О.Г. та Приватним підприємством « Сільськогосподарське підприємство «Березіне» (за умовами договору орендар) було укладено «Тимчасовий договір оренди землі №48» (далі Договір №48), згідно умом якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 206,5 га., нормативною оцінкою 181949 грн., яка розташована на території Березанської селищної ради Тарутинського району Одеської області за межами населеного пункту, строком до виготовлення Проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки і отримання кадастрового номера, зі сплатою орендної плати 37789,5 грн. на рік.

З умов договору № 48, а також з матеріалів справи вбачається, що вказана земельна ділянка, є ділянкою сільськогосподарського призначення, належить до державної форми власності.

Враховуючи вказані обставини, з урахуванням місцезнаходження цієї земельної ділянки, колегія суддів дійшла висновку, що уповноваженим власником (державою) органом, щодо управління та розпорядження цією ділянкою на час звернення прокурора до суду з цим позовом і на цей час згідно ЗК України є Головне управління Держземагенства в Одеській області, тобто прокурором вірно визначено позивача по заявленим ним позовним вимогам.

Слід зазначити, що на необхідність встановлення цього факту звертав увагу Вищій господарський суд України у своєї постанові від 01.10.2014 р. по цієї справі.

Водночас матеріли справи свідчать, що до укладання між орендодавцем і орендарем договору №48 орендар фактично користувався з починаючи з 2007 року частиною, а з 2008 року повністю земельною ділянкою яка є об'єктом оренди за договором №48, без будь-яких заперечень щодо цього користування з боку орендодавця.

Так наявна у справі тимчасова угода від 1.03.2007р. свідчить, що сторони угоди, тобто Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, в собі голови Кюссе І.Г. та Приватне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Березіне» (за угодою платник) узгодили, що платник вносить плату за фактичне користування землею в розмірі 7600,00 грн. за рік за земельну ділянку загальною площею 120 га. і, що вона (угода) діє до укладання договору оренди землі. (а.с.51-52, т.1)

Матеріали справи свідчать, що вказані в цій угоди земельна ділянка площею 120 га. є частиною земельної ділянки площею 206.5 га., яка була в подальшому передана в оренду відповідачу за договором №48.

Наявна у справі тимчасова угода від 04.03.2008 р. свідчить, що сторони угоди, тобто Тарутинська районна державна адміністрація Одеської області, в собі голови Кюссе І.Г. та Приватне підприємство «Сільськогосподарське підприємство «Березіне» (за угодою платник) узгодили, що платник вносить плату за фактичне користування землею в розмірі 80,00 грн. за рік за земельну ділянку загальною площею 206.5 га. і що вона (угода) діє з 01.01.2008 р. до встановлення порядку проведення аукціону на набуття права оренди земельних ділянок та зобов'язано платника виготовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на правах оренди до 01.06.2008 р. (а.с.53-54,т.1)

Змістовний аналіз вказаних тимчасових угод надає можливість, колегії суддів апеляційної інстанції зробити висновок, що ці угоди не є договорами оренди землі у розумінні Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», а є лише домовленістю сторін про оплату за фактичне користування вказаною земельною ділянкою.

Доказів того, що до укладання Договору № 48 відповідач користувався земельною ділянкою загальною площею 206,5 га на законних підставах, тобто що вказана ділянка надавалась йому в користування, в т.ч. на умовах оренди, у порядку встановленому Земельним кодексом України, Законом України «Про оренду землі» або іншими нормативними актами, що регулюють (регулювали) земельні відносини, ні відповідач ні третя особа, у порушення приписів ст. 33 ГПК України, суду не надали.

За таких обставин колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що вказані тимчасові угоди не можна вважати (визнати) правовстановлюючими документами які б підтверджували право відповідача користуватись на умовах оренди цією земельною ділянкою.

Відповідно до ст. ст. 17, 122-124 Земельного Кодексу України (далі ЗК України), ст.4 Закону України «Про оренду землі» та ст. ст. 21 і 41 Закону України «Про місцеві держані адміністрації», в редакціях чинних на час укладання договору №48, передача цієї земельної ділянки (сільськогосподарського призначення, яка належить до державної форми власності) в оренду, повинна була здійснюватись Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області шляхом видання головою цієї адміністрації відповідного розпорядження.

Як вірно зазначає прокурор, у позові в матеріалах справи відсутнє розпорядження голови вказаної адміністрації згідно якого було б вирішено надати відповідачу земельну ділянку в оренду та укласти з ним договір оренди цієї земельної ділянки.

Доводи відповідача викладені у відзивах на позов про те, що такі розпорядження приймались з посиланням на додані до відзиву розпорядження Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №41/А-2007 від 20.02.20-07 р., №385/А-2007 від 24.12.2007 р. і № 141/А-2009 від 07.04.2009 р., не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги, оскільки цими розпорядженнями відповідачу надавалась згода на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки загальною площею 206,5 га. на умовах оренди строком на 49 років, а не затверджувався проект відведення земельної ділянки та/або не надавалась згода на укладання договору оренди земельної ділянки , зазначеної в договорі №48.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що договір № 48 дійсно було укладено у порушення вимог чинного на той час законодавства (вищезазначених норм права), а саме без прийняття головою Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області розпорядження (рішення) про надання цієї земельної ділянки відповідачу в оренду.

Проте ні вищезазначені правові норми, ні норми ЦК і ГК України і будь-які інші норми, які регулюють ці правовідносини та діяли на час укладання договору №48 не встановлювали, що договір оренди землі, укладений у без відповідного розпорядження райдержадміністрації про надання земельної ділянки в оренду, є нікчемним, а тому доводи прокурора про нікчемність цього правочину в силу закону є хибними.

Частиною другою ст.124 ЗК України, в редакції чинній на час укладання договору № 48, встановлювалось, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється за результатами проведення земельних торгів, крім випадків, встановлених частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу.

Частиною першою статті 134 ЗК України визначено, що земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них (оренда, суперфіцій, емфітевзис), у тому числі з розташованими на них об'єктами нерухомого майна державної або комунальної власності, підлягають продажу окремими лотами на конкурентних засадах (земельних торгах), крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частині другій вказаної статті зазначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі:

розташування на земельних ділянках об'єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб;

використання земельних ділянок для потреб, пов'язаних з користуванням надрами, та спеціального водокористування відповідно до отриманих спеціальних дозволів (ліцензій);

використання релігійними організаціями, які легалізовані в Україні, земельних ділянок під культовими будівлями;

будівництва об'єктів, що в повному обсязі здійснюється за кошти державного та місцевих бюджетів;

надання земельних ділянок державним та комунальним підприємствам, бюджетним установам;

надання земельних ділянок підприємствам, установам і громадським організаціям у сфері культури і мистецтв (у тому числі національним творчим спілкам та їх членам) під творчі майстерні;

надання земельних ділянок в оренду для реконструкції кварталів застарілої забудови, для будівництва соціального та доступного житла, якщо конкурс на його будівництво вже проведено;

розміщення іноземних дипломатичних представництв та консульських установ, представництв міжнародних організацій згідно з міжнародними договорами України;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки замість викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику чи його спадкоємцю (правонаступнику), у разі якщо така потреба відпала;

будівництва, обслуговування та ремонту об'єктів інженерної, транспортної, енергетичної інфраструктури, об'єктів зв'язку та дорожнього господарства (крім об'єктів дорожнього сервісу);

створення озеленених територій загального користування;

будівництва об'єктів забезпечення життєдіяльності населених пунктів (сміттєпереробних об'єктів, очисних споруд, котелень, кладовищ, протиерозійних, протизсувних і протиселевих споруд);

передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів, для сінокосіння і випасання худоби, для городництва;

надання земельних ділянок особам взамін тих, що були викуплені (примусово відчужені) для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування;

розміщення інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції;

надання земельної ділянки, викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності для забезпечення таких потреб;

надання земельної ділянки взамін викупленої для суспільних потреб чи примусово відчуженої з мотивів суспільної необхідності та повернення такої земельної ділянки колишньому власнику або його спадкоємцю (правонаступнику) у разі, якщо така потреба відпала;

поновлення договорів оренди землі;

надання земельних ділянок в інших випадках, визначених законом.

Аналіз умов договору № 48 у співвідношенні зі зазначеною правовою нормою надають можливість зробити висновок , що відповідач не підпадає під дію частини другої вказаної статті.

Посилання відповідача у відзиві на позов на те, що він підпадає під дію абз. 22 частини другої статті 134 ЗК України і тому торги не було необхідності проводити, не приймаються судом апеляційної інстанції до уваги з огляду на таке.

У цьому абзаці, з урахуванням всього змісту цієї частини, визначено, що не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі поновлення договорів оренди землі.

Змістовний аналіз цих положень надає можливість зробити висновок ,що вони стосуються випадків, коли раніше діючи договори закінчили свою дію і укладається новий або пролонгується старий договір оренди землі з тим самим орендарем на новий строк.

Однак, як встановлено вище, до укладання договору №48 між орендодавцем орендарем за цим договором не укладались договори оренди земельної ділянки, яка є предметом договору №48, а вищевказані тимчасові угоди, на які посилається відповідач, не є такими договорами, а відтак правові підстави для укладання договору №48 без проведення земельних торгів з урахуванням приписів ст. 134 ЗК України в даному випадку відсутні.

Водночас частиною І Розділу Х «Перехідні положення» ЗК України визначено, що у разі прийняття відповідними органами рішення про погодження розташування об'єкту або надання дозволу на розроблення проекту відведення земельної ділянки до 01.01.2008 р. передача в оренду таких земельних ділянок із земель державної та комунальної власності здійснюється без проведення земельних торгів (аукціонів).

Як зазначалось вище розпорядженням голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області №385/А-2007 від 24.12.2007 р., відповідачу було надано згоду на виготовлення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки загальною площею 206,5 га. на умовах оренди строком на 49 років, а відтак з урахуванням приписів вищевказаної правової норми (частини 1 розділу Х Перехідних положень ЗК України) передача відповідачу в оренду спірної земельної ділянки повинна була здійснюватись без проведення земельних торгів.

За таких обставин, посилання прокурора як на підставу його позовних вимог на те, що надання земельної ділянки згідно договору №48 було здійснено без проведення торгів не може прийматись до уваги.

Як вбачається з матеріалів справи Розпорядженням виконуючого голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської Матчина В.О. №33/А-2011 від 31.01.2011 р. «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок ЮО _ВАТ «Правда» та ПП «СП «Березне» наданих на умовах дострокової оренди на території Березинської селищної та Лісненської сільської ради» було, серед іншого: затверджено ПП «СП «БЕРЕЗИНЕ» проект землеустрою,щодо відведення земельної ділянки площею 206.5 га. в довгострокову оренду на 49 років; передано ПП «СП «БЕРЕЗИНЕ» земельну ділянку площею 206,5 га. в довгострокову оренду на 49 років для введення товарного сільськогосподарського виробництва: зобов'язано ПП «СП «БЕРЕЗИНЕ» укласти з районною державною адміністрацією договір оренди на земельну ділянку площею 206.5 га.. (а.с.32 т.1)

Матеріали справи свідчать, що 29.12.2012 р. між Тарутинською районною державною адміністрацією Одеської області (за умовами договору орендодавець), в особі голови Матчина В.О. та Приватним підприємством «Сільськогосподарське підприємство «Березіне» (за умовами договору орендар) було укладено Договір короткострокової оренди землі ( землі запасу) №71 (далі Договір №71), згідно умом якого орендодавець передав, а орендар прийняв у строкове платне користування земельну ділянку для введення товарного сільськогосподарського виробництва та випасу худоби призначення загальною площею 206,5 га. з сплатою орендної плати 72275 грн. на рік.

Пунктом 8 цього договору встановлено, що його укладено строком на 1 рік, до проведення аукціону відповідно до вимоги ЗК України та виготовлення проекту землеустрою та технічної документації на земельні ділянки. (а.с.23-24.т.1)

Аналіз умов цього договору №71 у співвідношенні з умовами договору №48 надає можливість зробити висновок, що договір №71 укладено відносно тієї ж земельної ділянки що є предметом оренди за договором №48, строк дії якого на час укладання договору №71 і на цей час не закінчилась. оскільки, згідно його умов він діє до отримання кадастрового номеру, а такий номер до цього часу не отримано.

Слід зазначити, що договір №48, виходячи з визначених в ньому умов закінчення його дії, продовжує діяти і по цей час (на момент вирішення спору в суді апеляційної інстанції), оскільки, як зазначалось вище, згідно його умов він діє до отримання кадастрового номеру, а такий номер до цього часу не отримано.

Крім того факт продовження користування відповідачем земельною ділянкою за договором №48 на час розгляду судом цього спору підтверджується наданими представником відповідача суду апеляційної інстанції додатковими доказами, в тому числі платіжними дорученнями № 162 і № 178 від 30.01.2015 р. та від 26.02.2015 р. відповідно з яких вбачається, що відповідач сплачує орендну плату за землю в грудні 2014 р. і січні 2015р.

З матеріалів справи вбачається, що через сім місяців після укладання договору №71 голова Одеської обласної державної адміністрації виніс розпорядження №694/А -2013 від 12.07.2013р. яким скасував Розпорядження виконуючого голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської Матчина В.О. №33/А-2011 від 31.01.2011р. «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок ЮО _ВАТ «Правда» та ПП «СП «Березне» наданих на умовах дострокової оренди на території Березинської селищної та Лісненської сільської ради»

Однак постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17.03.14 р. по справі №815/1185/14, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2014 р., адміністративний позов Приватного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Березине" до Одеської обласної державної адміністрації, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Тарутинської районної державної адміністрації Одеської області про скасування розпорядження Одеської обласної державної адміністрації № 694/А-2013 від 12.07.2013 р. - задоволено, скасовано розпорядження Одеської обласної державної адміністрації №694/А-2013 від 12.07.2013 р. в частині Приватного підприємства „Сільськогосподарське підприємство „Березине".

Викладене свідчить що Договір № 71 було укладено на підстави Розпорядження виконуючого голови Тарутинської районної державної адміністрації Одеської Матчина В.О. № 33/А-2011 від 31.01.2011 р. «Про затвердження проекту землеустрою, щодо відведення земельних ділянок ЮО _ВАТ «Правда» та ПП «СП «Березне» наданих на умовах дострокової оренди на території Березинської селищної та Лісненської сільської ради» яким, серед іншого, було: затверджено ПП «СП «БЕРЕЗИНЕ» проект землеустрою,щодо відведення земельної ділянки площею 206.5 га в довгострокову оренду на 49 років; передано ПП «СП «БЕРЕЗИНЕ» земельну ділянку площею 206.5 га в довгострокову оренду на 49 років для введення товарного сільськогосподарського виробництва: зобов'язано ПП «СП «БЕРЕЗИНЕ» укласти з районною державною адміністрацією договір оренди на земельну ділянку площею 206,5 га., тобто укладено у відповідності до вимог чинного на той час законодавства.

Прокурор у позові та в апеляційній скарзі зазначає, що договори № № 48 і 71 є нікчемними і не потребують визнання їх недійсними у судовому порядку, адже відповідач користується спірною земельною ділянкою без правових підстав, а відтак позовні вимоги про зобов'язання відповідача звільнити цю ділянку обґрунтовані.

Проте з такою позицією погодитись не можна з огляду на таке.

Частиною другою ст. 215 Цивільного кодексу України визначено, що нікчемним правочином є правочин недійсність якого встановлюється законом і в цьому разі визнання його недійсним в судовому порядку не вимагається.

Стаття 15 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що відсутність у договорі оренди землі однієї з істотних умов, передбачених цією статтею, а також порушення вимог статей 4 - 6, 11, 17, 19 цього Закону є підставою для відмови в державній реєстрації договору оренди, а також для визнання договору недійсним відповідно до закону.

Всі вищезазначені законодавчі акти, які регулюють правові відносини щодо порядку укладання та вимоги до змісту договорів оренди землі, в. т.ч. що належить до державної форми власності, не містять норм, які б з урахуванням конкретних встановлених судом апеляційної інстанції вищезазначених обставин, встановлювали нікчемність договорів № 48 і №71 в силу закону.

Водночас зі змісту позовних вимог вбачається, що прокурором вимоги про визнання договорів №48 і №71 недійсними не заявлялась.

За таких обставин, з урахуванням приписів ст. 204 ЦК України (презумпції правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним) колегія суддів дійшла висновку, що на час звернення прокурора до господарського суду Одеської області з цим позовом (10.12.2013р.) відповідач користувався і володів спірною земельною ділянкою на підставі договорів №48 і №71, які були чинними на час звернення прокурора до суду з цим позовом і не були визнані у встановленому порядку недійсними, а тому правові підстави для пред'явлення цього позову про витребування з володіння відповідача цієї земельної ділянки та зобов'язання його повернути цю ділянку, в матеріальному сенсі цього права, відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні позову.

Згідно Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 22.03.2012 р. Про судове рішення" рішення господарського суду повинно ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Відповідно до приписів статті 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення суду є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи; 4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

На думку судової колегії місцевий суд повністю встановив та дослідив фактичні обставини справи дав повну та всебічну оцінку наявним у ній доказам та правильно застосував норми матеріального права, тобто рішення місцевого суду відповідає вищезазначеним вимогам.

Наведені скаржником в апеляційній скарзі доводи, які фактично повторюють доводи викладені в позові та поясненнях до нього і яким місцевий суд дав належну оцінку, як зазначалось вище, не спростовують висновків місцевого суду та не доводять їх помилковість, а тому не можуть бути підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового про задоволення позову.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 33, 34, 99, 101-105 ГПК України, колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду -

ПОСТАНОВИЛА:

Рішення господарського суду Одеської області від 06.01.2015 р. по справі № 916/3432/13 - залишити без змін, а апеляційну скаргу Першого заступника прокурора Одеської області на зазначене рішення - без задоволення.

Постанова, згідно ст. 105 ГПК України, набуває законної сили з дня її оголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено і підписано 17.03.2015 р.

Суддя - доповідач: М.А. Мирошниченко

Судді: О.Л. Воронюк

В.В. Лашин