Ухвала суду № 43139873, 18.03.2015, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Ткачов О.М.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 березня 2015 року справа №236/240/14-а

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 лютого 2015 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 236/240/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Краснолиманської міської ради, заявник: Відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох річного віку,

В С Т А Н О В И В:

Відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції звернувся 23.01.2015 року до суду із заявою про зміну способу і порядку виконання судового рішення, мотивуючи свої вимоги тим, що у нього знаходиться на виконанні виконавчий лист № 236/240/14-а виданий 09.12.2014 року про зобов'язання Управління соціального захисту населення Краснолиманської міської ради здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_2 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст. 43 Закону України № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 01.08.2013 року до досягнення її сином трирічного віку, з урахуванням фактичних виплат, але не більше ніж на період дії статті 43 Закону України № 2240-ІІІ. Але, відповідно до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів може провести стягнення лише за рішенням про стягнення коштів, а не зобов'язального характеру. Заявник просив змінити спосіб виконання судового рішення, а саме: з «зобов'язання вчинити дії» на «стягнення» та встановити наступний спосіб виконання: стягнути з Управління соціального захисту населення Краснолиманської міської ради на користь ОСОБА_2 заборгованість відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 01.08.2013 року по 22.06.2014 року.

Ухвалою Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 лютого 2015 року в задоволенні заяви начальника відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції про зміну способу та порядку виконання судового рішення - відмовлено у зв'язку з відсутністю підстав для її задоволення.

Позивач не погодився з даним судовим рішенням та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити заяву про зміну способу виконання судового рішення Відділу державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

Відділом державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції на адресу суду надіслано заяву про розгляд справи без участі його представника.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справа може бути вирішена на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін.

Як вбачається з матеріалів справи, постановою Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 квітня 2014 року у справі № 236/240/14-а позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Зобов'язано Управління соціального захисту населення Краснолиманської міської ради здійснити нарахування та виплату за рахунок коштів Державного бюджету на користь ОСОБА_2 державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до положення ст. 43 Закону України № 2240-ІІІ «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими похованням» у розмірі прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років за період з 01.08.2013 року до досягнення її сином трирічного віку, з урахуванням фактичних виплат, але не більше ніж на період дії статті 43 Закону України № 2240-ІІІ (а.с. 37-39).

09.12.2014 року Краснолиманським міським судом Донецької області видано виконавчий лист у справі № 236/240/14-а (а.с. 82).

18.12.2014 року Відділом державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції відкрито виконавче провадження за зазначеним виконавчим листом (а.с. 83).

Відповідачем на виконання постанови суду на користь позивача було нараховано, але не виплачено допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 2892,35 грн. (а.с. 84).

Колегія суддів вважає висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні заяви про зміну способу виконання рішення неправомірним з огляду на наступне.

Поняття способів захисту прав, свобод та інтересів особи в адміністративному судочинстві охоплюється визначеним законом механізмом матеріально-правових засобів здійснення охорони цих прав, свобод та інтересів, що приводиться в дію за рішенням суду у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення. Стаття 263 Кодексу адміністративного судочинства України містить не тільки механізм процесуальної процедури розгляду питань зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення, а й підстави для розгляду цих питань. Оскільки ці підстави є матеріально-правовими, то їх слід розглядати у сукупності з положеннями статей 105 та 162 КАС України, які визначають зміст способів захисту порушеного права в адміністративному судочинстві.

Згідно з частиною четвертою статті 105 КАС України адміністративний позов може містити як вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії, так і стягнення з відповідача - суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

За правилами частин першої, другої статті 162 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову про: 1) визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності і про скасування або визнання нечинним рішення чи окремих його положень, про поворот виконання цього рішення чи окремих його положень із зазначенням способу його здійснення; 2) зобов'язання відповідача вчинити певні дії; 3) зобов'язання відповідача утриматися від вчинення певних дій; 4) стягнення з відповідача коштів; 5) тимчасову заборону (зупинення) окремих видів або всієї діяльності об'єднання громадян; 6) примусовий розпуск (ліквідацію) об'єднання громадян; 7) примусове видворення іноземця чи особи без громадянства за межі України; 8) визнання наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень. Суд може прийняти іншу постанову, яка б гарантувала дотримання і захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Стаття 124 Конституції України та стаття 14 КАС України встановлюють, що судові рішення, зокрема постанови та ухвали суду в адміністративних справах, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання на всій території України. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Статтею 263 КАС України передбачено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання судового рішення (відсутність коштів на рахунку, відсутність присудженого майна в натурі, стихійне лихо тощо), державний виконавець може звернутися до адміністративного суду першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий лист, що видав виконавчий лист, із поданням, а особа, яка бере участь у справі, та сторона виконавчого провадження - із заявою про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення.

Під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення у разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом.

Вирішуючи питання щодо зміни чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення колегія суддів звертає увагу на те, що під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти вжиття адміністративним судом нових заходів для реалізації рішення. Ці заходи повинні забезпечити виконання конкретного судового рішення і не поширюватися на відносини, які виникли після його ухвалення. При цьому зміна способу виконання не повинна змінювати суті самого судового рішення.

01 січня 2013 року набрав чинності Закон України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який встановлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених Законом України «Про виконавче провадження», та особливості їх виконання.

Відповідно до статті 2 цього Закону держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є, зокрема, державний орган.

Водночас судові рішення у справах, пов'язаних із соціальними виплатами, які мають зобов'язальний характер щодо проведення таких виплат, не належать до зазначених у згаданій статті видів рішень, що унеможливлює їх виконання без зміни його способу.

Під зміною способу і порядку виконання рішення суду розуміється прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у порядку і способом, раніше встановленими. Таким чином, суд за наявності обґрунтованих підстав та належних доказів, може змінити спосіб та порядок виконання рішення суду, або ж відмовити по даному питанню, не змінюючи при цьому його змісту. При цьому, відстрочити або розстрочити, змінити чи встановити спосіб і порядок виконання рішення суд може лише у виняткових випадках.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 квітня 2014 року відповідачем на користь позивача було нараховано допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі 2892,35 грн., зазначена сума на час звернення з заявою про зміну способу виконання судового рішення не виплачена у зв'язку з ненадходженням відповідних коштів із державного бюджету.

З заяви про заміну способу і порядку виконання рішення вбачається, що заявник просить суд змінити спосіб виконання виконавчого листа № 236/240/14-а, а саме: з «зобов'язання вчинити дії» на «стягнення» та встановити наступний спосіб виконання: стягнути з Управління соціального захисту населення Краснолиманської міської ради на користь ОСОБА_2 заборгованість відповідно до вимог ст. 15 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» за період з 01.08.2013 року по 22.06.2014 року, що не відповідає змісту постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 квітня 2014 року, оскільки права позивача були захищені шляхом покладення на відповідача обов'язку здійснити нарахування та виплату щомісячної допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а не шляхом стягнення конкретно визначеної суми.

Тобто, враховуючи вимоги статті 263 КАС України, заявник просить суд фактично змінити зміст резолютивної частини постанови Краснолиманського міського суду Донецької області від 22 квітня 2014 року у справі № 236/240/14-а.

Проаналізувавши наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що зміна на підставі статті 263 КАС України способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом відповідно до статті 162 КАС України при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права. Отже, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання відповідача здійснити виплату із зобов'язання на стягнення такої виплати є неправомірною.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст. 195, 197, ст. 199, ст. 200, ст. 205, ст. 206, ч. 2 ст. 211 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 лютого 2015 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 236/240/14-а залишити без задоволення.

Ухвалу Краснолиманського міського суду Донецької області від 10 лютого 2015 року про зміну способу і порядку виконання судового рішення у справі № 236/240/14-а за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Краснолиманської міської ради, заявник: Відділ державної виконавчої служби Краснолиманського міського управління юстиції про стягнення недоплаченої допомоги по догляду за дитиною до досягнення трьох річного віку залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції постановлена в порядку письмового провадження, набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Колегія суддів : І.В. Юрко

Г.М. Міронова

А.А. Блохін