Ухвала суду № 43140252, 24.02.2015, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

24 лютого 2015 рокусправа № 804/3895/14

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новошицька О.О.

за участю представників:

позивача: - ОСОБА_1 дов від 25.05.2010

відповідача-1: - Куртмоллаєв А.Е. дов від 17.11.2014

відповідача-2: - Кравченко В.В. дов від 12.01.2015

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська Міністерства оборони України, ОСОБА_4, Міністерства оборони України

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року

у справі № 804/3895/14

за позовом ОСОБА_4

до Міністерства оборони України, Південно-Східного територіального квартирно-експуатаційного управління, Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська

треті особи Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Державне казначейство України

про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

22 жовтня 2010 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України, Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська, треті особи - Дніпропетровський обласний військовий комісаріат, Державне казначейство України, в якому (з урахуванням уточнень) просив:

- визнати протиправною бездіяльність Міноборони, Південного територіального квартирно-експлуатаційного управління (ТКЕУ), Квартирно-експлуатаційного відділу м.Дніпропетровська (КЕВ м.Дніпропетровська), яка виразилась у незабезпеченні майора запасу ОСОБА_4 та членів його сім'ї у складі дружини - ОСОБА_1, дочок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, житловим приміщенням для постійного проживання протягом одного року після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а також протягом трьох років після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей»;

- зобов'язати відповідачів поновити порушені житлові права майора запасу ОСОБА_4 шляхом забезпечення його із сім'єю окремою благоустроєною квартирою у місті Дніпропетровську, як такого, що має право на забезпечення житлом протягом одного року після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», а також протягом трьох років після звільнення з військової служби відповідно до Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей»;

- стягнути на користь ОСОБА_4 відшкодування моральної шкоди у сумі 300000 грн., а саме, з КЕВ м.Дніпропетровська - 100 000 грн.; Південного ТКЕУ - 100 000 грн.; Міноборони - 100 000 грн.;

- визнати протиправною бездіяльність КЕВ м.Дніпропетровська, яка виразилася у неправомірній відмові у наданні інформації, залишенні без розгляду та неприйнятті рішення з питань звернення, у ненаданні вчасної, повної та обґрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_4 від 21.04.2010, а також у не надісланні такої відповіді на адресу заявника;

- зобов'язати КЕВ м.Дніпропетровська належним чином розглянути звернення ОСОБА_4 від 21.04.2010, надати обґрунтовану відповідь на усі поставлені у цьому зверненні питання.

Позовні вимоги обґрунтовані наявністю у ОСОБА_4 права на забезпечення житлом після звільнення з військової служби, реалізації якого перешкоджає бездіяльність відповідачів, і, зокрема, неможливість отримання достовірної інформації від КЕВ м.Дніпропетровська щодо стану черги на житло, у зв'язку чим позивач зазнав моральної шкоди, яка підлягає відшкодуванню відповідачами, як винуватцями спричинення такої шкоди.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду 05.08.2014 адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Міноборони, яка виразилась у незабезпеченні майора запасу ОСОБА_4 та членів його сім'ї у складі дружини - ОСОБА_1, дочок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, житловим приміщенням для постійного проживання відповідно до вимог Законів України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей»;

Зобов'язано Міноборони, Південно-Східне ТКЕУ, КЕВ м.Дніпропетровська забезпечити майора запасу ОСОБА_4 та членів його сім'ї окремою благоустроєною квартирою відповідно до вимог Законів України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист», «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються зі служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України та членів їх сімей» в порядку черговості, що визначена списками військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в черзі у Дніпропетровському гарнізоні.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Постанову суду у задоволеній частині мотивовано підтвердженням матеріалами справи бездіяльності саме з боку відповідача-1, на якого покладено обов'язок формування і реалізації державної політики щодо розв'язання соціальних проблем військовослужбовців та яким протягом 2006-2010 років не було вжито необхідних дій щодо забезпечення позивача та членів його родини житлом за рахунок Міноборони, внаслідок чого права ОСОБА_4 та членів його родини, гарантовані вищевказаними нормативно-правовими актами в частині забезпечення житлом, порушені, підлягають поновленню.

Зобов'язуючи відповідачів забезпечити позивача та членів його сім'ї окремою благоустроєною квартирою в порядку черговості, суд першої інстанції виходив з приписів п.4.1 Інструкції про організацію забезпечення та виділення військовослужбовцям Збройних Сил України та членам їх сімей житлових приміщень, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06.10.2006 №577, зазначив, що задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі може призвести до порушення прав попередніх осіб, які були раніше поставлені на облік, ніж позивач, що є неприпустимим.

Також постанову суду в частині, якою у задоволенні позовних вимог відмовлено, мотивовано відсутністю у відповідача-2 та відповідача-3 можливості забезпечити позивача та членів його сім'ї житловим приміщенням для постійного проживання без належного фінансування з боку Міністерства оборони України, а також недоведенням ОСОБА_4 того, що бездіяльність відповідачів спричинила позивачу моральну шкоду.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить частково змінити постанову, виключивши із третього абзацу резолютивної частини рішення слова «в порядку черговості, що визначена списками військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в черзі у Дніпропетровському гарнізоні». Позивач, зазначаючи про факти розподілу житла із порушенням принципу черговості відносно ОСОБА_4, наполягає на судовому рішенні про зобов'язання відповідачів забезпечити позивача та членів й сім'ї окремою благоустроєною квартирою саме позачергово.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, також подало апеляційну скаргу Міністерство оборони України, в якій посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову. Відповідач-1 вважає відсутніми підстави вважати протиправними дії чи бездіяльність Міноборони при розгляді справи за позовом ОСОБА_4, оскільки при дослідженні наданої інформації, а саме копії листа начальника КЕВ м.Дніпропетровськ щодо надходження та розподілу житла по всім групам військовослужбовцям та знаходження і просування по черзі ОСОБА_4 всі представники відповідачів та представник третьої особи-1 (Дніпропетровський облвійськомат) підтвердили, що по мірі надходження житла в гарнізоні житло розподілено згідно черзі, будь-яких неправомірних дій відносно позивача встановлено не було. Також, суд першої інстанції не врахував пояснення представника відповідача-1, який вказав порядок та надходження житла для розподілу особам, які потребують поліпшення житлових умов, і який вказав, що Міноборони не розподіляє житло між військовослужбовцями, а також судом не враховано те, що Міноборони - це державне підприємство, яке повністю забезпечується за Державний бюджет України в межах кошторисних призначень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, також подало апеляційну скаргу КЕВ м.Дніпропетровська, в якій просить скасувати постанову суду та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач-3 вважає, що за умови того, що факт перебування позивача разом з членами його сім'ї на квартирному обліку, встановлено судом, та відповідачами не заперечується, а також беручи до уваги також той факт, що відповідно до п.1.7 Інструкції усі житлові приміщення для постійного проживання, які надходять до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляються згідно з гарнізонною чергою, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини та затвердженим начальником гарнізону, - відсутні підстави для примусовому порядку зобов'язувати відповідачів забезпечувати позивача в порядку черговості.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі позивача, проти задоволення апеляційних скарг відповідача-1, відповідача-3 заперечує.

Представники відповідача-1, відповідача-3 наполягають на задоволенні поданих ним апеляційних скарг.

Представники відповідача-2, третіх осіб в судове засідання не з'явились, про час і місце судового засідання означені особи повідомлені судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів не вбачає підстав для їх задоволення, внаслідок наступного.

Судом встановлено, матеріалами справи підтверджуються і не заперечується сторонами наступні обставини даної справи.

ОСОБА_4 рішенням житлової комісії військової частини А-1709 від 09.08.94 зарахований на квартирний облік за місцем служби як військовослужбовець, який потребує поліпшення житлових умов.

У 1997 році житлова справа позивача передана до військової частини А-1355 за новим місцем проходження служби, де ОСОБА_4 перебував у подальшому на обліку осіб, які потребують поліпшення житлових умов по лінії Міністерства оборони України, до моменту розформування військової частини А-1315 у 2006 році на підставі наказу Міністерства оборони України від 26.09.2006 № 596.

31.08.2005 наказом Міноборони від 18.08.2005 № 70 ОСОБА_4 звільнений з військової служби у запас з зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, за п.п. "б" п. 67 (за станом здоров'я) Положення про проходження військової служби особами офіцерського складу, прапорщиками (мічманами) Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 07.11.2001 № 1053/2001, із залишенням на квартирному обліку для позачергового отримання житла за рахунок житлового фонду Міністерства оборони України.

Календарна вислуга позивача років у Збройних Силах - 25 років, пільгова - 25 років 05 місяців.

Після розформування військової частини А-1355 житлова справа ОСОБА_4 передана до Дніпропетровського облвійськомату, де ОСОБА_4 був зарахований на квартирний облік і перебуває на обліку до цього часу:

у загальній черзі на отримання житла від Міноборони з 09.08. 94;

на позачергове отримання житла з 18.08.2005;

на першочергове отримання житла з 18.08.2005.

Згідно рішення житлової комісії Дніпропетровського облвійськомату від 30.04.2010 № 4 внесені зміни до складу сім'ї позивача, а саме: встановлений у складі чотирьох осіб - ОСОБА_4, ОСОБА_1, дочок ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, ОСОБА_6, 25.10.2008 року.

Крім того, ОСОБА_4 наданий статус ветерана військової служби, що підтверджується дублікатом посвідчення серії НОМЕР_1, виданим Жовтневим районним військовим комісаріатом м.Дніпропетровська 12.11.2009 відповідно до Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Отже, позивач разом з сім'єю у кількості 4-ох осіб з серпня 2005 року перебуває на квартирному обліку житлової комісії на позачергове отримання житла та на першочергове отримання житла.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про часткове задоволення позову.

Стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України» визначає, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.

Відповідно до абз.1 п.8 ст.1 Закону України «Про державні гарантії соціального захисту військовослужбовців, які звільняються із служби у зв'язку з реформуванням Збройних Сил України, та членів їхніх сімей» від 15.06.2004 № 1763-IV особи, які звільнилися з військової служби і потребують поліпшення житлових умов, протягом трьох років після звільнення забезпечуються житловими приміщеннями у порядку, передбаченому законодавством, або мають право на одержання кредитів на індивідуальне будівництво чи придбання житла з погашенням їх за рахунок коштів Державного бюджету України.

Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 № 2011-XII визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає.

Згідно ч.1 ст.12 Закону № 2011-XII держава забезпечує військовослужбовців жилими приміщеннями або за їх бажанням грошовою компенсацією за належне їм для отримання жиле приміщення на підставах, у порядку і відповідно до вимог, встановлених Житловим кодексом Української РСР та іншими нормативно-правовими актами.

Військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надаються жилі приміщення для постійного проживання або за їх бажанням грошова компенсація за належне їм для отримання жиле приміщення.

У відповідності до ч.9 ст.12 Закону № 2011-XII військовослужбовці, що перебувають на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на цьому обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду або за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення, а в разі її розформування - у військових комісаріатах і квартирно-експлуатаційних частинах районів та користуються правом позачергового одержання житла.

Крім того, відповідно до п.7 ст.6 Закону України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист» від 24.03.98 № 203/98-ВР ветеранам військової служби, ветеранам органів внутрішніх справ і ветеранам державної пожежної охорони надаються такі пільги: першочергове, але не пізніше одного року після звільнення з військової служби або зі служби в органах внутрішніх справ і державній пожежній охороні та прибуття до місця проживання, обраного з урахуванням існуючого порядку прописки, забезпечення житлом осіб, які потребують поліпшення житлових умов, або одноразове надання безвідсоткового кредиту на індивідуальне житлове (кооперативне) будівництво чи придбання житла з урахуванням встановленої законодавством норми жилої площі на сім'ю і погашенням його в повному розмірі за рахунок, зокрема, Міністерства оборони України.

Механізм забезпечення житловими приміщеннями військовослужбовців - осіб офіцерського, старшинського і сержантського, рядового складу (крім військовослужбовців строкової служби) Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, правоохоронних органів спеціального призначення та Держспецтрансслужби, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, у тому числі звільнених в запас або у відставку, що залишилися перебувати на обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, у військових частинах, закладах, установах та організаціях після звільнення та членів їх сімей визначає Порядок забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житловими приміщеннями, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2006 № 1081.

Згідно п.29 Порядку № 1081 військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів, у разі неможливості використання на військовій службі залишаються на обліку у військовій частині до одержання житла з державного житлового фонду, а в разі розформування військової частини - у військовому комісаріаті і квартирно-експлуатаційному органі та користуються правом позачергового одержання житла.

У відповідності до абз.1, 2 п.3 Порядку № 1081 військовослужбовцям, які мають вислугу на військовій службі 20 років і більше, та членам їх сімей надається житло для постійного проживання.

Забезпечення військовослужбовців та членів їх сімей житлом для постійного проживання провадиться шляхом надання один раз протягом усього часу проходження військової служби житла новозбудованого, виключеного з числа службового, вивільненого або придбаного у фізичних чи юридичних осіб, надання кредиту для спорудження (купівлі) житла.

Згідно п.4 Порядку № 1081 центральні органи виконавчої влади, які здійснюють керівництво Збройними Силами, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями, правоохоронні органи спеціального призначення та Держспецтрансслужба, посади в яких комплектуються військовослужбовцями, видають нормативно-правові акти з питань забезпечення військовослужбовців житлом, а також щороку визначають обсяги службового житла і житла, що надається військовослужбовцям для постійного проживання.

Відповідно до п.22 Порядку № 1081 облік військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов, ведеться у військових частинах та квартирно-експлуатаційних органах.

Як зазначено вище, на час звільнення позивача з лав Збройних Сил України, вислуга років складала: календарна - 25 років 3 місяця, пільгова - 25 роки 5 місяць.

Отже, відповідно до вищезазначених норм законодавства позивач має право на забезпечення його та членів його сім'ї житлом як позачергово відповідно до приписів Закону № 2011-XII, так першочергово (як ветеран військової служби) відповідно до приписів Закону №203/98-ВР.

Стаття 16 Закону України «Про Збройні Сили України» визначає, що держава забезпечує соціальний і правовий захист військовослужбовців, членів їх сімей, працівників Збройних Сил України.

У відповідності до ст. 10 Закону України «Про оборону України» здійснення заходів, спрямованих на реалізацію соціально-економічних і правових гарантій військовослужбовцям, членам їх сімей, особам, звільненим у запас або відставку, покладається на Міністерство оборони України.

У відповідності до п.1 Положення про Міністерство оборони України, затвердженого Указом Президента України від 06.04.2011 № 406/2011, «Міністерство оборони України (Міноборони України) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України», чим спростовуються доводи ввідповідача-1, що Міноборони є державним підприємством.

У відповідності до п.п.28 п.10 вищевказаного Положення про Міністерство оборони України Міністр приймає рішення щодо розподілу бюджетних коштів, головним розпорядником яких є Міноборони України; згідно п.п.3 п.5 п.п.3 даного положення Міноборони України з метою організації своєї діяльності забезпечує ефективне, результативне і цільове використання бюджетних коштів, державних фінансових і матеріальних ресурсів, усунення недоліків і порушень, виявлених органами державного фінансового контролю та правоохоронними органами.

При цьому, згідно практики Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням житла за рахунок бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань (справа «Кечко проти України»).

На момент вирішення спору доказів забезпечення позивача житлом не надано, що свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції про порушення відповідачем-1 вимог чинного законодавства та права позивача на отримання житла у встановлені строки.

Відповідно до п.1.7 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністра оборони України 06.10.2006 № 577, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.01.2012 за № 24/20337 (який був чинним у 2006-2010 роках, тобто на момент виникнення спірних відносин, скасований Наказом Міноборони України 30.11.2011 №737), усі житлові приміщення для постійного проживання, які надходять до гарнізону для забезпечення військовослужбовців, розподіляються згідно з гарнізонною чергою, виходячи з часу перебування військовослужбовців на квартирному обліку за рішенням квартирно-експлуатаційного органу, погодженим з гарнізонною житловою комісією, житловою комісією військової частини та затвердженим начальником гарнізону.

Таким чином, з огляду на те, що головним розпорядником бюджетних коштів є саме Міноборони України, яке уповноважене на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань та здійснення видатків з бюджету, та на те, що на Міноборони покладено обов'язок формування та реалізації державної політики щодо розв'язання соціальних проблем військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби у запас або у відставку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що бездіяльність саме відповідача-1 - Міноборони э протиправною у даному випадку.

Отже, обґрунтованим є задоволення позовних вимог ОСОБА_4 в частині визнання протиправною саме бездіяльності Міноборони, яка виразилась у незабезпеченні майора запасу ОСОБА_4 та членів його сім'ї житловим приміщенням для постійного проживання відповідно до вимог Законів № 203/98-ВР та № 1763-IV.

З цих же підстав колегія суддів вважає обґрунтованою відмову у задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача-2 (Південно-Східного ТКЕУ) та відповідача-3 (КЕВ м.Дніпропетровська), оскільки вказані структурні підрозділи не мали можливості забезпечити позивача та членів його сім'ї житловим приміщенням для постійного проживання без належного фінансування з боку Міноборони, до повноважень якого належить розподіл отриманих бюджетних коштів.

Також колегія суддів вважає обґрунтованим часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_4 щодо зобов'язання відповідачів поновити порушені житлові права майора запасу ОСОБА_4 шляхом забезпечення його із сім'єю окремою благоустроєною квартирою у м.Дніпропетровську, як такого, що має право на забезпечення житлом протягом одного року після звільнення з військової служби відповідно до Закону № 203/98-ВР, а також протягом трьох років після звільнення з військової служби відповідно до Закону № 1763-IV, яке відбулось шляхом зобов'язання відповідачів забезпечити позивача та членів його сім'ї окремою благоустроєною квартирою відповідно до вимог Законів № 203/98-ВР та № 1763-IV в порядку черговості, що визначена списками військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в черзі у Дніпропетровському гарнізоні, з огляду на наступне.

За приписами ч.2 ст.11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, протягом 2006-2010 років Міноборони України не було вжито необхідних дій щодо забезпечення позивача та членів його родини житлом за рахунок Міністерства оборони України.

Відповідно до п.4.1 Інструкції про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями, затвердженої Наказом Міністра оборони України 06.10.2006 № 577, військовослужбовці та особи, звільнені з військової служби, які перебувають на квартирному обліку у Збройних Силах України, забезпечуються жилими приміщеннями для постійного проживання в населеному пункті за місцем перебування їх на квартирному обліку згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов (включення до списків осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень, або списків осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень).

Згідно п.4.2 Інструкції правом позачергового одержання житлових приміщень користуються особи: військовослужбовці, зазначені в абзаці першому пункту 3.10 Інструкції.

В свою чергу, у п.3.10 Інструкції визначено наступне коло осіб: військовослужбовці, які перебувають на обліку при звільненні з військової служби в запас або у відставку за віком, станом здоров'я, а також у зв'язку із скороченням штатів або проведенням інших організаційних заходів.

Правом першочергового одержання жилих приміщень, крім осіб, зазначених у статті 45 Житлового кодексу Української РСР, користуються військовослужбовці - ветерани війни, військовослужбовці, які прослужили 25 і більше календарних років, військовослужбовці, які безпосередньо несуть бойове чергування, льотно-підйомний склад та плавсклад, які перебували на обліку та потребують поліпшення житлових умов (п.4.3 Інструкції).

Наказом Міноборони від 30.11.2011 № 737, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10 січня 2012 року за № 24/20337 (яким скасовано вищевказаний Наказ № 577) України затверджено Інструкцію про організацію забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та членів їх сімей жилими приміщеннями.

Згідно п.2.9 Інструкції № 737 у квартирно-експлуатаційному органі та житловій комісії гарнізону на підставі отриманих облікових справ (додаток 7), Карток обліку та витягів із протоколів засідання житлової комісії військової частини складаються:

узагальнений список військовослужбовців та осіб, звільнених з військової служби, які перебувають у черзі на поліпшення житлових умов (одержання житла для постійного проживання) (додаток 9);

список осіб, які користуються правом першочергового одержання жилих приміщень (додаток 10);

список осіб, які користуються правом позачергового одержання жилих приміщень (додаток 11).

Зазначені списки складаються в межах гарнізону за датою зарахування на облік, а також за часом включення до списків осіб, які користуються правом першочергового і позачергового одержання жилих приміщень.

Аналіз вищенаведених норм свідчить, що військовослужбовці забезпечуються житловими приміщеннями для постійного проживання згідно з чергою, яка визначається часом зарахування на квартирний облік осіб, що потребують поліпшення житлових умов.

Як вбачається з матеріалів справи, порядок черговості отримання житла позивачем та іншими військовослужбовцями Дніпропетровського гарнізону визначається списками військовослужбовців, які потребують поліпшення житлових умов та перебувають на обліку в черзі у Дніпропетровському гарнізоні і згідно таких списків перед позивачем у черзі на першочергове отримання житла та на позачергове отримання житла обліковуються інші військовослужбовці, які потребують поліпшення житлових умов.

Таким чином, колегія суддів не вбачає законних підстав для задоволення апеляційної скарги ОСОБА_4 щодо часткової зміни постанови суду першої інстанції.

При цьому доводи позивача, що із наявної інформації про розподіл 120 квартир протягом 2006-2012 років здійснювався без врахування принципу черговості: поза чергою ОСОБА_4 була розподілена 81 квартира, в даному випадку не є підставою для зобов'язання відповідачів забезпечити позивача та членів й сім'ї окремою благоустроєною квартирою всупереч законодавчо встановленому порядку (в порядку черговості), тим більш, що в межах даної справи протиправність дій відповідачів щодо розподілу квартир поза чергою ОСОБА_4 не є предметом оскарження.

Стосовно позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача-3 (КЕВ м.Дніпропетровська), яка виразилася у неправомірній відмові у наданні інформації, залишенні без розгляду та неприйнятті рішення з питань звернення, у ненаданні вчасної, повної та обґрунтованої відповіді на звернення ОСОБА_4 від 21.04.2010, а також у не надісланні такої відповіді на адресу заявника, а також щодо зобов'язання відпаовдіача-3 належним чином розглянути звернення позивача від 21.04.2010, надати обґрунтовану відповідь на усі поставлені у цьому зверненні питання, суд першої інстанції відмовив у задоволенні даних позовних вимог з огляду на повне виконання відповідачем-3 цих вимог позивача, проти чого ОСОБА_4 в апеляційній скарзі не заперечує.

Також позивач в апеляційній скарзі не заперечує проти висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

Таку відмову колегія суддів вважає також обґрунтованою, оскільки, як вбачається з положень ст.23 ЦК України та Постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.05.95 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральної шкодою розуміються втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань або інших негативних явищ завданих незаконними діями, доказів наявності яких та причинно-наслідкового зв'язку між діями відповідачів та негативними наслідками, позивачем суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про правомірність часткового задоволення судом першої інстанції позовних вимог ОСОБА_4

Суд першої інстанції під час розгляду даної справи об'єктивно, повно, всебічно дослідив обставини, які мають значення для справи, дав їм правильну юридичну оцінку, застосував до правовідносин, як виникли між сторонами по справі норми права, які регулюють саме ці правовідносини і зробив обґрунтований висновок про часткове задоволення позову.

Передбачені ст.202 КАС України підстави для скасування постанови суду першої інстанції та скасування постанови суду першої інстанції відсутні.

Керуючись ст.196, ст.198, ст.ст200, 205, 206 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Дніпропетровська Міністерства оборони України, ОСОБА_4, Міністерства оборони України залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2014 року у справі № 804/3895/14 залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко