Ухвала суду № 43136224, 11.03.2015, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/2543/15

Головуючий у першій інстанції Бальжик О. І.

Доповідач Сватаненко В. І.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2015 року

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі: головуючого - Сватаненка В.І.

суддів - Артеменка І.А., Суворова В.О.,

за участю секретаря - Фабіжевської Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2014 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа Ізмаїльська міська рада - "Про виділення в натурі частини незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, здійснення перепланування, стягнення компенсації ідеальної долі, визначення порядку користування земельною ділянкою та усунення перешкод", -

ВСТАНОВИЛА:

12.06.2012 року ОСОБА_3 звернулась до суду із зазначеним позовом, який у подальшому був неодноразово доповнений та неодноразово уточнений, по якому просила виділити їй в натурі 1/2 частину незакінченого будівництвом житлового будинку № 72 з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 а саме: із житлового будинку літ. "А" - приміщення, позначені на плані № № 1 - коридор, площею 13,2 кв.м; 2 - жила кімната, площею 10,8 кв.м; 5 - жила кімната, площею 7,4 кв.м, загальною площею 31,4 кв.м; із господарських будівель: літ. "В" - гараж; із господарських споруд: № 1 - ворота, хвіртка; № 2 - паркан; № 4 - мостіння; покласти на неї за її рахунок виконання робіт з демонтування дверних блоків та закладення дверних прорізів в стінах, які розділяють приміщення № 1 та № 3 і № 1 та № 4; стягнути з відповідача грошову компенсацію в рахунок ідеальної долі в розмірі 12525 грн.; зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні 1/2 частинами незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які виділені їй із об'єкту нерухомого майна, розташованого за вказаною адресою; визначити порядок користування земельною ділянкою, розташованою за зазначеною адресою, за порядком користування, зазначеним в додатку № 7 до судової будівельно-технічної експертизи № 37/45-2013, а саме: виділити їй у користування земельну ділянку площею 154 кв.м. з виїздом на АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача не порушувати визначений порядок користування земельною ділянкою, а також стягнути з відповідача на її користь судові витрати зі сплати судового збору в сумі 780 грн., витрати пов'язані з проведенням судової експертизи в сумі 4000 грн.

В обґрунтування позову, позивач посилалась на те, що їй та відповідачу на праві власності належить по 1/2 частині незавершеного будівництвом вказаного житлового будинку з надвірними спорудами, але відповідач чинить її перешкоди проживати у власній частині будинку, а також чинить перешкоди у проведені його технічної інвентаризації, у зв'язку з чим, вимушена звернутися до суду.

Крім того, представник позивача просив провести виділ частки відповідно до запропонованого експертом варіанту № 2, який є більш прийнятним.

Позивач та її представник позов підтримали, просили його задовольнити.

Відповідач та його представник позв не визнали, заперечували проти його задоволення, та у подальшому відповідач просив провести виділ його частки відповідно до запропонованого експертом варіанту № 1.

Представник третьої особи Ізмаїльської міської ради, не заперечував проти задоволення позовних вимог в частині визначення порядку користування земельною ділянкою, вирішення інших позовних вимог - залишив на розсуд суду.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26.12.2014 року позов задоволений, виділено ОСОБА_3 у натурі 1/2 частини незакінченого будівництвом житлового будинку № 72 з господарськими будівлями та спорудами, розташованими по АДРЕСА_1 а саме: із незакінченого будівництвом житлового будинку літ. "А" - приміщення, під літ. №1 - коридор, площею 13,2 кв.м; 2 - жила кімната, площею 10,8 кв.м; 5 - жила кімната, площею 7,4 кв.м, загальною площею 31,4 кв.м; із господарських будівель: літ. "В" - гараж; із господарських споруд: № 1 - ворота, хвіртка; № 2 - паркан; № 4 - мостіння, загальною вартістю 64130 грн., покладено на ОСОБА_3 виконання за її рахунок будівельних робіт з демонтування дверних блоків та закладення дверних прорізів в стінах, які розділяють приміщення № 1 та № 3 і № 1 та № 4, незакінченого будівництвом житлового будинку літ. "А"; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію в рахунок ідеальної долі в розмірі 12525 грн.; зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у користуванні виділеною у натурі частиною незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, які розташовані за адресою: АДРЕСА_1; визначений порядок користування земельною ділянкою за вказаною адресою, виділивши ОСОБА_3 у користування земельну ділянку площею 154 кв.м з виїздом на АДРЕСА_1 в м. Ізмаїлі Одеської області, згідно з варіантом № 2, як стороні І, наведеним у додатку № 7 до судової будівельно-технічної експертизи № 37/45-2013 від 03.07.2014 року, зобов'язано ОСОБА_2 не чинити ОСОБА_3 перешкоди у користуванні виділеною їй земельною ділянкою за вказаною адресою; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 776,30 грн., витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи у розмірі 4000 грн.

05.01.2015 року ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу на вказане рішення суду, по якій просить змінити рішення районного суду та затвердити варіант виділу № 1, який був запропонований судовим експертом, посилаючись на неповне з'ясування районним судом обставин по справі.

Заслухавши доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

По справі встановлені наступні фактичні обставини.

Рішенням ВК Ізмаїльської міської ради за № 397 п. 8 від 24.07.1985 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 відведена земельна ділянка площею 330 кв.м., розташована по АДРЕСА_1, для будівництва індивідуального житлового будинку.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 10.03.2011 року за ОСОБА_3 визнано право власності на спадкове майно, яке залишилося після смерті 28.04.2010 року матері ОСОБА_5, та складається із 1/2 частини незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1

З метою виготовлення технічного паспорту вищезазначеного об'єкту нерухомого майна позивач звернулася до КП "Ізмаїльське МБТІ" із заявою про проведення технічної інвентаризації.

Листом за підписом начальника КП "Ізмаїльське МБТІ" від 11.04.2012 року ОСОБА_3 повідомлено про неможливість проведення обстеження об'єкта нерухомості, розташованого по АДРЕСА_1, за тих підстав, що співвласник ОСОБА_2 чинить у цьому перешкоди працівникам БТІ, про що складено відповідний акт.

За змістом технічного паспорту на земельній ділянці по АДРЕСА_1 фактично розташовані: житловий одноповерховий будинок літ. "А", до складу якого входять приміщення, позначені на плані № № 1 - коридор, площею 13,2 кв.м.; 2 - жила кімната, площею 10,8 кв.м.; 3 - жила кімната, площею 19,6 кв.м.; 4 - жила кімната, площею 15,6 кв.м.; 5 - жила кімната, площею 7,4 кв.м., загальною площею 66,6 кв.м., у тому числі жилою 53,4 кв.м; ганок; господарські будівлі: літ. "Б" - літня кухня; літ. "б" - веранда; літ. "В" - гараж; літ. "Г" - сарай; господарські споруди: № 1 - хвіртка; № 2 - паркан; № 3 - водопровід; № 4 - мостіння; № 5 - паркан.

Стаття 379 ЦК України визначає, що житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Житловим будинком є будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст.380 ЦК України).

Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання (ч. І ст.382 ЦК України).

Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку, квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб і не має права використовувати його для промислового виробництва.

Згідно ст. 183 ЦК України подільною є річ, яку можна поділити без втрати її цільового призначення. Неподільною є річ, яку не можна поділити без втрати її цільового призначення.

Статтею 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

За змістом ч.ч. 1-3 ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

Згідно позиції Верховного Суду України, викладеною в п.п. 6, 7 постанови Пленуму "Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок" за № 7 від 04.10.1991 року, при вирішенні справ про виділ в натурі часток жилого будинку, що є спільною частковою власністю, судам належить мати на увазі, що, виходячи зі змісту ст.115 ЦК України, це можливо, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину будинку з самостійним виходом (квартиру). Виділ також може мати місце при наявності технічної можливості переобладнати приміщення в ізольовані квартири.

В спорах про поділ будинку в натурі учасникам спільної часткової власності на будинок може бути виділено відокремлену частину будинку, яка відповідає розміру їх часток у праві власності.

Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру часток кожного власника, суд з врахуванням конкретних обставин може провести його зі зміною у зв'язку з цим стосовно до ст.119 ЦК ідеальних часток і присудженням грошової компенсації учаснику спільної власності, частка якого зменшилась.

У тих випадках, коли для поділу необхідне переобладнання та перепланування будинку, він проводиться при наявності дозволу на це виконкому місцевої Ради (ст.152 ЖК). Якщо сторона оспорює рішення виконкому щодо дозволу на переобладнання та перепланування і воно є необгрунтованим, суд може не погодитись з ним, мотивуючи це в рішенні.

При поділі жилого будинку суд зобов'язаний зазначити в рішенні, яка відокремлена (ізольована після переобладнання) частина будинку конкретно виділяється і яку частку в будинку вона складає, а також, які підсобні будівлі передаються власнику.

Аналогічну за змістом норму містить п.п. 1.4.1 п.1.4 Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України 17.05.2005 року за № 76 (далі - Правила за № 76).

Згідно з п.п. 1.4.3 п.1.4 вказаних Правил за № 76 до елементів перепланування жилих приміщень належать: перенесення і розбирання перегородок, перенесення і влаштування дверних прорізів, улаштування і переустаткування тамбурів, прибудова балконів на рівні перших поверхів багатоповерхових будинків.

Відповідно до п.4 Правил користування приміщеннями житлових будинків, затверджених постановою Кабінету Міністрів України 08.10.1992 року за № 572, власники, наймачі (орендарі) приміщень житлових будинків мають право на переобладнання і перепланування житлових і підсобних приміщень, балконів і лоджій за відповідними проектами без обмеження інтересів інших громадян, які проживають у будинку, з дозволу власника будинку (квартири) та органу місцевого самоврядування, виданого в установленому порядку.

Разом з тим слід враховувати, що нормативними правовими актами визначено поняття перепланування об'єктів, які не належать до самочинного будівництва і відповідно не вимагають дозволу на його проведення.

Так, п. 3.2 розділу 3 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Держбуду України 24.05.2001 року за № 127, не є самочинним будівництвом, зокрема улаштування чи закриття дверних (віконних) прорізів у внутрішніх не капітальних стінах, збільшення або зменшення житлової або допоміжної площі за рахунок демонтування або влаштування перегородок (без порушення капітальних несучих стін, несучих конструкцій, опор, балок), комор, утеплення і оздоблення стін.

Отже, для переобладнання та перепланування належного на праві власності нерухомого майна, які не вважаються самочинним будівництвом, дозвіл органу місцевого самоврядування не потрібний.

Згідно з висновком судової будівельно-технічної експертизи за № 37/45-2013 від 03.07.2014 року поділ житлового будинку, як головної речі, можливий. Експертом запропоновано три варіанти поділу житлового будинку з господарськими будівлями і господарськими (надвірними) спорудами, а саме: варіант № 1: виділити стороні І, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. "А" приміщення позначені на плані № № 1 - коридор (частина), площею 6,2 кв.м; 2 - жила кімната, площею 10,8 кв.м; 3 - жила кімната, площею 19,6 кв.м. загальною площею 36,6 кв.м; із господарських будівель: літ. "В" - гараж; із господарських споруд: № 1 - ворота/хвіртка (5/8 частин); № 2 - паркан; № 4 - мостіння (1/2 частина). Всього майна на суму 66304 грн., що складає 43,25 % або 11/25 від загальної вартості домоволодіння і є меншою від ідеальної на 10351 грн. Виділити стороні II, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. "А" приміщення позначені на плані № № 1 - коридор (частина), площею 7,0 кв.м; 4 - жила кімната, площею 15,6 кв.м; 5 - жила кімната, площею 7,4 кв.м. загальною площею 30,0 кв.м.; із господарських будівель: літ. "Б" - літня кухня; літ. "б" - веранда; літ. "Г" - сарай; із господарських споруд: № 1 - ворота/хвіртка (3/8 частин); № 3 - водопровід; № 4 - мостіння (1/2 частина); № 5 - паркан. Всього майна на суму 87006 грн., що складає 56,75 % або 11/25 від загальної вартості домоволодіння і є більшою від ідеальної на 10351 грн. За варіантом № 1 сторона II має сплатити на користь сторони І грошову компенсацію у розмірі 10351 грн.

Для облаштування двох ізольованих частин житлового будинку за варіантом № 1 необхідно виконати будівельні роботи: встановити міжквартирну перегородку в приміщенні № 1 осьовою лінією, якої має бути лінія поділу, що проводиться паралельно стіні, яка розділяє приміщення № 1 та № 5 на відстані 2,01 м від неї; виконати облаштування вхідної групи до виділених стороні II приміщень у відповідності до п.2.11-2.14 ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; виконати роботи по переплануванню виділених сторонам приміщень, у квартири з дотриманням вимог п.2.22-2.31 ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; виконати переобладнання системи опалення, електропостачання, газопостачання, водопостачання і каналізації із встановленням відповідних лічильників.

Виділити у користування стороні І з часткою ? частину земельної ділянки площею 134 кв.м., у тому числі ? частка земельної ділянки загального користування площею 56 кв.м. з виїздом на вул. Хотинська і частини земельної ділянки площею 106 кв.м., що виділяється у безпосереднє користування і складається із двох окремих площею 81 кв.м. та 25 кв.м. виділити у користування стороні ІІ з часткою ? частину земельної ділянки площею 201 кв.м., у тому числі ? частка земельної ділянки загального користування площею 56 кв.м. з виїздом на вул. Хотинська та частини земельної ділянки площею 173 кв.м., що виділяється у безпосереднє користування.

Варіант № 2: виділити стороні І, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. "А" приміщення позначені на плані № № 1 - коридор, площею 13,2 кв.м.; 2 - жила кімната, площею 10,8 кв.м.; 5 - жила кімната, площею 7,4 кв.м. загальною площею 31,4 кв.м.; із господарських будівель: літ. "В" - гараж; із господарських споруд: № 1 - ворота/хвіртка; № 2 - паркан; № 4 - мостіння. Всього майна на суму 64130 грн., що складає 41,8 % або 21/50 від загальної вартості домоволодіння і є меншою від ідеальної на 12525 грн. Виділити стороні II, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. "А" приміщення позначені на плані № № 3 - жила кімната, площею 19,6 кв.м.; 4 - жила кімната, площею 15,6 кв.м. загальною площею 35,2 кв.м.; із господарських будівель: літ. "Б" - літня кухня; літ. "б" - веранда; літ. "Г" - сарай; із господарських споруд: № 1 - ворота/хвіртка; № 2 - паркан; № 3 - водопровід; № 5 - паркан. Всього майна на суму 89180 грн., що складає 58,2 % або 29/50 від загальної вартості домоволодіння і є більшою від ідеальної на 12525 грн. за варіантом № 2 сторона II має сплатити на користь сторони І грошову компенсацію у розмірі 12525 грн. Для облаштування двох ізольованих частин житлового будинку за варіантом № 2 необхідно виконати будівельні роботи: демонтувати дверні блоки та закласти дверні прорізи в стінах, які розділяють приміщення № 1 та № 3 і № 1 та № 4; виконати облаштування вхідної групи до виділених стороні II приміщень у відповідності до п.2.11-2.14 ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; виконати роботи по переплануванню виділених сторонам приміщень, у квартири з дотриманням вимог п.2.22-2.31 ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; виконати переобладнання системи опалення, електропостачання, газопостачання, водопостачання і каналізації із встановленням відповідних лічильників.

Виділити у користування сторін І з часткою ? частину земельної ділянки площею 154 кв.м. з виїздом на вул. Хотинська. Виділити у користування стороні ІІ з часткою ? частину земельної ділянки площею 201 кв.м. з виходом на вул. Хотинська.

Варіант № 3: з відхиленням від вимог ДБН В.2.2.-15-2005 №3, можливість встановлення якого можлива за умови погодження сторін, оскільки у складі приміщень літньої кухні літ. "Б" наявні приміщення санвузлу, кухні: виділити стороні І, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. "А" приміщення позначені на плані № № 1 - коридор, площею 13,2 кв.м.; 2 - жила кімната, площею 10,8 кв.м.; 3 - жила кімната, площею 19,6 кв.м. загальною площею 43,6 кв.м.; із господарських будівель: літ. "В" - гараж; із господарських споруд: № 1 - ворота/хвіртка (5/8 частин); № 2 - паркан; № 4 - мостіння (1/2 частина). Всього майна на суму 73843 грн., що складає 48,2 % або 11/25 від загальної вартості домоволодіння і є меншою від ідеальної на 2812 грн. Виділити стороні II, з часткою 1/2: із житлового будинку літ. "А" приміщення позначені на плані № № 4 - жила кімната, площею 15,6 кв.м.; 5 - жила кімната, площею 7,4 кв.м., загальною площею 23,0 кв.м; із господарських будівель: літ. "Б" - літня кухня; літ. "б" - веранда; літ. "Г" - сарай; із господарських споруд: № 1 - ворота/хвіртка (3/8 частини); № 3 - водопровід; № 4 - мостіння (1/2 частина); № 5 - паркан. Всього майна на суму 79467 грн., що складає 51,8 % або 11/25 від загальної вартості домоволодіння і є більшою від ідеальної на 2812 грн. За варіантом № 3 сторона II має сплатити на користь сторони І грошову компенсацію у розмірі 2812 грн. Для облаштування двох ізольованих частин житлового будинку за варіантом № 3 необхідно виконати будівельні роботи: демонтувати дверні блоки та закласти дверні прорізи в стінах, які розділяють приміщення № 1 та № 4 і № 1 та № 5; демонтувати піч та всановити дверний блок в стіні, яка розділяє приміщення № 4 та № 5; виконати облаштування вхідної групи до виділених стороні II приміщень у відповідності до п.2.11-2.14 ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; виконати роботи по переплануванню виділених сторонам приміщень, у квартири з дотриманням вимог п.2.22-2.31 ДБН В.2.2-15-2005 "Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення"; виконати переобладнання системи опалення, електропостачання, газопостачання, водопостачання і каналізації із встановленням відповідних лічильників.

Виділити у користування стороні І з часткою ? частину земельної ділянки площею 144 кв.м., у тому числі ? частка земельної ділянки загального користування площею 56 кв.м. з виїздом на вул. Хотинська і частини земельної ділянки площею 116 кв.м., що виділяється у безпосереднє користування і складається із двох окремих площею 91 кв.м та 25 кв.м. виділити у користування стороні ІІ з часткою ? частину земельної ділянки площею 191 кв.м., у тому числі ? частка земельної ділянки загального користування площею 56 кв.м. та частини земельної ділянки площею 163 кв.м., що виділяється у безпосереднє користування.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком районного суду про те, що приймаючи до уваги, що позивач має чоловіка та дитину, а також у користуванні транспортний засіб, зважаючи на ті обставини, що сторони протягом тривалого часу перебувають у вкрай неприязних стосунках (наявність нетерпимості один до одного не приховували та не спростовували під час судового засідання, що у відповідності до ч.І ст.61 ЦПК України не підлягає додатковому доказуванню), домовленості щодо виділу у натурі частки у спільному майні між ним не досягнуто, враховуючи принципи справедливості, розумності та сумлінності, районний суд прийшов до правильного висновку про те, що найбільш прийнятним варіантом виділу у натурі частки позивача у спільному майні є варіант № 2, як стороні І, наведений у висновку судової експертизи.

Для облаштування ізольованої частини незакінченого будівництвом житлового будинку, суд вважає за необхідне покласти на ОСОБА_3 виконання за її рахунок будівельних робіт з демонтування дверних блоків та закладення дверних прорізів в стінах, які розділяють приміщення № 1 та № 3 і № 1 та № 4, незакінченого будівництвом житлового будинку літ. "А", розташованого за адресою: АДРЕСА_1.

Крмі того, за наведеним вище варіантом позивачу забезпечується створення двох ізольованих житлових кімнат, а також коридор з виходом на подвір'я, що є доцільним для молодої сім'ї.

Запропонований відповідачем варінтан № 3 не є прийнятним, оскільки можливість його встановлення можлива лише за умови погодження сторін, оскільки у складі приміщень наявні приміщення, які не відповідають вимогам ДБН.

Крмі того, варіант № 1 не є прийнятним для сторін, оскільки такий варіант передбачає спільне користування частиною земельною ділянки, що в подальшому може стати ескалацією конфлікту між сторонами.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком районного суду, відповідно до якого позивачу виділяється в натурі майно на суму 64130 грн., що складає 41,8 % (100%*64 130 грн./153310 грн.) або 21/50 від загальної вартості домоволодіння і є меншою від ідеальної на 12525 грн. (64130 грн. - 153310 грн./ 2), у зв*язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума компенсації у розмірі 12525 грн.

За змістом ч. ч. 3, 5 ст. 89 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою спільної сумісної власності здійснюються за договором або законом. Поділ земельної ділянки, яка є у спільній сумісній власності, з виділенням частки співвласника, може бути здійснено за умови попереднього визначення розміру земельних часток, які є рівними, якщо інше не передбачено законом або не встановлено судом.

Відповідно до ч. 4 ст. 120 ЗК України у разі набуття права власності на жилий будинок, будівлю або споруду кількома особами право на земельну ділянку визначається пропорційно до часток осіб у праві власності жилого будинку, будівлі або споруди.

Статтею 377 ЦК України передбачено, що до особи, яка набула право власності на житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності, право користування на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землевласника.

Згідно роз'яснень Верховного Суду України, викладених в п.п. 19-21 постанови Пленуму "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" за №7 від 16.04.2004 року, у справах за позовом учасників спільної власності на землю про встановлення порядку володіння й користування спільною земельною ділянкою, на якій розташовані належні їм жилий будинок, господарські будівлі та споруди, суд з'ясовує і враховує можливість нормального користування будинком і здійснення догляду за ним, розташування господарських будівель, споруд, необхідність зведення будівель, розташування плодово-ягідних насаджень співвласників, можливість проходу з вулиці на подвір'я тощо. Враховуються також вимоги санітарних правил і правил протипожежної безпеки. В разі неможливості перенесення співвласником господарських будівель і насаджень на надану в його користування частину ділянки суд має обговорити питання про відповідну грошову компенсацію.

При пред'явленні вимог кожним з учасників спільної власності про встановлення порядку користування спільною земельною ділянкою суд може залишити в спільному користуванні лише ділянки, роздільне користування якими встановити неможливо.

Абзаци 1 і 2 цього пункту стосуються також випадків, коли належні особам на праві спільної власності жилий будинок, господарські будівлі та споруди розташовані на земельній ділянці, яка знаходилася в їх користуванні до її приватизації або за договором оренди.

Виходячи з того, що порядок користування спільною земельною ділянкою, у тому числі тією, на якій розташовані належні співвласникам жилий будинок, господарські будівлі та споруди, визначається насамперед їхньою угодою залежно від розміру їхніх часток у спільній власності на будинок, районний суд відповідно до статті 88 ЗК обґрунтовано прийняв до уваги цю угоду при вирішенні спорів як між ними самими, так і за участю осіб, котрі пізніше придбали відповідну частку в спільній власності на землю або на жилий будинок і для яких зазначена угода також є обов'язковою. Це правило стосується тих випадків, коли жилий будинок було поділено в натурі.

Таким чином, враховуючи, що позивачу виділяється частина будинку відповідно до варіанту поділу № 2, то позивачу належить виділити у користування земельну ділянку площею 154 кв.м. з виїздом на АДРЕСА_1 у м. Ізмаїл Одеської області, відповідно до варіанту № 2, як стороні І, наведеним у додатку № 7 до зазначеної експертизи.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновокм районного суду про те, що із трьох запропонованих експертом варіантів, варіант № 2 - є єдиним варіантом, який виключає можливість спільного користування частиною земельної ділянки, і як наслідок зменшить кількість конфліктних ситуацій між сторонами.

Стосовно позовних вимог щодо усунення перешкод, районний суд правильно виходив з положень ст. 317, ч. 1 ст. 319, ч. 1 ст. 321, ст.391 ЦК України, за змістом яких власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. На зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.

Приймаючи до уваги, що відповідач чинить позивачці перешкоди у здійсненні нею права користування незакінченим будівництвом житловим будинком з господарськими будівлями та спорудами, а також земельною ділянкою, районний суд правильно вважав, що позовні вимоги в частині усунення перешкод у користуванні виділеною в натурі частиною незакінченого будівництвом житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, а також виділеною земельною ділянкою підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами на власний розсуд.

Відповідно до положень ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підтвердження своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі ч. 1 ст. 59 ЦПК України належними є докази, що містять інформацію щодо предмета доказування.

Частиною 3 ст. 212 ЦПК України передбачено, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

З матеріалів цивільної справи вбачається, що позивачем по справі були надані належні допустимі письмові докази на підтвердження доводів та позовних вимог.

Колегія суддів вважає, що районний суд, давши оцінку поясненням сторін по справі та на підставі сукупності зібраних по справі доказів, прийшов до правильного обґрунтованого висновку, що твердження позивача є доведеними та підтвердженими, у зв'язку з чим підлягаючими задоволенню.

Висновки суду першої інстанції відповідають вимогам норм права, на які посилається суд під час розгляду справи і фактичним обставинам по справі, а також підтверджується зібраними по справі доказами.

Вирішуючи спір, суд першої інстанції, з'ясувавши обставини справи та давши належну оцінку зібраним доказам, дійшов до обґрунтованих висновків про наявність правових підстав для задоволення позову.

Висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Апеляційна скарга не містить доводів, які мають бути підставами для скасування рішення суду.

Доводи апеляційної скарги є неспроможними, висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, є правильним по суті, відповідає вимогам ст. ст. 212-215 ЦПК України, підстави для його скасування та ухвалення нового рішення відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 26 грудня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 20 днів з дня набрання законної сили.

Судді апеляційного суду

Одеської області В.І. Сватаненко

І.А.Артеменко

В.О. Суворов

11.03.2015 року м. Одеса