Вирок № 43132160, 13.03.2015, Летичівський районний суд Хмельницької області

копія

Справа №678/123/14-к

Провадження №1-кп-678-5/15

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2015 року смт. Летичів

Летичівський районний суд Хмельницької області в складі:

головуючого-судді Ходоровського І.Б.,

за участю секретарів: Надольної Г.В.,

Хмари Н.В.,

прокурорів: Малинецького Д.А.,

Політіки О.С.,

Христик Н.П.,

потерпілих: ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

обвинуваченого ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Летичів матеріали кримінальних проваджень, внесених до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12014240180000317 від 31 липня 2014 року, №12015240180000010 від 08 січня 2015 року про обвинувачення ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Микулинці Теребовлянського району Тернопільської області, зареєстрованого АДРЕСА_1, жителя АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, раніше судимого:

31 липня 2014 року Волочиським районним судом Хмельницької області за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 850 грн. (епізод таємного викрадення чужого майна (крадіжка) від 05 червня 2013 року),

11 серпня 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області за ч. 2 ст. 15 ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі 850 грн. (епізод закінченого замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжка) від 06 серпня 2013 року),

- за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України,

ВСТАНОВИВ:

В середині червня 2014 року ОСОБА_6, перебуваючи з дозволу ОСОБА_4 у гостевій кімнаті належного їй житлового будинку, що знаходиться по АДРЕСА_4 Летичівського району Хмельницької області, з корисливих мотивів таємно викрав із гаманця, який знаходився на середній полиці шафи, грошові кошти в сумі 9000 грн. чим потерпілій завдав матеріальної шкоди на вказану суму.

На початку другої декади липня 2014 року ОСОБА_6, спільно проживаючи із ОСОБА_5 по АДРЕСА_5 Летичівського району Хмельницької області, з метою заволодіння чужим майном шляхом обману та зловживання довірою звернувся до неї з проханням, щоб надала йому свою кредитну картку для того, щоб на неї переслали гроші його батьки. ОСОБА_5, будучи впевненою в правдивості намірів ОСОБА_6, погодилась на його прохання та передала йому належну їй картку ПАТ КБ "ПриватБанк" НОМЕР_1. В подальшому по вул. 50 років Жовтня в смт. Летичів Хмельницької області 16 липня 2014 року з вказаної картки ОСОБА_6 зняв гроші в сумі 480 грн., а 17 липня 2014 року - гроші в сумі 988 грн. чим потерпілій завдав матеріальної шкоди на загальну суму 1468 грн.

Обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у вчиненні обох інкримінованих кримінальних правопорушень визнав повністю і показав, що жодним чином не оспорює фактичні обставини вказані в обвинуваченні, щиро кається, просить суворо не карати, усвідомлює суспільну-небезпечність вчиненого, подібних дій в майбутньому обіцяє не вчиняти.

При цьому показав, що в кінці червня 2014 року був у житловому будинку ОСОБА_4, яка є бабусею на той час його нареченої ОСОБА_5 і яка його добре знала та пускала до будинку, де у вітальній кімнаті з гаманця, що знаходився на одній з полиць шафи під одягом, викрав 9000 грн., при цьому його ніхто не бачив. Гроші викрав, оскільки у вересні 2014 року з ОСОБА_5 мало відбутись весілля, гроші витратив на весільне плаття, костюм тощо.

Від дачі показів по обвинуваченню у вчиненні шахрайства відносно потерпілої ОСОБА_5 відмовився на підставі ст. 63 Конституції України.

Дослідивши докази по справі суд вважає, що вина обвинуваченого є доведеною.

1. По епізоду в середині червня 2014 року

Так, потерпіла ОСОБА_4 показала, що 19-20 червня 2014 року виявила відсутність коштів в сумі 9000 грн., які знаходились в гаманці на середній полиці під одягом в шафі її будинку по АДРЕСА_4 Летичівського району. Момент викрадення грошей не бачила, проте підозрює нареченого своєї онуки ОСОБА_5 - ОСОБА_6 якого пускала до себе додому, бо вважала за майбутнього родича, при цьому у кімнату, де знаходився гаманець із грішми, до цього ніхто не заходив. При призначенні покарання ОСОБА_6 покладається на думку суду, проте вважає, що його не потрібно утримувати під вартою, оскільки повинен заробити кошти, щоб відшкодувати для неї завдану матеріальну шкоду.

Вина обвинуваченого також підтверджується даними протоколу огляду місця події від 31 липня 2014 року, фототаблицями до протоколу, згідно якого за адресою АДРЕСА_4 Летичівського району Хмельницької області розташоване домогосподарство ОСОБА_4, в кутовій північно-західній кімнаті житлового будинку знаходиться трьохдверна шафа в лівому крайньому відділенні якої розташовані три полиці зверху і три шухляди знизу на яких складений різний одяг, на середній полиці під одягом збоку лежить гаманець, кошти у ньому відсутні (т. 2 а.с. 9-14).

2. По епізоду другої декади липня 2014 року

Потерпіла ОСОБА_5 показала, що на початку або в середині липня 2014 року надала на прохання ОСОБА_6, з яким мало відбутись весілля у вересні 2014 року і з яким спільно проживала АДРЕСА_3, свою кредитну картку ПАТ КБ "ПриватБанк", щоб він погасив її кредит за рахунок коштів, що для нього мала вислати його мати. Через кілька днів намагалась поповнити рахунок свого мобільного телефону за допомогою своєї банківської картки однак виявила, що там недостатньо коштів, хоча перед тим, як надавати ОСОБА_6 банківську картку, кошти там були в сумі 1468 грн. Зателефонувавши на номер ПАТ КБ "ПриватБанк" 3700 виявила, що стан рахунку складає 0,27 коп. На її запитання ОСОБА_6 зізнався, що саме він зняв кошти, які витратив на свої потреби. На даний час кошти їй не повернуті, оскільки це були кредитні кошти, тому банком нараховуються штрафні санкції за несвоєчасне їх погашення і вона несе додаткові витрати. На її думку ОСОБА_6 заволодів коштами з кредитної картки шляхом обману та зловживання її довірою до нього. Вважає, що обвинуваченому не слід призначати покарання, пов'язане із реальним позбавленням волі, погоджується з думкою прокурора в судових дебатах про можливість виправлення ОСОБА_6 без ізоляції від суспільства.

Вина обвинуваченого також підтверджується даними копії виписки ПАТ "КБ "ПриватБанк" за період з 01 січня 2014 року по 13 січня 2015 року, згідно якої мало місце зняття готівки 16 липня 2014 року та 17 липня 2014 року по вул. 50 років Жовтня в смт. Летичів Хмельницької області з картки НОМЕР_1 на суму 480 грн. та 988 грн. відповідно. До даної виписки додано фото світлини на яких зображено обвинуваченого в момент зняття готівки у банкоматі, при цьому ОСОБА_6 в судовому засіданні підтвердив, що саме він зображений на фото, саме він у вказані дні знімав готівку із вказаної картки (т. 3 а.с. 22-26).

У відповідності до п. 6 ч. 2 ст. 87 КПК України суд зобов'язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.

Враховуючи зазначену норму Закону суд визнає недопустимим доказ на підтвердження вини обвинуваченого - протокол проведення слідчого експерименту від 15 серпня 2014 року, що проведений за участю ОСОБА_6, який на той час був в статусі свідка (т. 2 а.с. 26-32).

Таким чином суд вважає, що вина ОСОБА_6 у: таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно; заволодінні чужим майном шляхом обману та зловживання довірою (шахрайство), вчиненому повторно - доведена повністю і його дії органами досудового розслідування вірно кваліфіковані відповідно за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України.

При призначенні покарання обвинуваченому суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 КК України злочини, передбачені ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України, є злочинами середньої тяжкості.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого суд визнає щире каяття і активне сприяння розкриттю злочину, про що свідчить повне визнання своєї вини і готовність нести передбачену законом відповідальність, усвідомлення суспільної небезпечності вчиненого, бажання стати на шлях виправлення, запевнення в неповторенні неправомірної поведінки в майбутньому.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_6 не встановлено.

ОСОБА_6 на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває, на засіданнях виконкому та адмінкомісії Микулинецької селищної ради Теребовлянського району Тернопільської області справи щодо адмінпорушень відносно ОСОБА_6 не розглядались (т. 1 а.с. 30, 31, 32, т. 2 а.с. 47).

Частиною 2 статті 185 КК України передбачено покарання у виді арешту на строк від трьох до шести місяців або обмеження волі на строк до п'яти років або позбавлення волі на той самий строк.

Частиною 2 статті 190 КК України передбачено покарання у виді штрафу від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправних робіт на строк від одного до двох років, або обмеження волі на строк до п'яти років, або позбавлення волі на строк до трьох років.

У абзаці 3 пункту 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання" від 24 жовтня 2003 року вказано, що коли санкція закону, за яким особу визнано винною, нарівні з позбавленням волі на певний строк передбачає більш м'які види покарання, при постановленні вироку потрібно обговорювати питання про призначення покарання, не пов'язаного з позбавленням волі. У разі обрання покарання у виді позбавлення волі це рішення повинно бути вмотивовано у вироку.

Відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.

Виходячи з принципів законності, справедливості, індивідуалізації і достатності покарання, досягнення мети виправлення обвинуваченого, враховуючи конкретні обставини справи суд вважає за необхідне призначити покарання в межах санкцій статтей означеного Закону у виді обмеження волі як необхідне та достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. На думку суду саме вказаний вид покарання забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого, при цьому судом враховується думка потерпілих про обрання обвинуваченому покарання не пов'язаного з реальним позбавленням волі.

Разом з тим, враховуючи обставини вчиненого, тяжкість злочинів, особу винного, дані, які його характеризують, обставини, які пом'якшують покарання обвинуваченого, відсутність обставин, що обтяжують покарання суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_6 без відбування покарання з прийняттям рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, при цьому вважає за необхідне покласти на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України з метою організації органами виконання покарань належного контролю за поведінкою ОСОБА_6

Відповідно до ч. 3 ст. 72 КК України основні покарання у виді штрафу та позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю при призначенні їх за сукупністю злочинів і за сукупністю вироків складанню з іншими видами покарань не підлягають і виконуються самостійно.

Враховуючи вимоги ч. 3 ст. 72 КК України судові рішення, якими ОСОБА_6 засуджено - вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2014 року, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2014 року, належить виконувати самостійно.

Потерпілою ОСОБА_4 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 9000 грн. (т. 1 а.с. 17-18).

Потерпілою ОСОБА_5 пред'явлено цивільний позов до ОСОБА_6 про відшкодування матеріальної шкоди на суму 1468 грн. та відшкодування моральної шкоди на суму 4000 грн., всього на суму 5468 грн. (т. 1 а.с. 56-57).

Обвинувачений ОСОБА_6 заявлені цивільні позови визнав повністю.

З урахуванням досліджених матеріалів кримінального провадження, враховуючи при цьому визнання ОСОБА_6 цивільних позовів потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5 суд вважає, що такі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Долю речових доказів (т. 2 а.с. 33, т. 3 а.с. 27) суд вирішує відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Враховуючи те, що обвинуваченому призначається покарання у виді обмеження волі з прийняттям рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України, тому суд керуючись ч. 1 та ч. 2 ст. 377 КПК України звільняє його з-під варти в залі судового засідання, при цьому з метою належної поведінки обвинуваченого є необхідним обрати йому запобіжний захід у виді домашнього арешту з покладенням на нього визначених обмежень.

06 березня 2015 року до суду надійшло клопотання заставодавця ОСОБА_7 в якому зазначається, що ухвалою слідчого судді Летичівського районного суду Хмельницької області від 18 грудня 2014 року обрано ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено розмір застави в сумі 12180 грн. Вказана сума ним сплачена 20 лютого 2015 року, проте Хмельницький слідчий ізолятор відмовив у звільненні обвинуваченого з-під варти, оскільки в ухвалі Летичівського районного суду Хмельницької області від 09 лютого 2015 року про продовження ОСОБА_6 строку тримання під вартою не вказано розмір застави. Враховуючи зазначене просить повернути внесену ним заставу в сумі 12180 грн., як гарантію процесуальної поведінки ОСОБА_6, яка знаходиться на депозитному рахунку Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області.

Прокурор, потерпіла ОСОБА_5, обвинувачений не заперечують проти задоволення вказаного клопотання ОСОБА_7

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Так, 20 лютого 2015 року на рахунок Територіального управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області ОСОБА_7 сплачено кошти в сумі 12180 грн. - застава за ОСОБА_6 згідно ухвали слідчого судді Летичівського районного суду від 18 грудня 2014 року, справа 678/123/14-к.

З листа Хмельницького слідчого ізолятора від 26 лютого 2015 року вбачається, що застава у розмірі 12180 грн., яка визначена в ухвалі Летичівського районного суду від 18 грудня 2014 року внесена 20 лютого 2015 року, тобто не в строк, визначений у вказаній ухвалі.

Враховуючи те, що обвинувачений звільняється з під-варти в залі суду, тому ОСОБА_7 необхідно повернути внесену ним суму застави.

Керуючись ст.ст. 182, 194, 368, 369, 370, 371, 373, 374, 376, 377 КПК України,

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 190 КК України і призначити покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України - у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців обмеження волі;

за ч. 2 ст. 190 КК України - у виді 2 (двох) років обмеження волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно визначити покарання у виді 2 (двох) років 6 (шести) місяців обмеження волі.

На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_6 від відбування 2 (двох) років 6 (шести) місяців обмеження волі, якщо він протягом 1 (одного) року не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього наступні обов'язки, передбачені п.п. 2-4 ч. 1 ст. 76 КК України:

не виїжджати за межі України на постійне проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції;

повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання, роботи або навчання,

періодично з'являтися для реєстрації в кримінально-виконавчу інспекцію.

Вирок Волочиського районного суду Хмельницької області від 31 липня 2014 року, вирок Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 11 серпня 2014 року - виконувати самостійно.

Цивільний позов ОСОБА_4 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_4 матеріальну шкоду в сумі 9000 грн.

Цивільний позов ОСОБА_5 задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_5 матеріальну шкоду в сумі 1468 грн., моральну шкоду в сумі 4000 грн., всього 5468 грн.

Речові докази:

весільну сукню, яка залишена на зберігання ОСОБА_5 - вважати повернутою за належністю,

диск моделі VS, формату DVD-RV, об'ємом пам'яті 4,7 GB з файлами 16072014 та 17072014, який приєднаний до матеріалів кримінального провадження - залишити при справі.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою скасувати, звільнивши ОСОБА_6 з-під варти в залі суду.

Обрати обвинуваченому ОСОБА_6 до набрання вироком суду законної сили запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням таких обмежень:

не залишати місце свого фактичного проживання АДРЕСА_2 в період з 22 год. до 06 год. без дозволу суду;

повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

докласти зусиль до пошуку роботи.

Контроль за виконанням ОСОБА_6 до набрання вироком суду законної сили умов запобіжного заходу у виді домашнього арешту покласти на Підволочиський РВ УМВС України в Тернопільській області.

Клопотання ОСОБА_7 задовольнити.

Заставу в розмірі 12180 грн., внесену за ОСОБА_6, отримувач Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Хмельницькій області, код отримувача 26293548, МФО отримувача 815013, р/р отримувача 37316010000015, повернути ОСОБА_7 (АДРЕСА_6).

Копію вироку негайно після проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Апеляційного суду Хмельницької області через Летичівський районний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя підпис І.Б. Ходоровський

Суддя Летичівського

районного суду І.Б.Ходоровський