Рішення № 43135351, 12.03.2015, Київський районний суд м. Одеси

_____________________

Справа № 520/16839/14-ц

Провадження № 2/520/959/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.03.2015 рокуКиївський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Огренич І.В.

при секретарі - Камінській О.О.

за участю прокурора - Левченко А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України у Київському районі м.Одеси, Державної казначейської служби України про стягнення шкоди, суд,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1, збільшивши у судовому засіданні позовні вимоги, просить стягнути з держави з коштів державного бюджету України в особі Державної казначейської служби України матеріальну шкоду у розмірі 763 гривні, моральну шкоду у розмірі 2000 гривень, посилаючись на те, що постановою Київського райсуду м.Одеси від 09 грудня 2011 року визнана бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси щодо невиплати позивачці, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги - неправомірною та зобов'язано нарахувати і виплатити державну соціальну допомогу за період з 27 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року. З набранням чинності постанови суду законної сили 20 грудня 2011 року, Управління пенсійного Фонду України у Київському районі м.Одеси не проводило нарахування та виплати державної соціальної допомоги в порушення ч. 5 ст. 124 Конституції України. Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 09 грудня 2013 року був змінений спосіб виконання судового рішення від 09 грудня 2011 року та стягнуто з Управління пенсійного Фонду України у Київському районі м.Одеси сума у розмірі 510,04 гривень, однак відповідач продовжував ухилятись від належного виконання судових рішень. Враховуючи, що виплата грошового зобов'язання не виконана з квітня 2011 року по теперішній час, позивач просить відповідно до ст.625 ЦК України стягнути суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та 3% річних від простроченої суми. Наслідком порушеного майнового права, позивачці завдана також і моральна шкода, яка виразилась в нервовому напружені, фізичному виснаженні, депресивному стані.

Представник позивача у судовому засіданні збільшені вимоги підтримав та просив задовольнити їх у повному обсязі.

Прокурор прокуратури Київського району м.Одеси просив у задоволені позову відмовити, зазначивши, що позивачем не доведені ті обставини на які вона посилається.

Представники Управління пенсійного Фонду України у Київському районі м.Одеси та Державної казначейської служби України до судового засідання не з'явились, повідомлялись належним чином.

Вислухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, суд приходить до наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, постановою Київського райсуду м.Одеси від 09 грудня 2011 року адміністративний позов ОСОБА_1 розглянутий у скороченому провадженні задоволений частково та визнано бездіяльність Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси щодо невиплати ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячної державної соціальної допомоги за період з 27 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, неправомірною, а також Управління пенсійного фонду України в Київському районі м. Одеси зобов'язано нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як дитині війни, щомісячну державну соціальну допомогу за період з 27 квітня 2011 року по 22 липня 2011 року у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, з урахуванням виплачених сум за даний період. В іншій частині вимог відмовлено.

Ухвалою Київського райсуду м. Одеси від 09 грудня 2013 року був змінений спосіб виконання судового рішення від 09 грудня 2011 року та стягнуто з Управління пенсійного Фонду України у Київському районі м.Одеси на користь ОСОБА_1 сума у розмірі 510,04 гривень.

У судовому засіданні представник позивача пояснив, що вищезазначена ухвала суду, якою був змінений спосіб виконання постанови Київського райсуду м.Одеси від 09 грудня 2011 року не виконана та виконавчий лист повернутий ОСОБА_1

Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Однак, згідно ч.3 ст.10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Позивачем не доведено підстави для застосування до правовідносин сторін у сфері соціальних виплат частини 2 ст.625 ЦК України без укладання між позивачем і Управління пенсійного Фонду України у Київському районі м.Одеси договору, а тому суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди, яка складається з суми державної соціальної допомоги, з урахуванням індексу інфляції та трьох відсотків річних задоволенню не підлягають.

Не підлягають задоволенню і вимоги ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди, оскільки відповідно до ст.1167 ЦК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року №4 „Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" позивач повинен підтвердити факт заподіяння йому моральних чи фізичних страждань або витрат немайнового характеру, крім того моральна шкода відшкодовується особою, яка її завдала. ОСОБА_1 не було надано жодного доказу в підтвердження того, що саме Управлінням пенсійного Фонду України у Київському районі м.Одеси їй спричинена моральна шкода.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 215, 218 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Управління пенсійного Фонду України у Київському районі м.Одеси, Державної казначейської служби України про стягнення шкоди - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10 - денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя Огренич І. В.