Рішення № 43139410, 03.03.2015, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2015 р. Справа №917/2575/14

за позовом Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001

до Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", вул. Зіньківська, 6, м.Полтава, 36014

про стягнення 661712,32грн. Суддя Кльопов І.Г.

Представники:

від позивача: Мельник В.В.

від відповідача: Роман А.І.

У судовому засіданні 03.03.2015р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення відповідно до ст.85 ГПК України.

Суть спору: Розглядається позовна заява про стягнення з відповідача заборгованості за Договором купівлі-продажу природного газу №13/3091-ТЕ-24 від 28.12.2012р. у розмірі 661712,32грн., у т.ч. 403724,66грн. - сума основного боргу,93126,86грн. - інфляційні нарахування, 135561,86грн. - пеня, 29298,94грн. - 3% річних.

Відповідач проти позову заперечує, з підстав, викладених у відзиві на позов від 20.01.2015р. вхід. №592 та поясненнях від 05.02.2015р. вхід. №1583.

Як зазначає відповідач, оплата природного газу здійснювалась відповідно до особливого порядку проведення розрахунків, а порушення строків оплати за газ відбулосяся не з вини відповідача; між сторонами даного спору на підставі постанови Кабінету Міністрів України №30 від 29.01.2014р. «Деякі питання надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування» та затвердженого нею Порядку були укладені договори про організацію розрахунків №245/30 від 18.02.2014р. та №951/30 від 31.10.2014р., якими погодили послідовність погашення заборгованості за природний газ, спожитий у 2013р., що постачався згідно договору №13/3091/ТЕ-24 від 28.12.2012р.

Крім того, відповідач вважає, що пеня, нарахована за зобов"язаннями листопада 2013р. за період з 14.12.2013р. по 28.05.2014р. у сумі 18080,31грн. підлягає зменшенню і становить 7750,13грн., а за зобов"язаннями грудня 2013р. за період з 14.12.2013р. по 20.08.2014р. в сумі 7863,80грн. підлягає зменшенню до 6767,69грн. та повідомив про сплату суми основного боргу у розмірі 403724,66грн. платіжним дорученням від 17.12.2014р. №2 (копія в матеріалах справи).

Проти сплати суми основного боргу позивач не заперечив.

05.02.2015р. вхід. №1534 відповідач подав до суду заяву про залучення у справу третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору - Головне управління Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департамент житлово-комунального господарства Полтавської ОДА, Департамент фінансів Полтавської ОДА, Бюджетно-фінансове управління виконавчого комітету Полтавської міської ради, Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Полтавської міської ради.

Суд ухвалою від 05.02.2015р. дане клопотання відхилив як необгрунтоване.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд встановив:

28 грудня 2012 року між Публічним акціонерним товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» ( Позивач, Компанія, Постачальник) та Публічним акціонерним товариством «Полтавський турбомеханІчний завод» (Відповідач, Покупець) був укладений договір № 13/3091-ТЕ-24 купівлі-продажу природного газу.

Відповідно до п.1.1 Договору Продавець зобов'язується передати Покупцеві природний газ (газ), виключно для вироблення теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками, а Покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі, на умовах цього договору.

На виконання умов Договору Позивач поставив протягом січня - грудня 2013 року, а Відповідач прийняв природний газ на загальну суму 3 462 454,39 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу від 30.06.13 на суму 643 132,72 грн., 28.02.13 на суму 430 204,44 грн., 31.03.13 на суму 534 928,65 грн., 30.04.13 на суму 237 020,20 грн., 31.05.13 на суму 74 424,09 грн., 30.06.13 на суму 61 832,21 грн., 31.07.13 на суму 70 894,50 грн., 31.08.13 на суму 73 317,82 грн., 30.09.13 на суму 91 553,66 грн., 31.10.13 на суму 355 599,67 грн., 30.11.13 на суму 361 724,11 грн., 31.12.13 на суму 527 822,32 грн.

Відповідно до п.6.1 Договору Оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідач взяті на себе зобов'язання не виконав належним чином, оскільки розрахувався за спожитий природний газ в повному обсязі з порушенням строків розрахунків за природний газ, встановлених договором.

Так, Відповідач розрахувався за поставлений природний газ у розмірі 3 058 729,73 грн.

В зв"язку з цим, заборгованість Відповідача за вищезазначеним договором купівлі-продажу газу на момент подання позову становила 403 724,66 грн.

Неналежне виконання ПАТ «Полтавський турбомеханІчний завод» грошового зобов'язань за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. № 13/3091-ТЕ-24 і стало підставою для звернення Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до господарського суду Полтавської області з позовом.

При вирішенні спору суд виходить з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, що визначено ч. 2 ст. 175 Господарського кодексу України.

Частинами 1-3 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підстави виникнення господарських зобов'язань визначені в ст.174 Господарського кодексу України. Зокрема, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В даному випадку підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору, є договір на купівлю-продаж природного газу від 28.12.2012р. № 13/3091-ТЕ-24.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Сторони обумовили в п. 6.1 договору, що оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як встановлено судом, на виконання умов договору купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. продавцем з січня по грудень 2013р. відповідачу передано природний газ на загальну суму 3462454,39 грн. Акти приймання - передачі природного газу підписані з обох сторін без заперечень та зауважень.

При цьому, станом на момент подання до господарського суду позову у даній справі, заборгованість складала 403724,66 грн.

Після порушення провадження у справі, Відповідачем сплачено суму основного боргу у розмірі 403724,66грн., що підтверджується платіжним дорученням №2 від 17.12.2014р. та не заперечується Позивачем.

Таким чином, провадження у справі в частині стягнення з Відповідача суми основного боргу у розмірі 403724,66грн. підлягає припиненню відповідно до п.1-1 ст.80 ГПК України.

До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Несвоєчасність виконання зобов'язань щодо оплати отриманого природного газу встановлена судом і не заперечується відповідачем.

В силу ст. 216, ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Матеріалами справи підтверджується факт несвоєчасної оплати отриманого ПАТ «Полтавський турбомеханІчний завод» природного газу за договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. № 13/3091-ТЕ-24

При цьому, як вбачається з матеріалів справи 18.02.2014р. та 31.10.2014р. між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Полтавській області, Департаментом житлово-комунального господарства Полтавської області державної адміністрації, Департаментом фінансів Полтавської області державної адміністрації, Бюджетно-фінансовим управлінням виконкому Полтавської міськради, Управлінням житлово-комунального господарства Полтавської міської ради, ПАТ «Полтавський турбомеханІчний завод», Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" укладено договіри про організацію взаєморозрахунків №245/30 та №951/30 (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік") від 03.10.2014р. № 608/30.

Відповідно до п. 1 предметом договорів є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" і Порядку та умов надання у 2014 році субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язок з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29.01.2014р. № 30.

Відповідно до п. 8 договорів сторона п'ята (Управління житлово-комунального господарства Полтавської міської ради) перераховує на рахунок сторони шостої (ПАТ «Полтавський турбомеханІчний завод») кошти у сумі 367200,00грн. та 419524,66грн. відповідно, для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Пунктом 9 договору №245/30 від 18.02.2014р. встановлено, що сторона шоста (ПАТ «Полтавський турбомеханІчний завод») перераховує на рахунок сторони останньої (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") кошти у сумі 367200,00 гривні, у тому числі податок на додану вартість 61200,00гривень, для погашення заборгованості за природний газ за 2013 рік згідно з договором від 28.12.2012р. № 13/3091-ТЕ-24.

Пунктом 9 договору №951/30 від 31.10.2014р. встановлено, що сторона шоста (ПАТ «Полтавський турбомеханІчний завод») перераховує на рахунок сторони останньої (Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України") кошти у сумі 419524,66 гривень, у тому числі податок на додану вартість 69920,77гривень, для погашення заборгованості за природний газ, зокрема, 403724,66грн., у тому числі податок на додану вартість 67287,44 гривень згідно з договором від 28.12.2012р. № 13/3091-ТЕ-24, за природний газ спожитий у 2013 році.

Підпунктом 2 пунктом 12 договорів вказано, що з метою виконання договору сторони зобов'язуються не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до договору.

Відповідно до п. 17 договору сторони засвідчують, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Враховуючи зазначене, у позивача відсутні підстави для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 пункту 7 договору купівлі-продажу природного газу та наслідків ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України стосовно суми заборгованості, яка складає предмет договорів про організацію взаєморозрахунків, оскільки в розумінні статті 610 Цивільного кодексу України не має місце виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом договорів про організацію взаєморозрахунків (неналежне виконання).

Уклавши договори про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строки розрахунку за природний газ, поставлений відповідно до договору купівлі-продажу природного газу.

Таким чином, для застосування санкцій, передбачених підпунктом 7.2 пункту 7 договору купівлі-продажу природного газу, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду справи і відповідно до пункту 17 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодних претензій стосовно предмета договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного суду України у справах №2011-1/1043-2012-42/528-2012, №5011-35/1272-2012-42/527-2012, №5011-25/1533-2012-19/522-2012, а також у постанові Вищого господарського суду України у справі №910/7258/14 від 22.09.2014 року.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем нараховано до стягнення з відповідача 135561,86грн. пені, 29298,94грн. - 3% річних 93126,86грн. - інфляційних нарахувань за неналежне виконання зобов"язань за Договором купівлі-продажу природного газу від 28.12.2012р. №13/3091-ТЕ-24 з врахуванням заборгованості, що є різницею в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню, та умови погашення якої встановлені договорами про організацію взаєморозрахунків.

Частиною 1 ст. 230 Господарського кодексу України до штрафних санкцій віднесено господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України одним з правових наслідків порушення зобов'язання є сплата неустойки (штрафу, пені).

Згідно ч. 1, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відповідних відсотках від суми невиконаного або неналежного виконаного зобов'язання.

Договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань регулюються Законом України від 22.11.1996р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань".

Пунктом 7.2. договору сторони погодили, що у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю крім суми заборгованості, пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми прострочення платежу за кожен день прострочення платежу.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З метою однакового і правильного розгляду господарськими судами справ зі спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань, пленум Вищого господарського суду України в п.1.9 постанови № 14 від 17.12.2013р. "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" дав наступні роз'яснення:

- день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені.

- якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (частина друга статті 252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено "по 1 серпня 2014 року" або "включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Згідно ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. Частина 5 ст. 254 ЦК України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

При цьому позивач не врахував вказані приписи законодавства.

Враховуючи роз'яснення пленуму Вищого господарського суду України та перевіривши розрахунок пені, здійснений позивачем, а також враховуючи суму вартості природного газу з порушенням термінів поставки, встановлених умовами укладеного договору купівлі-продажу природного газу, суд здійснив перерахунок пені, 3% річних та інфляційних нарахувань.

За результатами перерахунку, задоволенню підлягають вимоги про стягнення пені у розмірі 80439,98грн. (за зобов"язаннями січень 2013р. - жовтень 2013р. у розмірі 78617,75грн., за зобов"язаннями за листопад за період з 16.12.2013р. по 23.01.2014р. пеню нараховано на суму боргу у розмірі 118621,77грн. та становить - 1647,71грн., за період з 24.01.2014р. по 30.01.2014р. пеню нараховано на суму боргу у розмірі 70000,00грн. та становить 174,52грн.).

За результатами перерахунку, задоволенню підлягають вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 17908,83грн. (за зобов"язаннями січень 2013р. - жовтень 2013р. у розмірі 16888,32грн., за зобов"язаннями за листопад за період з 16.12.2013р. по 23.01.2014р.3% нараховано на суму боргу у розмірі 118621,77грн. та становить - 380,24грн., за період з 24.01.2014р. по 30.01.2014р. 3% нараховано на суму боргу у розмірі 70000,00грн. та становить 40,27грн.).

За результатами перерахунку, задоволенню підлягають вимоги про стягнення інфляційних нарахувань у розмірі 4004,26грн. (за зобов"язаннями січень 2013р. - жовтень 2013р. у розмірі 3767,02грн., за зобов"язаннями за листопад за період з 16.12.2013р. по 23.01.2014р. інфляційні витрати нараховано на суму боргу у розмірі 118621,77грн. та становить - 237,24грн.).

В частині стягнення 55121,88 грн. пені, 11990,11 грн. 3% річних та 89122,60грн. інфляційних нарахувань позовні вимоги задоволенню не підлягають на підставі вищенаведеного мотивування.

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

За викладеного, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спору, господарський суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Судові витрати, понесені позивачем, відповідно до ст.49 ГПК України підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі матеріалів справи та керуючись ст.ст.33, 43, 49, п.1-1 ст.80, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Полтавський турбомеханічний завод", вул. Зіньківська, 6, м.Полтава, 36014 (код ЄДРПОУ 0011-792) на користь Публічного акціонерного товариства Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", вул. Б.Хмельницького, 6, м.Київ, 01001 (код ЄДРПОУ 20077720) пеню у розмірі 80439,98 грн., інфляційні нарахування у розмірі 4004,26грн., три відсотки річних у розмірі 17308,83 грн., а також судові витрати у розмірі 2032,06 грн.

Видати наказ з набранням цим рішенням законної сили.

3. В частині стягнення суми основного боргу у розмірі 403724,66грн. провадження у справі припинити.

4. В іншій частині позову -відмовити.

Повний текст рішення складено: 10.03.2015р.

Суддя Кльопов І.Г.