Постанова № 43139549, 04.03.2015, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 березня 2015 року о/об 16 год. 11 хв.Справа № 808/8458/14 ДО/808/1160/14 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Нестеренко Л.O., при секретарі Бабаченко B.C., розглянувши у місті Запоріжжі у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1,

ОСОБА_2

до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області

про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі - Позивач-1 або ОСОБА_1.), ОСОБА_2 (надалі - Позивач-2 або ОСОБА_2.) звернулися з адміністративним позовом до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області (надалі - відповідач або Красноармійська ОДПІ) в якому позивач просить суд: 1) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1, кошти у розмірі 3193,83 грн. на повернення помилково сплачених грошових зобов'язань; 2) стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2, кошти у розмірі 3193,83 грн. на повернення помилково сплачених грошових зобов'язань. Крім того, Позивачі просять суд стягнути з відповідача всі судові витрати на користь ОСОБА_3, які складають 2217,45 грн. До позову також додано квитанцію про сплату 182 грн. 70 коп., що становить 10% судового збору за позови майнового характеру.

Позивачами у позові зазначено, що 25.06.2014 Позивачами-1,2 (як продавцями), з однієї сторони та ОСОБА_4 спільно з ОСОБА_5 (як покупцями), з іншої сто рони укладено попередній договір купівлі-продажу квартири з розстроч кою платежу. Зазначена квартира за адресою: АДРЕСА_1, належала позивачам на праві спільної часткової приватної власності. 29.09.2014 між сторонами вищевказаної угоди укладено Договір про розірвання договору купівлі-продажу квартири від 25.06.2014 за згодою сторін з пове рненням майна та частини коштів, які були отримані згідно договору, у розмірі 30000 грн.

29.09.2014 Позивачами-1,2, як продавцями, з однієї сторони та ОСОБА_6, як покупцем, з іншої сторони, укладено Договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Цей продаж вчинено за домовле ністю сторін за 127753 грн. з повним розрахунком і наступною державною ре єстрацією прав власності за новим власником. Нотаріус ОСОБА_7, яка посвідчувала договір купівлі-продажу та проводила його державну реєстрацію, змусила Позивачів-1,2 сплатити податок на прибуток від продажу квартири у розмірі по 3193,83 грн. з кожного.

10.10.2014 Позивачі-1,2 звернулися до відповідача з окремими заявами на повернення помилково сплачених грошових зобов'язань. 20.10.2014 Позивачам-1,2 надана письмова відповідь відповідача, з в якої вони дізналися, що у поверненні помилково сплачених коштів їм відмовлено. Позивачі-1,2 наполягають на тому, що 25.06.2014 ними укладено договір з розстроченням пла тежу покупцями ОСОБА_5 та ОСОБА_4 без отримання ни ми прибутку (доходу) до вказаної дати. Не отримавши вказаного прибутку, цей договір розірвано 29.09.2014 з укладенням вказаного договору з повним розрахунком з іншим покупцем, тому згідно вказаних обставин Позивачі-1,2 вперше отримали прибуток від про дажу вказаної нерухомості (квартири) за період з 15.10.1993 до 29.09.2014. З вказаних причин Позивачі-1,2 вважають, що у податкового агента - нотаріуса ОСОБА_7 і відповіда ча, не було законних підстав змушувати Позивачів-1,2 сплачувати податок з доходу від продажу квартири відповідно до ст.172 Податкового кодексу України. Позивачі-1,2 посилаючись на приписи п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України, п.3, п.5, п.10 розділу 1, п.1 розділу 2 «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахо ваних до державного та місцевих бюджетів», затвердженого 03.09.2013 наказом Міністерства фі нансів України №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, «Порядок взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань», затверджених наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України, Державного казначейства України №974/1597/499 від 21.12.2010, вважають, що відповідачем безпідставно не вчинено дій щодо повернення Позивачам помилково сплаченого податку з доходів фізичних осіб у загальному розмірі 6387,66 грн.

До суду Позивачами подано заяви про розгляд справи без їх участі, на задоволенні позову наполягають.

Відповідач у судове засідання також не з»явився, просить суд слухати справу у його відсутність, ним подано до суду письмові заперечення, за змістом яких порядок оподаткування операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомого майна встановлено ст.172 розділу IV Податкового кодексу України, згідно якого, у разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, міни об'єкта нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтверджуючих документів про фактичну сплату податку.

Аналізуючи приписи ст.ст.214, 651, 653 Цивільного кодексу України, відповідач вважає, що розірвання договору купівлі-продажу має зовсім інші підстави і наслідки, ніж визнання договору купівлі-продажу недійсним. Розірвання договору припиняє дію договору з моменту досягнення згоди на розірвання на майбутнє, але це означає, що на момент укладання договору всі вимоги закону були дотримані, і з юридичної сторони правочин був дійсним. Договір купівлі-продажу квартири ОСОБА_1 та ОСОБА_2 уклали 25.06.2014. З моменту внесення відомостей до Єдиного державного реєстру прав на нерухоме майно відбувся перехід власності на квартиру до покупця ОСОБА_4 та ОСОБА_5 29.09.2014 нотаріу с посвідчив договір про розірвання договору купівлі-продажу від 25.06.2014 та повернення майна і частини коштів. Але договір не набув статусу недійсного з моменту укладання, і в період з 25.06.2014 по 29.09.2014 був дійсним. Таким чином, відповідач вважає, що 25.06.2014 позивачами здійснено перший в 2014 році продаж квартири. 29.09.2014 Позивачі уклали новий договір купівлі-продажу з ОСОБА_6, тому відповідно до ст.172 Податкового кодексу України нотаріус, який посвідчував договір, враховуючи проведення операції з продажу квартири протягом звітного року вдруге, правомірно вимагав документ про сплату податку з доходів фізичних осіб за ставкою 5% від ціни договору. Нормами Податкового кодексу України, на думку відповідача, не передбачено повернення податку, який сплачений під чає нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу нерухомого майна, у разі розірвання попереднього договору.

Дослідивши заперечення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає позов позивачів таким, що не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.06.2014 Позивачами-1,2 (як продавцями) укладено з ОСОБА_4, ОСОБА_5 (як покупцями), Договір купівлі-продажу квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Відповідно до умов цього договору: «… 1. За цим договором Продавці передають, а Покупці зобов'язується прийняти у власність квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира) та сплатити за неї обумовлену грошову суму відповідно до цього договору. […] 6.Продаж цей вчинено за домовленістю сторін за 148000 грн. 00 коп., з яких 30000 грн. 00 коп. передані Покупцями Продавцям до підписання цього договору. Залишок суми у розмірі 118000 грн. 00 коп. Покупці зобов'язані сплатити Продавцям до 25 червня 2015 року. За умовами цього договору розрахунок проводиться за місцем проживання продавців в готівковій формі. […] 10.Договір набирає чинності з моменту його підписання та нотаріального посвідчення. Прийняттям Покупцями вказаної квартири є прийняття останніми документів, що посвідчують право власності на квартиру, ключів, технічної документації та Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право власності на вказану квартиру у Покупців виникає з моменту державної реєстрації цього права у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. […] 13.Відповідальність Сторони несуть згідно чинного законодавства. Сторони за домовленістю мають право на розірвання цього договору, що повинно бути нотаріально посвідчено, з врахуванням вимог діючого законодавства щодо здійснення цього процесу. (…) Зміни до договору вносяться шляхом укладання додаткового договору з дотриманням вимог чинного законодавства, підписуються сторонами та посвідчуються нотаріально. …».

Відповідно до ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

За приписами ч.1 ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов'язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

З урахуванням вказаних норм права суд приходить до висновку, що 25.06.2014 Позивачами-1,2 укладено з ОСОБА_4, ОСОБА_5 (як покупцями) звичайний, повноцінний Договір купівлі-продажу квартири, а не попередній Договір, як то зазначають Позивачі-1,2 у адміністративному позові.

Зазначений факт підтверджує наданий Позивачами оригінал Витягу з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень (індексний номер 27414009), сформований на 29.09.2014, в якому зазначено, що власниками квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Отже, операція купівлі-продажу вказаного нерухомого майна відбулася 25.06.2014.

Судом досліджено укладений 29.09.2014 Позивачами з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Договір про розірвання договору купівлі-продажу квартири. Відповідно до умов цього договору: «…1.Договір купівлі-продажу квартири з розстрочкою платежу, посвідчений приватним нотаріусом Красноармійського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 25 червня 2014 року, за реєстром №1013 (далі - договір купівлі-продажу) за яким Сторона 1 передала, а Сторона 2 прийняла у власність квартиру АДРЕСА_1, з нашої взаємної згоди, ми, сторони, цим договором розриваємо. 2.Сторона 2 на час підписання цього договору передає Стороні 1 одержану по вищезазначеному договору купівлі - продажу квартиру АДРЕСА_1, а Сторона 1 повертає Стороні 2 суму грошових коштів, сплачених на момент укладення договору купівлі-продажу вказаної квартири АДРЕСА_1, у розмірі 30000,00 грн. 00 коп. Сторони не мають одна до одної будь-яких претензій, в тому числі і матеріального характеру. 3.Право власності на вказану квартиру у Сторони 2 припиняється згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» з моменту державної реєстрації припинення права власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Відповідно, з цього моменту у Сторони 1 поновлюється право власності на зазначене нерухоме майно. …».

Також судом досліджено укладений 29.09.2014 Позивачами з ОСОБА_6 (як покупцем) Договір купівлі-продажу квартири. Відповідно до умов цього договору: «…1.За цим договором Продавці передають, а Покупець зобов'язується прийняти у власність квартиру АДРЕСА_1 (далі - квартира) та сплатити за неї обумовлену грошову суму відповідно до цього договору. […] 15.Витрати, пов'язані з нотаріальним посвідченням цього договору, сторони несуть в рівних частках. Збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у відповідності з Законом України «Про обов'язкове державне пенсійне страхування» від 26.06.1997 №400-97-ВР зі змінами та доповненнями Покупцями внесено. …».

Враховуючи умови укладених Позивачами цивільно-правових угод, суд дійшов до висновку, що ними у 2014 році вчинено дві угоди (договори) з відчуження одного й того ж об'єкту нерухомості: квартири АДРЕСА_1. Вказаний факт підтверджує Витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень, за яким вказане нерухоме майно двічі, за період 2014 року міняло власників (вперше на ОСОБА_4 та ОСОБА_5, а вдруге - на ОСОБА_6.).

Судом також досліджені Технічний паспорт на квартиру, інші правовстановлюючі документи, надані Позивачами-1,2 в обґрунтування викладених у позові доводів.

10.10.2014 Позивачі звернулися до відповідача з Заявами про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань. 20.10.2014 Позивачам-1,2 надані письмові відповіді відповідача (вих.№16770/с/05-16-17-01 та вих.№16771/с/05-16-17-01), з яких вони дізналися, що у поверненні сплаченого податку їм відмовлено.

Вирішуючи по суті публічно-правовий спір, суд взяв до уваги вищевикладені обставини та виходить з наступного.

Як передбачено п.172.1 ст.172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу (обміну) не частіше одного разу протягом звітного податкового року житлового будинку, квартири або їх частини, кімнати, садового (дачного) будинку (включаючи земельну ділянку, на якій розташовані такі об'єкти, а також господарсько-побутові споруди та будівлі, розташовані на такій земельній ділянці), а також земельної ділянки, що не перевищує норми безоплатної передачі, визначеної статтею 121 Земельного кодексу України залежно від її призначення, та за умови перебування такого майна у власності платника податку понад три роки, не оподатковується. Умова щодо перебування такого майна у власності платника податку понад три роки не розповсюджується на майно, отримане таким платником у спадщину. Дохід від відчуження господарсько-побутових споруд, що розташовані на одній ділянці з житловим або садовим (дачним) будинком та продаються разом з ним, для цілей оподаткування окремо не визначається.

Відповідно до п.172.2 ст.172 Податкового кодексу України дохід, отриманий платником податку від продажу протягом звітного податкового року більш як одного з об'єктів нерухомості, зазначених у пункті 172.1 цієї статті, або від продажу об'єкта нерухомості, не зазначеного в пункті 172.1 цієї статті, підлягає оподаткуванню за ставкою, визначеною пунктом 167.2 статті 167 цього Кодексу. У такому самому порядку оподатковується дохід від продажу (обміну) об'єкта незавершеного будівництва.

У абз.1 п.172.3 ст.172 Податкового кодексу України, зазначено, що дохід від продажу об'єкта нерухомості визначається виходячи з ціни, зазначеної в договорі купівлі-продажу, але не нижче оціночної вартості такого об'єкта, розрахованої органом, уповноваженим здійснювати таку оцінку відповідно до закону.

Під час проведення операцій з продажу (обміну) об'єктів нерухомості між фізичними особами нотаріус посвідчує відповідний договір за наявності оціночної вартості такого нерухомого майна та документа про сплату податку до бюджету стороною (сторонами) договору та щокварталу подає до контролюючого органу за місцем розташування державної нотаріальної контори або робочого місця приватного нотаріуса інформацію про такий договір, включаючи інформацію про його вартість та суму сплаченого податку в порядку, встановленому цим розділом для податкового розрахунку (п.172.4 ст.172 Податкового кодексу України).

Як передбачено ст.50 Закону України №3425-XII від 02.09.1993 «Про нотаріат» нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, нотаріальний акт оскаржуються до суду. Право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Позивачами не оскаржені дії нотаріуса ОСОБА_7 щодо їх примусу сплати податку на прибуток (як то зазначено у позові) відповідно до вимог чинного законодавства, натомність, доказів про це до суду - не надано.

У разі невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу, міни об'єкта нерухомості, за яким сплачено податок, платник податку має право на повернення надміру сплаченої суми податку на підставі податкової декларації, поданої в установленому порядку, та підтвердних документів про фактичну сплату податку (п.172.6 ст.172 Податкового кодексу України).

Позивачами-1,2, які вважають свої права порушеними відповідачем (який не виносив щодо Позивачів-1,2 власних дій чи рішень під час укладення 29.09.2014 Позивачами-1,2 з ОСОБА_6 Договору купівлі-продажу квартири), не подано до суду доказів виконання ними приписів п.172.6 ст.172 Податкового кодексу України. Не надано до суду і доказів невчинення нотаріальної дії щодо посвідчення договору купівлі-продажу квартири.

Для цілей цієї статті під продажем розуміється будь-який перехід права власності на об'єкти нерухомості, крім їх успадкування та дарування (п.172.8 ст.172 Податкового кодексу України).

Судом взято до уваги те, що Договір купівлі-продажу квартири, укладений 25.06.2014 Позивачами з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 не визнаний недійсним з моменту укладання, і в період з 25.06.2014 по 29.09.2014 був дійсним, а Позивачі вільно користувались коштами у сумі 30000 грн. отриманого доходу і могли вільно розпоряджатися цими коштами, в тому числі отримувати доходи від розміщення цих коштів у банківських/кредитних установах.

Звідси, дохід, отриманий Позивачами- від продажу вдруге впродовж звітного 2014 податкового року квартири АДРЕСА_1 - є оподатковуваним відповідно до вимог ст.172 Податкового кодексу України.

За приписами п.43.1 ст.43 Податкового кодексу України помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 Митного кодексу України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

Відповідно до пп.14.1.182 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України помилково сплачені грошові зобов'язання - суми коштів, які на певну дату надійшли до відповідного бюджету від юридичних осіб (їх філій, відділень, інших відокремлених підрозділів, що не мають статусу юридичної особи) або фізичних осіб (які мають статус суб'єктів підприємницької діяльності або не мають такого статусу), що не є платниками таких грошових зобов'язань.

Позивачами не доведено, що вони не є платниками грошових зобов'язань при отриманні доходу від продажу вдруге протягом звітного податкового 2014 року квартири.

Як зазначено у абз.1 п.2 «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», затвердженого 03.09.2013 наказом Міністерства фінансів України №787, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.09.2013 за №1650/24182, цей Порядок визначає процедури повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, а саме: податків, зборів (обов'язкових платежів) та інших доходів бюджету, коштів від повернення до бюджетів бюджетних позичок, фінансової допомоги, наданої на поворотній основі, та кредитів, у тому числі залучених державою (місцевими бюджетами) або під державні (місцеві) гарантії (далі - платежі).

У п.5 «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів», зокрема, зазначено, що подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету. Заява про повернення коштів з бюджету, яка подається до відповідного органу Казначейства, складається платником у довільній формі з обов'язковим зазначенням такої інформації: причини повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), місцезнаходження юридичної особи або місце проживання фізичної особи та номер контактного телефону, сума платежу, що підлягає поверненню, спосіб перерахування коштів з бюджету - у безготівковій формі із зазначенням реквізитів рахунку одержувача коштів чи готівкою.

Позивачами які вважають свої права порушеними, не подано до суду доказів виконання ними вимог «Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів».

Як зазначено у абз.1 ч.5 ст.78 Бюджетного кодексу України, податки і збори (обов'язкові платежі) та інші доходи місцевого бюджету визнаються зарахованими до місцевого бюджету з дня зарахування відповідно на єдиний казначейський рахунок та рахунки, відкриті в установах банків державного сектору згідно з частиною другою цієї статті, і не можуть акумулюватися на рахунках органів, що контролюють справляння надходжень бюджету.

Звідси, Позивачами обрано невірний спосіб захисту порушеного, на їх думку права, оскільки сплачений ними податок не акумулюється на рахунках відповідача, відповідно, не може бути ним і повернутий.

Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, веде облік усіх надходжень, що належать місцевим бюджетам, та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, погодженим з відповідними місцевими фінансовими органами, здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету (абз.2 ч.2 ст.78 Бюджетного кодексу України).

Жодних позовних вимог до органів казначейського обслуговування рахунків місцевого бюджету Позивачами - не заявлено.

У ст.19 Конституції України зазначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Як зазначено у ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

З урахуванням з'ясованих обставин, досліджених матеріалів справи суд приходить до висновку, що позовні вимоги Позивачів ОСОБА_2 не підлягають задоволенню.

Згідно з ч.2 ст.94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч.2 ст.87 КАС України).

Відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру - 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

У ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» зазначено, що під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

З'ясовано, що при подачі адміністративного позову майнового характеру Позивачами-1,2 солідарно сплачено 182 грн. 70 коп. судового збору, що становить 10 відсотків розміру ставки судового збору по справі.

Решта судового збору за позовними вимогами майнового характеру становить 1644 грн. 30 коп., яка Позивачами-1,2 - не сплачена.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у постанові суду або ухвалою (ч.1 ст.98 КАС України).

З урахуванням викладеного, суд вважає за необхідне стягнути з Позивачів-1,2 (недоплачену до Державного бюджету України) решту судового збору за подачу позову майнового характеру у сумі 1644 грн. 30 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.11, 17, 71, 87, 94, 98, 158-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Красноармійської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Донецькій області про повернення помилково сплачених грошових зобов'язань - відмовити у повному обсязі.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1), ОСОБА_2 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) на користь Державного бюджету України решту судового збору за подачу позову майнового характеру с сумі 1644 грн. 30 коп. на р/р31215206784006 отримувач коштів - ДКСУ у Ленінському районі м.Запоріжжя, код отримувача 38025423, код МФО 813015, банк отримувача - ГУДКСУ у Запорізькій області, код класифікації доходів бюджету 22030001.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Л.О. Нестеренко