Постанова № 43139034, 12.03.2015, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 березня 2015 року 09:15 № 826/1962/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кобилянського К.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Лінк Телесервіс»

до

Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві

про

визнання протиправним та скасування наказу та повідомлення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Лінк Телесервіс» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві, в якій просить суд визнати протиправними та скасувати наказ про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 29.12.2014 №4082 і повідомлення про проведення перевірки від 29.12.2014 №951/26-55-22-09.

Позивач обґрунтував позовні вимоги тим, що у відповідача були відсутні підстави для видання оскаржуваного наказу та проведення перевірки позивача. Посилався на те, що ТОВ «Лінк Телесервіс» надало відповідь на письмовий запит відповідача. Вказав на те, що відповідач несвоєчасно повідомив ТОВ «Лінк Телесервіс» про початок проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу. Просив задовольнити позовні вимоги.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив, так як, на його думку, оскаржуваний наказ видано з дотриманням вимог чинного законодавства. Посилався на те, що стосовно контрагентів позивача ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Пазл-Строй» надійшла податкова інформація, які свідчить про можливі порушення позивачем вимог законодавства. Дана обставина є підставою для проведення перевірки на підставі положень підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України. Зазначив, що наказ про проведення перевірки не є тим рішенням, яке породжує, змінює або припиняє права і обов’язки позивача, а тому не може бути предметом розгляду адміністративної справи. Просив відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

В судове засідання 24.02.2015 представник відповідача не прибув, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Суд, встановивши відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвалив розглядати справу у порядку письмового провадження.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, що позов не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених Податковим кодексом України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи

Документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з обставин, визначених пунктом 78.1 статті 78 Податкового кодексу України.

Відповідно до пункту 77.4 статті 77 Податкового кодексу України, про проведення документальної планової перевірки керівником контролюючого органу приймається рішення, яке оформлюється наказом.

Право на проведення документальної планової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому не пізніше ніж за 10 календарних днів до дня проведення зазначеної перевірки вручено під розписку або надіслано рекомендованим листом з повідомленням про вручення копію наказу про проведення документальної планової перевірки та письмове повідомлення із зазначенням дати початку проведення такої перевірки.

Підпунктом 78.1.1 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України передбачено, що документальна позапланова перевірка здійснюється у разі якщо за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про можливі порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються можливі порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

З матеріалів справи видно, що відповідач направив на адресу позивача письмовий запит від 17.09.2014 №46195/10/26-55-22-09 про надання інформації та її документального підтвердження стосовно результатів операцій по господарським відносинам з ТОВ «Глобал Люкс» (код ЄДРПОУ 38966174) та ТОВ «Пазл-Строй» (код ЄДРПОУ 38545801) за період липень 2014 року.

Суд встановив, що у відповідь на вказаний письмовий запит позивач направив лист від 15.10.2014 №15/10/14-001, у якому зазначив, що зміст запиту суперечить вимогам законодавства, а тому правові підстави для надання пояснень та документів відсутні.

У відповідності до підпункту 79.1 статті 79 Податкового кодексу України, документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Згідно з пунктом 79.2 статті 79 Податкового кодексу України, документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

29.12.2014 відповідач видав оскаржуваний наказ №4082 про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лінк Телесервіс» на підставі підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 пункту 78.1 статті 78, статті 79 Податкового кодексу України.

Відповідач направив на адресу ТОВ «Лінк Телесервіс» вказаний наказ і повідомлення №951/26-55-22-09 від 29.12.2014 про проведення перевірки, згідно якого невиїзна перевірка позивача буде проведена у приміщенні податкового органу з 06.01.2015.

Даний наказ разом з повідомленням про проведення невиїзної документальної перевірки був направлений на адресу позивача рекомендованим листом з повідомленням про вручення, який отримано ТОВ «Лінк Телесервіс» 06.01.2015, що підтверджується інформацією з веб-сайту ДППС «Укрпошта» (а.с. 10-11 Т. І).

Тобто, позивач отримав наказ від 29.12.2014 №4082 та повідомлення про проведення перевірки №951/26-55-22-09 від 29.12.2014 в день, коли така перевірка мала розпочатись.

Водночас, дії відповідача щодо проведення перевірки на підставі оскаржуваного наказу не є предметом розгляду даної адміністративної справи, з огляду на що, суд не надає їм правової оцінки.

Наказом Державної фіскальної служби України від 31.08.2014 №22 затверджено Методичні рекомендації щодо порядку взаємодії між підрозділами органів фіскальної служби при організації, проведенні та реалізації матеріалів перевірок платників податків (далі – Методичні рекомендації №22).

Пунктом 1.2.1 Методичних рекомендацій №22 встановлено, що рішення про проведення документальної планової, позапланової та фактичної перевірки приймається керівником органу ДПС відповідно до пункту 77.4 статті 77, пункту 78.4 статті 78, пункту 79.2 статті 79 та пункту 80.2 статті 80 розділу II Кодексу із зазначенням суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться, мети, виду перевірки, підстав для проведення перевірки, дати початку та тривалості перевірки тощо, яке з урахуванням вимог Кодексу оформлюється наказом.

Дослідивши наказ від 29.12.2014 №4082, суд встановив, що він відповідає вимогам щодо до оформлення рішення про проведення документальної перевірки, встановленим Методичними рекомендаціями №22.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що оскаржуваний наказ відповідача від 29.12.2014 №4082 виданий у відповідності до положення законодавства та відповідає вимогам до його оформлення, з огляду на що, підстави для визнання його протиправним та скасування відсутні.

Щодо оскаржуваного повідомлення про проведення перевірки від 29.12.2014 №951/26-55-22-09, суд зазначає наступне.

Згідно із пунктом 1.4.1 Методичних рекомендацій №22 повідомлення про проведення перевірки підписується керівником (або заступником керівника) органу державної фіскальної служби, завіряється гербовою печаткою цього органу та реєструється в Журналі реєстрації повідомлень про проведення перевірок платників податків, який ведеться структурним підрозділом, відповідальним за реєстрацію вхідної та вихідної кореспонденції органу державної фіскальної служби, за формою згідно з додатком 4 до Методичних рекомендацій (додається).

Дослідивши повідомлення про проведення перевірки від 29.12.2014 №951/26-55-22-09, копія якого наявна в матеріалах справи (а.с. 84 Т.І), суд встановив, що він відповідає вимогам щодо до оформлення рішення про проведення документальної перевірки, встановленим Методичними рекомендаціями №22, з огляду на що, підстав для визнання його протиправним і скасування відсутні.

Крім того, суд встановив, що станом на дату звернення позивача до суду, відповідач вже склав акт від 29.01.2015 №83/2605-2209/37771436 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Лінк Телесервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинах із ТОВ «Глобал Люкс» та ТОВ «Пазл-Строй» за липень 2014 року (а.с. 87-101 Т. І).

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України викладеної в постанові від 24.12.2010 у справі за позовом ТОВ «Foods and Goods L.T.D.» до Державної податкової інспекції у Калінінському районі міста Донецька, третя особа - Державна податкова адміністрація в Донецькій області, про скасування рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій, платник податків, який вважає порушеним порядок та підстави призначення податкової перевірки щодо нього, має захищати свої права шляхом не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки. Якщо ж допуск до проведення перевірки відбувся, в подальшому предметом розгляду в суді має бути лише суть виявлених порушень податкового та іншого законодавства, дотримання якого контролюється контролюючими органами.

Отже, згідно з правовою позицією Верховного Суду України, саме на етапі допуску до перевірки платник податків може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе. Водночас, допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні податкової перевірки.

Вищий адміністративний суд України в постанові № К/800/29102/13 від 19.12.2013 зазначив, що позови платників податків, спрямовані на оскарження рішень (у тому числі наказів про призначення перевірки), дій або бездіяльності контролюючих органів щодо призначення та/або проведення перевірок можуть бути задоволені лише в тому разі, якщо до моменту винесення судового рішення не відбулося допуску посадових осіб контролюючого органу до спірної перевірки. В іншому разі в задоволенні відповідних позовів має бути відмовлено, оскільки правові наслідки оскаржуваних дій за таких обставин є вичерпаними, а отже, задоволення позову не може призвести до відновлення порушених прав платника податків, оскільки після проведення перевірки права платника податків порушують лише наслідки проведення відповідної перевірки.

В даному випадку відбулась невиїзна перевірка ТОВ «Лінк Телесервіс», з огляду на що, у позивача була відсутня можливість захистити, на його думку, порушене право шляхом не допуску до перевірки на підставі спірного наказу.

Водночас, оскільки перевірка на підставі наказу від 29.12.2014 №4082 вже проведена, то даний наказ, як і повідомлення про проведення перевірки №951/26-55-22-09 від 29.12.2014 вже вичерпали свою дію та їхнє скасування не призведе до анулювання результатів проведеної відповідачем перевірки, яка оформлена актом від 29.01.2015 №83/2605-2209/37771436.

Доводи відповідача про те, що наказ про проведення перевірки не є тим рішенням, яке породжує, змінює або припиняє права і обов’язки позивача, а тому не може бути предметом розгляду адміністративної справи суд відхиляє, оскільки згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною в постанові від 24.12.2010 № 21-25а10 платник податків може поставити питання про необґрунтованість призначення та проведення перевірки, реалізувавши своє право на захист від безпідставного та необґрунтованого здійснення податкового контролю щодо себе.

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

Керуючись положеннями статей 2, 7, 69-71, 160-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні позову приватного підприємства «Лінк Телесервіс» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя К.М. Кобилянський