Ухвала суду № 43137759, 17.03.2015, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

17 березня 2015 року Справа № 910/11330/14 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого:Полянського А.Г.суддів:Коробенка Г.П., Мачульського Г.М.розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 рокуу справі господарського суду№ 910/11330/14 міста Києва за позовомДержавного підприємства "Центр сертифікації і контролю якості будівництва об'єктів нафтогазового комплексу Держгірпромнагляду України" доПублічного акціонерного товариства "Укртрансгаз"простягнення заборгованості в розмірі 58 107 грн. 28 коп. В С Т А Н О В И В :

Подана касаційна скарга Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" № 611/18 від 06.02.2015 року (зареєстровано ВГСУ за № 3491/2015 від 16.03.2015 р.) не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.

Відповідно до ст. 110 ГПК України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Скаржником подано клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку для подачі касаційної скарги.

Заявлене клопотання про відновлення пропущеного процесуального строку не підлягає задоволенню з таких підстав.

Частиною 1 ст. 53 ГПК України передбачено право господарського суду за заявою сторони, прокурора чи зі своєї ініціативи визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк. При цьому Господарський процесуальний кодекс України не пов'язує право суду відновити пропущений строк з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінює доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та робить мотивований висновок щодо поважності чи не поважності причин пропуску строку.

Клопотання чи заява про відновлення процесуального строку повинна містити роз'яснення причин пропуску і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними. В клопотанні чи заяві повинні бути докази того, що здійснити відповідні процесуальні дії у визначений строк у заявника не було можливості.

Ухвалою Вищого господарського суду України від 24.11.2014 року було повернуто касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на підставі п. 6 ч.1 ст.1113 ГПК України. Ухвалою Вищого господарського суду України від 30.01.2015 року повернуто касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на підставі п. 6 ч.1 ст.1113 ГПК України.

Зазначене свідчить, що при подачі вперше і вдруге касаційної скарги, через власну недбалість, заявником було порушено норми процесуального права, дотримання яких є обов'язковим для всіх учасників процесу.

Наведені у клопотанні причини пропуску процесуального строку не можуть вважатись поважними в розумінні наведеної норми, оскільки стали наслідком порушення скаржником норм господарського процесуального права, дотримання яких є обов'язковим для всіх учасників господарського процесу.

Врахувавши положення ст. ст. 43, 53 ГПК України, не визнавши причини пропуску встановленого законом процесуального строку для подання касаційної скарги поважними, колегія суддів відмовляє в задоволенні заявленого клопотання про відновлення цього строку.

На підставі наведеного, керуючись ст. 53, п. 5 частини 1 статті 1113 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" про відновлення пропущеного процесуального строку для касаційного оскарження відхилити.

2. Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Київського апеляційного господарського суду від 14.10.2014 року у справі № 910/11330/14 господарського суду міста Києва повернути скаржнику.

Головуючий суддя А.Г. Полянський

Судді Г.П. Коробенко

Г.М. Мачульський