Ухвала суду № 43129820, 19.02.2015, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Провадження:№ 22ц/790/448/15 Головуючий 1 інст. - Остропілець Є.Р.

Справа № 619/6414/13-ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: договірні

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 лютого 2015 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого - Карімової Л.В.,

суддів колегії: Хорошевського О.М.,

Яцини В.Б.,

за участю секретаря Маковецької О.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_3 на заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 березня 2014 року за позовом Публічного акціонерного товариства (ПАТ) «Дельта Банк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2013 року ПАТ «Дельта Банк» звернулось до суду з вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 26 серпня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір, за умовами якого позичальник отримав кредит у poзмipi 400 000 грн. зі сплатою 24,99 % річних з кінцевим строком повернення до 25 серпня 2014 року.

На забезпечення виконання зобов'язань за цим договором між банком та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки, предметом якого зазначені належні ОСОБА_3 на праві власності: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельна ділянка, на якій розташований вказаний будинок.

Посилаючись на те, що позичальник та поручитель не виконували зобов'язання за договорами, на вимоги банку не реагували, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у poзмipi 1 088 929 грн. 95 коп., ПАТ «Дельта Банк» просив звернути стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором.

Заочним рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 13 березня 2014 року позов ПАТ «Дельта Банк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 26 серпня 2011 року, що складає 1 088 929 грн. 95 коп., звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на належні ОСОБА_3 житловий будинок АДРЕСА_1, та земельну ділянку, розташовану за цією ж адресою, шляхом продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 14 квітня 2014 року заява ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення суду залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просила скасувати рішення районного суду та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Рішенням Апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2014 року вказане рішення районного суду змінено. Викладено перший абзац резолютивної частини рішення в наступній редакції: у рахунок погашения заборгованості у poзмipi 675 584 грн. 08 коп. за кредитним договором від 26 серпня 2011 року, укладеного між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4, звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме: житловий будинок АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 на правi власності, та земельну ділянку, розташовану за цією ж адресою, шляхом продажу предмету iпотеки на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження.

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 12 листопада 2014 року рішення Апеляційного суду Харківської області від 25 червня 2014 року скасовано і справа передана на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

При новому розгляді справи в порядку апеляційного провадження, колегія суддів перевіривши відповідно до вимог ст. 303 ЦПК України матеріали справи та доводи апеляційної скарги, вважає, що скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив iз того, що позичальником ОСОБА_4 за вищевказаним кредитним договором порушено строк та порядок виконання договору, у зв'язку з чим виникла заборгованість станом на 09.09.2013 р. в сумі 1 088 929,95 грн., а поручитель ОСОБА_3 на вимоги банку не реагувала.

Оскільки кредитор має право на повернення кредиту та відсотків на умовах, визначених договорами кредиту та іпотеки, вимога банку про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості відповідає вимогам Закону України «Про іпотеку» та положениям ЦК України.

Судова колегія вважає, що такі висновки суду ґрунтуються на законі та матеріалах справи.

Як свідчать останні 26 серпня 2011 року між ПАТ «Дельта Банк» та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 був укладений кредитний договір ( з подальшими додатковими угодами), за умовами якого позичальник отримав кредит отримав кредит у poзмipi 400 000 грн. зі сплатою 24,99 % річних з кінцевим строком повернення до 25 серпня 2014 року.

Банк свої зобов'язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_4 грошові кошти у вказаному розмірі.

На порушення вимог ст. ст. 526, 1048, ч.1 ст. 1049, ч.1 ст. 1050 ЦК України та умов п.п. 9.1,9.2 розділу 9 кредитного договору позичальник ОСОБА_4 зобов'язання за кредитним договором не виконував, у зв'язку з чим станом на 09.09.2013 р. відповідно до розрахунку ПАТ «Дельта Банк» утворилась заборгованість в poзмipi 1 088 929,95 грн., з якої: 635 700 грн.- заборгованість за кредитом; 34 611,51 грн. - заборгованість по процентам; 369 909,66 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення кредиту; 48 708,78 грн. - розмір пені за несвоєчасне повернення процентів.

Вказаний розмір заборгованості підтверджений також наданим представником ПАТ «Дельта Банк» і до суду апеляційної інстанції, з зазначенням, що жодних платежів від позичальника на рахунок банку не надходило.

Зазначення в апеляційній скарзі на те, що в описовій частині оскаржуваного рішення суду зазначено, що заборгованість позичальника за кредитним договором вказана в сумі 93 549,08 грн., а в резолютивній частині рішення та ухвалі районного суду від 14.04.2014 р. - в poзмipi 1 088 929,95 грн., не є підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки районним судом правильно встановлена заборгованість за кредитним договором в розмірі 1 088 929,95 грн. з конкретним зазначенням її складових сум.

Також не є підставою для скасування оскаржуваного рішення і доводи апеляційної скарги на те, що районним судом деінде помилково зазначені в рішенні суду прізвище апелянта ОСОБА_3 замість прізвища позичальника ОСОБА_4, оскільки обставини справи судом першої інстанції встановлені правильно і при цьому сторони не позбавлені можливості звернутися до суду першої інстанції з заявою про виправлення описки в порядку ст. 219 ЦПК України.

З матеріалів справи вбачається, що на забезпечення виконання кредитних зобов'язань між ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_3 26.08.2011 року був укладений та нотаріально посвідчений договір іпотеки, предметом якої є належні їй житловий будинок АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 7.2 договору іпотеки звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється зокрема на підставі рішення суду.

Згідно з ч.1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у paзi невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

У зв'язку з зазначеним судом першої інстанції зроблений обґрунтований висновок про те, що оскільки позичальник не виконав свої зобов'язання за кредитним договором, ПАТ «Дельта Банк» має право звернути стягнення на предмет іпотеки.

При цьому посилання в апеляційній скарзі на те, що в рішенні районного суду неправильно зазначено прізвище приватного нотаріуса, який посвідчив іпотечний договір, є підставою тільки для застосування районним судом вимог ст. 219 ЦПК України, і не є підставою для скасування оскаржуваного рішення суду, оскільки вказані апелянтом обставини не спростовують встановленим судом обставин справи, що мають значення для вирішення спору.

Відповідно до ч.1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком.

Відповідно до ч.1 ст. 572 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

У зв'язку з чим ОСОБА_3 відповідно до договору іпотеки та вимог ч.1 Закону України «Про заставу», ст.ст. 1,11 Закону України «Про іпотеку» є майновим поручителем боржника перед ПАТ «Дельта Банк», тому у разі невиконання зобов'язань, забезпечених заставою, заставодержатель відповідно до ст. 589 ЦК України набуває право звернення стягнення на предмет застави і вправі за рахунок вартості майна - предмета застави- задовольнити свою вимогу.

Доводи апеляційної скарги про те, що поручитель не може відповідати перед банком у більшому розмірі, ніж божник, з якого стягнутий менший розмір заборгованості на підставі рішення Господарського суду Харківської області від 16.01.2014 р., судова колегія вважає безпідставними, оскільки ОСОБА_3 є майновим поручителем боржника ОСОБА_4, тому вимоги вимоги ст.ст. 553-559 ЦК України, які регулюють правовідносини поруки, не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, що є підставою відповідно до ст. 308 ЦПК України для відхилення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1.ч.1 ст. 307, ст. ст. 308, 313 - 315, 317, 319, 324 ЦПК України, судова колегія

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу відхилити.

Заочне рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 13 березня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цією ухвалою законної сили.

Головуючий:

Судді: