Рішення № 43133426, 17.03.2015, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/7572/13-ц

Категорія 33

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

17 березня 2015 року Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді - Васильченка О. В. ,

при секретарі - Дмитренко Ю. В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору комунального підприємства «Виноградар Подільської районної у м. Києві ради» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди заподіяної залиттям квартири,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_4, спадкоємцем якої є ОСОБА_1, згідно останньої редакції уточнених позовних вимог (а.с. 156-158), пред'явив у суді позов до ОСОБА_2, ОСОБА_3 3-тя особа КП «Виноградар Подільської районної у м. Києві ради» у якому просив стягнути на свою користь з відповідачів солідарно: 13035,00 грн. - матеріальної шкоди, 10000,00 грн. - моральної шкоди, 1200,00 грн. - за складання висновку про оцінку матеріального збитку, 230,35 грн. - судового збору (а.с. 156-158).

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач є власником АДРЕСА_1 04.07.11 у квартирі поверхом вище, із-за недбалого користування сантехнічними приладами сталось залиття, внаслідок чого відбулось затоплення квартири позивача. Позивачеві було заподіяно матеріальну та моральну шкоду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі з вище викладених підстав.

Відповідачі разом із своїм представником проти задоволення позову заперечували посилаючись на те, що затоплення сталося не з вини відповідачів, а акт про залиття від 13.07.11 є підробленим.

Третя особа свого право на участь в судовому засіданні не використала, про день, час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином, про причини неявки суду не повідомила. З урахуванням думки учасників процесу, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи за відсутності представника третьої особи.

Суд, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, допитавши свідків, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позову виходячи з наступного.

Судом достовірно встановлено, що ОСОБА_4 є власником АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 09.11.93 (а.с. 7).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, що підтверджується відповідним свідоцтвом про смерть (а.с. 125). Згідно заяви від 22.05.14 правонаступником померлої ОСОБА_5 став її чоловік ОСОБА_1 (а.с. 121, 126).

04.05.11 сталося залиття квартири АДРЕСА_1

06.05.11 відповідальними особами житлово-експлуатаційної організації було складено акт про залиття АДРЕСА_1 в якому зазначено, що причиною залиття є виривання штоку з кульового крану холодного водопостачання у АДРЕСА_2 Роботу з встановлення лічильників виконувала фірма (а.с. 16).

Кв. АДРЕСА_2 належить на праві спільної сумісної власності ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в рівних долях (а.с. 102).

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка ОСОБА_3 визнав факт залиття квартири позивача з його квартири. Пояснив, що залиття сталося через несправність крану холодного водопостачання, який був встановлений фірмою приблизно 9 років назад разом із лічильником холодної води. Встановлення крану та лічильника з ЖЕКом не погоджувалося (а.с. 104).

У результаті залиття, як зазначено у вказаному акті в АДРЕСА_1 у приміщенні коридору, кухні, туалету, ванної кімнати, кімнати пошкоджено покриття стін та стелі.

Акт від 06.05.11 у встановленому законом порядку відповідачами не спростований, тому суд визнає його належним та допустимим доказом по справі.

13.07.11 було складено акт, у якому також було зазначено про причину залиття та визначено перелік пошкоджень у АДРЕСА_1 Разом з тим, у листі Подільської районної у м. Києві державної адміністрації № від 08.11.11 зазначено, що дійсним є акт від 06.05.11, який складено при обстеженні АДРЕСА_1 відповідно до заяви ОСОБА_4 (вх. № 1-Г від 04.05.11) (а.с. 56). Акт від 13.07.11 визнано недійсним, а тому суд не приймає його до уваги у якості належного доказу, що підтверджує фактичні обставини справи.

Позивачі звернулися до СПД ф.о. ОСОБА_6, який згідно сертифіката суб'єкта оціночної діяльності має право здійснювати оцінку нерухомих речей (нерухомого майна, нерухомості) (а.с. 15).

Згідно висновку СПД ф.о. ОСОБА_6 від 13.07.11, зробленого на основі акту від 06.05.11 та фото фіксації об'єкта оцінки, сума матеріального збитку внаслідок залиття, що був нанесений АДРЕСА_1 на день оцінки склала 13035,00 грн. (а.с. 5-14).

Вартість послуг СПД ф.о. ОСОБА_6 за складання висновку про оцінку матеріального збитку, згідно квитанції від 12.07.11, склала 1200,00 грн. (а.с. 18).

Відповідачі та їх представник, не погоджуючись з дійсним актом обстеження квартири та висновком про оцінку матеріального збитку не використали свого права на звернення до суду з клопотанням про призначення судової будівельно-технічної експертизи.

Таким чином, зазначений вище висновок, відповідно до вимог ч. 2 ст. 57 ЦПК України, є письмовим доказом, в порядку вимог ст. 60 ЦПК України доказів щодо його спростування ніким з учасників судового засідання - не надано, а тому суд згідно із ст. ст. 58, 59 ЦПК України приймає його як належний та допустимий доказ, що встановлює фактичні обставини справи.

Зазначений письмовий доказ відповідачами у встановленому законом порядку не був спростований.

Причиною спору між сторонами стала відмова відповідачів відшкодувати заподіяну позивачеві шкоду що сталася внаслідок залиття.

Правовідносини, що виникли між сторонами регулюються нормами Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. У п. 1 ч. 2 вказаної статті визначено, що збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Із ст. 386 ЦК України, вбачається, що власник права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Згідно ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до положень ст. 1190 ЦК України, особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Отже, враховуючи встановлені у судовому засіданні обставини справи, суд приходить до об'єктивного висновку про те, що вимоги позивача про солідарне стягнення з відповідачів 13035,00 грн. - матеріальної шкоди, 1200,00 грн. - за складання висновку про оцінку матеріального збитку, знайшли своє доведення у судовому засіданні, ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, а тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншими ушкодженнями здоров'я; у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Ст. 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності вини.

П.3 постанови Пленуму Верховного Суду України від № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» встановлено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати у моральних переживаннях у зв'язку з ушкодження здоров'я, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження громадського життя, настанні негативних наслідків.

Враховуючи достовірно встановлений у судовому засіданні факт залиття, суд приходить до висновку про те, що позивач отримав значний стрес, який зумовлюється порушенням звичайного розпорядку життя, тим, що позивач був змушений значний час звертатися до працівників ЖЕКу, витрачати час та кошти на проведення експертизи, а надалі змушений буде виконувати ремонтні роботи в квартирі, у зв'язку з чим постійно знаходиться в стані постійної емоційної та психологічної напруги.

З урахуванням вище наведеного, принципу розумності, добросовісності та справедливості, суд вважає за необхідне позовну вимогу про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково та стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача моральну шкоду в розмірі 500 грн. оскільки, саме такий розмір, з точки зору суду, необхідний для відновлення його морального стану, оскільки позивач та його представник не надали доказів, які б визначали конкретний розмір моральної шкоди.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача судовий збір в розмірі 230, 35 грн.

На підставі ст.ст. 22, 23, 386, 1166, 1167, 1190 ЦК України, керуючись ст.ст. 3 - 14, 60, 61, 88, 212, 208, 209, 212 - 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер невідомий, проживаючий та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_2) 13035,00 грн. - матеріальної шкоди, 500,00 грн. - моральної шкоди, 1200,00 грн. - за складання висновку про оцінку матеріального збитку, 230,35 грн. - судового збору, всього - 14965,35 грн.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Подільський районний суд м. Києва, при цьому заява про апеляційне оскарження подається до Подільського районного суду м. Києва протягом десяти днів з дня проголошення рішення, а апеляційна скарга - протягом двадцяти днів після подання заяви про оскарження.

Суддя О. В. Васильченко