Ухвала суду № 43130628, 12.03.2015, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/778/1923/15 Головуючий у 1 інстанції: Дубина Л.А.

Суддя-доповідач: Маловічко С.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 березня 2015 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Савченко О.В., суддів Кочеткової І.В. Маловічко С.В.

при секретарі: Книш С.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2014 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А:

Позивач звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, у якому вказує, що 13.06.2007р. ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 4500,00 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Відповідач підтвердила свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами Банку складає між ним та Банком Договір. Позивач свої зобов'язання за кредитним договором виконав та надав позичальнику кредит. Відповідач зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, тому станом на 30.06.2014 року у неї утворилась заборгованість у сумі 11981,44 грн., з яких: сума заборгованості за кредитом - 2472,00 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 6133,02 грн., заборгованість з комісії - 2329,68 грн., а також штрафи: фіксована частина - 500,00 грн., процентна складова - 546,74 грн., яку позивач просив суд стягнути з відповідача.

Заочним рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2014 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» заборгованість за кредитним договором № б\н від 13.06.2007 року у сумі 11981,44 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати на оплату судового збору у сумі 243,60 грн.

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 29 грудня 2014 року заяву ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

На вказане заочне рішення ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на його необґрунтованість, порушення судом норм матеріального і процесуального права, просила скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» залишити без задоволення.

Відповідач ОСОБА_2, будучи повідомлена про час, день та місце апеляційного розгляду справи у відповідності до вимог ч. 5 ст. 76 ЦПК України через свого представника ОСОБА_3, в судове засідання 12.03.2015р. не з»явилась. Також не з»явився і її представник ОСОБА_3 Будь-яких заяв про відкладення розгляду справи або сповіщення про причини неявки від них до апеляційного суду не надійшло.

Враховуючи вказані обставини, колегія розглянула справу у відсутності відповідача у відповідності до вимог ст. 305 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення представника позвача, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задволенню з наступних підстав.

Відповідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

У відповідності до ч. 1 ст. 303 ЦПК України апеляційний суд під час рогляду справи в апеляційному порядку перевіряє законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

В апеляційній скарзі єдиною підставою для скасування рішення суду першої інстанції предстаник відповідача зазначає незастосування судом першої інстації строку позовної давності, що потягло неправильне вирішення справи про задоволення позову, в той час як, на думку апелянта, банком пропущено строк позовної давності щодо всієї заборгованості, що є підставою для відмови в позові.

В заяві про перегляд заочного рішення відповідач також посилалась на те, що фактично кредитного договору з банком не укладала, оскільки підписана нею заява не може свідчити про укладення кредитного договору.

Перевіривши вказані доводи віповідача, колегія встановила наступне.

Згідно ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.ст. 207, 1055 ЦК України кредитний договір укладається у письмовій формі і вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах, де відображена воля сторін.

Статтею 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору або інших умов та вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.ст. 525, 526 ЦК України).

Встановлено, що 13.06.2007 року між ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір, за умовами якого ПАТ КБ "ПРИВАТБАНК" надав відповідачці кредитний ліміт у сумі 2 500 грн. на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості.

Відповідачка, підписуючи 13.06.2007 року заяву, надала свою згоду на те, що вказана заява разом із Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, Пам»яткою клієнта складає між нею та банком договір про надання банківських послуг. Своїм підписом ОСОБА_2 засвідчила, що отримала повну інформацію про умови кредитування (а.с. 11). Тому є безпідставними доводи заяви про перегляд заочного рішення про те, що вона не укладала з банком кредитного договору.

Крім того, про укладення договору свідчать дії сторін. Так, на виконання умов договору Банком відповідачу була надана кредитна картка «Універсальна», відкрито рахунок № НОМЕР_1, а також надано кредитний ліміт у сумі 2500 грн., яким відповідач скористалась, знявши 2472 грн. з рахунку.

Згідно пунктів 6.5, 6.6 Умов та правил надання банківських послуг клієнт зобов'язувався: погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, по перевитратам платіжного ліміту, а також сплачувати комісію на умовах, передбачених договором; у разі невиконання зобов'язань за договором, на вимогу банку виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту) оплатити винагороду банку (а.с. 15).

На порушення умов договору позичальник взяті на себе зобов'язання належним чином не виконувала, передбачені умовами договору платежі взагалі не вносила.

Із наданого банком розрахунку заборгованість відповідачки станом на 30.06.2014 року становить в загальній сумі 11981,44 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 2472 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 6133,02 грн., заборгованості по комісії - 2329,68 грн., а також 500 грн. - штрафу (фіксована частина), 546,74 грн. - штрафу (процентна складова). Штрафи нараховані відповідно до до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості відповідає умовам договору, викладеним в заяві позичальника, Умовам і правилам надання банківських послуг, Тарифам банку, Пам»ятці клієнта, та зроблено на підставі аналізу руху коштів на відкритому позичальнику рахунку № НОМЕР_1.

Відповідачкою не спростовано належними та допустимими доказами вищеназваний розрахунок заборгованості за кредитним договором, а також не надано доказів щодо сплати нею суми заборгованості або існування заборгованості у меншому розмірі.

Отже, суд обгрунтовано на підставі цих ретельно з»ясованих та проаналізованих матеріалах справи зробив правильний висновок про доведеність позовних вимог банку.

Посилання апелянта на те, що судом не застосовано строку позовної давності, порушення якого є самостійною підставою для відмови в позові, не заслуговують на увагу з огляду на таке.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 267 ЦК України, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 зареєстрована за адресою у АДРЕСА_1, за якою і направлялись судом судові повістки та копія заочного рішення, які отримувались особою ОСОБА_5 ( а.с. 27, 35). Після цього ОСОБА_2 одразу подала заяву про перегляд заочного рішення, отже вказана особа сповіщала відповідачку про наявінсть справи у суді та судового рішення. Тому ОСОБА_2 не була позбавлена можливості подати суду відповідну заяву про застосування строку позовної давності, зокрема, через представника ОСОБА_3, який мав від неї довіреність, датовану 12.05.2012р. ( а.с. 42). Зокрема, про застосування строку позовної давності представник мав можливість вказати у заяві про перегляд заочного рішення.

Проте, незважаючи на зазначене, в матеріалах справи не мається заяви відповідача, поданої ним до ухвалення заочного рішення судом, а також не зазначає відповідач про застосування строку позовної давності в заяві про перегляд заочного рішення, що могло би бути підставою для його самостійного скасування судом та здійснення перегляду справи судом першої інстанції.

Отже, у суду першої інстанції не було підстав для застосування строку позовної давності за відсутності відповідної заяви відповідача.

Зважаючи на те, що з часу отримання копії заочного рішення 01.12.2014р. до судового засідання з розгляду заяви про перегляд заочного рішення, яке відублось 29 грідня 2014р., відповідач мала можливість подати заяву про застосування строку позовної давності або вказати про це у заяві про перегляд заочного рішення, але не зробила цього, колегія суддів апеляційного суду не вбачає підстав для застосування строку позовної давності на стадії апеляційного розгляду справи.

З мотивів, викладених вище, судова колегія приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимогам закону, що регулюють зазначені правовідносини, а тому підстави для його зміни або скасування відсутні.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 відхилити.

Заочне рішення Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 10 листопада 2014 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Савченко О.В.

Судді: Кочеткова І.В.

Маловічко С.В.