Ухвала суду № 43127569, 11.03.2015, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

11 березня 2015 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючого - судді Куштана Б.П. (доповідача),

суддів: Мацунича М.В. і Панька В.Ф.,

секретар - Дашковська С.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 серпня 2014 р. за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про стягнення кредитної заборгованості, -

в с т а н о в и л а :

У березні 2014 р. товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» звернулося у суд із позовом до ОСОБА_3 і ОСОБА_2, у якому після збільшення позовних вимог (т.1, а.с.208) просило стягнути солідарно з відповідачів на свою користь 2142673.90 грн. заборгованості, з якої: 404712.28 грн. - заборгованість за кредитом, 56069.79 грн. - заборгованість по відсотках, 1681891.82 грн. - пеня, а також 3654.00 грн. судового збору.

На обґрунтування зазначало, що 13.03.2008 р. закрите акціонерне товариство «ОТП Банк» уклало з ОСОБА_3 кредитний договір № ML-800/062/2008 на суму 35000 доларів США строком по 13.03.2019 р. під 5.99% річних, а з ОСОБА_2 - договір поруки № SR-800/062/2008.

26.11.2010 р. публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» уклало з ТзОВ «ОТП Факторинг Україна» договір відступлення права вимоги, внаслідок чого відбулася заміна кредитора, тобто ТОВ «ОТП Факторинг Україна» набуло статусу нового кредитора/стягувача за вказаним кредитним договором.

Рішенням Ужгородського міськрайонного суду від 11.08.2014 р. позов задоволено частково: стягнуто солідарно з ОСОБА_2 і ОСОБА_3 502172.47 грн., із яких: 404712.28 грн. - заборгованість за кредитом, 56069.79 грн. - заборгованість за відсотками, і 41390.40 грн. - пеня. Вирішено питання судових витрат. У решті позову відмовлено.

Апелянт просить скасувати це рішення та ухвалити нове, яким відмовити в позові стосовно стягнення заборгованості з нього як поручителя. Доводить про порушення судом норм матеріального та процесуального права. Указує, що заборгованість позичальника ОСОБА_3 виникла в період із серпня 2009 р. по березень 2014 р. Після січня 2010 р. ні позичальник, ні поручитель жодних сум у погашення заборгованості не вносили, а наявність досудових вимог у період з 2010 по 2014 р. свідчать про втрату кредитором права на судовий захист.

У письмовому запереченні представник позивача ОСОБА_4 не визнав скарги та просить залишити рішення суду в оскарженій частині без змін (т.2, а.с.123-124).

Суд першої інстанції виходив із обґрунтованості й доведеності вимоги про солідарне стягнення кредитної заборгованості.

Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, з таких мотивів.

Згідно з положеннями ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Відповідно до вимог ч.2 ст. 1054 та ч.2 ст. 1050 ЦК України у разі, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів.

За приписами ч.4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів повинен обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання в повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Як видно із матеріалів справи, 13.03.2008 р. ЗАТ «ОТП Банк» уклав із ОСОБА_3 кредитний договір № ML-800/062/2008 терміном до 13.03.2019 р., а з ОСОБА_2 - договір поруки SR-800/062/2008, згідно з останній яким зобов'язався відповідати за повне та своєчасне виконання кредитного договору ОСОБА_3 (т.1, а.с.21-25, 30).

26.11.2010 р. ТзОВ «ОТП Факторинг» уклало з ПАТ «ОТП Банк» договір відступлення права вимоги, внаслідок чого відбулася зміна кредитора за вказаним кредитним договором (т.1, а.с.48-50).

Боржник і поручитель взяли на себе солідарне зобов'язання повернути суму кредиту з відповідними процентами до 13.03.2019 р. (т.1, а.с.21).

Разом з тим, у договорі поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктом 4.1 цього договору встановлено, що він діє до повного виконання боргових зобов'язань за кредитним договором.

Тобто, в цьому випадку питання припинення поруки регулюється другим реченням ч.4 ст. 559 ЦК України та пов'язане з реалізацією права кредитора на дострокове повернення кредиту.

Доводи апелянта, які по суті спору та оскарженої частини судового рішення зводяться до втрати кредитором права на судовий захист у зв'язку з наявністю досудових вимог у період з 2010 по 2014 роки, є необґрунтованим і спростовується обставинами справи, письмовими доказами та належними до застосування нормами матеріального права.

Так, на виконання адресованої поручителю досудової вимоги № 04/570-4 від 29.07.2009 про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № ML-800/062/2008 від 13.03.2008 р., на яку в підтвердження своїх доводів посилається апелянт, ПАТ «ОТП Банк» і ОСОБА_2 26.08.2009 р. уклали додатковий договір № 1 про внесення змін і доповнень до договору поруки № SR-800/062/2008 від 13.03.2009 р. щодо сплати процентів за користування кредитом, розміру боргових зобов'язань і договірного списання коштів із рахунку поручителя (т.1, а.с.227, т.2 а.с.125), що виключило застосування ч.4 ст. 559 ЦК України в частині відліку шестимісного строку (друге речення).

Додані до апеляційної скарги повідомлення № 42-2-1/139188 від 26.08.2010 р. про виконання умов кредитного договору № CL-800/157/2008 і лист № 42-2-1/184816 від 04.01.2011 р. (т.2, а.с.89-90) жодного стосунку до предмету спору не мають.

Оскільки наступна досудова вимога про дострокове погашення заборгованості за кредитним договором № ML-800/062/2008 від 13.03.2008 р. (вимога про усунення порушення) була направлена поручителю ОСОБА_2 09.01.2014 р. (т.1. а.с.35), а позов до боржника та поручителя пред'явлений 24.03.2014 р., то немає підстав для припинення поруки (суб'єктивного обов'язку поручителя) за ч.4 ст. 559 ЦК України.

У контексті наведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

Керуючись ст.ст. 303 ч.1, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -

у х в а л и л а :

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

2. Рішення Ужгородського міськрайонного суду від 11 серпня 2014 р. у частині солідарного стягнення з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованості за кредитним договором № ML-800/062/2008 від 13.03.2008 р. у сумі 502172.47 грн. і 3654 грн. судового збору залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: