Рішення № 43127476, 16.02.2015, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/20337/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2015 року Рівненський міський суд Рівненської області

в особі судді Музичук Н.Ю.

при секретарі Довбенко Г.В.

за участю представника позивача Мазурка А.А.

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Рівне справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості коштів по кредитному договору,

встановив

В грудні 2014 року в Рівненський міський суд надійшов позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості коштів у розмірі 73 986,34 грн. за кредитно-заставним договором № ROHPAN67620503 від 05.08.2008 року, за яким він отримав кредит в розмірі 47 741 грн. 26 коп. зі платою відсотків за користування кредитом та судових витрат.

В позовній заяві зазначається, що відповідачем умови договору та вимоги ст.ст. 526, 527, 530 ЦПК України не виконувались, що призвело до виникнення простроченої заборгованості станом на 15 грудня 2014 року на вказану позовом суму, що складалася із 14 252 грн. 77 коп. заборгованості за кредитом, 11 531 грн. 93 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 2 890 грн. 63 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 41 549 грн. 76 коп., а також штрафи: 250 грн. 00 коп. (фіксована частина), 3 511 грн. 25 коп. (процентна складова), чим порушуються законні права позивача.

Згідно наданого представником відповідача заперечення, позовні вимоги до ОСОБА_3 є безпідставними. Оскільки договір № ROHPAN67620503 від 05.08.2008 року, укладений між позивачем та відповідачем, є Кредитно-заставним договором споживчого кредиту, заставою якого був автомобіль «Чері Амулет АІС» 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1. Аналізуючи положення та умови Кредитно-Заставного договору № ROHPAN67620503 від 05.08.2008 року, що був укладений між ПАТ КБ "ПриватБанк" Та ОСОБА_3у зіставленні їх до норм ЗУ "Про захист прав споживачів" та норм ЦК України, вбачається його невідповідність та суперечливість з нормами останніх. В позові, Банк ставить вимогу про стягнення заборгованості, що складається із заборгованості по комісії за користування кредитом та пені за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором. Однак, кредитодавцю, відповідно до абзацу 3 ч.4 ст. 11 ЗУ "Про захист прав споживачів" забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії платежі, тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. В даному випадку сплата позичальником на користь банку додаткової комісії за користування кредитом не може розцінюватися як матеріальне або ж не матеріальне благо, що здійснюється за його індивідуальним замовленням для задоволення його ж особистих потреб, оскільки така комісія сплачується за користування кредитом позичальником в користь банку, тоді як позичальник і без того сплачує відсотки за користування кредитом банку. Такі умови договору вважає нікчемними. Оскільки на теперішній час існує рішення Рівненського міського суду від 06 грудня 2010 року справа №2-13450/10, яким в рахунок погашення заборгованості за Кредитно-заставним договором № ROHPAN67620503 від 05.08.2008 року в сумі 43 536,53 грн. було звернуто стягнення на заставний автомобіль шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Просить суд відмовити в задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором № ROHPAN67620503 від 05.08.2008 року в сумі 41 549,76 грн. та заборгованості по комісії за користування кредитом в розмірі 2 890,63 грн., в іншій частині вимоги об»єктивно дослідити і вирішити згідно закону із урахуванням встановлених обставин.

В судовому засіданні представник позивача підтримав в заявлені позовні вимоги в повному обсязі без зміни і доповнення, вважає їх доведеними належними та допустимими доказами. Підтвердив, що рішенням Рівненського міського суду від 06 грудня 2010 року справа №2-13450/10, в рахунок погашення заборгованості за Кредитно-заставним договором № ROHPAN67620503 від 05.08.2008 року в сумі 43 536,53 грн. було звернуто стягнення на заставний автомобіль шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» з укладенням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем та зняття із реєстраційного обліку. Нарахування по кредитному договору продовжуються, відповідно до умов договору, в тому числі пеня нарахована за період із 29.04.2010 року. На виконання рішення суду заставний автомобіль проданий банком 19.07.2013 року, на погашення кредиту, першочергово відсотків, кошти зараховані 05.08.2013 року. Просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав вважаючи їх незаконними і необґрунтованими, підтримав надані суду заперечення. Просить відмовити в задоволенні позову в частині стягнення пені та комісії, вважаючи, що строки укладення договору купівлі-продажу пререданого банку автомобіля на підставі рішення суду та зарахування коштів на кредитний рахунок порушені не по вині відповідача.

Оцінюючи пояснення, долучені надані в справі докази, встановлені обставини, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення за наступних підстав.

Судом встановлено що між ПАТ КБ "ПриватБанк" та відповідачем, було укладено кредитно-заставний договір № ROHPAN67620503 від 05.08.2008 року, відповідно до якого банк надає відповідачу кредит у розмірі 47 741,26 грн., з терміном повернення до 02.08.2013 року. Відповідно до договору, погашення заборгованості здійснюється в наступному порядку: щомісяця в період сплати, відповідач повинен надавати банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, яка складається із заборгованості за кредитом, за відсотками, за комісією, а також інші витрати згідно кредитного договору.

Відповідачем порушені умови зобов'язання по вказаному договору та допущена заборгованість станом на 13.08.2010 року на суму 43 536,53 грн., в тому числі пеня 135,64 грн., штрафи 500,00 грн. і 2049 грн., що підтверджується рішенням Рівненського міського суду в справі 2/13450/10 від 06.12.2015 року, яким звернуте стягнення заборгованості на заставний автомобіль «Чері Амулет АІС» 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, шляхом продажу вказаного автомобіля ПАТ КБ «Приватбанк» із укладенням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом із іншою особою - покупцем, зі зняттям вказаного автомобіля із обліку в органах ДАІ, а також наданням ПАТ КБ «Приватбанк» всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу. Рішення вступило в законну силу. Вказані ообстаавини не підлягають перевірці та доказуванню, відповідно ч.3 ст. 61 ЦПК України.

Згідно наданого позивачем заяви про приєднання до договору купівлі-продажу від 19.07.2013 року та акту приймання- передачі, вбачається здійснення продажу та передачі заставного автомобіль «Чері Амулет АІС» 2008 р.в., д.н.з. НОМЕР_1, з боку ПАТ КБ «Приватбанк», діючого від імені продавця ОСОБА_3, покупцю ТОВ «Автокредит Плюс» за кошти в сумі 43 500 грн. в строк 19.07.2013 року.

Відповідно наданого дослідженого судом розрахунку заборгованості, станом на 15 грудня 2014 року, виникла заборгованість відповідача перед банком в розмірі 73 986 грн. 34 коп., що складалася із 14 252 грн. 77 коп. заборгованості за кредитом, 11 531 грн. 93 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 2 890 грн. 63 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором - 41 549 грн. 76 коп., а також штрафи: 250 грн. 00 коп. (фіксована частина), 3 511 грн. 25 коп. (процентна складова), чим порушуються законні права позивача. На підставі вищенаведеного розрахунку заборгованості вбачається здійснення зарахування коштів від реалізації заставного автомобіля банком на кредитний рахунок відповідача в рахунок погашення заборгованості за договором кредиту в строки 05-09 серпня 2013 року.

Згідно частини 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ст. 526 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 527 ЦК України, Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором чи законом.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання. Згідно положень ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови, зміна умов зобов'язання, сплата неустойки, відшкодування збитків і моральної шкоди.

Статтями 1049, 1054 Цивільного кодексу України передбачено, що Позичальник зобов'язаний повернути Кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

У п. 29 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30.03.2012 р. № 5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" (зі змінами та доповненнями) міститься роз"яснення, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним.

Відповідно ст. 549 ЦК України, неустойкою /штрафом, пенею/ є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ч.3 ст. 550 ЦК України, кредитор не має прва на неустойку у разі, якщо боржник не відповідає зап порушення зобов'язання.

Згідно ч.2 ст. 616 ЦК України, суд має право зменшити розмір збиткві та неустойки, які стягуються із боржника, якщо кредитор умисно або із необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення.

Згідно ч.3 ст. 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд враховує, що позивачем при заявленні позову не надано достовірних доказів щодо вказаного вище рішення Рівненського міського суду від 06.12.2010 року, строку вступу такого рішення в законну силу, терміну вилучення чи передачі транспортного засобу в розпорядження банку на виконання рішення суду та причини продажу вилученого у відповідача транспортного засобу і зарахування коштів на кредитний рахунок відповідача 05.08.2013 року. Із урахуванням того, що судовим рішенням передані повні права на розпорядження і реалізацію заставного належного відповідачу автомобіля, також із договору купівлі продажу від 19.07.2013 року вбачається, що інтереси власника ОСОБА_3 представляє ПАТ «Приватбанк» на підставі довіреності від 19.07.2011 року, посвідченої приватним нотаріусом ОСОБА_6 за р.№1314, суд має підстави вважати, що кредитор умисно або із необережності сприяв збільшенню розміру збитків, завданих порушенням зобов'язання, або не вжив заходів щодо їх зменшення, та приходить до висновку, про сумнівність розрахунку заборгованості в частині нарахування пені за період із 20.04.2010 року та штрафів за недоведеністю вини відповідача в несвоєчасному погашенні заборгованості після вилучення заставного транспортного засобу.

Із урахуванням вищенаведеного, заперечень представника відповідача, положень ст.ст. 550,516, 551 ЦК україни, суд вважає наявними підстави для звільнення відповідача від сплати нарахованих пнні та штрафів.

Таким чином, сукупністю достовірно підтверджених наведених доказів доведено, що позовна заява обґрунтована і підлягає до часткового задоволення шляхом стягнення з відповідача заборгованості за договором в сумі 28 675 грн. 33 коп., що складалася із 14 252 грн. 77 коп. заборгованості за кредитом, 11 531 грн. 93 коп. заборгованості по процентах за користування кредитом, 2 890 грн. 63 коп. - заборгованість по комісії за користування кредитом, яка підтверджена розрахунком позивача і не спростована відповідачем.

В частині позову про стягнення суми заборгованості по штрафах: 250 грн. 00 коп. (фіксована частина), 3 511 грн. 25 коп. (процентна складова), та суми пені за несвоєчасність виконання зобов'язання за договором в розмірі 41 549,76 грн. вважає доцільним відмовити за безпідставністю та невідповідністю з нормами законодавства.

Підтверджені належними допустимими письмовими доказами в справі судові витрати в порядку ст. ст. 88, 89 ЦПК України, покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог та підлягають стягненню за рішенням суду в сумі 286 грн. 75 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10,11,57-60,89,208,209,212-215,218,223, 292,294 ЦПК України, суд -

вирішив:

Позовні вимоги Публічного акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк" до ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 29092829003111, МФО 305299, заборгованість по Кредитному договору № ROНРАN 67620503 від 05.082008 року в розмірі 28 675 /двадцять вісім тисяч шістсот сімдесят п'ять/ грн. 33 коп.

Стягнути із ОСОБА_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, на користь Публічного акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, рахунок № 64993919400001, МФО 305299, кошти на відшкодування судових витрат в справі на суму 286 грн.75 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Рівненської області через місцевий суд поданням апеляційної скарги в десятиденний строк з дня проголошення рішення, а для осіб які брали участь у справі але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Рівненського міського суду Н.Ю.Музичук