Ухвала суду № 43138046, 26.02.2015, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 лютого 2015 року м. Київ К/800/31498/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби

на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року

у справі № 2а-10113/11/1370

за позовом Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби

до Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицька фарба»,

Приватного підприємства «Бізнесгруп»

про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року позов Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби (далі - Дрогобицька ОДПІ Львівської області ДПС; відповідач) до Відкритого акціонерного товариства «Дрогобицька фарба» (далі - ВАТ «Дрогобицька фарба»; відповідач-1) та Приватного підприємства «Бізнесгруп» (далі - ПП «Бізнесгруп»; відповідач-2) задоволено в повному обсязі. Стягнуто з ВАТ «Дрогобицька фарба» до Державного бюджету України 120 036,00 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач-1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року апеляційну скаргу ВАТ «Дрогобицька фарба» задоволено. Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року скасовано та прийнято нову - про відмову в задоволенні позову.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року та залишення без змін постанови Львівського окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2011 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України (далі - ГК України) якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Аналіз вказаної норми ГК України дає підстави для висновку про те, що необхідною умовою для кваліфікації правочину як такого, що порушує публічний порядок, та, як наслідок, для застосування конфіскаційних санкцій до учасників такого правочину, є наявність у сторін (сторони) мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

Заявляючи розглядуваний позов, контролюючий орган вказував про те, що поставка ПП «Бізнесгруп» відповідачу-1 товарно-матеріальних цінностей на суму в розмірі 120 036,00 грн. за видатковою накладною № РН-6-25007 від 25 травня 2010 року та податковою накладною № 5250000007 від 25 травня 2010 року є безтоварною, а отже, відповідне господарське зобов'язання - нікчемним.

Обґрунтовуючи свою правову позицію, позивач посилався на акт № 224/23-1/00204441 від 28 березня 2011 року про результати документальної планової виїзної перевірки ВАТ «Дрогобицька фарба» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2009 року по 31 грудня 2010 року, в якому викладено думку про неправомірність формування названим суб'єктом господарювання податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі податкової накладної № 5250000007 від 25 травня 2010 року, виписаної на його адресу відповідачем-2.

За змістом пункту 11 статті 10 Закону України від 04 грудня 1990 року № 509-XII «Про державну податкову службу в Україні» (в редакції, чинній на час звернення Дрогобицької ОДПІ Львівської області ДПС з позовом до суду) органи державної податкової служби, вказані в абзаці першому цієї статті, можуть звертатись до судів із позовами про стягнення в доход держави коштів, одержаних за правочинами, вчиненими з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їхню нікчемність.

Водночас передумовою для звернення до суду з позовом про стягнення коштів, отриманих за нікчемним правочином, є отримання контролюючим органом відповідних доказів на підтвердження наявності у сторін (сторони) такого правочину мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства.

При цьому санкції, встановлені частиною 1 статті 208 ГК України, не можуть застосовуватись за сам факт несплати податків (зборів, інших обов'язкових платежів), зокрема однією із сторін зобов'язання, що є самостійним правопорушенням, позаяк для застосування санкцій, передбачених вказаною законодавчою нормою, необхідним є саме умисел на укладення угоди з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.

Разом з тим, як встановлено судом апеляційної інстанції, вказуючи про те, що вчинений між ВАТ «Дрогобицька фарба» та ПП «Бізнесгруп» правочин є нікчемним, позивач не надав жодних належних доказів того, що спірне господарське зобов'язання не відповідає дійсним намірам учасників щодо набуття цивільних прав і обов'язків та що ці наміри суперечать інтересам держави і суспільства.

За наведених обставин, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Дрогобицької об'єднаної державної податкової інспекції Львівської області Державної податкової служби відхилити, а постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 квітня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.