Рішення № 43134542, 05.03.2015, Арбузинський районний суд Миколаївської області

Справа № 467/79/14-ц

2/467/32/15

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.03.2015 року Арбузинський районний суд Миколаївської області

в складі: головуючого судді Кірімової О.М.

за участю секретаря Андросової А.В., Сіваченко Ю.І.

представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача Рибакової Л.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_3

до

товариства з обмеженою відповідальністю «Агорофірма Вісла»

про відшкодування доходів

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма Вісла» (далі ТОВ «Агрофірма Вісла») про відшкодування збитків, заподіяних внаслідок самовільного зайняття земельної ділянки.

Свої вимоги мотивувала тим, що вона згідно державного акту на право власності на землю від 14 грудня 2001 року, є власником земельної ділянки загальною площею 7,12 га, яка розташована на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, яка призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У вересні 2005 року між нею та ТОВ «Агрофірма Вісла» було укладеного договір оренди вказаної вище земельної ділянки строком на 10 років, а 18 вересня 2007 року - додатковий договір до нього.

Восени 2012 року, відповідач достовірно знаючи, що користується земельною ділянкою ОСОБА_3 незаконно, самовільно засіяв її озимою пшеницею.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 січня 2013 року за позовом ОСОБА_3 до ТОВ «Агрофірма Вісла» визнано недійсними договір оренди землі та додатковий договір до нього.

Оскільки відповідач незаконно користувався належною позивачу земельною ділянкою після розірвання договору оренди та повернув лише 12 липня 2013 року, позивач була позбавлена можливості отримувати доходи від користування спірною земельною ділянкою, просила стягнути із відповідача на її користь завдані збитки за самовільне користування земельною ділянкою в розмірі 49549 грн. 59 коп.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2014 року заявлений позов було задоволено частково. Стягнуто із ТОВ «Агрофірма Вісла» на користь ОСОБА_3 збитки за самовільне використання земельної ділянки в розмірі 14977 грн. 00 коп., судовий збір у розмірі 243 грн. 60 коп. та витрати за оплату юридичної допомоги у розмірі 535 грн. 92 коп. У задоволенні решти вимог, відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2014 року рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2014 року залишено без змін.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 листопада 2014 року рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 06 травня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 03 липня 2014 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

В судовому засіданні позивач уточнила позов та просила суд стягнути із ТОВ «Агрофірма Вісла» на її користь у відшкодування доходів 49549 грн. 59 коп. Суду пояснила, що має у власності дві земельні ділянки площею по 7,12 га, які розташовані на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області. Земельну ділянку, що є предметом спору, позивач самостійно обробляє з 2010 року по 2012 рік, тому орендної плати від ТОВ «Агрофірма Вісла» за користування спірною землею за даний період не отримувала. Отримувала орендну плату за іншу земельну ділянку.

В 2012 році відповідач забрав дану земельну ділянку та самостійно почав її обробляти. Тоді ж в 2012 році ТОВ «Агрофірма Вісла» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, а ОСОБА_3 в свою чергу із зустрічним позовом про відшкодування доходів внаслідок незаконного користування земельною ділянкою відповідачем за період з осені 2012 року по 2013 рік. Оскільки договір оренди та додаток до нього укладений між сторонами в судовому порядку визнані недійними, відповідач достовірно знаючи, що незаконно володіє належною позивачу земельною ділянкою, засіяв її озимою пшеницею. При цьому позивач удобрила спірну земельну ділянку, однак не мала можливості користуватися нею та отримувати доходи, оскільки відповідач зібрав урожай та отримав дохід в сумі 49549 грн. 50 коп., внаслідок незаконного користування земельною ділянкою належної позивачу за період 2012-2013 роки.

Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав, просив суд його задовольнити та суду пояснив, що незаконними діями відповідача, які виразились в незаконному користуванні, набутті, незрозумілих дій та незаконному володінні земельною ділянкою, що належить позивачу, незаконно отримав дохід сумі 49549 грн. 50 коп. за період 2012-2013 роки у вигляді озимої пшениці. За такого незаконно отриманий дохід повинен бути відшкодований позивачу, оскільки ОСОБА_3 не мала можливості вільно володіти належною їй земельною ділянкою та отримувати доходи.

Представник відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила суд відмовити в його задоволенні та суду пояснила, що в 2006 році між ТОВ «Агрофірма Вісла» та ОСОБА_3 було укладено договір оренди земельної ділянки. Саме з 2006 року по 2013 рік відповідач користувався спірною земельною ділянкою, при цьому ніяких претензій з приводу користування землею зі сторони позивача не було. Орендна плата за договором оренди виплачувалась позивачу справно.

Після винесення рішення суду про визнання договору оренди недійсним, відповідач повернув спірну земельну ділянку позивачу після збору врожаю. Вважає, що відповідач правомірно користувався земельною ділянкою позивача, оскільки існував договір оренди який виконувався сторонами. При цьому позивач не могла планувати засіяти спірну ділянку, оскільки на той час вона була вже засіяна відповідачем на підставі договору оренди. В 2011 році ТОВ «Агрофірма Вісла» звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні землею, а вже після цього, ОСОБА_3 до відповідача із позовом про визнання договору оренди недійсним.

Вислухавши позивача, його представника, представника відповідача, дослідивши письмові матеріали справи в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 10, 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих суду доказів

Відповідно до копії Державного акту (а.с. 6) ОСОБА_3 на праві власності належить земельна ділянка площею 7,12 га, яка розташована на території Новоселівської сільської ради Арбузинського району Миколаївської області, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

У 2005 році сторони уклали договір оренди зазначеної земельної ділянки, а 18 вересня 2007 року додатковий договір.

Рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 30 січня 2013 року, договір оренди зазначеної земельної ділянки та додатковий договір визнані недійсними. Рішення суду набрало законної сили 12 лютого 2013 року (а.с. 7-8)

У квітні 2013 року відповідач звернувся до суду із заявою про відстрочку виконання рішення суду. Ухвалою Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2013 року відстрочено виконання рішення щодо передачі земельної ділянки до серпня 2013 року.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 18 липня 2013 року ухвалу Арбузинського районного суду Миколаївської області від 17 травня 2013 року скасовано. (а.с. 12)

Як видно із матеріалів справи, спірна земельна ділянка знаходилась у користуванні відповідача з 2006 року по 2013 рік на підставі договору оренди від 2005 року зареєстрованого у книзі державної реєстрації договорів оренди від 29 травня 2006 року, укладеного від імені ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма Вісла»

12 липня 2013 року ТОВ «Агрофірма Вісла» повернула ОСОБА_3 на виконання рішення суду від 30 січня 2013 року земельну ділянку (а.с. 11).

Відповідно до довідки відділу статистики в Арбузинському районі від 02.08.2013 року (а.с. 13) середня урожайність пшениці сільськогосподарських підприємств району станом на 01.07.2013 року склала 38,3 ц/га, середня ціна реалізації пшениці без ПДВ сільськогосподарськими підприємствами району становила 1817 грн. Даною довідкою позивач підтверджує суму не отриманого доходу, що становить 49549 грн. 50 коп.

Акти з визначення та відшкодування збитків (а.с. 32,49) суд, на прохання позивача, до уваги не приймав.

Сторони не заперечували, що рішення Арбузинського районного суду Миколаївської області від 6 травня 2014 року (а.с. 74-75) виконано в повному обсязі.

Посилання позивача на незаконне користування відповідачем земельною ділянкою на протязі 2012-2013 років, не підтверджено належними доказами.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач з 29 травня 2006 року по 12 лютого 2013 року день набрання чинності рішення суду, яким визнано недійсним договір оренди землі, користувався земельною ділянкою на законних підставах, оскільки спірний договір на той час діяв і був зареєстрований відповідно до діючого законодавства. Тобто відповідач вважав, що діє відповідно до діючого договору і виконував свої зобов'язання за договором, що підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків встановлених ст. 61 цього кодексу.

Відповідно до ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних, як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко-і відеозаписів, висновків експерта.

Позивач вказує, що незаконними діями відповідача, їй заподіяно шкоди у вигляді не отриманих доходів за період 2012-2013 роки в сумі 49549 грн. 50 коп. Відповідачем такі доводи заперечуються.

Як видно із матеріалів справи, позивач у період з 2012 року по 2013 рік до відповідача не звертався з вимогою про усунення її порушеного права.

Позивач обґрунтовує свої вимоги з посиланням на норми цивільного кодексу України, зокрема на ст.ст. 22, 216, 236, 1212-1214 ЦК України.

Статтею 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Зазначена стаття визначає загальну норму щодо відшкодування збитків внаслідок наявності складу цивільного правопорушення: порушення цивільного права чи інтересу; завдання збитків та причинний зв'язок між порушенням права та збитками, а також вина особи, яка завдала збитків. Відсутність будь-якого з цих елементів виключає відповідальність у вигляді стягнення збитків, якщо інше не передбачено законом.

Однак, при цьому слід мати на увазі, що вимога про відшкодування збитків має ґрунтуватися не тільки на положеннях зазначеної статті, а і нормі матеріального права, яка передбачає такий спосіб захисту порушеного права.

Як видно, спір стосується землі і її використання.

Відповідно до ст. 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, цим кодексом, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Ст. 211 ЗК України визначено, за які порушення громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства.

Позивач, як на правову підставу для відшкодування за рахунок відповідача не отриманого доходу зазначив, що відповідач незаконно користувався земельною ділянкою з 2012 року по 2013 рік.

Разом з тим, такої підстави для покладення на відповідача цивільної відповідальності, як «незаконне користування земельною ділянкою» ст. 211 ЗК України не містить.

Як вбачається із матеріалів справи, відповідач під час дії договору оренди виконував прийняті на себе зобов'язання про виплату орендної плати. Дане підтверджується рішенням Арбузинського районного суду Миколаївської області від 19 лютого 2013 року, яке набрало чинності та яким встановлено факт отримання ОСОБА_3 орендної плати за дві належні їй земельні ділянки за 2008-2012 роки. (а.с. 167-170). Спір між сторонами щодо не виплати відповідачем на користь позивача орендної плати за 2013 рік, відсутній. Докази про наявність такого спору, матеріали справи не містять.

Суд не може прийняти в якості доказів надані позивачем пояснювальні записки (а.с. 149-150), оскільки такі не мають юридичного значення. Крім того спростовуються письмовими доказами, оскільки в пояснювальній записці на а.с. 150 зазначено, що 22 травня 2013 року було внесено аміачної селітри, в тому числі на земельну ділянку ОСОБА_3, тоді як згідно Акту прийому-передачі земельної ділянки (а.с. 11) на виконання рішення суду від 30 січня 2013 року, ОСОБА_3 земельна ділянка відповідачем була передана 12 липня 2013 року, що також викликає сумніви в достовірності написання таких пояснювальних записок. Суд не приймає до уваги і накладну (а.с. 151), оскільки такий документ не містить ціни товару, видана особі, що не стосується предмету розгляду даної справи та не підтверджує доводів позивача про намір обробляти земельну ділянку самостійно та не отримання доходів.

Посилання позивача на норми ст.ст. 1212-1214 ЦК України є помилковими, оскільки, як зазначалося вище, відповідач користувався належною позивачу земельною ділянкою на законних підставах, оскільки вважав, що діє відповідно до діючого договору і виконував свої зобов'язання за договором, що підтверджується матеріалами справи до постановлення рішення про визнання договору оренди землі недійсним.

Відповідно до ст.. 88 ЦПК України, оскільки в задоволенні позову відмовлено, суд також приходить до висновку про доцільність відмовити позивачу в задоволенні вимог в частині стягнення із відповідача на користь ОСОБА_3 судових витрат.

Керуючись ст. ст. 60,209,213,215,218 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агорофірма Вісла» про відшкодування доходів відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 10 березня 2015 року

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Миколаївської області через Арбузинський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова