Ухвала суду № 43139512, 12.03.2015, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

"12" березня 2015 р. Справа № 918/213/13-г

Суддя Бережнюк В.В. розглянувши скаргу ПАТ "Рівнеазот" №125-юв від 19.02.2015 р. на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень ДВС України по справі

За позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України"

до відповідача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот"

про стягнення 3% річних в розмірі 19701252 грн. 76 коп.

за участю прокуратури міста Рівне

Представники:

від позивача: Тісногуз В.В., Гримаков Д.В.

від відповідача: не з'явився

від органу ДВС: Іщук Н.В.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Рівненської області 26.03.2013 р. прийнято рішення у справі за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" до відповідача Публічного акціонерного товариства "Рівнеазот" про стягнення 3% річних в розмірі 19 701 252 грн. 76 коп., яким позов задоволено повністю.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 29.04.2014 р. та постановою Вищого господарського суду України від 17.07.2014 р. дане рішення суду залишено без змін.

Публічне акціонерне товариство "Рівнеазот" звернулося до господарського суду Рівненської області із скаргою №125-юв від 19.02.2015 р. на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень ДВС України по справі №918/213/13-г, у якій просить:

1. Зобов'язати відділ примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України зняти арешти з усього рухомого та нерухомого майна ПАТ "Рівнеазот", накладені постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України від 18.06.2014р. у ВП №43695159 по виконанню наказу Господарського суду Рівненської області по справі №918/213/13-г від 16.05.2014р.

2. Зобов'язати відділ примусового виконань рішень Державної виконавчої служби України зняти арешти з коштів ПАТ "Рівнеазот" накладених постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України від 22.09.2014р. у ВП № 43695159 по виконанню наказу Господарського суду Рівненської області по справі № 918/213/13-г від 16.05.2014р що знаходяться на рахунках в:

- Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Рівному, МФО 333539, р/р №260570165779, №260020165779, №260030003779, №260030265779;

- АБ «Кліринговий дім», МФО 300647, р/р №26044169402, №260010694, №2600110694, №26005110694;

- АТ «Банк» Фінанси та Кредит», МФО 300131, р/р №26007012728840, №26008012728980, №26009012728978, №26009000272801, №26043000272801;

- АТ «ОТП Банк», МФО 300528, р/р №26004001303458;

- Рівненській обласній дирекції АТ «Райффазен Банк Аваль», МФО 333227, р/р №26008476;

- ПАТ КБ «Надра», МФО 380764, р/р №26002040796002, №26003040796001, №26036040796001, №26154040796002, №26047040796001, №26152970310000, №26104970310003, №26036040796001;

- Філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368, р/р №26038301905157, №26005301905157;

- ГУ ДКСУ у Рівненській області, МФО 833017, р/р №37129210110002.

3. Зобов'язати відділ примусового виконань рішень Державної виконавчої служби України зняти арешти з коштів ПАТ "Рівнеазот" накладених постановою накладених постановою відділу примусового виконання рішень ДВС України від 30.09.2014р. у ВП № 43695159 по виконанню наказу Господарського суду Рівненської області по справі № 918/213/13-г від 16.05.2014р, що знаходяться на рахунках в:

- Філії АТ «Укрексімбанк» у м. Рівному, МФО 333539, р/р №260020165779, №260510002779;

- АБ «Кліринговий дім», МФО 300647, р/р №2605001694;

- АТ «Банк» Фінанси та Кредит», МФО 300131, р/р №260070112728;

- АТ «Родовід Банк», МФО 321712, р/р № 260086869;

- ПАТ «Альфа-Банк», МФО 300346, р/р №26007102977001;

- Філії - Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк», МФО 333368, р/р №260033018146.

Скарга мотивована тим, що у зв'язку з відстрочкою виконання судового рішення, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України виконавче провадження за №43695159 зупинено на час відстрочки. Однак, арешти накладені на майно та кошти боржника постановами від 18.06.2014р., від 22.09.2014р. та від 30.09.2014р. головним державним виконавцем не зняті. Діючі арешти всього рухомого, нерухомого майна та рахунків підприємства, перешкоджають ПАТ "Рівнеазот" як суб'єкту господарювання, виконувати не тільки свої зобов'язання перед ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» відповідно до рішення суду у даній справі, а й перед іншими кредиторами, та вкрай негативно позначаються на господарській діяльності та платоспроможності підприємства.

Скаржник наголошує, що головним державним виконавцем безстроково накладено арешт на все майно ПАТ "Рівнеазот", вартість якого значно більша від суми заборгованості, а виконання подальшої процедури визначеної законодавством щодо арештованого майна проігноровано. Оскільки, вартість майна ПАТ "Рівнеазот" значно перевищує зазначену суму у виконавчому документі, то боржник вважає, що постанова про накладання арешту на все майно ПАТ "Рівнеазот" є незаконною. Разом з тим, актами законодавства України не передбачено наділення державного виконавця повноваженнями під час дії відстрочки здійснювати безстрокове збереження всього майна шляхом заборони його відчуження.

Також пояснює, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби України накладено арешт на все рухоме та не рухому майно, при цьому не надано можливості боржнику визначити на яке майно необхідно в першу чергу звертати стягнення, чим порушено вимоги законодавства.

Отже, скаржник вважає, що дія постанови головного державного виконавця від 18.06.2014р. під час відстрочки, суперечить загальним засадам та завданням здійснення виконавчого провадження, спрямована на порушення прав та інтересів ПАТ "Рівнеазот".

Звертає увагу суду, що накладені арешти на майно та кошти боржника, позбавляють можливості підприємства вирішувати проблеми спрямовані на зміцнення фінансового стану ПАТ "Рівнеазот" зокрема, реалізовувати готову продукцію та розпоряджатися своїм господарським майном для отримання прибутку, користуватися грошовими коштами для виконання своїх зобов'язань по сплаті обов'язкових платежів в тому числі виплаті заробітної плати працівникам. Існування накладеного арешту ускладнює ПАТ "Рівнеазот" здійснювати перерахування внесків до Пенсійного фонду України, сплату податків до Державного бюджету України, виплату заробітної плати працівникам та утримувати майно, технологічне обладнання (в тому числі обладнання яке працює в небезпечному середовищі, очисні споруди, тощо), підприємства у справному стані.

ПАТ "Рівнеазот" зверталось до відділу примусового виконання рішень ДВС України із заявою про зняття арешту з майна та коштів боржника. Однак до цього часу будь-якої відповіді на вказану заяву не надійшло, арешт з майна та коштів ПАТ "Рівнеазот" не знято.

Таким чином, бездіяльність відділу примусового виконань рішень Державної виконавчої служби України щодо не зняття арештів з майна та коштів ПАТ "Рівнеазот" накладених постановами головного державного виконавця від 18.06.2014р., від 22.09.2014р. та від 30.09.2014р. при наявності відстрочки виконання рішення суду та при явних порушеннях законодавства при винесені вказаних постанов боржник вважає протиправною та такою, що порушує права та інтереси юридичної особи гарантовані Законами України.

Пунктом 5 ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

За наведеного ПАТ "Рівнеазот" звернувся до суду з даною скаргою та просить зобов'язати відділ примусового виконань рішень Державної виконавчої служби України зняти арешти з майна та коштів боржника накладених постановами від 18.06.2014р., від 22.09.2014р. та від 30.09.2014р.

Від відділу примусового виконання рішень ДВС України надійшов відзив на скаргу, у якому пояснює, що з метою своєчасного, повного та неупередженого виконання вимог виконавчого документа, державний виконавець зобов'язаний накласти арешт на грошові кошти, які містяться на рахунках відкритих боржником в банківських установах, в межах суми, яка підлягає примусовому стягненню за виконавчим документом, з урахуванням витрат пов'язаних з проведенням виконавчих дій та виконавчого збору, що підлягає стягненню на користь держави. Відтак, 22.09.2014 р. та 30.09.2014 р. державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника.

Звертає увагу суду, що постанови про арешт коштів винесені державним виконавцем до моменту винесення господарським судом Рівненської області ухвали від 01.10.2014 р. про відстрочку виконання рішення.

Відповідно до частини четвертої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

Зазначає, що після винесення 07.10.2014 державним виконавцем постанови про зупинення виконавчого провадження жодні інші виконавчі дії не проводилися. Наявність накладеного арешту на майно та кошти боржника зумовлена не необхідністю збереження майна боржника, а відсутністю підстав для його зняття.

Також орган ДВС зауважує, що строк зупинення виконавчого провадження має конкретні терміни. В даному випадку Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.11.2014 р. №918/213/13-г визначено конкретний строк відстрочки виконавчого провадження - до 01.05.2014 р.

Відтак, вважає вимоги скарги безпідставними та надуманими, та просить відмовити у їх задоволенні.

Від Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" надійшли письмові заперечення на скаргу боржника. Так, стягувач пояснює, що відповідно до ч. 4 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається.

Звертає увагу суду, що ні діючими нормами права, ні Законом України «Про виконавче провадження» не передбачено підстав, у разі наявності заборгованості за рішенням суду, скасовувати постанову про арешт коштів боржника.

Також стягувач вказує, що відповідно до інформації, розміщеної на інтернет-ресурсах ПАТ «Рівнеазот» входить до холдингу OSТСНЕМ, є платоспроможним, здійснює в повному обсязі господарську діяльність, реалізовує виготовлену продукцію та отримує дохід. Так, зокрема, у 2014 році ПАТ «Рівнеазот» збільшило реалізацію готової продукції на 40.26% у порівнянні з 2013 роком. Так, у 2014 році підприємство реалізувало основних продуктів (робіт та послуг) на понад 2,58 мільярда гривень. У порівнянні з 2013 роком, приріст реалізації готової продукції становив понад 741 мільйон гривень. Також, ПАТ «Рівнеазот» OSТСНЕМ визнано переможцем рейтингу популярності у номінації «Краще підприємство» та «Краще виробництво», воно увійшло до рейтингу популярності «ТОП-100 найдинамічніших компаній України» та в першу трійку кращих підприємств в товарній групі «Продукти органічної хімії». Крім того, ПАТ «Рівнеазот» 25.02.2015 р. та 26.02.2015 р. відкрило шість нових рахунків у ПАТ «ВТБ Банк», а 05.03.2015 р. відкрило ще шість нових рахунків у ПАТ «Промінвестбанк ».

Стягувач вважає, що викладене спростовує твердження скаржника щодо погіршення фінансового становища підприємства у зв'язку з накладенням державним виконавцем арештів на майно та кошти ПАТ «Рівнеазот».

Також вказує, що державним виконавцем накладений арешт не безстроково, як зазначає скаржник, а до виконання боржником своїх зобов'язань за рішенням суду, а також в межах суми стягнення, будь-яких доказів того, що вартість майна (про яке саме майно йде мова боржником також не зазначено) значно перевищує зазначену суму у виконавчому документі, боржником не надано.

Враховуючи усе вищевикладене ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» просить в задоволенні скарги відмовити.

Ухвалою суду від 23 лютого 2015 року прийнято скаргу до розгляду, призначено розгляд скарги у судовому засіданні на 12 березня 2015 року.

Представник скаржника в судове засідання не з'явився. Про дату, час та місце розгляду даної скарги повідомлений належним чином, що підтверджується наявним у справі поштовим повідомленням про вручення рекомендованої кореспонденції адресату.

Представник органу ДВС у судовому засіданні надав пояснення, які співпадають з позицією, що викладена у письмовому відзиві. Просить в задоволенні скарги відмовити.

Представник стягувача підтримав доводи, викладені у письмових запереченнях на скаргу. Вважає останню безпідставною та необґрунтованою.

Відповідно до ч.2 ст.121-2 Господарського процесуального кодексу України скарги на дії чи бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена. Скарги на дії органів Державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу Державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

Заслухавши пояснення представника органу ДВС та стягувача, дослідивши наявні в матеріалах справи докази та давши їм належну оцінку, господарський суд Рівненської області прийшов до висновку, що в задоволенні скарги слід відмовити. При цьому суд виходив з такого.

Судом встановлено, що 18.06.2014 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з примусового виконання наказу господарського суду Рівненської області № 918/213/13-г від 16.05.2014 р. про стягнення з ПАТ "Рівнеазот" на користь ДК «Газ України» НАК «Нафтогаз України» заборгованості на загальну суму 19 770 072,76 грн. Вказаною постановою запропоновано боржнику самостійно виконати вимоги виконавчого документа у семиденний термін з дня його отримання.

Також 18.06.2014 р. державним виконавцем відділу примусового виконання рішень ДВС України винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, якою накладено арешт на усе рухоме та нерухоме майно, що належить боржнику ПАТ "Рівнеазот" у межах суми звернення стягнення 19 770 072 грн. 76 коп. Заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику.

У строк встановлений для самостійного виконання вимоги виконавчого документа боржником не виконані, тому стосовно боржника - Публічного акціонерного товариства «Рівнеазот» розпочато процедуру примусового виконання вимог виконавчого документа.

У період з 07.07.14 р. по 28.07.14 р. виконавче провадження було зупиненим у зв'язку з надходженням до відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України 02.07.2014 р. заяви ПАТ "Рівнеазот" про зупинення виконавчого провадження №43695159 з долученням ухвали Вищого господарського суду України по справі № 918/213/13-г від 24.06.2014 р. про зупинення виконання рішення господарського суду Рівненської області від 26.03.2013 р. до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

У подальшому 22.09.2014 р. та 30.09.2014 р. державним виконавцем винесено постанови про арешт коштів боржника у межах суми стягнення 19 770 072 грн. 76 коп.

07.10.14 у зв'язку з наданням боржнику господарським судом Рівненської області відстрочки виконання рішення суду державним виконавцем відділу примусового виконання рішень державної виконавчої служби України винесено постанову про зупинення виконавчого провадження.

14.10.2014 р. ПАТ "Рівнеазот" звертався до відділу примусового виконання рішень ДВС України із заявою про зняття арешту з майна та коштів боржника. Однак дана заява задоволена не була, арешт з майна та коштів не знято.

ПАТ "Рівнеазот" звернувся до господарського суду з даною скаргою про зобов'язання органу ДВС зняти арешти з усього рухомого та нерухомого майна та коштів боржника, оскільки вважає що дія постанов, якими такі арешти накладено, під час дії відстрочки виконання рішення, суперечить загальним засадам та завданням здійснення виконавчого провадження, та спрямована на порушення прав та інтересів боржника.

За умовами статті 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження», в разі якщо строк пред'явлення виконавчого документу до виконання не закінчився і за умови відповідності документу вимогам даного Закону, - державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документу виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення. За заявою стягувана державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

У даному випадку державним виконавцем дотримано вимоги згаданої статті Закону та 18.06.14 р. відкрито виконавче провадження, надано боржнику строк на самостійне виконання рішення суду. Одночасно державним виконавцем на підставі заяви стягувача накладено арешт на все рухоме і нерухоме майно боржника та оголошено заборону на його відчуження.

Згідно ч.ч. 2-4 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. Готівкові кошти, виявлені у боржника, вилучаються. На кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках, вкладах та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, накладається арешт. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, які будуть відкриті після винесення постанови про накладення арешту.

За ч. 5 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження» звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на кошти боржника. Боржник має право запропонувати ті види майна чи предмети, на які необхідно в першу чергу звернути стягнення. Черговість стягнення на кошти та інше майно боржника остаточно визначається державним виконавцем.

У статті 57 (частини 2 та 3) Закону вказано, що арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом: винесення постанови про арешт коштів та інших цінностей боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах; винесення постанови про арешт коштів, що перебувають у касі боржника або надходять до неї; винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження; проведення опису майна боржника і накладення на нього арешту.

Постановами, передбаченими частиною другою цієї статті, може бути накладений арешт у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій та застосованих державним виконавцем штрафів, на все майно боржника або на окремі предмети. Копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Частиною 4 статті 57 Закону передбачено, що копії постанови державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення боржнику та банкам чи іншим фінансовим установам або органам, зазначеним у частині другій цієї статті та органам, що ведуть Державний реєстр обтяжень рухомого майна. Постанова державного виконавця про арешт коштів чи майна боржника може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Матеріалами справи підтверджується, та не заперечено представниками сторін та органу ДВС, що боржник був повідомлений належним чином про арешт його коштів та майна, однак постанову про відкриття виконавчого провадження від 18.06.14 р., постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 18.06.14 р., та постанови від 22.09.2014 р. та від 30.09.2014 р. про арешт коштів боржника у встановлені чинним законодавством строки не оскаржив. Згадані постанови на даний час є чинними.

Слід відмітити, що згаданими постановами про арешт майна та коштів ПАТ "Рівнеазот" арешти накладено у межах суми боргу 19 770 072 грн. 76 коп., що свідчить про дотримання органом ДВС вимог ст. 57 Закону.

У частині 4 статті 39 Закону визначено, що протягом строку, на який виконавче провадження зупинено, виконавчі дії не провадяться. Накладений державним виконавцем арешт на майно боржника, у тому числі на кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, не знімається. У період зупинення виконавчого провадження державний виконавець має право звертатися до суду в порядку, встановленому цим Законом, а також вживати заходів щодо розшуку боржника (його майна) або перевірки його майнового стану.

У матеріалах справи відсутні докази того, що після винесення 07.10.2014 р. постанови про зупинення виконавчого провадження державним виконавцем проводилися будь-які виконавчі дії.

Статтею 60 Закону України «Про виконавче провадження» визначено випадки, коли знімається арешт з майна.

Так, особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. У разі прийняття судом рішення про зняття арешту з майна арешт з майна знімається за постановою державного виконавця не пізніше наступного дня, коли йому стало відомо про такі обставини. Копія постанови про зняття арешту з майна надсилається боржнику та органу (установі), якому була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно боржника. З майна боржника може бути знято арешт за постановою начальника відповідного відділу державної виконавчої служби, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, якщо виявлено порушення порядку накладення арешту, встановленого цим Законом. Копія постанови начальника відділу державної виконавчої служби про зняття арешту з майна боржника не пізніше наступного дня після її винесення надсилається сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У разі наявності письмового висновку експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання щодо неможливості чи недоцільності реалізації арештованого майна боржника у зв'язку із значним ступенем його зносу, пошкодженням або в разі якщо витрати, пов'язані із зверненням на таке майно стягнення, перевищують грошову суму, за яку воно може бути реалізовано, арешт з майна боржника може бути знято за постановою державного виконавця, що затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований. Копії постанови державного виконавця про зняття арешту з майна надсилаються не пізніше наступного робочого дня після її винесення сторонам та відповідному органу (установі) для зняття арешту. У всіх інших випадках незавершеного виконавчого провадження арешт з майна чи коштів може бути знятий за рішенням суду.

У абзаці 2 пункту 9.13. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 року № 9 "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" роз'яснено, що господарський суд не вправі самостійно вчиняти ті чи інші дії, пов'язані із здійсненням виконавчого провадження, замість державного виконавця (наприклад, відкривати або закінчувати виконавче провадження), але може зобов'язати державного виконавця здійснити передбачені законом дії, від вчинення яких той безпідставно ухиляється.

Проаналізувавши усе вищевикладене, господарський суд приходить до висновку, що у державного виконавця у даному випадку відсутні будь-які правові підстави для зняття арешту з майна та коштів боржника ПАТ "Рівнеазот" протягом строку, на який виконавче провадження зупинено.

Скаржником належним чином не обґрунтовано та не наведено обставин та визначених чинним законодавством України підстав для зобов'язання судом органу ДВС зняти арешт з майна та коштів ПАТ "Рівнеазот". Доводи останнього, які викладені у скарзі на дії (бездіяльність) відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України, спростовуються наведеними вище правовими нормами та матеріалами справи, відтак не можуть бути прийняті судом до уваги.

Тому подана скарга на дії (бездіяльність) органу ДВС задоволенню не підлягає.

Частиною 3 ст. 121-2 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Керуючись ст.ст. 33, 86, 1212 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити Публічному акціонерному товариству "Рівнеазот" в задоволенні скарги №125-юв від 19.02.2015 р. на бездіяльність відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України.

Суддя Бережнюк В.В.