Рішення № 43135041, 26.02.2015, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/14424/14-ц 26.02.2015 26.02.2015 26.02.2015

Провадження № 22ц/784/545/15 Головуючий у першій інстанції Гуденко О.А.

Категорія 56 Доповідач апеляційного суду Мурлигіна О.Я.

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

26 лютого 2015 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого - Мурлигіної О.Я.,

суддів: Царюк Л.М., Леванчука О.М.,

при секретарі судового засідання Кудрі В.М.,

за участю:

представника позивача Годзи Л.П.,

відповідачки ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу

за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення

Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2015 року

за позовом

товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Торгівля» (далі - до ТОВ «ТД Торгівля», товариство) до ОСОБА_4 про відшкодування збитків,

В С Т А Н О В И Л А:

В листопаді 2014 року ТОВ «ТД Торгівля» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення з неї збитків у розмірі 21072 грн. 50 коп..

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказував, що відповідачка працювала в ТОВ «ТД Торгівля» продавцем у відділі роздрібної торгівлі з 14 січня 2013 року на підставі наказу № 06-К. Того ж дня з ОСОБА_4 був укладений договір про повну матеріальну відповідальність.

6 листопада 2014 року позивачем була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей та виявлена нестача 1350 пачок сигарет на загальну суму 21072 грн. 50 коп. Відповідачка визнала факт недостачі та підписала акт внутрішньої інвентаризації № 16. Оскільки відповідачка добровільно не відшкодовує заподіяну з її вини шкоду, товариство просило стягнути з неї на їх користь відшкодування матеріальної шкоди в сумі 21072 грн. 50 коп. та судові витрати.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2015 року позов ТОВ «ТД Торгівля» задоволений. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «ТД Торгівля» суму матеріальних збитків у розмірі 21072 грн. 50 коп., а також 243 грн. 60 коп. судових витрати.

В апеляційній скарзі відповідачка, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення та ухвалити нове, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог. На її думку, суд не врахував відсутності її вини в пропажі сигарет, які були вкрадені невідомою особою, тому вона не може нести повної матеріальної відповідальності. Також, суд не врахував її неналежний матеріальний стан.

Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення апеляційної скарги, просить залишити рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_4 була прийнята на посаду продавця продовольчих товарів відділу роздрібної торгівлі ТОВ «ТД Торгівля» з 14 січня 2013 року на підставі наказу № 06-К (а.с.5). При прийнятті на роботу 14 січня 2013 року з нею був укладений договір про повну матеріальну відповідальність. В договорі зазначено, що працівник, який безпосередньо пов'язаний з отриманням грошових коштів на ім'я Адміністрації, а також із збереженням матеріальних цінностей, приймає на себе повну матеріальну відповідальність: за невнесення до каси Адміністрації або на рахунки Адміністрації в установах банку виручки, передбаченої договором, за незабезпечення зберігання приміщень, обладнання, грошових коштів, а також інших матеріальних цінностей, переданих їй під розписку Адміністрацією (а.с.10).

03 листопада 2014 року відповідачка ОСОБА_4 прийняла по зміні від продавця ОСОБА_5 за встановленим на підприємстві порядком по відомості під розпис товарно-матеріальні цінності на суму 80899 грн. 25 коп. та наявні в касі гроші у сумі 6320 грн. 40 коп. (а.с.15-25). Також, на підставі довіреностей, виданих на її ім'я ТОВ «ТД Торгівля», 4 та 6 листопада 2014 року вона отримала під розпис від постачальника товар у вигляді сигарет згідно переліку (а.с.38-40, 43-44).

6 листопада 2014 року у відповідності з наказом директора товариства № 16-КРО створеною комісією проведена інвентаризації товарно-матеріальних цінностей на зазначеній торговій точці та виявлена недостача 1350 пачок сигарет на загальну суму 21072 грн. 50 коп. Інвентаризація проведена за участю відповідачки. Факт недостачі та її розмір ОСОБА_4 не заперечувала, акт інвентаризації підписаний нею без зауважень (а.с. 45-46).

За поясненнями позивачки, що не спростовано відповідачем належними доказами, нестача сигарет сталася внаслідок того, що сигарети вкрала невідома особа, яка не розрахувалася за передані їй позивачкою сигарети та зникла з ними.

Наказом директора товариства № 442/1-К від 14 листопада 2014 року розірвано трудовий договір з ОСОБА_4 та звільнено її із займаної посади за п.2 ч.1 ст.41 КЗОТ України (а.с.48). ОСОБА_4 в добровільному порядку збитки не відшкодувала.

Встановивши, що нестача пов'язана з невиконанням відповідачкою під час її роботи обов'язків по збереженню товару, суд дійшов обґрунтованого висновку про покладення на неї обов'язку відшкодувати майнову шкоду за нестачу.

Разом з тим, колегія суддів вважає, що суд не врахував всіх обставин справи та можливості застосування положень ст. 137 КЗпП України.

Відповідно до ст. 137 КЗпП України суд при визначенні розміру шкоди, що підлягає покриттю, крім прямої дійсної шкоди, враховує ступінь вини працівника і ту конкретну обстановку, за якої шкоду було заподіяно.

Суд може зменшити розмір покриття шкоди, заподіяної працівником, залежно від його майнового стану, за винятком випадків, коли шкода заподіяна злочинними діями працівника, вчиненими з корисливою метою.

Так, суд не врахував майновий стан відповідачки. Між тим, ОСОБА_4 не працює. Звільнення за недовіру перешкоджає її працевлаштуванню за спеціальністю. Єдиним джерелом існування є заробіток її сина, який проживає з нею та є особою призовником.

Належних та допустимих доказів того, що нестача сталася внаслідок злочинних дій відповідачки суду не надано. Сама позивачка не приховувала факт нестачі та повідомила про зникнення товариство.

За такого, є підстави для зменшення покриття шкоди до 10 536 грн. та відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 309 ЦПК України зміни рішення. Відповідно до ст. 88 ЦПК України рішення в частині стягнення судових витрат також слід змінити, виходячи з пропорційності їх відшкодування до розміру задоволених позовних вимог, зменшивши їх загальний розмір до 128 грн. 80 коп.

Інші доводи в апеляційній скарзі не можуть бути взяті до уваги.

Так, ст.130 КЗпП України встановлено, що працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов'язків.

Згідно п. 1 ст. 134 КЗпП України працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадку коли між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1 цього Кодексу укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей.

Згідно розділу ІІ Переліку посад і робіт, які заміщаються або виконуються робітниками, з якими підприємством, установою, організацією можуть укладатися письмові договори про повну матеріальну відповідальність за незабезпечення збереження цінностей, які були передані їм для збереження, обробки, продажу (відпуску), перевезення або застосування в процесі виробництва, затвердженому Держкомпраці СРСР і Секрітаріатом ВЦРПС 28 грудня 1977 р., який діє в Україні до теперішнього часу, до таких робіт належить роботи, пов'язані з продажем (видачею) товарів (продукції), їх підготовкою до продажу незалежно від форм торгівлі та профілю підприємства (організації).

З огляду на викладене, укладання договору про повну індивідуальну матеріальну відповідальність з продавцем, а саме позивачкою, яка закінчила Кіровоградське торгове училище і має спеціальну освіту продавця-касира, відповідає вимогам законодавства.

Суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність передбачених законом підстав для застосування інституту повної матеріальної відповідальності.

В суді, в тому числі в апеляційному, позивачка не спростувала того, що при відпуску товару порушила ПРАВИЛА роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (п.18). Так, вона, за її твердженням, 6 листопада 2014 року не взявши грошей, не оформивши товарного чеку, передала невідомій особі через вікно торгового приміщення 1350 пачок сигарет. Вказана особа не розрахувалася за гроші та зникла з сигаретами. Тоді як продавець повинен був передати товар лише з чеком та подбати про отримання грошей за вказаний товар.

Керуючись статтями 303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 січня 2015 року - змінити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ТД Торгівля» 10536 грн. матеріальних збитків та 128 грн. 80 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржено в касаційному порядку.

Головуючий:

Судді: