Рішення № 43139479, 11.03.2015, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" березня 2015 р.Справа № 922/6017/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Прохорова С.А.

при секретарі судового засідання П'ятак А.С.

розглянувши справу

за позовом Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області, м. Харків до Харківської міської ради, м. Харків , та Адміністрації Ленінського району, м. Харків 3-тя особа на боці відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекція державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, м. Харків про про визнання права власності за участю :

позивача - Малімон Є.В., Мясоєдова В.П. - за дов.;

1-го відповідача - Кварацхелія Г.Е. - за дов.;

2-го відповідача - Разін М.І. - за дов.;

3-тя особа - не з'явилась

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Західна ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області звернувся до господарського суду з позовною заявою до Харківської міської ради та до Адміністрації Ленінського району, в якій просить суд визнати за державою в особі Західної об"єднаною державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління Міністерства доходів у Харківської області право власності на чотири гаражі та, відповідно до технічного паспорту, а саме: чотири гаражі (літера А-4) загальною площею 100,1 кв.м., які розташовані за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 34.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 25.12.2014 р. про порушення провадження по справі було залучено в якості третьої особи на боці відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Інспекцію державного архітектурно-будівельного контролю у Харківській області, представник якої проти позову заперечує та просить у відзиві на позов відмовити в задоволенні позову.

Фіксація судового процесу здійснювалась за допомогою технічних засобів на диск СІСХ-08754.

Представники позивачів позовні вимоги підтримали у повному обсязі.

Представник першого відповідача, Харківської міської ради, в судове засідання з"явився, просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог Західної ОДПІ м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківської області.

Представник другого відповідача, Адміністрації Ленінського району м. Харкова, в судове засідання з"явився, також просить суд відмовити в задоволенні позову.

Представник 3-ї особи у призначене судове засідання не з"явився, але подав до справи письмові пояснення, згідно яких заперечує проти задоволення позовних вимог.

У судовому засіданні 11.02.2015 року оголошувалась перерва до 18.02.2015 року.

В судовому засіданні 11.03.2015 року позивачем було заявлено клопотання про виклик в порядку ст.30 ГПК України у судове засідання для дачі пояснень директора КП "ХМБТІ" Дегтярьова М.І.

Крім того, від 1-го відповідача у справі, Харківської міської ради, надійшло письмове клопотання про залучення в порядку ст.24 ГПК України у якості відповідача у справі Управління комунального майна та приватизації Департаменту економіки та комунального майна Харківської міської ради.

Відповідно до ст.69 ГПК України строк розгляду господарського спору у суді не повинен перевищувати 2-х місячного терміну.

За клопотанням сторони термін розгляду спору у справі №922/6017/14 в порядку ч.3 ст.69 ГПК України продовжувався судом на 15-ть днів до 11.03.2015 року.

З урахуванням вищевикладеного, приймаючи до уваги те, що суд не має процесуальної можливості відкладення розгляду справи на іншу дату у разі залучення осіб до участі у справі в порядку ст.ст.24,30 ГПК України, клопотання позивача та 1-го відповідача заявлені у судовому засіданні 11.03.2015 року залишаються судом без задоволення.

Беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно за статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Суд, дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

Позивач свої позовні вимоги обгрунтовує тим, що ДПІ у Ленінському районі м. Харкова було розроблено наказ № 66 від 28.03.1999 р. "Про будівництво та прийняття в експлуатацію гаражів податкової інспекції" з метою забезпечення паркування державного легкового транспорту та забезпечення його збереження.

У період з травня по червень 2004 року позивачем були збудовані гаражі у кількості 4 штуки за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 34.

Згідно рішення виконкому Ленінської районної ради у м. Харкові 05.10.2004 р. № 446 "Про затвердження акту приймання в експлуатацію приміщення гаражу по вул. Карла Маркса, 34" затверджено акт від 22.09.2004 р.

20.10.2014 р. ДПІ (позивач) звернулась з листом № 6810/10/05-053 до директора КП "Харківське мвське бюро технічної інвентаризації" з проханням зареєструвати право власності на приміщення гаражу, розташованого за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 34.

04.03.2004 року КП "ХМБТІ" було розроблено технічний паспорт на спірний об"єкт нерухомості.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до визначення, наведеного у ч. 1 ст. 376 ЦК України, спірна будівля є самочинним будівництвом.

Згідно частин 2 та 3 ст. 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Згідно ст.125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Як свідчать матеріали справи, земельна ділянка за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 34., на якій самочинно збудовані чотири гаражі (літера А-4) загальною площею 100,1 кв.м., у встановленому порядку у відповідності до вимог ст.125 Земельного кодексу України позивачеві у власність або користування не надана.

Позивач не надав на вимогу суду доказів наявності спору та доказів надання йому земельної ділянки у встановленому порядку під уже збудоване нерухоме майно.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковими.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено те, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, визнання права.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. У випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.

Частиною 2 та частиною 3 ст. 21 Господарського процесуального кодексу України, визначено, що позивачами є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є підприємства та організації, яким пред'явлено позовну вимогу.

З огляду на вищевикладене та враховуючи те, що з матеріалів справи не вбачається доказів того, що позивач звертався до відповідачів з метою вирішення питання про визнання за позивачем права власності на вищезазначене нерухоме майно, доказів в підтвердження порушення або невизнання відповідачами права позивача на вищезазначене спірне нерухоме майно та відсутність у позивача належних доказів щодо надання йому земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Карла Маркса, 34., на якій самочинно збудовані чотири гаражі (літера А-4) загальною площею 100,1 кв.м., у відповідності до вимог ст.125 Земельного кодексу України, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними та не обґрунтованими, у зв'язку з чим в їх задоволенні необхідно відмовити повністю.

Враховуючи те, що в позові було відмовлено, відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору підлягають покладенню на позивача

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 16, 376, 392 Цивільного кодексу України, ст.125 Земельного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 21, 22, 24, 30, 32, 33, 34, 35, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 16.03.2015 р.

Суддя С.А. Прохоров

справа №922/6017/14