Рішення № 43126722, 13.03.2015, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

243/1304/15-ц

№2/243/866/2015

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

13 березня 2015 року м. Слов'янськ

Слов'янський міськрайонний суд Донецької області у складі:

Головуючого - судді Лаптєва М.В.

при секретарі - Хміль О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Слов'янську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, три відсотки річних від простроченої суми та моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

До Слов'янського міськрайонного суду звернулася ОСОБА_1 з позовною заявою до ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, три відсотки річних від простроченої суми та моральної шкоди, обґрунтувавши свої вимоги тим, що вона працювала у відповідача ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат». З 01.01.1999 року підприємство припинило виплачувати працівникам заробітну плату. При звільнені з підприємства відповідач не провів з нею повного розрахунку.

До теперішнього часу фактичного розрахунку з позивачкою не здійснено у зв'язку з чим вона ставить питання про стягнення з відповідача суми заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням термінів її виплати за весь час затримки розрахунку при звільненні, три відсотки річних а також компенсації за моральну шкоду.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явилася, надавши до суду заяву з проханням слухати справу у її відсутності.

Представник відповідача ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат» в судове засідання не з'явився, належним чином був повідомлений про час та місце розгляду справи, причини неявки суду не повідомив.

Згідно ст. 169 ЦПК України, якщо суд не має відомостей про причину неявки відповідача, повідомленого належним чином, або причину неявки буде визнано неповажною, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів, також на підставі ст.ст. 224, 225, 226 ЦПК України, суд в праві постановити заочне рішення.

Дослідивши подані позивачкою документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 дійсно працювала у відповідача ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат». (а.с. 5-6) При звільнені з підприємства відповідач не провів з нею повного розрахунку.

Згідно довідки арбітражного керуючого від 08.04.2014 року за вих. номером 0089-04/2014 заборгованість ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат» по заробітній платі перед ОСОБА_1 становить 634 грн. 36 коп. (а.с. 2)

До теперішнього часу фактичного розрахунку з позивачкою не здійснено.

Розглядаючи позовні вимоги в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», дія мораторію на задоволення вимог кредиторів не поширюється на вимоги поточних кредиторів; на виплату заробітної плати та нарахованих на ці суми страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; відшкодування шкоди, заподіяної здоров'ю та життю громадян; на виплату авторської винагороди, аліментів, а також на вимоги за виконавчими документами немайнового характеру, що зобов'язують боржника вчинити певні дії чи утриматися від їх вчинення.

На підставі викладеного, суд вважає, що своїми діями відповідач порушивши вимоги законодавства про працю, що, в свою чергу, потягло порушення законних прав позивачки при звільненні.

За таких підстав, суд вважає, що доводи позивачки в частині стягнення з відповідача заборгованості по заробітній платі слід задовольнити у повному обсязі.

Щодо стягнення компенсації втрати частини заробітної плати в зв'язку з порушенням строків її виплати, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.34 Закону України «Про оплату праці», компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Згідно ст.4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати»виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Статтею 7 Закону передбачено, що відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку.

Позивачкою не надано доказів на підтвердження виплати їй заборгованості, та даних про відмову власника або уповноваженого ним органу у виплаті компенсації. Крім того, в матеріалах справи відсутні дані про заборгованість по місяцях, за які вона утворилася.

За таких підстав суд вважає, що вимоги ОСОБА_1 про стягнення компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати не підлягають задоволенню.

Вирішуються питання про стягнення з відповідача трьох процентів річних, суд приходить до висновку, що позов в цій частині також не підлягає задоволенню, виходячи з наступних міркувань.

Суд зважає на те, що в даному випадку йдеться мова про виникнення трудового спору між роботодавцем та колишнім працівником.

Відповідно до частини другої статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Згідно з частиною першою статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відтак грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

З урахуванням викладеного положення стаття 625 ЦК України регулює зобов'язальні правовідносини, тобто поширюється на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду.

При цьому частина третя статті 11 ЦК України, в якій йдеться про те, що цивільні права та обов'язки у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, можуть виникати з рішення суду, не дає підстав для застосування положень статті 625 ЦК України у разі наявності між сторонами трудових, а не договірних зобов'язань. Крім того, із рішення суду зобов'язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК України, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність та визначеність.

У зв'язку з викладеним, підстав для задоволення позову в частині стягнення з відповідача трьох процентів річних у суду немає.

В частині стягнення моральної шкоди, суд вважає, що дана вимога підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Право фізичних та юридичних осіб на відшкодування моральної (немайнової) шкоди, завданої внаслідок порушення їхніх прав, свобод та законних інтересів, має конституційно-правову природу і передбачено в статтях 32, 56, 62, 152 Основного Закону України.

Аналіз чинного законодавства дає підстави суду робити висновок, що інститут моральної шкоди має міжгалузевий характер, а тому особливості його застосування можуть встановлюватися галузевим законодавством.

У трудовому законодавстві право працівника на відшкодування моральної шкоди, завданої порушенням його трудових прав, визначено у статті 237-1 Кодексу, відповідно до якої відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя; порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Спір про відшкодування звільненому працівнику моральної шкоди, завданої затримкою розрахунку при звільненні, є трудовим спором.

У Цивільному кодексі України гарантується право особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового права та інтересу і встановлюється відшкодування моральної (немайнової) шкоди як один із способів захисту цивільних прав та інтересів (частина перша, пункт 9 частини другої статті 16).

Виходячи з цього, суд вважає, що в аспекті конституційного звернення визначені Цивільним кодексом України і Кодексом підстави та порядок відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди слід розглядати у нерозривному зв'язку з положеннями статті 233 Кодексу, у яких встановлено строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів, зокрема тримісячний строк, який розпочинається з дня, коли працівник дізнався чи повинен був дізнатися про порушення свого права.

Звільнений працівник, якому з вини власника або уповноваженого ним органу несвоєчасно виплатили належні при звільненні суми, має право вимагати відшкодування завданої при цьому моральної шкоди.

Визначаючи розмір суми, що підлягає стягненню на відшкодування моральної шкоди, суд враховує конкретні обставини справи, характер та ступень моральних страждань позивача. Разом з тим, суд вважає, що вимоги позивачки про відшкодування на її користь моральної шкоди, хоча і ґрунтуються на діючому законодавстві України, але вони не можуть бути задоволені в повному обсязі, оскільки суд не може погодитись із запропонованим позивачкою розміром відшкодування моральної шкоди. Але приймаючи до уваги ті обставини, що позивачка мала незручності з приводу порушення відносно неї законодавства, що обумовлюється тим, що позивачка, хвилювалася, зазнала моральних страждань. Враховуючи вимоги розумності та справедливості, суд вважає, що буде доцільним та справедливим стягнути з відповідача на користь позивачки моральну шкоду у розмірі 1000,00 грн.

Згідно ч.3 ст.6 ЗУ «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 1 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

Виходячи з цього, на підставі ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь держави судові витрати, а саме судовий збір в сумі 487 грн. 20 коп.

Керуючись викладеним та ст.ст. 43 Конституції України, ст. ст. 115, 116, 223 , 237-1 КЗпП України, ст. 2 Закону України «Про оплату праці», 3, 10, 15, 16, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ВАТ «Слов'янський керамічний комбінат» про стягнення заборгованості по заробітній платі, компенсації втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів її виплати, три відсотки річних від простроченої суми та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Слов'янський керамічний комбінат» м. Слов'янськ, код ЄДРПОУ 00293574 на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 суму заборгованості з заробітної плати в розмірі 634 грн. 36 коп.та компенсацію за завдану моральну шкоду в розмірі 1000 грн. 00 коп.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства «Слов'янський керамічний комбінат» м. Слов'янськ, код ЄДРПОУ 00293574 судовий збір на користь держави у розмірі 487 грн. 20 коп. на на р/р № 31210206700075, отримувач коштів - Слов"янське УК /Слов"янськ/ 22030001, код отримувача - 37803368, банк отримувача - ГУДКСУ у Донецькій області, МФО 834016, код класифікації бюджету - 22030001.

У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заочне рішення суду може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана до суду протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Запорізької області через Слов'янський міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня отримання його копії.

Рішення складено у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя Слов"янського

міськрайонного суду М.В. Лаптєв